- •Визначити вимоги, що висуваються до міжнародних інформаційних систем; охарактеризувати гнучкість, надійність, ефективність, безпеку міс
- •Визначити джерела та канали отримання міжнародної інформації. Інформаційний пошук
- •Визначити інформаційні загрози для різних сфер життєдіяльності суспільства; обґрунтувати необхідність протидій інформаційним загрозам на національному рівні
- •Визначити основні принципи роботи і функціонування Інтернет та особливості його користування
- •Визначити особливості організації інформаційного моніторингу проблемної ситуації
- •Визначити політичні функції мас-медіа у державах сталих та нових демократій
- •Визначити роль та місце України в європейському масовокомунікаційному просторі
- •Визначити складові pr-діяльності та дати їх характеристику
- •Дати оцінку випадковим подіям та основним співвідношенням теорії ймовірностей при моделюванні проблемних ситуацій міжнародних відносин
- •Дати оцінку засобам визначення інформаційних потреб в галузі міжнародних відносин
- •Дати оцінку класичним методам аналізу документів в галузі міжнародних відносин
- •Дати оцінку методу аналізу ієрархій та ефективності його використання в інформаційно-аналітичній діяльності міжнародника-аналітика
- •Дослідити структурні трансформації медіа-індустрії східноєвропейських країн
- •Дослідити формування громадської думки та політичної волі засобами масової інформації
- •Застосування pr в політичних структурах: мета організації, pr -мета організації, pr -інструменти досягнення pr -мети
- •Здійснити порівняльний аналіз ключових чинників, викликів та невизначеностей глобальних тенденцій розвитку людства 2015, 2020,2025, 2030 рр.
- •Обґрунтувати сучасний стан систем управління базами даних, які можна використовувати в системі міжнародних відносин
- •Описати середовище створення додатків в ms vb 6.0 для розв`язання задач в системі міжнародних відносин
- •Особливості застосування pr в міжнародних відносинах: мета організації, pr -мета організації, pr -інструменти досягнення pr -мети
- •21. Охарактеризувати gr та лобіювання як pr технології в міжнародних відносинах
- •1. Зібрання фактів
- •22. Охарактеризувати альтернативність прогнозів та сценаріїв міжнародних відносин
- •24. Охарактеризувати види інформаційного забезпечення в інформаційно-аналітичній діяльності
- •25. Охарактеризувати текстові та табличні процесори
- •27. Охарактеризувати дифузійні моделі поширення міжнародної інформації: крива Гомперсца, крива Перла, модель Айзенсона – Хартмана
- •28. Охарактеризувати діяльність департаменту Ради Європи з інформаційної політики сдмс. Проаналізувати стратегії і програми 2009-2011рр.
- •30. Охарактеризувати діяльність міжурядово-корпоративних організацій в сфері інформації та комунікації; проаналізувати стратегії і програми організацій: Інтелсат, Інмарсат,Євтелсат,Інтерсупутник
- •31. Охарактеризувати доктрину інформаційного протиборства за теорією м’якої сили Дж. Ная та у. Оуенса. Проаналізувати концепцію «інформаційної парасольки»
- •33. Охарактеризувати етимологію міжнародного інформаційного тероризму. Визначити специфіку кібер-, медіа і психотероризму як складову інформаційних загроз
- •34. Охарактеризувати ефект праймінгу та його використання у сучасних комунікативних технологіях
- •35. Охарактеризувати Європейську стратегію 2020, основні положення та програму дій
- •36. Охарактеризувати зв’язки з громадськістю в урядових структурах
- •37. Охарактеризувати зв`язки з громадськістю в міжнародних фінансових структурах
- •38. Охарактеризувати інструментарій сучасних комунікативних технологій у зовнішньополітичній діяльності держав
- •39. Охарактеризувати інформаційний вимір теорії та практики глобалізму, антиглобалізму та альтерглобалізму
- •40. Охарактеризувати інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньополітичних інтересів на різних рівнях міжнародних відносин і дипломатичної діяльності
- •41. Охарактеризувати інформаційну парадигму цивілізаційного розвитку: складові,критерії, тенденції
- •43. Охарактеризувати кількісні та якісні показники оцінки ефективності pr -кампанії
- •44. Охарактеризувати конкуренцію на європейському ринку інформаційних продуктів та послуг (корпорації, держави, зарубіжні компанії)
- •46. Охарактеризувати мedіa-relatіons, як напрями pr -діяльності
- •47. Охарактеризувати методи дослідження взаємозв'язків політичних та соціально-економічних явищ
- •48. Охарактеризувати методи експертних оцінок та ефективність їх застосування в інформаційно-аналітичній діяльності департаментів з міжнародних відносин
- •49. Охарактеризувати стратегії боротьби з міжнародними інформаційним тероризмом. Проаналізувати відповідні міжнародні документи з проблем боротьби з інформаційним тероризмом
- •50. Охарактеризувати міжнародні, субрегіональні, регіональні та національні стратегії інформаційного суспільства: визначити спільні та відмінні характеристики
- •51. Охарактеризувати моделі інформаційного суспільства та основні риси ліберальної, соціальної, інтегрованої та формальної моделей.
- •52. Охарактеризувати основні принципи тпр в міжнародних відносинах
- •53. Охарактеризувати основну задачу кореляційного аналізу в дослідженні міжнародних відносин. Кореляційна залежність. Вибірковий коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона
- •54. Охарактеризувати особливості застосування методів теорії ігор при дослідженні міжнародних відносин
- •55. Охарактеризувати параметричні та непараметричні методи аналізу політичних та соціально-економічних явищ
- •Охарактеризувати рангові статистичні методи дослідження впливу фактору у випадку впорядкованих та невпорядкованих альтернатив
- •Охарактеризувати особливості розвитку мас-медійного ринку в Україні, та перспективи створення в Україні суспільного мовлення
- •58. Громадська думка: підходи до визначення поняття, функції гд, форми та канали вираження гд, ознаки гд
- •Охарактеризувати поняття “медіакратія” та визначити її особливості у країнах розвинених та нових демократій
- •Охарактеризувати поставлені події та їх поширення у медіа
- •Охарактеризувати принципи аналітичної роботи в системі міжнародних відносин
- •Охарактеризувати принципи та підходи до методології інформаційно-аналітичної діяльності
- •64. Охарактеризувати провідні галузі європейського інформаційного бізнесу та перспективи міжнародної конкуренції Європи на світовому інформаційному ринку
- •65. Охарактеризувати проект конвенцій міжнародної інформаційної безпеки та їх базові положення і принципи
- •68. Охарактеризувати складові інтегрованих політичних комунікацій
- •69. Охарактеризувати соціально-когнітивну теорію як основу феномену медіа впливу
- •70. Охарактеризувати специфікою зв’язків з громадськістю в умовах кризових ситуацій
- •Успішність кризових комунікацій визначається такими факторами:
- •Завдання пр-служб після кризи
- •71. Охарактеризувати специфіку зв`язків з громадськістю в політичних структурах
- •Завдання служб пр політичних партій
- •72. Охарактеризувати стадії (етапи) процесу інформаційно-аналітичної діяльності в аналізі зовнішньої політики
- •74. Охарактеризувати стратегію кібербезпеки сша, як складову стратегії національної безпеки держави. Обґрунтувати зв’язок стратегій з трансформацією глобального розвитку
- •75. Охарактеризувати стратегію міжнародного іміджу держави за брендбуком України
- •76. Охарактеризувати структуру гіпертекстового документу
- •77. Охарактеризувати структуру інформаційного ринку єс:
- •78. Охарактеризувати сутність понять, ознаки та особливості іміджу і репутації
- •79. Охарактеризувати сучасні програмні засоби для створення web-вузлів
- •80. Охарактеризувати теорії, стратегії, напрями і рівні глобального інформаційного суспільства
- •81. Охарактеризувати теорію графів як апарат математичного моделювання в міжнародних відносинах
- •82. Охарактеризувати технології пошуку в системі www та основні пошукові машини мережі Інтернет
- •83. Охарактеризувати технологію створення Web-сторінок та протоколи іp та tcp мережі Інтернет
- •84. Охарактеризувати типи аудиторії у структурі кампаній із зв’язків з громадськістю у системі міжнародних відносин
- •85. Охарактеризувати типологію інформаційних ресурсів зовнішньополітичних установ
- •87. Охарактеризувати фактори, точності аналітичних оцінок та прогнозів при аналізі зовнішньої політики
- •88. Охарактеризувати феномени медіалізму та медіатизації; їх прояви у сучасних міжнародних відносинах
- •89. Охарактеризувати чинники гомогенізациї світового ринку медіа; американізацію та розвиток глобальної культури журналістики
- •90. Проаналізувати взаємозв'язок джерел та каналів в інформаційно-аналітичній діяльності
- •91. Проаналізувати доповідь б. Обами про нову стратегію інформаційної безпеки сша (2008). Визначити основні положення і критерії кібербезпеки сша
- •92. Проаналізувати законодавче забезпечення pr – діяльності в Україні
- •93. Проаналізувати ієрархію інформаційних ринків. Охарактеризувати світовий інформаційний ринок та перспективи конкурентоспроможності тнк на світовому інформаційному ринку
- •94. Проаналізувати особливості організації інформаційного моніторингу проблемної ситуації
- •95. Проаналізувати припущення, передбачення та прогнозування у міжнародних відносинах
- •96. Проаналізувати процедуру оцінки статистичних параметрів в задачах моделювання міжнародних відносин
- •97. Проаналізувати процес створення алгоритмів для розв`язання задач в системі міжнародних відносин
- •98. Проаналізувати становлення сучасних pr в Україні. Охарактеризувати етичні кодекси pr (українська та міжнародна практика)
- •99. Проаналізувати стратегії світового розвитку, щодо зовнішньої політики держав
- •100. Проаналізувати цінності та інтереси держав і суспільств у формуванні зовнішньої політики
36. Охарактеризувати зв’язки з громадськістю в урядових структурах
Владні комунікації – це комунікації, що здійснюються органами державної влади та управління з іншими політичними та соціальними суб’єктами. Внутрішні владні комунікації передбачають зв’язки між різними органами державної влади та управління (законодавчими та виконавчими органами, центральними та місцевими органами влади, окремими міністерствами і відомствами). Зовнішні владні комунікації мають за мету встановлення зв’язків з недержавними суб’єктами комунікації. Цей різновид політичних комунікацій іноді називають урядовими ПР на відміну від політичних ПР, які пов’язують з діяльністю політичних партій.
Основні напрями, за якими може проводитися діяльність служб зв’язків з громадськістю органів державної влади (В.Мойсеєв):
встановлення, підтримка та розширення контактів з громадянами та організаціями;
інформування громадськості про рішення, що приймаються;
вивчення громадської думки (соціально-політичний моніторинг);
аналіз реакції громадськості на дії посадових осіб та органу влади в цілому;
прогнозування громадсько-політичних процесів;
забезпечення організації аналітичними розробками;
формування сприятливого іміджу організації.
Основні завдання служб ПР у владних структурах:
постійне надання інформації про діяльність установи, її плани та успіхи;
виховна інформаційна функція, спрямована на просвітництво громадськості з питань законодавства, права та інших аспектів щоденної діяльності;
інформування міністрів та голів відомств про існуючу та можливу реакцію громадськості на діяльність владних структур та політику, що проводиться або намічається.
ПР-засоби, які використовуються в урядових структурах:
1. Прес-конференції, брифінги, що проводяться службами ПР за участю відповідальних працівників владних структур або без них. Такі заходи можуть здійснюватися як на регулярній основі, так і на періодичній (коли виникне потреба передати важливу інформацію або проінформувати ЗМІ про ті чи інші події, пов’язані з діяльністю владних структур).
2. Розсилання прес-релізів та інших інформаційних матеріалів (текстів виступів керівників держави, текстів законів, указів, розпоряджень та інших документів, що приймаються відповідними органами влади та управління). Якщо прес-релізи передаються лише в ЗМІ та інформаційні агентства, то інформаційні матеріали можуть розсилатися і певним цільовим аудиторіям. Наприклад, служба комунікації адміністрації президента США звіт про зовнішню політику розіслала трьомстам професорам політичних наук по всій країні, економічну доповідь Д.Шульца – видавцям фінансових газет.
3. Дні інформування про актуальні питання зовнішньої та внутрішньої політики держави. Особливу увагу державні органи України приділяють інформуванню населення про основні напрями державної політики. З цього питання в березні 1996 року Президентом України було прийнято спеціальне розпорядження. Згідно з ним органам державної влади та місцевого самоврядування було запропоновано налагодити систему постійного інформування населення про актуальні питання внутрішньої та зовнішньої політики держави. Одним із заходів цієї системи інформування повинні бути щомісячні дні інформування, які передбачають участь у них керівників та інших відповідальних працівників органів державної виконавчої влади. Кожен такий день інформування став днем обговорення найбільш важливих і значущих подій, що відбуваються в країні. До його проведення почали залучатися не лише державні службовці, але й науковці, діячі культури та мистецтва, просвітницькі організації, у ЗМІ.
4. Особисті зустрічі з журналістами та громадськістю відповідальних осіб державних органів, керівників політичних партій та працівників відповідних служб ПР (найбільш поширені систематичні зустрічі з журналістами прес-секретарів політичних організацій та установ, особисті прийоми керівників державних установ).
5. Виступи керівників та відповідальних працівників політичних установ та організацій на радіо та телебаченні: із зверненнями президентів, прем’єр-міністрів до громадян з вітальними промовами з приводу святкових дат, подій, трагедій, звіту тощо.
6. Заснування органами влади та управління, політичними партіями та рухами власних ЗМІ (як правило, ідеться про пресу) – Урядовий кур’єр, Голос України.
7. Створення спеціальних інформаційних програм, зорієнтованих на висвітлення діяльності тих чи інших державних установ та політичних партій.
Наприклад, у м. Рівному органами міської влади були започатковані інформаційні програми на місцевому телебаченні та радіо: програма «Місто» на телебаченні й «Новини обласного центру» на обласному радіо. Вони інформують громадськість про новини міста, подають необхідну офіційну інформацію, оголошення, повідомлення, що надходять від різних структурних підрозділів виконкому, розповідають про роботу й проблеми міських закладів охорони здоров’я, освіти, культури, роботу транспорту та комунальних служб.
8. Важливим засобом політичних комунікацій є організація візитів журналістів у політичні установи та організації (своєрідні «дні відкритих дверей»), коли для них готуються спеціальні програми знайомства з діяльністю установи, її працівниками та програмами діяльності. Різновидом такого засобу комунікації є акредитація журналістів при певних політичних інститутах.
9. Організація спеціальних подій. Подієва комунікація в політичній сфері має свою специфіку і значно відрізняється від аналогічного засобу у сфері бізнесу, внутрішніх та інших комунікацій. Найбільш поширеними формами подій тут є: відвідування державними та політичними діячами регіонів, окремих установ та організацій, участь у з’їздах, конференціях, виставках (як правило, їх відкриття або вітальні промови, вітальні телеграми, подарунки). Своєрідною формою події, що використовується у сфері політичних комунікацій, може стати вихід книги керівника держави або політичної партії.
12. Акредитація журналістів при політичних інститутах та організаціях. Відзначають, що у Вашингтоні, наприклад, акредитовано понад 16 тис. кореспондентів. Майже 60 журналістів щоденно працюють у Білому домі. Вони представляють інформаційні агенції, бюро великих газет, журналів, радіомереж. Обидві палати конгресу мають гальорки для ЗМІ. Вашингтонські журналісти навіть створили Асоціацію кореспондентів у Білому домі.
13. Для здійснення політичних комунікацій можуть бути використані й деякі специфічні форми та методи. Проаналізуємо деякі з них на прикладі парламентських комунікацій у США.
Слухання в комітетах та підкомітетах парламенту – це ще один специфічний засіб встановлення зв’язків з громадські-стю, що використовується у практиці роботи парламентаріїв. Такі слухання можуть проводитися не лише у стінах парламентів, але й «на чужій території» – на підприємствах, установах, периферійних районах країни.
