47. Охарактеризувати методи дослідження взаємозв'язків політичних та соціально-економічних явищ

За допомогою кореляційного аналізу виявляються неявні залежності. Кореляційний аналіз можливий лише тоді , коли досліджувані показники приведені до єдиної системи координації. Виявлення залежності дозволяє визначити причинно-наслідкові звязки та сприяє прийняттю рішення. Кореляція – залежність між випадковими величинами, коли зміна однієї призводить до зміни розподілу іншої.

Кореляційний аналіз - сукупність методів виявлення кореляційної залежності між випадковими величинами чи ознаками.

Основна задача кореляційного аналізу – ввиявлення зв'язку між випадковими змінними та оцінка його тісноти.

Кореляційною залежністю між двома змінними величинами називається функціональна залежність між значеннями однієї з них та умовним математичним очікуванням іншої.

Кореляційна залежність може бути представлена модельними рівняннями регресії у вигляді:

(1)

(2)

де (x) та (y) – модельні функції регресії.

Коефіцієнт кореляції Пірсона

Величина r є показником тісноти зв'язку і називається вибірковим коефіцієнтом кореляції Пірсона:

,

або

(3)

Критерій Вілкоксона парних порівнянь є непараметричною альтернативою t-критерію для залежних вибірок. Після вибору опції на екрані з'явиться діалогове вікно, у якому можна вибрати змінні із двох списків. Кожна змінна першого списку порівнюється з кожною змінною другого списку. Це те ж саме розташування даних, що й в f-критерії (залежні вибірки) у модулі Основні статистики й таблиці. Передбачається, що розглянуті змінні ранжирувані. W – статистика Вілкоксона дорівнює сумі рангів елементів другої вибірки в загальному варіаційному ряді двох вибірок. Спостереження двох груп поєднуються, будується загальний варіаційний ряд й обчислюється сума рангів другої групи в побудованому ряді. Вимоги до критерію Вілкоксона більш строгі, чим до критерію знаків. Однак якщо вони задовольняються, то критерій Вілкоксона має більшу потужність у порівнянні з критерієм знаків.

48. Охарактеризувати методи експертних оцінок та ефективність їх застосування в інформаційно-аналітичній діяльності департаментів з міжнародних відносин

Під експертними оцінками розуміють комплекс логічних та математичних процедур, спрямованих на отримання від спеціалістів інформації, її аналіз та узагальнення з метою підготовки та вироблення раціональних рішень. Методи експертних оцінок можна розділити на дві групи: методи колективної роботи експертної групи та методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи.

Методи колективної роботи експертної групи передбачають отримання загальної думки під час спільного обговорення проблеми, що вирішується. Іноді ці методи називають методами прямого отримання колективної думки. Головна перевага цих методів – можливість різностороннього аналізу проблем. Недоліки – складність процедури отримання інформації, складність формування групової думки за індивідуальними судженнями експертів, можливість тиску авторитетів у групі.

Методи колективної роботи експертів:

Мозкова атака (мозковий штурм) – колективна генерація ідей або мозковий штурм, дискусійний метод. Заснована на вільному висуванні ідей, спрямованих на вирішення проблеми. Модифікації процедури проведення «мозкового штурму»: метод індивідуального мозкового штурму, письмовий мозковий штурм, метод прямого мозкового штурму, метод масового мозкового штурму, метод подвійного (парного) мозкового штурму, метод мозкового штурму з оцінкою ідей, обернений мозковий штурм, метод корабельної ради, метод конференції ідей.

Метод аналогій - виокремлення проблеми, що виникла, та спроба вирішити її за допомогою ідей з інших сфер життя та науки. Певний час цей метод використовувався дуже активно, на його основі народилася ціла наука синектика. Методи асоціацій та аналогій передбачають активізацію насамперед асоціативного мислення людини. Найчастіше застосовується особиста аналогія - прийом, за допомогою якого людина ототожнює себе з аналізованим об'єктом.

Метод 635 - шість чоловік висловлюють по три ідеї на задану тему/проблему за п’ять хвилин. Потім папір з особистою думкою передається по колу. За наступні п’ять хвилин учасник повинен ознайомитися з усіма пропозиціями сусіда та деталізувати їх. Так діють, поки кожен учасник не деталізував/проробив усі ідеї.

Метод модерацій - участники заповнюють по три картки з коротким описом проблеми (анонімно). Модератор оголошує зміст та пропонує віднести картки до певної групи. Проблеми розбивають на групи (кластери). Кожен кластер обговорюється.

Метод сценаріїв - є різновидом модельного підходу. Значною мірою сценарій є засобом описання стабільних процесів, проте метод дозволяє описувати й нестабільні ситуації. Розвитком сценарного підходу є метод синоптичної інтеграції. Його підґрунтям є припущення складності об'єкта, що досліджується. На першому етапі застосування методу синоптичної інтеграції формується ціла низка різноманітних часткових сценаріїв. На другому етапі відбувається узгодження результатів, обираються ті точки множини, до яких узгоджено призводять хоча б по одному з різнорідних сценаріїв.

Методи отримання індивідуальної думки членів експертної групи. Головні переваги: оперативність; можливість повною мірою використати індивідуальні можливості експерта; відсутність тиску з боку авторитетів; низькі витрати на експертизу. Головний недолік: високий ступінь суб’єктивності отриманих оцінок через обмеженість знань одного експерта.

Метод «Дельфі» - Процес ітерацій, який включає надання всім експертам результатів обрахунку колективного рішення з метою внесення коректив у власну позицію. Процес продовжується поки не буде досягнуто потрібного рівня конвергенції (згоди).

Номінальний груповий метод (НГМ) - має місце стисла аргументація власної позиції.