94. Проаналізувати особливості організації інформаційного моніторингу проблемної ситуації

Термін «інформаційний моніторинг» був уведений на початку 90-х років, під ним розумілася технологія безперервного інформаційного спостереження за об'єктом в інформаційному полі по обраних індикаторах і прогнозу розвитку об'єкта. У класичному розумінні моніторинг є система постійного спостереження, що реєструє події в реальному часі. Додавання терміна «інформаційний» підкреслює, що для таких систем «входом» є не тільки показання приладів, але й відомості, одержувані в результаті обміну інформацією, неструктуровані й інші дані.

В ідеалі система інформаційного моніторингу повинна фіксувати й відслідковувати інформацію із друкованих й електронних ЗМІ, електронних і паперових версій «рукописів», відкритих оглядів і звітів, опублікованих в Internet, в аудио - і відеоформатах і т.п. Таке рішення ставиться до керування знаннями.

             Як моніторинг постачає  інформацію щодо проблемної ситуації?  

• Моніторинг постачає в першу чергу факти, які описуються проблемну ситуацію. Щодо фактів принципове значення мають джерела інформації про державну політику та суспільство.

• Моніторинг відповідає на питання «Що сталось, яким чином і чому?»

• Фактично проблемні ситуації є наслідками політики, а тому моніторинг постачає інформацію про наслідки політики.

Моніторинг ЗМІ можна розділити на два основні напрями: 1) накопичення інформації, її первинна обробка, підсумкову інформацію по цьому напряму доцільно видавати один раз в 3–4 дні, але можна і щодня; 2) основний напрям – аналітична обробка масиву інформації. Мета – відстежування ситуації в динаміці, визначення можливих напрямів розвитку, прогнозування, підготовка рекомендацій. Підсумкова інформація видається кожного тижня (досвід показує, що при збільшенні терміну підготовки підсумкового аналітичного документа більше 2-х тижнів різко знижується його корисність і ефективність).

95. Проаналізувати припущення, передбачення та прогнозування у міжнародних відносинах

Припущення -імовірнісне судження про події, явища, що відбулися в минулому.

Цілі припущення: 1) зробити ймовірнісний висновок; 2)одержати достовірне знання шляхом подальшого розвитку аналізу.

Форми припущення:

1. думка - персоніфікована позиція аналітика стосовно оцінюваних відомостей;

2. версія - одне або декілька відмінних один від одного викладів, пояснень щодо окремих фактів, подій;

3. гіпотеза - обгрунтоване припущення щодо фактів, причин, принципів функц-ня і розвитку явищ, що не мають емпіричного або логічного пояснення. Види гіпотез:1)гіпотези про факт. стан (описові);2)про причини (пояснювальні);3) про тенденції, закономірності (що призв. до висновку).

Вимоги до гіпотез:

4. повинна мати достатню узагальненість і силу передбачення результату досл-нь;

5. повинна допускати суперечливість проблеми;

6. не повинна суперечити встановленим раніше фактам і бути спроможною визнати хибність передбачення (припущення), що суперечить фактам;

7. гіпотеза повинна бути валідною, тобто піддаватися певній перевірці;

8. гіпотеза повинна будуватися за принципом логічної простоти.

Методи побудови гіпотез:

9. узагальнення (розглядається як знаходження спільного в розрізнених фактах);

10. асоціативні ланцюжки(побудова суджень на основі ланцюжків лог. висловлень);

11. прогальний аналіз(перебуд. або формув. судження про відсутні факти,чинники, причини

12. морфологічний аналіз (побудова морфолог. матриці, куба, багатовимірного куба);

13. дерево рішень (ієрархічна побудова можливих варіантів розвитку подій, рішень);

14. «мозковий штурм» (індивідуальний або груповий).

Методи перевірки гіпотез:

1) емпіричний; 2)статистичний (багатократне повторення);3) моделювання.

Передбачення (Пер.) і прогнозування

Пер.-ймовірнісне судження про можливий розвиток подій,явищ, тенденцій.

Форми передбачення: 1) Пророкування (локалізоване в просторі і часі конкретне передбачення розвитку ситуації або її наслідків); 2) Прогнозування (аналіт. дослідження перспектив розвитку всього об'єкта або його окремих елементів на основі багатостор. і ретельного вивчення його теперішн. стану в контексті максимальної кіл-ті об'єктивних і суб'єкт. чинників з урахув. як внутр., так і зовн., сприятливих і несприятливих впливів).

Види прогнозів:1) пошуковий; 2) нормативний; 3)застереження.

* Пошукове прогн. полягає в аналізі об'єктивних тенденцій розвитку об'єкта або явища; базується на викор-ні принципу інерційності процесу. Досл-ня спрямоване від сучасності до майбутнього.На основі розгляду закономірності процесу розвитку,як руху за інерцією,створюється картина стану об'єкта на визначений момент майбутнього.

* Нормат. прогн. проводиться від бажаного майбутнього до сучасного, і досліджує ті явища й умови, що необхідно взяти до уваги для досягнення бажаної мети.

Розбіжність пошукових і нормат. оцінок об'єкта прогн. на визначений момент часу в майб-му можлива як наслідок протиріч між соц потребами і можл-ми їх задоволення.

* Застереження як форма прогнозу розробляється з метою безпосереднього впливу на свідомість людей для того, щоб не припустити певного розвитку подій.

Особливості прогнозування в сфері міжн. відносин:

15. предмет прогнозування в міжн. відносинах віддалений від дослідника;

16. на поведінку об'єктів і суб'єктів дослідження впливає безліч чинників;

17. рішення з проблем міжн. відносин приймаються, як правило, у таємниці;

18. прогноз істотно залежить від суб'єктивних чинників.

У залежності від позиції особи, що прогнозує, можливі:

19. песимістичний погляд (полягає в тому,що при прогнозі викор-ся тільки деякі логічні й інтуїтивні передбачення,відібрані за критерієм максим-ї ймовірності);

20. оптимістичний погляд (полягає у визначенні широкого класу передбачень майбутнього за значенням ступеня ймовірності кожного).

Функції прогнозування в міжн відносинах.

Прогноз-інструмент стратег. і поточної конкретної політики,що викор. для упр-ня.

Цільові орієнтири прогнозування:

21. ідеологічний вплив (формування в політ. активного населення і політ еліти певних політико-філософських уявлень);

22. мобілізація певних груп населення на конкретні дії;

23. розвиток теорії міжнародних відносин, перевірка концепцій, гіпотез;

24. ств. бази для розробки зовнішньополіт. планів і прийняття рішень щодо розподілу ресурсів, концентрації зусиль.

Діапазон (строк) прогнозування:

- короткострокові (до 5 р.);-середньострокові (5-15 р.);-довгострокові (більш 15 р.).

Методи прогн-ня (У зал. від характеру джерела інф-ї): евристичні і фактографічні.

У евристичних методах прогнозування осн. джерелом інф-ї є відомості, отримані з викор-ням логічних прийомів і правил теор. дослідження.

У фактографічних методах прогноз. прогностична розробка базується винятково на факт. матеріалі, конкретних даних (гол. чином кількісних), що хар-ть зміни в часі об'єкта прогнозування. У цьому випадку до уваги приймаються тільки об'єктивні чинники, тоді як у попередньому класі основна роль приділяється суб'єкту прогнозування, його інтуїції, кваліфікації, фаховому досвіду.

Клас евристичних методів прогноз. включає інтуїтивні й аналітичні методи.

Інтуїтивні методи прогнозування - методи, що базуються на залученні експертів, тобто фахівців певної галузі, для визн. тенденцій розвитку об'єкта прогноз-ня й оцінки перспектив розвитку на основі особистої ерудиції і відчуття, догадки, проникливості, що баз-ся на попер. досвіді. До цього виду віднос. групи методів: експертних оцінок; «мозковий штурм».

Аналітичні методи прогн. - методи, що базуються на логічному (емпір. і теор. рівнях) аналізі моделі розвитку об'єкта прогнозування. Аналіт. методи базуються в основному на мат. моделюванні і частіше викор. при нормативному прогнозуванні. До цього виду відносять групи методів: побудова сценарію; морфолог. аналіз; метод аналогій; історико-логічний метод; метод дерева цілей; метод мереж; матричний метод; ігрове модел-ня;методи оптимізації параметричних рядів.

Клас фактогр. методів прог-ня містить статистичні і методи випередження.

Статист. методи прогн. Баз-ся на побудові й аналізі емпіричних тимчасових рядів хар-стик об'єкта (безпосередня екстраполяція; екстраполяція за огинаючими кривими; функції з гнучкою структурою; інтерполяція;побудова кореляційних і регрес. моделей)

Випереджаючі методи прогн баз. на обробці інф-ї,що віднос. Безпос-ньо до часу випередження. (експертиза офіц док;сканування наук розробок).

Вибір методу прогн. зал. від чинників:-мета прогнозу;-час випередження прогнозу;-специфіка об'єкта досл-ня;-надійність і повнота інф-ї;-обмеженість ресурсів розробників.

Джерела відхилення прогнозу від дійсності:

25. використання песиміст. погляду, обережність в оцінках, їхнє заниження;

26. використання зверхоптиміст. погляду, прагнення видати бажане за дійсне;

27. неспроможність передбачати майбутні можливості через вузькість погляду чи недост-сть інф-ї;

28. хибне встановлення існуючих зв'язків і взаємодій;

29. некритичне ставлення до думок авторитетних діячів і дослідників.

Проблема верифікації (В) прогнозу

В-процедура оцінки достовірності прогнозів.З визн-ня прогнозу випливає, що йому властива невизначеність,яку необхідно оцінити перед тим,як приймати управл. рішення.

Засоби верифікації прогнозу:

30. пряма верифікація (одержання прогнозу іншим методом прогнозування);

31. опосередкована верифікація (підтвердження прогнозу посиланням на наведений у літературі, на прогноз цього ж об’єкта в інших дослідженнях);

32. консеквентна верифікація (одержання значення оцінки верифікованого прогнозу шляхом логічного або матем виводу наслідків із уже відомих прогнозів);

33. верифікація, що дублює (одержання значення прогнозу з іншого прогнозу, що відповідає на ті ж питання, але сформульованого іншим способом);

34. вериф. методом «адвокатів диявола»(вибираються два-три опонента, що аргументують нереальність прогнозу,а прогнозист зобов'язаний довести його реальність).