9. Надбавки і доплати на автотранспорті спеціалістів та службовців атп.

З метою стимулювання підвищення професійної майстерності пра­цівників і посилення їх матеріальної зацікавленості та відповідаль­ності за результати виробничої діяльності керівництву підприємств, організацій та установ надається право за узгодженням з профспілками (в разі їх відсутності — самостійно) вводити диференційовані над­бавки до тарифних ставок. Надбавки встановлюються робітникам, які виконують виробничі завдання стабільно і з високою якістю, освоїли суміжні професії, і виплачуються за рахунок економії фонду заробіт­ної плати. У випадку зниження якості робіт та наявності браку над­бавки не виплачуються.

Величина надбавок за кваліфікаційну майстерність залежить від розряду робітника:

І, II розряд — 1%;

ІІІ - до 12%;

ІV - до 16%;

V - до 20%;

VІ - до 24% від тарифної ставки.

Доплати нараховуються згідно з галузевою тарифною угодою між міністерством відповідної галузі народного господарства та пев­ними підприємствами або іншими міністерствами.

Доплати нараховуються:

- за роботу у вечірній та нічний час;

- за роботу за ненормованим робочим днем;

- за роботу в святкові та вихідні дні;

- в разі простою не з провини робітника;

- за суміщення професій;

- за розширення зони обслуговування;

- за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;

- за керівництво бригадою;

- за інтенсивність праці робітників та ін.

Доплата встановлюється у відсотках до основної заробітної пла­ти працівника, що розраховується на основі прямих відрядних або погодинних розцінок з урахуванням надбавок.

Премії нараховуються у відсотках від основної заробітної плати або визначаються як конкретна сума.

Премії можуть бути виплачені за такі досягнення:

1. результати роботи робочих місць, що обслуговують працівники;

2. виконання нормованих завдань;

3. економію матеріальних цінностей (матеріалів, електроенергії, палива тощо);

4. освоєння проектного рівня виробничих потужностей, знижен­ня браку, поліпшення обліку;

5. підвищення якості продукції;

6. підвищення продуктивності праці і збільшення обсягів вироб­ництва;

7. підсумок року тощо.

Особливістю премії є те, що вона має нестійкий характер: може збільшуватись, зменшуватись, а може не нараховуватись зовсім. На­рахування премії, на відміну від доплат та надбавок, не є обов'язко­вим для підприємства.

10. Основна та додаткова заробітна плата. Нарахування на заробітну плату та їх використання.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітна плата — це виражена в грошовій формі частина сукупного продукту, що виплачується працівникові відповідно до ви­траченої ним праці.

Заробітну плату з практичного погляду можна охарактеризувати як плату, що надається за використання праці, або як ціну витраченої праці. Вона може бути у вигляді премій, гонорарів, місячних окладів тощо. Правильніше було б використовувати термін заробітна плата для визначення ставки плати за одиницю часу або розрахованої за розцінками.

Поділяють заробітну плату на основну і додаткову.

Основна заробітна плата робітника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами у розмірах, встановлених чинним законодавством. Вона враховує стійкі відмінності у кваліфікації, складності роботи, умовах праці, інтенсивності та відповідальності.

Основна заробітна плата – заробітна плата по тарифу, виходячи з тарифних ставок і обсягу робіт.

ОЗП = ЗП тарифна

Додаткова оплата залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій, винагород, компенсацій, надбавок і доплат, які не передбачені законодавством, або понад розміри, встановлені законодавством. Вона враховує фактори виробничого процесу, які важко передбачити наперед, і виплачується за певні індивідуальні досягнення: професійну майстерність, перевиконання норм виробітку, сумісництво професій, неперервний виробничий стаж. У ній враховуються надбавки за особливі умови роботи, колективні результати праці, що оплачуються з фонду матеріального стимулювання.

Додаткова заробітна плата

ДЗП = НДП + ГКВ

НДП – сума надбавок, доплат та премій;

ГКВ – гарантійно компенсаційні виплати, вираховуються в відсотках від основної заробітної плати та суми НДП.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які виплачують понад встановлені зазначеними актами норми.

Організація оплати праці на підприємстві передбачає:

- визначення форм та систем оплати праці працівників підприєм­ства;

- розробку системи посадових окладів службовців та спеціа­лістів;

- розробку критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі до­сягнення працівників та спеціалістів фірми;

- обгрунтування показників та системи преміювання співробітників.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов роботи, що виконуються, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відрахування на соціальні заходи від фонду оплати праці.

З 1.01.2011 вступає в дію Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це консолідований внесок на пенсійне страхування, страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, який в обов'язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням.

Розмір єдиного внеску встановлюється Верховною Радою України.

Розмір єдиного внеску має забезпечувати застрахованим особам виплати та надання соціальних послуг, передбачених законодавством про загальнообов'язкоке державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для здійснення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; компенсацію адміністративних витрат на забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є роботодавці та працівники.

Розмір єдиного внеску для підприємств автомобільного транспорту складає 37,66% від розміру фонду оплати праці.

Суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску у відсотках:

- загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 3,983;

- загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням – 3,7175;

- загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності – 4,1423.

Для працівників-платників податку, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, розмір єдиного внеску складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати.

Страхові кошти, акумульовані на централізованих рахунках Пенсійного фонду, автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до визначених законом пропорцій.

Загальнодержавне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам і членами їхніх сімей. Вказаний Фонд формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Фонд утворюється для управління страхуванням на випадок безробіття, впровадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

За рахунок коштів Фонду забезпечується:

1. допомога з безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;

2. допомога з часткового безробіття;

3.матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

4. матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;

5. допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;

6. професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

7. пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

8. інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності, визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку на виробництві є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього ( за низький рівень травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки ( за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).

Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Україні передбачає призначення, перерахунок і виплату пенсій, надання соціальних послуг із коштів Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату праці договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам.

Збір на державне обов’язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.