11. Шляхи підвищення продуктивності праці на автомобільному транспорті. Шляхи зростання продуктивності праці на автотранспорті:

- підвищення технічного рівня виробництва,

- впровадження більш продуктивних транспортних засобів, підвищення їх надійності в експлуатації;

- впровадження прогресивної технології ТО і ремонту рухомого складу;

- удосконалення управління, організації виробництва і праці,

- удосконалення організації процесу перевезень;

- впровадження наукової організації праці;

- удосконалення організації і структури управління виробництвом;

- підвищення норм виробітку і розширення зон обслуговування;

- скорочення втрат робочого часу;

- удосконалення системи матеріального і морального стимулювання підвищення продуктивності праці;

- інші шляхи, які включають зміну обсягів і структури перевезень і робіт, середньої відстані перевезень, дорожніх та інших умов.

Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві зале­жить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів, що можна об'єд­нати в три великі групи:

1) техніко-технологічні, що визначаються рівнем розвитку та ступенем використання засобів виробництва;

2) організаційні, що відображають рівень організації виробництва;

3) соціально-економічні, що залежать, насамперед, від людського фактора.

Важливим фактором підвищення продуктивності праці на підприєм­ствах є зростання індустріалізації, що полягає в створенні виробничої бази. Це багатогранний комплексний процес, в основу якого покладено перехід на механізоване складання різно­манітних виробів, застосування сучасних нових технологій, впровад­ження нових комп'ютерних розробок тощо.

Фактори організації виробництва передбачають таку організацію виробничого процесу, за якої відсутні простої устаткування протягом робочого часу і забезпечують завантаження як усіх членів трудового колективу, так і основних виробничих фондів підприємства.

Соціально-економічні фактори можуть умовно поділятися на фак­тори морального і матеріального стимулювання. В обох випадках вони стимулюють зацікавленість працівників у підвищенні своєї про­дуктивності.

Серед таких факторів — зростання заробітної плати, премії та доплати, можливість самовираження і творчої зацікавленості, кар'єра, підвищення кваліфікації; випуск нових типів та моделей автомобілів більш продуктивних та ефективних, а також спеціалізованих; механізація процесів ТО та ремонту рухомого складу та механізація навантажувально-розвантажувальних робіт; впровадження передових методів організації перевезень, скорочення простоїв під навантаженням та розвантаженням (маршрутизація і т.д.); впровадження передових методів праці, передового досвіду; правильної організації нормування та оплати праці; нові форми та методи організації перевезень, ТО та ремонтів; правильна організація та нормування праці, форми та порядок оплати праці; впровадження бригадного підряду.

Тема 7. Поняття про собівартість та формування її на автомобільному транспорті.

1. Поняття про собівартість та методика її визначення.

Собівартість як економічна категорія властива товарно-грошовим відносинам і виникла тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати витрати на виробництво товару і прибуток або збиток від його реалізації.

Таким чином, собівартість продукції – це грошове вираження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Собівартість перевезень – це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язаних з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів та пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. В ній відображаються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми. Чим краще працює підприємство, економніше і раціональніше воно використовує власні ресурси, успішніше вдосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовленої продукції. Це виявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Відпускати ціну нижче за собівартість підприємству невигідно, оскільки в такому випадку воно ризикує зазнати збитків.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення витрат, що входять до неї.

До собівартості включають витрати на такі цілі:

- дослідження ринку і виявлення потреби в продукції;

- підготовку і освоєння нової продукції;

- виробництво (витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних виробничих фондів, оплату праці персоналу та ін.);

- обслуговування виробничого процесу і управління ним;

- збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати);

- - добір та підготовку кадрів;

- поточну раціоналізацію виробництва (вдосконалення технологій, організації виробництва і праці, підвищення якості продукції), крім капіталовкладень.