5. Розкрийте зміст, завдання соціально-педагогічної роботи з асоціальними сім’ями

Особливу увагу соціальні служби повинні приділяти роботі з асоціальними сім'ями (сім'ями алкоголіків, наркоманів, які ведуть аморальний спосіб життя). Така сім'я не може нормально функціонувати, адже за умов псевдо благополуччя спостерігаються відсутність довір'я у стосунках, розподілу ролей у сім'ї та конфліктність. У таких сім'ях має місце співузалежненість інших членів сім'ї від хворого на алкоголізм, що полягає у постійній зайнятості його проблемами, тривозі, почутті вини та сорому, безнадії, відчаю, низькій самооцінці. З'являється страх перед тим, що можна залишитись без чоловіка, що в дітей не буде батька, що скажуть сусіди та ін. Усе це створює нервову обстановку в сім'ї. Такі сім'ї потребують спеціальної допомоги. Але насамперед їх треба виявити. Подальша робота полягає у налагодженні контактів з органами внутрішніх справ з метою примусового лікування, позбавлення батьківських прав, захисту дітей. Дуже важливо позбавити дітей від негативного впливу батьків-алкоголіків, інакше руйнівний вплив такої сім'ї призведе і їх до алкоголізму, бродяжництва, злочинності.

З цією метою дітей влаштовують до дитячих будинків, у школи-інтернати, благополучні сім'ї. Допомагає в роботі влаштування в дитячий притулок, в якому дитина може перебувати деякий час, поки вирішаться її справи. Там вона може отримати медичну, психолого-педагогічну, корекцій-ну допомогу. Соціальної підтримки вимагають і одинокі матері, в тому числі неповнолітні, яких в Україні останнім часом стає все більше. Значну кількість дітей ними покинуто. Крім того, ці матері палять, вживають алкоголь, тому діти в них часто народжуються кволими, недоношеними, з аномаліями розвитку, мають хронічні захворювання. Низька медична культура і медична активність призводять до того, що вони не звертають уваги на ознаки невротизації дитини. Неповнолітні матері, як і їх діти, потребують корекційної психологічної допомоги, бо народження дитини, крім позитивних емоцій, якщо мати збирається сама виховувати дитину, може мати й негативні: небажана дитина, стреси внаслідок психологічної непідготовленості, переляку, невпевненості в майбутньому. Корекційна робота з цими матерями полягає у наданні їм допомоги щодо виховання дитини, психологічної підтримки, працевлаштування та ін. Крім того, таким сім'ям потрібна медико-соціальна допомога, медико-соціальний патронаж, а для неповнолітніх матерів - роз'яснення питань планування сім'ї, профілактики вагітності.

6.Покажіть, що зв'язок з громадськістю – метод в соціально-педагогічній роботі

Зв'язок з громадськістю - (від англ. public relations - робота з громадськістю) - метод соціальної роботи, що виник в США і отримав широке поширення в останні десятиліття.

На відміну від індивідуальної допомоги і створення груп соціальної терапії використання цього методу дозволило розширити масштаби соціальної роботи серед населення, бо під громадськістю тут розуміються вулиця, район міста, церковна община, соціум в цілому. Прибічники цього методу акцентують увагу на тому, що по суті будь-яка соціальна проблема - не стільки особиста, скільки громадська, а тому для її ефективного вирішення або попередження потрібна робота з соціумом в цілому.

Для соціальної роботи в силу специфіки її предметної області зв'язок з громадськістю набуває особливого звучання. Дійсно, як відмічає Н.С. Данакин, якби довелося шукати символ соціальної роботи, то найбільш відповідною була б Іріда - богиня веселки, посередниця між богами і людьми.

Необхідність посередництва між людиною і різного роду інститутами виникає у тому випадку, коли людина не може самостійно реалізувати свої права і можливості. Соціальний працівник посилює волю людини, що звернулася до нього, і спонукає зустрічну волю інстанції увійти в становище останнього.

Зв'язок з громадськістю - одна з базових технологій соціальної роботи, що дозволяє використати багато інших методів і прийоми : анкетування, спостереження та ін. При аналізі цієї технології основний акцент був зроблений на використання засобів масової інформації(ЗМІ), що обумовлено тою роллю, яку грають вони в сучасному суспільстві.

В той же час в Державному освітньому стандарті вищої професійної освіти за фахом "Соціальна робота" читаємо: "...фахівець повинен знати специфіку роботи в різному соціальному середовищі... уміти використати передовий вітчизняний і зарубіжний досвід... уміти забезпечувати посередництво, з одного боку - між особою і сім'єю, а з іншої - між різними громадськими і державними структурами... уміти забезпечувати зв'язки... сім'єю і суспільством... застосовувати наукові уявлення... шляхах попередження і корекції соціальних девіацій.

У найзагальнішому вигляді соціальний працівник виступає як посередник між конкретним клієнтом і соціумом. Він сприяє, з одного боку, ефективної адаптації клієнта до цього соціуму, а з іншої - подоланню відчуженості соціуму від реальних турбот людей. Це завдання виняткової складності. Для її вирішення необхідно на першому етапі як мінімум бути почутим, а це вимагає наявності хорошої репутації, визнання. Слід мати на увазі, що одна з найбільш важливих контактних аудиторій, якій фахівці із зв'язку з громадськістю повинні приділяти особливу увагу, - персоналу самої соціальної служби. Кожен її співробітник є передавачем інформації в зовнішнє середовище, тобто як би створює імідж своєї організації. Значить, пояснюючи персоналу виняткову роль кожного фахівця, ми прищеплюємо йому певний тип поведінки. Ефективна лише та організація, співробітники якої ототожнюють себе з нею, відчувають відповідальність за її діяльність.

Професіоналізм в роботі з персоналом багато в чому зумовлює і ефективність роботи з громадськістю, бо ця діяльність здійснюється співробітниками організації. Преса - одночасно і засіб передачі інформації, і аудиторія, що вимагає особливої уваги фахівців із зв'язку з громадськістю. Необхідно постійно тримати пресу в курсі, того, що відбувається в організації, що хвилює персонал, хоч би тому, що це знання породжує розуміння і відповідальну поведінку у взаємодії з нею; незнання ж породжує нейтрально безвідповідальну поведінку. До того ж слід враховувати величезний вплив ЗМІ на сучасне суспільство.

Так, опитування, проведене Українським суспільством зв'язку з громадськістю, показало, що 51% опитаних мають вплив на них ЗМІ помірним, а 59% - дуже великим. Останніми роками зріс вплив ЗМІ. на потенційних партнерів, союзників, спонсорів, клієнтів опитаних організацій.

Ф.Ніландер в книзі "Зв'язок з громадськістю" дає ряд рекомендацій відносно встановлення ефективного зв'язку з пресою:

1) повідомлення для друку повинне відповідати прийнятим нормам, бути точним і зрозумілим;

2) переважно передавати інформацію завчасно, щоб полегшити роботу журналіста, дати йому час для вивчення і аналізу цієї інформації;

3) повідомлення має бути об'єктивним, висловлювання власної думки допустиме лише у разі, якщо це відповідає меті статті;

4) не слід нехтувати спілкуванням з журналістами;

5) не можна докоряти журналістам, якщо передана їм інформація не опублікована ними;

6) інформація має бути передана певному співробітникові редакції;

7) на прохання преси бажано повідомляти про незвичайні або неприємні факти, проте заздалегідь слід продумати ці повідомлення і надати їм потрібний відтінок.

Використовуючи технології зв'язку з громадськістю, можна створювати або змінювати громадську думку за допомогою різних прийомів.

Так, для того, щоб бути поміченим іншими, використовується прийом "корпоративний імідж": комунікаційним шляхом за допомогою якихось розпізнавальних знаків, елементів (емблем, уніформи, фірмових бланків, плакатів і так далі) домагаються того, щоб ця організація відрізнялася від інших; соціальна служба обирає свій образ залежно від намічаної стратегії.

Інший прийом - паблісіті, тобто неособистісне стимулювання бажаної поведінки за допомогою публікацій, які не оплачуються певним спонсором.

Мета реклами - прагнення переконати споживачів, інформації в необхідності певної поведінки : звернення до певного виду соціальних послуг, звернення до послуг цієї установи, а не до послуг його конкурентів, спонсорська активність і так далі. Існує безліч видів реклами : запрошення, бланк листа, візитка, вивіска на будівлі, газетна реклама, книжкова закладка, календарі, рекламна листівка, обкладинка, поліетиленовий пакет, реклама на транспорті, сувенір-реклама та ін. Реклама найбільш ефективна при одночасному використанні різноманітних її видів.

Типові розділи реклами : графічна частина, салоган (рекламний девіз, гасло, зачин), інформаційний блок, діапазон пропонованих послуг, спонукання потенційного клієнта(спонсора, партнера) до дії, адреса і зв'язок, елементи фірмового стилю. Професіонали давно навчилися об'єднувати достоїнства графіки і тексту і компенсувати їх недоліки. Більше того, чого не можна або важко добитися за допомогою тексту, легко вдається виконати в графіці.

Так, для того, щоб підкреслити солідність і грунтовність установи, що в тексті зробити складно (бо читачі перенасичилися обіцянками типу "ми надійні помічники", "ми з вами скрізь і завжди", "ми гарантуємо високу якість обслуговування", "аналогів не має" і так далі). можна спробувати використати графіку - наприклад, розташувати текст на тлі будівлі, в якій і розміщений соціальний центр(у разі, якщо воно широко відоме в місті).

Після графічного рішення проблеми необхідно звернутися до слогану, оскільки, як показує досвід, більшість людей звертають увагу саме на графіку і складам, чим на текст реклами. Призначення слогану - спонукання до дії, бо наше внутрішнє "Я" вимагає точних інструкцій: що "Кожного, що звернувся - підтримаємо", "Центр "Сім'я" - надійний партнер" та ін. Бажано уникати надмірно щедрих обіцянці.

Інший прийом - виявлення стійких тем, що цікавлять читачів газет, телеглядачів, клієнтів соціального центру. Для цього деякі фахівці щотижня проводять телефонне опитування городян на предмет наявності новин(про гостей, поїздки, подіях за тиждень і так далі) і таким чином визначають теми, що постійно викликають інтерес, - на них і важливо звернути увагу професіоналові.