Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Збірник наукових праць 2012 р..doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Література

1. Л.А. Клюско Транснаціональні банки: позитивний вплив і негативні наслідки для національних банківських систем [ Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

2. Рогач О.І. Міжнародні інвестиції: Теорія та практика бізнесу транснаціональних корпорацій: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 720 с.

3. [ Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

4. Офіційний рейтинг Banks around the world [ Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.relbanks.com

РАТУШНИЙ БОГДАН

факультет банківського бізнесу

група БС-23

Науковий керівник:

викл. Матлага Л.О.

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

В умовах глобальної фінансової нестабільності кризового й посткризового періоду зростає роль державного регулювання грошово-кредитної й валютної політики, адже більшість країн світу зазнає суттєвих фінансових втрат, докладаючи зусиль у сфері підтримання фінансової рівноваги. Валютне регулювання може стимулювати економічний розвиток у країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей і підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі, у свою чергу, впливають на розвиток валютних відносин й відповідним чином вносять коригування у валютну політику, що проводиться в державі. Тому проблема забезпечення стабільності національної грошової одиниці України є однією з ключових проблем для забезпечення стабільного розвитку економіки країни.

Валютна політика — сукупність заходів (економічних, політичних, правових, організаційних), які здійснюються державними органами, центральними банками та міжнародними валютно-фінансовими організаціями у сфері валютних відносин і втілюються у валютному регулюванні.

Валютна політика є складовим елементом державної економічної політики і безпосередньо пов'язана із зовнішньоторговельною політикою [3, с. 219].

У сучасних умовах у вітчизняній економіці проводиться жорстка політика з боку НБУ щодо ругулювання валютних операцій. Серед обмежень, які використовуються для проведення валютної політики можемо віднести:

— Законодавчі обмеження щодо розрахунків в іноземній валюті.

— Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі.

— Здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або в спадщину.

— Обмеження щодо здійснення валютно-обмінних операцій.

Проте, варто визначити, який вплив будуть мати ці обмеження на стабілізацію економічної ситуації в Україні.

Як показує світовий досвід, валютні обмеження, як правило, є одним з інструментів регулювання валютного курсу (поряд з такими інструментами, як використання офіційних валютних резервів, регулювання зовнішньоекономічних відносин – встановленням квот, ліцензій, мита тощо) та створення і підтримання на необхідному рівні валютних резервів держави в умовах застосування системи фіксованого валютного курсу.

В умовах використання системи гнучкого (плаваючого) обмінного курсу, необхідність у жорстких валютних обмеженнях не така нагальна. З переходом до режиму плаваючого обмінного курсу в Україні, діючий режим валютного регулювання можна визначити жорстким [2, с. 387].

Не дивлячись на такий режим, відтік або "неповернення" валютної виручки від експорту товарів та послуг українськими підприємствами, що спостерігається останніми роками, призводить до значних збитків в економіці держави, яка знаходить вияв не лише в розкраданні природних ресурсів, вивозі переважно сировинних товарів, але і в тому, що "осідання" валютної виручки в іншій країні сприяє створенню в ній нових робочих місць, розвиткові економіки в цілому.[4, с276]

У цьому напрямку НБУ було розроблено, і прийнято постанову № 475 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті». Згідно із якою терміни повернення валютної виручки для банківських установ становить не 180 днів, а 90 [6]. Це, в свою чергу сприятиме сприятиме розширенню валютного обігу. В іншому випадку це спричинить до застою валюти в банківських резервах, що є неприпустимим для української економіки, тому що «Гроші творять гроші». Не буде в обігу валюти – не буде виручки, що є негативом для комерційних банків.

Можемо стверджувати, що правила обов'язкового продажу валютних надходжень на користь резидентів тісно пов'язані з механізмом курсоутворення та є однією зі складових системи валютних обмежень. Період реформування економіки України за обмежених ресурсів держави, створення ефективного й керованого валютного ринку потребує на певному етапі збереження системи валютних обмежень, які б виконували функції інструментів для впливу на стан валютного ринку.

Варто відмітити, що ще одним позитивним фактором для української економіки є законопроект про податок на обмін валюти. В його основу покладено покращити фінансовий стан Пенсійного фонду, зменшити готівковий обіг іноземної валюти, збільшити обсяги безготівкових розрахунків та сприяти стабільності національної валюти України.

З цією метою передбачено встановлення збору до Пенсійного фонду у розмірі 15% в від суми операції, який буде стягуватись з фізичних осіб при здійсненні операцій з продажу іноземної валюти за готівкову гривню. Проте, зауважимо, що не у всіх випадках буде стягуватись комісія, зокрема:

— при отриманні валюти шляхом переказу із за кордону.

— з продажу іноземної валюти, яка знімається фізичною особою з свого вкладного(депозитного) рахунку;

— з продажу іноземної валюти, яка отримана при виплаті купонного доходу та від продажу або погашення казначейських зобов’язань, облігацій внутрішньої державної позики, номінованих в іноземній валюті.

Такі валютні обмеження сприятимуть поширенню в обігу саме національної грошової одиниці та підтримці її стабільності.

В сучасних умовах підвищується необхідність державного валютного регулювання і на міжнародному рівні. Зміни валютної політики одних держав можуть суттєво впливати на національні економіки інших. Фінансова криза 1997-1998 років, що набула світового масштабу, підтвердила актуальність глобалізації державного валютного регулювання.

Ефективність державного валютного регулювання залежить від методів, яким надається перевага. В економічній літературі виділяють економічні та адміністративні методи валютного регулювання. Найбільш дієвими є, на нашу думку, економічні методи: коли для досягнення поставленої мети держава створює суб`єктам господарської діяльності сприятливі умови, які заохочують їх до необхідних дій. І навпаки, адміністративні методи валютного регулювання не завжди дозволяють досягти встановлених цілей через відсутність достатніх для цього стимулів.

Діюча система валютного регулювання України потребує удосконалення. Це передбачає: погодженість дій держави з ринковими механізмами, зростання ролі державних інститутів в сфері валютного регулювання, удосконалення механізмів застосування форм валютного регулювання.

В процесі удосконалення вітчизняної системи валютного регулювання доцільно використовувати досвід зарубіжних країн. На сучасному етапі в Україні ефективно можуть бути застосовані такі механізми валютного регулювання країн з розвиненою ринковою економікою, що пов`язані з оптимізацією режиму валютного курсу; особливістю застосування валютних інтервенцій за умови дії плаваючого валютного курсу; репатріацією валютних цінностей [1, с.  43-46].

Удосконалення чинного валютного законодавства є одним з пріоритетних на даний час напрямків реформування системи валютного регулювання в Україні. Термінового доопрацювання та прийняття потребує проект Закону України “Про валютне регулювання”, у якому пропонується механізм обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів; регулювання режиму валютного курсу та порядку визначення офіційного валютного курсу; термінів повернення резидентами в Україну валютної виручки від експорту товарів (робіт, послуг).

Підвищенню ефективності чинної системи валютного регулювання в Україні сприятиме розробка концептуальних засад валютної політики. Цей процес має передбачати: виділення короткострокових (до 1 року) та довгострокових (на 4-5 років) цілей валютної політики; встановлення взаємозалежностей між ними та механізму їх реалізації; побудову валютної політики у відповідності з тенденціями розвитку відповідних ринкових механізмів та визначеними загальними напрямками розвитку економіки країни; виявлення факторів, які визначатимуть перспективи розвитку системи валютного регулювання, та наслідків реалізації валютної політики; урахування фінансово-економічних та політичних ризиків як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також досвіду побудови систем валютного регулювання зарубіжних країн [5, с. 5-6].

При визначенні перспектив розвитку системи валютного регулювання України обов`язково мають враховуватися особливості валютних політик зарубіжних країн, оскільки економіка України є відкритою, а отже, залежною певною мірою від дій основних зовнішньоекономічних партнерів.

У ектномічній ситуації в якій опинилась Україна найактуальнішою залишається проблема державного регулювання валютного ринку щодо підтримання макроекономічної стабільності національної валютної одиниці. При цьому, регулюючи валютні відносини, акцент усе-таки потрібно робити на створенні сприятливого валютного клімату, створенні обмежень через комплексну модернізацію законодавства.

Отже, у якості висновків можемо ствержувати, що на тлі зазначених проблем уряд України вживає заходи щодо стабілізації національної грошової одиниці. Зокрема, заходи грошово-кредитної політики у попередньому році спрямовувалася на стримування значних коливань валютного курсу та збалансування валютного ринку, забезпечення економіки платіжними засобами, стимулювання відновлення процесів кредитування, а також запровадження заходів щодо підвищення надійності функціонування банківської системи. Однак, потрібно розуміти, що ефективність як короткострокової, так і довгострокової валютної політики, залежить також від іміджу країни у світовій економіці. Його покращання потребує, крім стабільного економічного зростання, підвищення ролі України у міжнародних фінансових організаціях та посилення її позицій на світовій політичній арені.