- •Передмова
- •1.1 Культура усного та писемного професійного мовлення
- •1.1.1 Мова та мовлення в житті суспільства. Функції мови. Літературна мовна норма
- •Питання для обговорення:
- •Короткий словник ключових понять до теми:
- •Вправи та завдання до теми:
- •Запитання для самоконтролю:
- •1.1.2 Стилі та жанри мовлення
- •Твір на тему: «Здоров’я – найбільше багатство»
- •Здоров’я – скарб людини
- •Діалог лікаря з пацієнтом
- •76018, Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2, тел. (03422) 3-10-50
- •Молитва хворого
- •Лист Василя Сімовича до Михайла Возняка
- •Короткий словник ключових понять до теми:
- •Вправи та завдання до теми:
- •Нести у світ добро
- •III и IV уровней аккредитации
- •Запитання для самоконтролю:
- •1.1.3 Лексичний аспект фахового мовлення
- •Питання для обговорення:
- •Короткий словник ключових понять до теми:
- •Вправи та завдання до теми:
- •Запитання для самоконтролю:
- •1.1.4 Морфологічний аспект фахового мовлення
- •Питання для обговорення:
- •Короткий словник ключових понять до теми:
- •Вправи та завдання до теми:
- •Запитання для самоконтролю:
- •1.1.5 Синтаксичний аспект фахового мовлення
- •Питання для обговорення:
- •Короткий словник ключових понять до теми:
- •Вправи та завдання до теми:
- •Запитання для самоконтролю:
- •1.2 Офіційно-ділові папери як засіб професійного спілкування
- •1.2.1 Призначення й класифікація документів. Державний стандарт, основні вимоги до складання й оформлення текстів документів, їх реквізити
- •Питання для обговорення:
- •Короткий словник ключових понять до теми:
- •Адресант – суб’єкт мовлення, мовець; особа чи установа, яка відправляє документ. Адресат – слухач чи читач; особа чи установа, якій надіслано документ.
- •Вправи та завдання до теми:
- •Запитання для самоконтролю:
- •1.2.2 Організаційно-розпорядчі документи. Специфіка їх укладання та оформлення
- •Питання для обговорення:
- •76018, Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2, тел. (03422) 3-10-50
- •Короткий словник ключових понять до теми:
- •Вправи та завдання до теми:
- •Інструкція для медичного застосування препарату фенотропил®
- •Правила оформлення дисертації Загальні вимоги
- •Запитання для самоконтролю:
- •1.2.3 Довідково-інформаційні документи, специфіка їх оформлення
- •Питання для обговорення:
- •Доповідна записка Державна атестація з української мови
- •Витяг з протоколу № 3
- •Зразок звіту:
- •Короткий словник ключових понять до теми:
- •Вправи та завдання до теми:
- •Запрошуємо всіх бажаючих
- •Запитання для самоконтролю:
Короткий словник ключових понять до теми:
Активний словник – це запас слів, які мовець активно використовує в усній та писемній мові.
Арго – мова вузької соціальної чи професійної групи, створювана з метою мовного відокремлення, характеризується наявністю слів, незрозумілих для сторонніх.
Архаїзми – застарілі для певної епохи назви предметів та явищ, звороти, форми слів, афікси, що вийшли з активного пласта лексики, але використовуються в мовленні як стилістичні синоніми сучасних слів для створення піднесеної тональності або як засіб створення сатиричного і комічного.
Багатозначність – здатність слова мати одночасно кілька значень.
Власне українська лексика – слова, що утворилися в українській мові в період її формування й історичного розвитку.
Вульгаризми – неприйняті в літературній мові грубі чи лайливі слова або звороти.
Говірка – найдрібніша діалектна одиниця, поширена на невеликій території.
Евфемізми – слова і вирази, що вживаються з метою уникнення слів із грубим, непристойним змістом.
Жаргон – соціальний діалект, яким користуються мовці, об’єднані спільними інтересами, захопленнями, віком, соціальним статусом.
Загальновживана лексика – лексика, яку використовують усі мовці незалежно від професії, освіти, соціального статусу тощо.
Запозичення – слова, засвоєні українською мовою з інших мов.
Застарілі слова – слова, які вийшли із активного вжитку в літературній мові.
Іншомовні слова – слова, запозичені з інших мов. Вони збагачують словниковий склад мови. Іншомовні слова підпорядковуються законам фонетики, граматики і словотворення тієї мови, яка їх запозичує, і лише в окремих випадках залишаються незасвоєними.
Історизми – застарілі слова, що вийшли з ужитку в зв’язку зі зникненням тих реалій, які вони називали.
Лексикон – запас слів і виразів, властивих певній особі чи галузі людської діяльності.
Лексичне значення слова – закладений у слові зміст, який визначається співвіднесеністю слова з відповідним поняттям.
Метафора – один з основних тропів, який полягає в перенесенні ознак з одного предмета на інший за схожістю чи контрастністю.
Метонімія – різновид тропа, близького до метафори, в якому переноситься значення слів з певних явищ і предметів на інші за суміжністю.
Однозначність – наявність у слова тільки одного значення.
Оксиморон – різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект.
Ономастика – розділ мовознавства, що вивчає історію виникнення, розвитку власних імен.
Освоєння запозичених слів – пристосування запозичень до графічної, фонетичної, граматичної та семантичної будови української мови.
Пароніми – схожі за формою споріднені та неспоріднені слова, що розрізняються своїм значенням.
Переносне значення слова – одне із значень багатозначного слова, що пов’язане з прямим значенням і виникло внаслідок перенесення назви на інший предмет чи явище за подібністю, суміжністю чи функцією.
Просторіччя – форма національної мови, яка разом із народними говорами становить народно-розмовний стиль.
Синекдоха – вид тропа, переносне вживання назви частини предмета замість цілого, однини замість множини або навпаки.
Синоніми – слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом.
Синонімічний ряд – група слів або фразеологізмів, об’єднаних спільним значенням.
Сленг – різновид професійного мовлення, слова та вирази, якими послуговуються спілкувальники різних вікових груп, професій, соціальних прошарків.
