Короткий словник ключових понять до теми:

Активний словник – це запас слів, які мовець активно використовує в усній та писемній мові.

Арго – мова вузької соціальної чи професійної групи, створювана з метою мовного відокремлення, характеризується наявністю слів, незрозумілих для сторонніх.

Архаїзми – застарілі для певної епохи назви предметів та явищ, звороти, форми слів, афікси, що вийшли з активного пласта лексики, але використовуються в мовленні як стилістичні синоніми сучасних слів для створення піднесеної тональності або як засіб створення сатиричного і комічного.

Багатозначність – здатність слова мати одночасно кілька значень.

Власне українська лексика – слова, що утворилися в українській мові в період її формування й історичного розвитку.

Вульгаризми – неприйняті в літературній мові грубі чи лайливі слова або звороти.

Говірка – найдрібніша діалектна одиниця, поширена на невеликій території.

Евфемізми – слова і вирази, що вживаються з метою уникнення слів із грубим, непристойним змістом.

Жаргон – соціальний діалект, яким користуються мовці, об’єднані спільними інтересами, захопленнями, віком, соціальним статусом.

Загальновживана лексика – лексика, яку використовують усі мовці незалежно від професії, освіти, соціального статусу тощо.

Запозичення – слова, засвоєні українською мовою з інших мов.

Застарілі слова – слова, які вийшли із активного вжитку в літературній мові.

Іншомовні слова – слова, запозичені з інших мов. Вони збагачують словниковий склад мови. Іншомовні слова підпорядковуються законам фонетики, граматики і словотворення тієї мови, яка їх запозичує, і лише в окремих випадках залишаються незасвоєними.

Історизми – застарілі слова, що вийшли з ужитку в зв’язку зі зникненням тих реалій, які вони називали.

Лексикон – запас слів і виразів, властивих певній особі чи галузі людської діяльності.

Лексичне значення слова – закладений у слові зміст, який визначається співвіднесеністю слова з відповідним поняттям.

Метафора – один з основних тропів, який полягає в перенесенні ознак з одного предмета на інший за схожістю чи контрастністю.

Метонімія – різновид тропа, близького до метафори, в якому переноситься значення слів з певних явищ і предметів на інші за суміжністю.

Однозначність – наявність у слова тільки одного значення.

Оксиморон – різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект.

Ономастика – розділ мовознавства, що вивчає історію виникнення, розвитку власних імен.

Освоєння запозичених слів – пристосування запозичень до графічної, фонетичної, граматичної та семантичної будови української мови.

Пароніми – схожі за формою споріднені та неспоріднені слова, що розрізняються своїм значенням.

Переносне значення слова – одне із значень багатозначного слова, що пов’язане з прямим значенням і виникло внаслідок перенесення назви на інший предмет чи явище за подібністю, суміжністю чи функцією.

Просторіччя – форма національної мови, яка разом із народними говорами становить народно-розмовний стиль.

Синекдоха – вид тропа, переносне вживання назви частини предмета замість цілого, однини замість множини або навпаки.

Синоніми – слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом.

Синонімічний ряд – група слів або фразеологізмів, об’єднаних спільним значенням.

Сленг – різновид професійного мовлення, слова та вирази, якими послуговуються спілкувальники різних вікових груп, професій, соціальних прошарків.