Запитання для самоконтролю:

1. Які принципи лежать в основі класифікацій частин мови?

2. Які семантичні розряди іменників Ви знаєте?

3. Що лежить в основі творення ступенів порівняння якісних прикметників?

4. Як відмінюються кількісні, збірні, порядкові і дробові числівники?

5. Що таке дієвідмінювання?

6. Чим ускладнюється правопис прислівників?

7. Якими українськими конструкціями перекладаються російські форми з прийменником по?

1.1.5 Синтаксичний аспект фахового мовлення

Обґрунтування теми: Навчитись правильно оформляти та складати ділові документи – важлива необхідність кожної освіченої людини. Для цього потрібно володіти матеріалом на всіх мовних рівнях, зокрема, на синтаксичному.

Мета заняття: Сформувати у студентів уміння та навички вільного володіння виражальними засобами на синтаксичному рівні; допомогти розвинути мовну інтуїцію і сформувати навички самоконтролю у процесі створення зв’язних висловлювань.

Питання для обговорення:

1. Синтаксис як розділ мовознавства.

2. Відмінність між словосполученням і реченням. Способи зв’язку слів у словосполученні та реченні.

3. Просте речення. Типи односкладних речень.

4. Складносурядні речення і сполучники сурядності.

5. Складнопідрядні речення (з підрядними з’ясувальними, означальними, обставинними). Сполучники та сполучні слова в складнопідрядних реченнях.

6. Складне безсполучникове речення. Розділові знаки в ньому. Складні синтаксичні конструкції.

7. Особливості вживання речень з однорідними членами в текстах ділових документів.

8. Пряма і непряма мова, цитування, діалог у текстах офіційно-ділового стилю.

9. Речення з відокремленими членами речення, звертаннями та вставними словами і словосполученнями в діловому мовленні.

Термін синтаксис у сучасному мовознавстві вживається у двох значеннях: 1) розділ граматики, який вивчає способи поєднання слів у словосполучення й речення, а також поєднання простих речень у складні; 2) будова речення і словосполучення та способи поєднання слів у реченні та словосполученні.

Синтаксис як лінгвістична дисципліна не є однорідним. Розмежовують синтаксис словосполучень, синтаксис речень (синтаксис простого та складного речення), синтаксис комунікатів, синтаксис тексту. Також сучасний стан синтаксичних досліджень характеризується широким спектром напрямів синтаксису, як-от: структурно-статистичний, семантичний, комунікативний, стилістичний, експресивний, когнітивний.

Предметом синтаксису в сучасному мовознавстві є кваліфікація його основних синтаксичних одиниць. Традиційно їх класифікують як речення та словосполучення.

Речення – основна одиниця мовного спілкування, що побудована за законами певної мови. Речення характеризується завершеною інтонацією, виступає головним засобом формування та вираження думки. Наприклад: Немає ліків, які можуть допомогти всім і відразу. У кожного хворого можуть бути свої особливості перебігу хвороби.

Словосполучення – смислово-граматичне об’єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв’язку. Наприклад: болі в шлунку, відчуття жару, спосіб життя, лікарська етика, своєчасне лікування, для лікування ентероколітів, підвищення температури.

Дискусійною залишається на сьогодні проблема синтаксичних зв’язків. Їх розмежовують на два типи: сурядний і підрядний. Сурядний зв’язок встановлюється між синтаксично рівноправними, незалежними один від одного синтаксичними компонентами (словами, словосполученнями або частинами складного речення), напр.: Коріння і надземну частину спаржі використовують при захворюваннях серця, печінки, нирок, ревматизмі, алергії, а плоди застосовують для виготовлення засобів від імпотенції та хронічних захворювань кишечника (З журналу). Підрядний зв’язок репрезентує залежність одного мовного компонента від іншого, напр.: Викладач з першого заняття повинен привчати студентів до дотримання протиепідемічних заходів у клініці інфекційних хвороб, роз’яснюючи, що кожен пацієнт є потенційним джерелом збудника (Б.Дикий).

Синтаксичні особливості текстів офіційно-ділового стилю полягають у використанні:

– стійких словосполучень;

– уніфікованих мовних засобів;

– конструкцій «дієслово+іменник»;

– прямого порядку слів у реченні;

– однорідних членів речення, враховуючи їх значеннєву співвіднесеність;

– дієприкметникових та дієприслівникових зворотів;

– конструкцій з прийменниками з, в, рідше по;

– вставних слів і словосполучень;

– складнопідрядних і складносурядних речень;

– нормативного вживання непрямої мови.

Дотримання синтаксичних мовних норм відповідно до «Українського правопису» та чинних державних стандартів у текстах офіційно-ділового стилю засвідчує культуру усного та писемного мовлення фахівця і сприяє налагодженню ефективного ділового спілкування.