III и IV уровней аккредитации

В учебнике кратко изложены сведения о развитии дерматологии и венерологии в Украине, медицинской деонтологии, организации дерматологической помощи. Большое внимание уделяется методам исследования дерматовенерологических больных, освещены вопросы клиники, диагностики, лечения и профилактики важной дерматологической патологии, которая часто встречается во врачебной практике. Описаны инфекционные болезни, передающиеся половым путем, основные принципы диагностики, лечения и их профилактики. Приведены изменения кожи при общей патологии: болезнях крови, эндокринных, психических, гинекологических заболеваниях, гипо- и гипервитаминозах.

Запитання для самоконтролю:

1. Що таке мовний стиль?

2. Як можна окреслити особливості становлення функціональних стилів української літературної мови?

3. Які ви знаєте різновиди наукового стилю?

4. Яке місце посідають електронні засоби масової інформації в процесі розвитку української літературної мови?

5. Які жанри художнього стилю ви знаєте?

6. Як впливає розмовний стиль на сучасну українську літературну мову?

7. Які сфери використання офіційно-ділового стилю у ХХІ ст.?

8. Назвіть найновіші термінологічні медичні словники. Яке їхнє призначення?

9. Яке місце посідають епістолярний, ораторський, конфесійний стилі у традиційній класифікації? Чи є підстави виділяти ці стилі?

10. Які особливості вживання медичної термінології в розмовному стилі (під час спілкування з пацієнтами, з їхніми родичами)?

1.1.3 Лексичний аспект фахового мовлення

Обґрунтування теми: зміст текстів офіційно-ділового стилю реалізується через систему мовних засобів, які регулюються стильовими нормами. Найчіткіше мовні особливості текстів ділових паперів простежуються у лексиці.

Мета заняття: конкретизувати зміст понять лексика, лексикологія, лексикографія; здійснити загальну характеристику лексики сучасної української літературної мови; визначити місце термінології у системі професійного мовлення; з’ясувати роль синонімів, антонімів, омонімів, паронімів у текстах документів; розвивати практичні навики та вміння щодо правильного використання лексичного багатства української мови.

Питання для обговорення:

1. Лексика як сукупність слів мови. Слово і його лексичне значення. Пряме й переносне значення слів.

2. Лексика української мови за її походженням і вживанням.

3. Поняття запозичення в українському фаховому мовленні. Співвідношення українських і запозичених компонентів у терміносистемі медицини.

4. Однозначність та багатозначність лексичних одиниць.

5. Синоніми, антоніми, омоніми, пароніми та їх функції в текстах ділових документів.

6. Поняття про лексикографію. Енциклопедичні та лінгвістичні словники. Сучасна українська медична лексикографія.

Використання лексики фахового мовлення регулюється стильовими нормами офіційно-ділового стилю. Слід пам’ятати, що мова офіційно-ділового стилю повинна відповідати нормам сучасної української літературної мови відповідно до чинного правопису.

У мовознавстві поняття «лексика» тлумачиться як словниковий склад мови. Розділ науки про мову, який вивчає словниковий склад української мови з погляду походження слів, їхнього вживання та значень, називається лексикологією.

У науковій літературі існує розгалужена диференціація лексичних груп слів:

– загальновживана лексика;

– стилістично обмежена лексика (архаїзми, історизми, неологізми, професіоналізми, діалектизми, інтернаціоналізми, жаргонізми, арготизми, сленг, перифрази, евфемізми);

– питома українська лексика;

– запозичена лексика;

– однозначні та багатозначні слова;

– синоніми, омоніми, антоніми, пароніми.

Основу текстів фахового спрямування становить загальновживана, однозначна лексика. З метою уникнення різних тлумачень багатозначні слова вживають тільки у прямому значенні, яке визначено контекстом. Наприклад: Акт укладається колегіально кількома службовими особами. Відповідно до термінів, на які укладено план, розрізняють кілька їх груп. Цивільно-правовий договір – це письмова угода двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

В офіційно-діловому стилі обмежено використовуються синоніми, оскільки ця семантична група слів майже завжди привносить у зміст тексту нові відтінки значення: ліки, медикаменти, лік, лікарство, зілля, бальзам, панацея; виснаження, безсилля, ослаблення, слабість, кволість, знемога, виснага, змора, астенія.

Не рекомендується також вживати в одному тексті ділових паперів абсолютні синоніми: симптом – ознака; баланс – рівновага; секреція – виділення; апатія – байдужість; адаптація – пристосування.

Яскраво виражений стилістичний потенціал у текстах офіційно-ділового стилю мають антоніми. Це зумовлено їхньою здатністю давати контрастну характеристику предметам, явищам, діям. Наприклад: укладання – розірвання; запит – відповідь; згода – відмова; підтвердження – заперечення; позитивний – негативний; ствердна – заперечна; від’ємний – додатний; малочисленні – багаточисленні; присутність – відсутність.

Омоніми як слова, які однаково пишуться і звучать, але мають різне лексичне значення, у мові ділових паперів не вживаються. Основною сферою їх функціонування є художній та публіцистичний стилі. Наприклад: стан (умови, ситуація), стан (талія); орган (частина тіла) – орган (музичний інструмент); Вікторія (ім’я) – вікторія (в значенні перемога); мати (імен.) – мати – (дієсл.).

Часто омоніми сплутують із багатозначними словами, значення яких завжди пов’язані між собою. Наприклад: операція: 1. Хірургічне втручання з лікувальною метою за деяких захворювань або поранень. 2. Сукупність бойових дій, підпорядкованих єдиній меті, єдиному завданню або одна така дія. 3. Дія, спрямована на виконання якої-небудь задачі. 4. Фінансова, торговельна і т.ін. угода. 5. Дія, спрямована на становлення, зміну чи припинення правовідносин юридичних та фізичних осіб. 6. Перехід фінансового інструменту від однієї особи до іншої. 7. У системах обробки інформації – чітко визначена дія над одним чи кількома об’єктами, що створює новий об’єкт.8. розм. Яка-небудь дія або ряд дій, об’єднаних спільною метою (Великий тлумачний словник сучасної української мови, 2005. – С. 845-846).

Вживання паронімів у текстах ділових документів може призводити до перекручування слів сучасної української літературної мови, помилкового вживання одного слова замість іншого, внаслідок чого спотворюється зміст повідомлюваного. Ці семантичні групи слів використовують у розмовному, художньому, публіцистичному стилях для надання іронічного, сатиричного відтінку висловлюванню. Наприклад: хронічний – хронікальний; професійний – професіональний, рецептний – рецепторний; програмний – програмовий; талан – талант; гармонійний – гармонічний; причинний – причиновий.

Розділ лексикології, що вивчає терміносистеми мови, принципи їхньої організації, механізми творення термінів, називається термінознавством.

Термін (лат. terminus – межа, кордон) – слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з різних галузей знань.

Термінологія – 1) система термінів певної галузі науки, мистецтва, політики тощо; 2) розділ лексикології, який вивчає терміни.

Терміносистема – система термінів певної галузі науки, мистецтва, техніки та ін., яка враховує лексико-семантичні й словотвірні зв’язки між словами-термінами.

До терміносистеми належать слова і словосполучення, що позначають коло понять однієї спеціальної сфери спілкування в науці, техніці, виробництві, освіті, мистецтві тощо. Кожній терміносистемі притаманні певні ознаки:

1. Прагнення до однозначної відповідності.

2. Прагнення до усунення синонімії.

3. Стилістична нейтральність.

Розрізняють загальнонаукову і спеціальну термінологію. Різновидом спеціальної термінології є медична, яка охоплює термінологію медико-біологічних та фармацевтичних дисциплін. Переважна більшість цих термінів іншомовного походження (латинізми та грецизми).

Українська медична термінологія має давнє коріння. У її розвитку можна виділити чотири етапи: перший етап, підготовчий (ІІ пол. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.); другий етап, творчий (1917 р. – поч. 30-х рр. ХХ ст.); третій етап, русифікаційний (поч. 30-х рр. ХХ ст. – кін. 80-х рр. ХХ ст.); четвертий етап, антирусифікаційний (поч. 90-х рр. ХХ ст. – наш час).

У термінознавстві застосовують щодо медичної термінології поділ на групи:

– анатомічні терміни – назви частин тіла людини та складових органів: верхня кінцівка, скелет, кістка, череп, стопа;

– клінічні терміни – назви захворювань, методів обстеження, діагностики, лікування: гіпертензія, цукровий діабет, перитонеальний діаліз, ниркова недостатність;

– фармацевтичні терміни – назви хімічних речовин, лікарських препаратів, їх функції: ношпа, валідол, цитрамон, амброксол.

Знання студентом-медиком фахової термінології – це ознака високого рівня його мовної культури, його освіченості та професійної компетентності майбутнього медичного працівника. Основні медичні терміни повинні становити питому частину активного мовленнєвого словника студентів вищих медичних навчальних закладів.

Сучасне термінознавство поступово виходить за межі лексикології мови і розширює суміжні зв’язки з соціолінгвістикою, комп’ютерною лінгвістикою, перекладознавством.

Одним із провідних напрямків мовної політики в нашій державі є стандартизація й упорядкування терміносистем, формування комп’ютерних версій термінологічних банків даних. Найпотужнішим у світі є термінологічний банк даних фірми «Сіменс», який налічує близько двох з половиною мільйонів термінів на восьми мовах світу.

Розділ мовознавства, що займається теорією і практикою укладання словників, називається лексикографією. Словники – це упорядковані в алфавітному чи тематичному порядку описи слів. Вони є засобом нагромадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником його культури. Словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють на два типи: енциклопедичні та лінгвістичні. Об’єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, а в лінгвістичному – слово.

До сучасних медичних словників належать:

Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Тлумачний словник медичних термінів. – К.; Ірпінь: ВТФ Перун, 2010.

Нечай С. Латинсько-український медичний словник. – К., 2002.

Нечай С. Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами. – К., 2000.

Орфографічний словник українських медичних термінів / За ред. Полюги Л.М. – Львів, 1993.

Російсько-український словник наукової термінології: Біологія. Хімія. Медицина. – К., 1996.

Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник. – Львів, 1995.

Усатенко О.К. Російсько-український словник медичної термінології. – К., 1996.

Червяк П.І. Медична енциклопедія. – К., 2001 та ін.

Зразки словникових статей:

Аденотомія – хірургічна операція: видалення аденоїдів.

Конвульсія – мимовільні скорочення м’язів тіла внаслідок ураження кори великого мозку або підкіркових центрів; судома, корчі.

Холецистит – запалення жовчного міхура (Литвиненко Н.П., Місник Н.В. Тлумачний словник медичних термінів. – К.; Ірпінь: ВТФ Перун, 2010).