Пальпація ( обмацування ) .

В залежності від мети дослідження органа чи системи, пальпацію проводять по різному, але завжди по певній системі і правилам.

Шкіру та м’язи промацують, якщо їх взяти у складку - для визначення товщини, пружності, еластичності. Для встановлення місцевого підвищення температури – руки кладуть на симетричні ділянки. За допомогою пальпації визначають стан лімфовузлів; пульс та його характеристику; голосове тремтіння; верхівковий поштовх серця, набряки.

Велике значення має пальпація органів черевної порожнини. Вона поділяється на поверхневу і глибоку, та використовується в діагностиці захворювань печінки, кишечнику, нирок, пухлин і т. д.

Образцовим і Стражеско була запропонована методична глибока ковзаючи пальпація. Вона дає змогу визначити поверхню органів, величину, форму, рухливість, болючість. Пальці при цьому з кожним видихом занурюються разом із черевною стінкою все глибше і ковзають по нерухомому органу або орган ковзає під нерухомими пальцями під час дихання.

Перкусія ( вистукування ) .

Під час вистукування тканини і органи набувають коливального руху, який ми сприймаємо як звук.

Всі щільні органи, які не містять повітря ( печінка, селезінка, нирки, м’язи, безповітряна легеня, рідина ) - дають глухий, ледве чутний ( стегновий ) звук, який ще називають – тихим або тупим. Гучний, або ясний, або легеневий звук – визначається над легенями, тобто над органами, які містять повітря. Кишки і шлунок теж містять повітря, але їх напруга менше, тому над ними в нормі визначається тимпанічний або барабанний звук.

Якщо в легенях зменшується кількість повітря, при наявності щільної тканини, а також рідини у плевральній порожнині, - звук над ними стає притупленим або тупим.

При емфіземі ( підвищена повітряність легенів ) - перкуторний звук нижче, ніж у нормальній легені і називається коробковим звуком.

Якщо напруга тканини легені зменшується ( при запаленні і набряку легенів, при наявності повітряної порожнини в легені, при пневмотораксі ) - з’являється тимпанічний або барабанний звук.

Перкусія, що проводиться з метою порівняння звуку на симетричних ділянках грудної клітки – називається порівняльною перкусією.

На основі різниці звуку, можна знайти межі між органами які містять і які не містять повітря ( топографічна перкусія ) – між легенями і печінкою, між легенями і серцем. За допомогою топографічної перкусії визначають межі органів, їх величину і форму.

Межі легень в нормі:

Верхні межі легень.	Верхівки легень виступа-ють над ключицями – Верхівки легень ззаду знаходяться –	на 3-4см. на рівні VII шийного хребця.
Нижні межі легень.	По пригру динній лінії (справа) – По середньо ключичній лінії (справа) – По передній пахвовій лінії (справа і зліва) – По середній пахвовій лінії (справа і зліва) – По задній пахвовій лінії (справа і зліва) – По лопатковій лінії (справа і зліва) – По при хребтовій лінії (справа і зліва) –	на рівні V міжребер’я. на рівні VI міжребер’я. на рівні VII міжребер’я. на рівні VIII міжребер’я. на рівні IX міжребер’я. на рівні X міжребер’я. на рівні остистого відростка XI грудного хребця.