Межі відносної серцевої тупості в нормі:

ПРАВА МЕЖА СЕРЦЯ ЛІВА МЕЖА СЕРЦЯ ВЕРХНЯ МЕЖА СЕРЦЯ

знаходиться в IV міжребер’ї на 1-1,5 см назовні від правого краю грудини. знаходиться в V міжребер’ї на 1-1,5 см досередини від лівої середньо ключичної лінії. знаходиться по лівій пригрудинній лінії на рівні ІІІ ребра.

Межі печінки:

Верхні межі печінкової тупості знаходяться:	- по правій пригрудин-ній лінії – - по правій середньо-ключичній лінії – - по правій передній пахвовій лінії –	на рівні V міжребер’я; на рівні VІ міжребер’я; на рівні VІІ міжребер’я.
Нижні межі правої частки печінки знаходять:	- по правій передній пахвовій лінії – - по правій середньо-ключичній лінії – - по правій пригрудин-ній лінії – - по передній серединній лінії –	на рівні Х міжребер’я; на рівні нижнього краю реберної дуги; на 2см нижче нижнього краю реберної дуги; на 3-6см нижче краю мечоподібного відростка.
межу лівої частки знаходять:	- по лівій реберній дузі –	на рівні лівої пригрудинної лінії.

Аускультація ( вислуховування ).

Аускультація – це вислуховування звукових явищ, які виникають в організмі самостійно. Аускультацію проводять за допомогою стетоскопа або фонендоскопа.

При аускультації легенів звертають увагу на основні дихальні шуми:

• Везикулярне ( альвеолярне ) дихання – в нормі вислуховується над легеневою тканиною, виникає внаслідок завихрення повітря при його надходженні на висоті вдиху з вузьких бронхіол в широкі альвеоли і на початку видиху – з широких альвеол у вузькі бронхіоли. Нагадує звук «Ф» на вдиху.

• Бронхіальне ( ларінготрахеальне ) дихання – в нормі вислуховується над гортанню, трахеєю, великими бронхами, виникає в гортані внаслідок завихрення повітря при його проходженні через голосову щілину під час вдиху і видиху. Нагадує звук «Х» на видиху.

Патологічне послаблення везикулярного дихання – спостерігається при емфіземі легенів, в початковій стадії крупозної пневмонії, плевриті.

Патологічне посилення везикулярного дихання – може відбуватись у фазі видиху ( при бронхоспазмі ) або в обох фазах дихання – вдиху і видиху, так зване – жорстке дихання ( при бронхітах, ГРЗ ).

Патологічне бронхіальне дихання - може вислухуватись в легенях при ущільненні легеневої тканини ( крупозне запалення легенів, туберкульоз, пневмосклероз ), а також при утворенні в легені порожнини, що сполучається з бронхом.

Побічні дихальні шуми - з’являються тільки в патології. До них відносяться:

• Хрипи ( сухі і вологі ) - з’являються при локалізації патологічного процесу в бронхах. Вислуховуються в фазу і вдиху і видиху. Вологі хрипи змінюються після кашлю.

• Крепітація – з’являється при патології в альвеолах. Вислуховується на висоті вдиху.

• Шум тертя плеври – при патологічних процесах у плеврі вислуховується в обох фазах дихання, не змінюється після кашлю.

У здорової людини при аускультації серця добре вислуховуються 2 тони:

І тон – виникає під час систоли ( систолічний ), утворюється з декількох компонентів: клапанного, м’язового, судинного, передсердного.

ІІ тон – виникає під час діастоли ( діастолічний ), утворюється при захлопуванні клапанів аорти та легеневого стовбура.

В першу чергу вислуховують роботу мітрального клапану – І точка, що локалізується на верхівці серця ( V міжребер’я по лівій середньо ключичній лінії ); потім, роботу клапану аорти – ІІ точка, що розташована у ІІ міжребер’ї справа від грудини; далі, роботу клапану легеневого стовбура – ІІІ точка, що розміщується у ІІ міжребер’ї зліва від грудини, наступною вислуховується робота тристулкового клапану – IV точка, у основи мечоподібного відростка грудини трохи справа; завершують аускультацію серця додатковим вислухуванням роботи аортального клапану – V точка ( точка Боткіна-Ерба ), зліва біля грудини в місці прикріплення до грудини 3-4 ребра.

В діагностиці захворювань серця має значення виявлення зміни тонів:

• Послаблення обох тонів – при міокардиті, кардіосклерозі, перикардиті.

• Посилення обох тонів – при захворюваннях щитовидної залози.

• Послаблення І тону на верхівці – при недостатності мітрального або аортального клапана.

• Посилення І тону на верхівці – при стенозі лівого атріо-вентрикулярного отвору, при екстрасистолії.

• Послаблення ІІ тону над аортою – при недостатності аортального клапану.

• Послаблення ІІ тону над легеневим стовбуром – при недостатності його клапану.

• Посилення або акцент ІІ тону на аорті – при підвищенні в ній тиску ( гіпертонія великого кола кровообігу ).

• Посилення або акцент ІІ тону на легеневому стовбурі – при підвищенні тиску в малому колі кровообігу.

При аускультації серця крім тонів можуть вислуховуватись звукові явища, які називаються серцевими шумами. Їх поділяють на інтракардіальні ( виникають всередині серця ) і екстракардіальні ( поза серцем ). Інтракардіальні шуми – на функціональні ( порушення функції незмінених клапанів через прискорення течії крові або зниження її густини ) та органічні ( є анатомічні зміни в будові клапанів серця або в судинах, що відходять від серця ).

В залежності від часу появи шуму – в період систоли або діастоли, розрізняють систолічний і діастолічний шум.

Систолічний шум виникає у тих випадках, коли під час систоли кров, переміщуючись з одного відділу серця у інший або із серця у великі судини, зустрічає на своєму шляху перешкоду.

Систолічний шум на верхівці – вислуховується при недостатності мітрального клапану; над аортою – при стенозі її гирла.

Діастолічний шум з’являється в тих випадках, коли є звуження на шляху течії крові із передсердь у шлуночки, або за рахунок зворотної течії крові із судин у шлуночки через щілину, що утворилась при неповному змиканні стулок зміненого клапану.

Діастолічний шум на верхівці – при стенозі лівого атріо-вентрикулярного отвору; на аорті – при недостатності аортального клапану.