- •О.І.Гедвілло
- •Передмова
- •Розділ 1 основи проектування електромеханічних систем
- •1.1 Процес створення виробу та структура конструкції
- •1.2 Стадії розробки та види конструкторських документів
- •1.3 Основні принципи та завдання конструювання
- •1.3.1 Вибір геометричної форми та розмірів деталей
- •1.3.2 Вибір матеріалу деталі
- •1.3.3 Забезпечення надійності виробу
- •1.3.4 Забезпечення точності виробу
- •1.3.5 Забезпечення технологічності та економічності конструкції
- •1.3.6 Загальна методика конструювання
- •Розділ 2 основи проектування механізмів
- •2.1 Значення і зміст курсу теорії механізмів і машин
- •2.2. Основні поняття і визначення курсу теорії механізмів і машин
- •2.3 Кінематичні пари та їх класифікація
- •2.4 Кінематичні ланцюги та їх класифікація
- •2.5 Кінематичні з’єднання
- •2.6 Структурні формули кінематичних ланцюгів
- •2.7 Зайві ступені вільності й умови зв'язку
- •2.8 Основний принцип утворення механізмів
- •2.9 Задачі і методи кінематичного дослідження механізмів
- •2.10 Аналітичне оцінювання кінематичних параметрів механізмів
- •Розділ 3 основи проектування деталей машин
- •3.1 Основні терміни та поняття
- •3.2 Загальна класифікація деталей машин
- •3.3 Утворення функціональних складових частин машин
- •Розділ 4 проектування електромеханічного приводу
- •4.1 Технічне завдання
- •4.3 Основне завдання розрахунку
- •4.4 Розрахунок параметрів кривошипно-повзунного механізму
- •4.5 Визначення потужності і частоти обертання вала електродвигуна
- •4.6 Визначення силових і кінематичних параметрів приводу
- •4.7 Вибір матеріалу і визначення допускних напруг зубчастих передач
- •4.7.1 Вибір матеріалу, твердості і термообробки
- •4.7.2 Визначення допускних контактних напруг
- •4.7.3 Визначення допускних напруг на згин []г
- •4.8 Розрахунок редукторної зубчастої передачі
- •4.8.1 Проектний розрахунок
- •4.8.2 Перевірковий розрахунок зубчастої редукторної передачі
- •4.9 Розрахунок відкритої циліндричної передачі
- •4.9.1 Проектний розрахунок
- •Перевірковий розрахунок
- •4.10 Проектний розрахунок валів
- •4.10.1 Вибір матеріалу валів і визначення допускних напруг
- •4.10.2 Визначення геометричних параметрів ступінчастих частин редукторних валів
- •4.10.3 Визначення діаметру вала під колесом відкритої передачі
- •4.11 Вибір підшипників котіння
- •4.12 Конструювання корпусу редуктора
- •4.13 Вибір і розрахунок шпонок
- •4.14 Вибір муфти
- •4.15 Змащування зубчастого зачеплення і опор
- •Розділ 5 розрахунково графічна робота (ргр) з теорії механізмів і машин та деталі машин
- •5.1 Загальні методичні вказівки та методика розв’язання завдання
- •5.2 Вихідні дані до виконання ргр
- •Додаток а міжнародна система одиниць сі
- •Додаток б вказівки до використання одиниць міжнародної системи сі
- •Термінологічний словник
- •Література
- •Теорія механізмів і машин та деталі машин Основи проектування
- •73000, Україна, м. Херсон, пров. Пугачова, 5/20
4.6 Визначення силових і кінематичних параметрів приводу
Силові параметри (потужність і крутний момент) і кінематичні параметри (частота обертання і кутова швидкість) приводу розраховують для кожного з валів, виходячи з необхідної (розрахункової) потужності двигуна Рдв і номінальної частоти обертання його вала nном при усталеному режимі.
При визначенні потужності, яка передається кожним валом, що входить до складу приводу, враховують ККД для передач різних типів і одної пари підшипників, на які опирається вал. Тертя в опорах знижує величину потужності, що використовується, і враховується введенням умовного ККД підшипників (таблиця 4.1).
Дані розрахунку представлені у таблиці 4.4.
Таблиця 4.4 – Силові і кінематичні параметри розрахунку валів приводу
Параметр |
Вал |
Послідовність з’єднання елементів приводу за кінематичною схемою |
Двигун – муфта – редуктор – відкрита передача – робоча машина |
||
Потужність, Р, кВт |
двигуна |
Рдв = 1,9 |
бистрохідний |
Р1 = Рдвм п.к. = 1,9 0,98 0,99 = 1,84 |
|
тихохідний |
Р2 = Р1рп.к. = 1,84 0,96 0,99 = 1,75 |
|
робочої машини |
Pр.м.= Р2 в.п.п.к.= 1,750,930,99 =1,61 |
|
Частота обертання, n, хв-1
і кутова швидкість, , радс-1 |
двигуна |
nном
= 1425;
|
бистрохідний |
nном = 1425; 1 = 149,15 . |
|
тихохідний |
|
|
робочої машини |
|
Продовження таблиці 4.4
Параметр |
Вал |
Послідовність з’єднання елементів приводу за кінематичною схемою |
Двигун – муфта – редуктор – відкрита передача – робоча машина |
||
Крутний момент Т, Нм |
двигуна |
|
бистрохідний |
|
|
тихохідний |
|
|
робочої машини |
|
4.7 Вибір матеріалу і визначення допускних напруг зубчастих передач
4.7.1 Вибір матеріалу, твердості і термообробки
Зубчасті колеса виготовляють зі сталі, чавуну та неметалевих матеріалів. Основними із них є сталі, які допускають зміцнювальну термічну або хіміко-термічну обробку. Сталеві зубчасті колеса забезпечують високу тримкість та довговічність зубчастої передачі.
Для виготовлення зубчастих коліс найбільше застосування мають вуглецеві сталі Ст5, Ст6, якісні вуглецеві сталі 35, 35Л, 40Л, 40, 45, 50, сталі з підвищеним вмістом марганцю 40Г2, 50Г, леговані сталі 40Х, 40ХН, 40ХНМА, 35ХГСА.
Залежно від твердості після термообробки сталеві зубчасті колеса умовно можна поділити на дві основні групи:
а) зубчасті колеса з твердістю Н < 350 НВ після нормалізації та поліпшення, які використовуються для виготовлення велико-габаритних зубчастих коліс, термообробка яких ускладнена;
б) зубчасті колеса з твердістю Н > 350 НВ після об'ємного гартування, гартування СВЧ (струмами високої частоти), цементації, азотування, які застосовуються для високонавантажених зубчастих коліс невеликих розмірів.
Крім сталей для виготовлення великогабаритних тихохідних зубчастих коліс використовують чавуни. Чавунні зубці достатньо стійкі проти заїдання та спрацювання, але мають низьку міцність на згин. Вони також не можуть працювати в умовах ударного навантаження. Для виготовлення зубчастих коліс у більшості випадків застосовують сірі чавуни марок СЧ 18 СЧ 35.
Останнім часом у малонавантажених передачах широко застосовують зубчасті колеса з неметалевих матеріалів. Такі колеса виготовляють із шаруватих пластиків, текстоліту або поліамідів (капрон, нейлон). Вони здебільшого працюють у парі із сталевими зубчастими колесами. Передачі з пластмасовими колесами мало чутливі до неточностей виготовлення та монтажу, добре припрацьовуються, створюють менший шум, але поступаються металевим колесам за тримкістю та довговічністю. Поліамідні колеса стійкі при роботі в агресивному корозійному середовищі.
Термічна обробка. Високу твердість зубців зубчастих коліс можна дістати різними видами термічної та хіміко-термічної обробки:
1) об'ємним гартуванням найпростішим способом добування високої твердості. Для об'ємного гартування використовують вуглецеві та леговані сталі із середнім вмістом вуглецю 0,35 0,60 %. При цьому досягається твердість 45 55 НRС;
2) цементацією, що забезпечує дуже високу твердість 58 63 HRC. Для цементації використовують маловуглецеві леговані сталі 20Х, 12ХНЗА та ін. Леговані сталі забезпечують підвищену міцність серцевини і цим запобігаєгься продавлювання крихкого поверхневого шару зубців при перевантаженні. Глибина цементації 0,8 2 мм. Цементацію застосовують для зубчастих коліс, маса і габаритні розміри яких мають вирішальне значення;
3) поверхневим гартуванням, яке здійснюють нагріванням СВЧ або газовим полум'ям; воно забезпечує твердість 48 54 HRC. Для поверхневого гартування використовують сталі 45, 40ХН;
4) азотуванням, що забезпечує високу твердість поверхне-вого шару зубців у межах 60 65 HRC. Азотуванню піддаються колеса із середньовуглецевих сталей, до складу яких входить алюміній (38ХМЮА, 42Х2Н2МФЮА).
Сталеве литво використовують для виготовлення великогабаритних зубчастих коліс (d > 500 мм). При цьому застосовують сталі 40Л, 45Л, 50Л тощо, які піддають нормалізації.
В залежності від умов експлуатації і вимог до габаритних розмірів передачі застосовують наступні матеріали і варіанти термічної обробки:
I – марки сталей, що однакові для колеса і шестірні: 45, 40Х, 40ХН, 35ХМ, 45ХЦ.
Термічна обробка колеса – поліпшення, НВ235. . .262; термічна обробка шестірні – поліпшення, НВ269. . .302;
II – марки сталей, що однакові для колеса і шестірні: 40Х, 40ХН, 35ХМ, 45ХЦ. Термічна обробка колеса – поліпшення, НВ269. . .302. Термічна обробка шестірні – поліпшення і гартування СВЧ (струмами високої частоти), HRC45. . .50; 48. . .53; 50. . .56 (залежить від марки сталі);
III – марки сталей, що однакові для колеса і шестірні: 40Х, 40ХН, 35ХМ і 45ХЦ. Термічна обробка колеса – поліпшення і гартування СВЧ, НRC45. . .50; 48. . .53 або 50. . .56 (залежить від марки сталі);
IV – марки сталей для колеса: 40Х, 40ХН, 35ХМ і 45ХЦ. Термічна обробка – поліпшення і гартування СВЧ, НRC45. . .50; 48. . .53 або 50. . .56 (залежить від марки сталі).
Марки сталей для шестірні: 20Х, 20ХНМ, 18ХГТ, 12ХН3А, 25ХГНМ. Термічна обробка – поліпшення, цементація і гартування, НRC56. . .63.
V – марки сталей, що однакові для колеса і шестірні: 20Х, 20ХНМ, 18ХГТ, 12ХН3А, 25ХГНМ. Термічна обробка колеса і шестірні однакові – поліпшення, цементація і гартування. НRC56. . .63.
В умовах індивідуального і мілкосерійного виробництва в мало- і середньо навантажених передачах, а також у передачах з великими колесами (відкриті передачі) застосовують сталі з твердістю до 350 НВ (за Бринелем). При цьому забезпечується чистове нарізання зубців після термообробки, висока точність виготовлення і добра припрацьованість зубців.
Для рівномірного зношення зубців і кращої їх припрацьованості твердість шестірні (1) призначають більшою, ніж твердість колеса (2), тобто НВ1 350, а НВ2 350, причому для передач у приводах малої і середньої потужності (до 5,5 кВт) ця різниця складає:
НВ1 – НВ2 = 30 50.
Для матеріалу шестірні приймаємо середньовуглецеву леговану сталь марки 40Х, а для колеса – середньовуглецеву сталь марки 45, а в якості термообробки – поліпшення, при цьому НВ1 = 300, а НВ2 = 250.

;
.
;