1. Церебро-бульбарний,

2. Серцево судинний,

3. Шлунково-кишковий.

Летальність без лікування тиреотоксичного кризу сягає 70-100%. Прогноз дифузного токсичного зобу сприятливий при адекватному лікуванні. У випадках з тяжким перебігом фатальний кінець може бути пов’язаний з недостатністю серця, токсичним гепатитом, гіпокортицизмом, інтеркурентною інфекцією. Сумнівний прогноз при офтальмопатії, яка при видужанні може наростати.

Лікування дифузного токсичного зобу передбачає пригнічення функції ЩЗ. При середніх і тяжких формах – стаціонарне лікування із забезпеченням психічного спокою, повноцінного сну і харчування. Існують три методи лікування дифузного токсичного зобу:

1)медикаментозне - застосовується як самостійний метод для повної ліквідації захворювання або для підготовки хворих до субтотальної резекції ЩЗ чи радіойодтерапії. Тиреостатичними властивостями володіє препарат мерказоліл, який пригнічує активність цитохромоксидази та пероксидази, що приймають участь в перетвореннях тирозинів на тироніни – Т3 і Т4. При легкій формі призначають 15-20 мг на добу, при середній формі – 20-30 мг, при тяжкій – 30-40 мг (обережно, лейкопенія!).

2)хірургічне - У передопераційній підготовці призначають препарати йоду. Розчин Люголя по 5-10 крапель 3р. на день з поступовим зниженням дози. При необхідності – преднізолон, β-блокатори, антагоністи кальцію, препарати калію, вітаміни, серцеві глікозиди, заспокійливі, анаболічні стероїди. Слід пам’ятати, що разом з мерказолілом не слід призначати нестероїдні препарати та сульфаніламіди (негативний вплив на кров). Після субтотальної резекції ЩЗ (ефект в 90% випадків) можливі рецидиви захворювання, посттиреотоксична енцефалопатія, гіпертензія або тетанія.

3)радіойодтерапія - призначається хворим віком старше 50 років з важким перебігом захворювання. Лікування тиреотоксичного кризу спрямовано на: