Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

У відділеннях оториноларингології, загальної або торакальної хірургії районної, міської, обласної лікарні. Хворі на аденофлегмону лікуються в умовах профільного хірургічного стаціонару.

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Скарги хворого на підвищення температури тіла до 38 - 40°С, остуда, головний біль, загальна слабкість, поява болючої припухлості розміром з куряче яйце в верхніх відділах бокової поверхні шиї, різкий біль в горлі, пов'язаний з локалізацією первинного осередками, що призвело до розвитку аденофлегмони.

Анамнез. Наявність в анамнезі патологічних станів, що призводять до розвитку аденофлегмони (паратонзилярні, латерофарингеальні, внутрішньо-мигдаликові абсцеси тощо).

Дані клінічного огляду. Шкіра над лімфовузлами гіперемована, пальпація болісна, лімфовузли зливаються між собою та оточуючими тканинами, стають малорухомими. Визначається дифузна гіперемія, щільний, без чітких контурів інфільтрат з вогнищами розм’якшення. Для визначення локалізації абсцесу проводиться пункція інфільтрату товстою голкою.

Лабораторні показники змінені (лейкоцитоз 15-20 тис.), зсув формули ліворуч.

Діагностична програма

1. загальний огляд ЛОР - органів.

2. лабораторні обстеження:

• загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою;

• цукор крові;

• загальний аналіз сечі;

• посів гнійного вмісту аденофлегмони для визначення мікрофлори та її чутливості до антибіотиків.

3.інструментальні:

• рентгенографія органів грудної порожнини.

Лікувальна програма

1. Хірургічне лікування:

   • екстрена операція, що полягає в розтині та дренуванні гнояка.

2. Загальне лікування:

• антибіотикотерапія: цефалоспорини 1-3 покоління у комбінації з аміноглікозидами, фторхінолонами, метронідазолом;

• дезінтоксикаційні засоби;

• протинабрякові засоби;

• антигістамінні препарати;

• анальгетики.

3. Консультації.

4. Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування: очікуваний результат в стаціонарі – нормалізація загального стану, температурної реакції, ліквідація явищ запалення тканин шиї, повне очищення післяопераційної рани, ліквідація порожнини гнояка, закриття післяопераційної рани шиї.

5. Тривалість лікування в стаціонарі – 10 - 14 днів.

6. Можливі побічні дії та ускладнення: при прогресуванні процесу можливо розповсюдження гнійного процесу на клітковинні простори шиї, розвиток розлитої флегмони шиї, медіастиніту, сепсису.

7. Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги:амбулаторний нагляд протягом 1 місяця.

8. Вимоги до дієтичних призначень і обмежень:дієта щадлива, вітамінізована, при важкому загальному стані парентеральне харчування.

9. Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітація: диспансерне спостереження не потрібно.

Розлита флегмона шиї – тяжке запальне захворювання, що характеризується дифузним нагноєнням клітковини шиї і потребує термінового хірургічного втручання.

Гостре запалення поверхневих шийних лімфатичних вузлів нерідко ускладнюється поверхневою флегмоною шиї. Запалення глибоких шийних

лімфатичних вузлів призводить до розвитку глибокої флегмони шиї.

Етіологія

• гнійна,

• гнилісна

• анаеробна флора.

Патогенез

Анатомічні особливості будови шиї сприяють швидкому розповсюд-женню гнійного процесу з одного клітковинного простору шиї на інший і навіть на середостіння, в порожнину черепа, пахву, підключичну ямку, на передню грудну стінку. В разі ураження клітковини судинно-нервового пучка гній розповсюджується на межистіння, а також в підключичну ділянку та пахву. В залежності від ураження того чи іншого клітковинного простору розрізняють:

1. флегмону ложа грудинно-ключично-сосковидного м’яза,

2. флегмону клітковинного простору судинно-нервового пучка шиї,

3. флегмону передвісцерального простору,

4. флегмону позавісцерального простору,

5. флегмону надгрудинного клітковинного простору,

6. підщелепну флегмону

7. підборідну флегмону.

При анаеробній флегмоні глибоких відділів процес може розповсюд-жуватись на всі клітковинні простори шиї.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога:

відділення оториноларингології, загальної або торакальної хірургії районної,

міської, обласної лікарні.

Ознаки та критерії діагностики захворювання:

Скарги хворого. Виражена загальна слабкість, остуда, підвищення температури тіла до 38-40°С, інтенсивний біль в глотці (залежить від пер-винного осередка, що призвело до розвитку флегмони), зміна голосу, задишка, слинотеча, дисфагія.

Анамнез. Наявність в анамнезі патологічних станів, що призводять до розвитку розлитої флегмони шиї (паратонзилярні, латерофарингеальні,

внутрішньомигдаликові абсцеси та ін.).

Дані клінічного огляду. Гіперемія, розлите потовщення тканин шиї різної щільності, шкіра шиї гаряча на дотик, пальпація болісна. При наяв-ності анаеробної інфекції при пальпації тканин шиї визначається крепітація. Об’єм шиї збільшується, шкірні складки згладжуються.

Діагностична программа:

1. загальний огляд ЛОР-органів.

2. лабораторне обстеження:

• загальний аналіз крові, цукор крові;

• загальний аналіз сечі;

• біохімічний аналіз крові;

• група крові, резус-фактор;

• посів гнійного вмісту флегмони для визначення мікрофлори та її чутливості до антибіотиків.

3. рентгенографія органів грудної порожнини.

4. ЕКГ .

Лікувальна программа:

1. Хірургічне лікування:

   • екстрена операція – розтин та дренування всіх клітковинних просторів шиї, на які розповсюджується гнійний процес (розріз за В.І. Розумовським – по передньому краю грудинно-ключично-сосковидного м’яза).

2. Загальне лікування:

• перші дні після операції хворий знаходиться в умовах реанімаційного

відділення, дезінтоксикаційна терапія

Потім в умовах ЛОР-відділення продовжується:

• антибіотикотерапія: цефалоспорини 1-3 покоління у комбінації з аміноглікозидами, фторхінолонами, метронідазолом;

• дезінтоксикаційні засоби;

• протинабрякові засоби;

• антигістамінні препарати;

• анальгетики.