Тема 7. Страхування на випадок безробіття

Лекція 1. Страхування на випадок безробіття

План

1. Необхідність та економічний зміст страхування на випадок безробіття.

2. Організаційно-економічний механізм функціонування ЗДСС на випадок безробіття.

Мета:

розкрити економічну сутність та необхідність страхування на випадок безробіття, охарактеризувати основні засади діяльності ФСС ВБ та джерела формування його доходів.

Література:

[1], c.181-189; [8]; [9]

2. Необхідність та економічний зміст страхування на випадок безробіття.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття — система прав, обов’язків і гарантій, яка перед­бачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалеж­них від застрахованих осіб обставин та надання соціальних по­слуг.

Перехід економіки України до ринкових умов господарюван­ня зумовлює необхідність створення адекватної їм моделі со­87т.87ння87 захисту населення.

Кожна працююча людина має по­дбати про свій захист від тих негативних соціальних наслідків, що супроводжують структурну перебудову економіки, привати­зацію підприємств, упровадження нових форм організації вироб­ництва і праці.

Досягненню цієї мети найбільше відповідає, як свідчить і міжнародний досвід, солідарна 87т.87ння8787зпечувальна система обов’язкового соціального страхування на випадок без­87т.87ння, яка спроможна забезпечити ефективний соціальний за­хист.

Саме така модель і дає можливість уникнути зрівнялівки, утриманських настроїв, не послаблювати дієвості мотивів і сти­мулів до праці.

Страхова система передбачає залежність отримання допомоги у зв’язку з безробіттям від вкладу застрахованої осо би, а саме від сплати страхових внесків та наявності страхового стажу.

Для управління соціальним страхуванням на випадок безро­біття, збору та акумуляції страхових внесків, контролю за викорис­танням коштів, здійснення виплат матеріального забезпечення та надання соціальних послуг з 1 січня 2001 р. запроваджена система загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, почав функціонувати Фонд загальнообов’яз­кового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФСС ВБ).

Основними напрямами діяльності ФСС ВБ є управління соціальним страхуванням на випадок безробіття, збір і акумуляція страхових внесків, контроль за використанням коштів, виплата матеріально­го забезпечення та надання соціальних послуг, виконання інших функцій згідно із статутом.

Держава є гарантом забезпечення за­страхованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.

Управління ФСС ВБ здійснюється його правлінням, виконав­чою дирекцією та її робочими органами. Функції виконавчої ди­рекції покладаються на Державний центр зайнятості, а її робочих органів – на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, об­ласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

Законодавство про страхування на випадок безробіття включає:

1. основи законодавства України про загальнообов’язко­ве державне соціальне страхування;

2. Закон України «Про загаль­нообов’язкове державне соціальне страхування на випадок без­88т.88ння» (визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття);

3. Закон України «Про зайнятість населен­ня» та інші нормативно-правові акти, що регулюють відно­сини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжна­родні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі 88т.. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове дер­жавне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуван­ня на випадок безробіття здійснюється за принципами:

1. надання державних гарантій реалізації застрахованими осо­бами своїх прав;

2. обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх пра­цюючих на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а та­кож добровільності такого страхування особами, які забез­печують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а та­кож громадянами – суб’єктами підприємницької діяль­ності;

3. цільового використання коштів страхування на випадок без­88т.88ння;

4. солідарності та субсидування;

5. обов’язковості фінансування витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціаль­них послуг;

6. паритетності в управлінні страхуванням на випадок безро­біття держави, представників застрахованих осіб та робото­давців;

7. диференціації розмірів виплати допомоги у зв’язку з безробіттям за­лежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

8. надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, вста­новлений законом, допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

9. законодавчого визначення умов і порядку здійснення стра­хування на випадок безробіття.

Особи, які підлягають страхуванню на випадок безробіття

Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють в умовах трудового договору (контракту), включаю­чи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а та­кож тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законо­давством про працю.

Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірван­ня трудового договору.

Роботодавець набуває статусу платника страхових внесків до ФСС ВБ із дня реєстрації (роботодавець зобов’язаний зареєст­руватися у виконавчій дирекції за місцем свого знаходження як платник страхових внесків у 10-денний строк із дня отримання ним свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємниць­кої діяльності або з дня укладання трудового договору з найма­ним працівником).

Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхуван­ня.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особи, які не підлягають страхуванню на випадок безробіття:

працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до зако­нодавства України виникло право на пенсію;

іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнарод­ними договорами України, згода на обов’язковість яких на­дана Верховною Радою України.

У даному виді страхування використовуються спеціальні поняття.

Суб’єкти страхування на випадок безробіття:

1. застраховані особи;

2. страхувальники;

3. страховик.

Застраховані особи — наймані працівники, а у випадках, пе­редбачених Законом, також інші особи (громадяни України, іно­земці, особи без громадянства, які постійно проживають в Ук­раїні, якщо інше не передбачено міжнародним договором Ук­раїни, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випа­док безробіття.

Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об’єд­нання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Страхувальники — роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески.

Страховик — Фонд загальнообов’язкового державного со­89т.89ння89 страхування України на випадок безробіття.

Об’єкт страхування на випадок безробіття — страховий випа­док, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забез­печення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Часткове безробіття — вимушене тимчасове скорочення нор­мальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без при­90т.90ння трудових відносин з причин економічного, технологіч­ного, структурного характеру.

Страховий випадок — це подія, через яку:

1. застраховані особи втратили заробітну плату або інші, перед­бачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, готові та здатні розпочати відповідну роботу і дійсно шукають роботу;

2. застраховані особи опинилися у стані часткового безробіття;

3. втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин;

4. припинення трудового договору відповідно до 90т.. 36 (п. 1, 2, 3), 90т.. 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом за­конодавства про працю, умов колективного чи трудового дого­вору), 90т.. 39, 90т.. 40 (п. 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Роботодавець:

1. власник підприємства, установи, організації або уповнова­жений ним орган та фізичні особи, які використовують най­ману працю;

2. власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих пра­цівників, якщо інше не передбачено міжнародними дого­ворами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Представниками роботодавців є об’єднання та спілки робото­давців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).

Найманий працівник — фізична особа, яка працює за трудо­вим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Страховий стаж – період (строк),протягом якого особа підля­гає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено стра­хові внески (нею, роботодавцем).