4.6. Іноземне інвестування в апк України

Інвестиція — довгострокове вкладення коштів у відтворення основних засобів (будівлі, обладнання, тран­спортні засоби) в обігові активи та різні фінансові інструменти (ак­ції, облігації, тощо та в окремі види нематеріальних активів), прид­бання патентів, ліцензій, «ноу-хау» та ін.

У відповідності з Законом України «Про інвестиційну діяльність», «...інвестиційними є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими інвестиціями можуть бути грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); сукупність технічних, технологічних, комерційних та ін­ших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, права користування землею, водою, ресур­сами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права, інші цінності».

Інвестиції класифікуються за окремими ознаками:

• за об'єктами вкладених коштів виділяють реальні та фінансові інвестиції;

• за періодом інвестування — короткотермінові і довготермінові;

• за формами власності — індивідуальні, державні, іноземні та спільні;

• за характером участі — прямі і непрямі інвестиції;

• за регіональною ознакою — внутрі держави та зарубіжні.

У вирішенні проблем підвищення науково-технічного рівня і ефективності агропромислового виробництва в перехідний період до ринкової економіки перспективним є залучення іноземних інвести­цій.

Світова практика засвідчує, що залучення іноземних інвестицій дозволяє багатьом країнам справлятись із своїми економічними проблемами і забезпечити рух суспільства вперед.

Останніми роками в агропромисловому комплексі України запо­чатковано такі основні форми залучення іноземних інвестицій:

надання кредитів урядами іноземних держав уряду України для закупівель продовольства і на технічну допомогу;

відкриття кредитних ліній міжнародними банками на пільгових умовах для здійснення конкретних проектів в агропромисловому комплексі;

інвестиційне кредитування у різних формах іноземними фірмами українських товаровиробників щодо матеріально-технічного забез­печення.

Перша форма — це пільгове фінансування країн, що перебувають у складному соціально-економічному стані. Зокрема, уряд США виділяє кредити за пільговою програмою Р-480 для надання продо­вольчої допомоги країнам, що розвиваються або потерпіли від сти­хійного лиха.

Урядом США прийнято рішення про надання Україні такого виду пільгового кредиту під закупівлю в Америці соєвого шроту для реалізації його на комерційній основі тваринницьким комплек­сам. Повернення кредиту здійснюватиметься, починаючи з 2000 ро­ку, і розраховане на 15 років.

Більш перспективне, порівняно з цим видом кредиту,— залучен­ня інвестицій з боку таких міжнародних банківських структур як Європейський та Світовий банки реконструкції та розвитку.

Європейський банк реконструкції та розвитку надає позики, гарантії по кредитах, здійснює інвестиції у статутні капітали, спря­мовані на сприяння переходу до ринкової економіки і стимулюван­ня приватної і підприємницької діяльності. У країнах Центральної і Східної Європи, зокрема надаються переваги програмам розвитку приватного сектору, малих і середніх підприємств, проведення при­ватизації державних підприємств, заохочення прямих іноземних інвестицій, створення і зміцнення фінансових установ, реорганіза­ції промислового сектору, створення сучасної інфраструктури для розвитку приватного сектора і переходу до ринкової економіки, поліпшення зовнішнього середовища.

Максимальний загальний термін надання кредитів — 10 років для комерційних підприємств і 15 років — для проектів у сфері розвитку інфраструктури.

Співробітництво Світового банку з агропромисловим комплексом України започатковане Проектом розвитку насінництва, який вклю­чає фінансування реєстрації сортів і апробацію насіння, організацію виробництва сортового суперелітного насіння кукурудзи, цукрових буряків і соняшнику в Одеській та Запорізькій областях. Інвестиції спрямовуються на будівництво трьох насінних заводів, заміну заста­рілого польового і лабораторного обладнання, машин і механізмів, а також на технічну допомогу міжнародного співтовариства та до­помогу міжнародного співтовариства та допомогу у підготовці кад­рів.

Фінансують проект, загальна вартість якого 32 млн. доларів США, окрім Банку, і українські селекційні центри та ряд приват­них вітчизняних компаній.

Приблизно 30 % суперелітного і 50 % товарного насіння плану­ється продавати на експортних ринках, що відіграватиме життєво необхідну роль у забезпеченні валютної окупності проекта.

Заслуговує на увагу такий вид залучення іноземних інвестицій як технічна допомога агропромисловому комплексу.

Одним з найбільших донорів щодо інвестування є Комісія Євро­пейського Співтовариства, яка здійснює технічну допомогу за про­грамою ТАСІS і інвестує консультативні послуги Україні у вирі­шенні конкретних проблем реформування та підвищення ефектив­ності функціонування АПК.

У межах програми ТАСІS реалізується 15 проектів, які спрямо­вані на приватизацію радгоспів, удосконалення системи роздрібної торгівлі, створення бізнес-плану розвитку галузі та декількох га­лузей у межах однієї області, підготовку кадрів.

Одним з найбільших проектів вартістю 5,5 млн. екю є проект розробки нової політики і підтримки аграрних реформ.

Програма розрахована на 3 роки і фінансує роботу консультан­тів та експертів з країн ЄС, науковців і спеціалістів з України, а та­кож реалізацію деяких пропозицій і рекомендацій.

Однією із форм довгострокового інвестиційного кредитування е поставка технологічного обладнання для переробки сільськогоспо­дарської продукції з наступною оплатою продукцією, що виробля­ється на цьому обладнанні.

Переваги такої форми інвестування у тому, що вона дає можли­вість:

• створити повнокомплектне підприємство з сучасною західною технологією при відсутності в української сторони стартового валют­ного капіталу;

• випускати конкурентоспроможну продукцію, яка відповідає ви­соким стандартам якості;

• перекласти на іноземного інвестора маркетингові дослідження зовнішнього ринку і заповнення на ньому «своєї ніші»; забезпечити через іноземного інвестора вихід своєї продукції на зовнішній ринок, починаючи з моменту її випуску;

• використати довгостроковий кредит іноземного інвестора в виг­ляді поставок обладнання на вигідних умовах, а також одночасно з кредитом у вигідній для української сторони формі досвід кредитора в організації виробництва за сучасною технологію;

• розрахуватися з фірмою, яка здійснила товарний кредит, своєю продукцією на безвалютній основі.

Широкого розповсюдження набувають різні види коротко- і дов­готермінових кредитів під засоби сільськогосподарського вироб­ництва. Іноземні партнери поставляють українським господарствам насіння, пестициди, сівалки, обприскувачі та інше. Найчастіше такі форми інвестиційного кредитування мають місце у рослинниць­ких галузях: виробництві цукросировини, зерна, соняшнику. Фірми йдуть на таке співробітництво з такими господарствами, які чітко дотримуються агротехнічної дисципліни.

Ефективним є залучення іноземних інвестицій у формі вкладу у створення спільних підприємств в агропромисловому комплексі України. Прямі інвестиції, які здійснює іноземний партнер, мають переваги перед кредитами й іншими формами іноземної участі у роз­витку економіки приймаючої сторони, особливо в умовах кризи. Досвід багатьох країн, які перебували у такому стані, свідчить, що це відіграє позитивну роль у становленні фондів і модернізації ви­робництва.

Створення спільних підприємств — це поєднання власності партнерів різних країн і формування на цій основі виробничих фондів, які належать спільному підприємству, в рамках якого учасники реалізують свої права на спільне управління даним формуванням, спільно несуть виробничий і комерційний ризик у процесі підприєм­ницької діяльності.

Іноземний інвестор у цьому випадку прямо зацікавлений у ефек­тивному використанні своїх коштів, оскільки віддача від них є до­ходом не тільки партнера, а й його самого. Заради цього він фінан­сує найновішу технологію, налагоджує збут продукції на вигідних умовах, використовуючи для цього вже відпрацьовані комерційні канали. Нові технології сприяють активізації підприємницької ді­яльності, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продук­ції, підвищенню продуктивності праці, в кінцевому рахунку, дохо­дів.

Аналізуючи нашу і зарубіжну практику, найбільш пріоритетни­ми напрямами залучення іноземних інвестицій вважаємо: перероб­ку сільськогосподарської продукції; харчову промисловість; вироб­ництво сільськогосподарської продукції, яка має попит в інших країнах (соняшник, цукрові буряки, льон, зернові культури) і засо­бів захисту рослин; сільськогосподарське машинобудування; торгів­лю продукцією АГІК.

Беручи до уваги фактичний стан з іноземним інвестуванням в агропромисловий комплекс України і аналізуючи проблеми, які виникають у цій сфері зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання, можна стверджувати, що цей процес може бути більш ефективним і корисним для вітчизняної економіки, якщо здій­снити на державному рівні ряд заходів для формування сприятливо­го інвестиційного клімату.

За орієнтованими розрахунками агропромисловий комплекс Ук­раїни міг би щорічно освоювати 1 млрд. дол. США іноземних інвестицій, спрямувавши їх, насамперед, на технічне переоснащення сільського господарства і впровадження прогресивних технології!, створення бази виробництва засобів захисту рослин та обладнання для переробки сільськогосподарської продукції. Зокрема, Західно­український агропромисловий комплекс має досить стабільні перед­умови для досягнення високої ефективності інвестицій: родючі ґрунти, розвинуту транспортну мережу, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, наявність кваліфікованої робочої сили з низьким рівнем оплати праці, дефіцитом продовольчого та ресурсного ринку.

Щоб досягти цього, необхідно ліквідувати перешкоди суб'єктив­ного характеру, що виникають на шляху іноземних інвестицій, зо­крема політичну нестабільність, підвищений економічний ризик і правову незахищеність в економіці, тобто часті зміни правових ак­тів, у результаті яких нормативні документи вступають у протидію один з одним. В цілому сприятливі закони, що формують інвести­ційний клімат, не спрацьовують. Заважають також стихійний харак­тер процесу залучення інвестицій та відсутність програм їхнього здійснення в основних сферах АПК.

Об'єктивні ж причини, що спрямовують надходження іноземного капіталу, обумовлюються як економічною кризою, так і неготовністю української сторони ефективно працювати з іноземними інвесто­рами. Складнощі між українськими та іноземними партнерами ви­никають, насамперед, тому, що вони представляють різні типи гос­подарювання. Це зумовлює різну мотивацію їхньої поведінки, бо інвестори вимагають, щоб при здійсненні кредитних операцій чи вкладів у спільне підприємство українську сторону представляли приватні суб'єкти господарювання, які в АПК України поки що тільки формуються.

Контрольні питання

1. Що таке капітальні інвестиції ?

2. Завдання і джерела аналізу.

3. Які основні напрями капітальних інвестицій ?

4. Назвіть джерела фінансування капітальних інвестицій.

5. Як проводиться аналіз капітальних інвестицій по формуванню основного стада ?

6. Методика аналізу капітального будівництва.

7. Як здійснюється аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів і закладання багаторічних насаджень ?

8. Назвіть показники ефективності капітальних інвестицій.

9. Назвіть основні форми залучення іноземних інвестицій.