Аналіз рівня рентабельності окремих видів продукції

Назва продукції	Прибуток (+;-) тис. грн.			Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
	План	Фактич-но	Відхи-лення (+;-)	План	Фактич-но	Відхи-лення (+;-)
Озима пшениця Молоко	473 6,2	483,6 5,3	+10,6 -0,9	1664 630	1670 655,6	+6 +25,6

Таблиця 8.4.2.(Продовження).

Назва продукції	Рівень рентабельності, %			Відхилення (+;-)
	План	Умов-ний	Фак-тичний	Загаль-не	В т. ч. за рахунок зміни
					При-бутку	Собі –вартості
Озима пшениця Молоко	28,4 1,0	29,1 0,84	29,0 0,8	+0,6 -0,2	+0,7 -0,16	-0,1 -0,04

Розрахунки таблиці 8.4.2. свідчать, що по озимій пшениці фактична рентабельність склала 29%, що на 0,6% більше, ніж по плану. Ріст показника відбувся за рахунок збільшення прибутку на 10,6 тис. грн, незначне збільшення собівартості на 0,7% (6 тис. грн) знизило рентабельність на 0,1%. По молоку рентабельність зменшилась на 0,2%. В тому числі за рахунок зменшення прибутку - на 0,16%, та росту собівартості - 0,04%.

Аналіз рівня рентабельності окремих видів продукції спрощується коли головними факторами рівня рентабельності вважати такі:

1. Прибуток від реалізації одиниці продукції;

2. Собівартість одиниці продукції.

Прибуток від реалізації одиниці продукції – це різниця між ціною і собівартістю. Отже, для збільшення рівня рентабельності продукції потрібно дбати про підвищення ціни і зниження собівартості.

Для збільшення рівня рентабельності потрібно насамперед збільшувати суму прибутку, який залежить від кількості реалізованої продукції, середньої реалізаційної ціни і собівартості 1 ц.

Що стосується собівартості реалізованої продукції, то вона залежить від двох факторів:

• Кількості реалізованої продукції;

• Собівартості одиниці продукції.

Зростання собівартості реалізованої продукції за рахунок збільшення кількості реалізованої продукції не є негативним явищем. Негативним є її ріст за рахунок зростання собівартості одиниці продукції.

8.5. Аналіз використання (розподілу) прибутку

Прибуток підприємства є об’єктом розподілу. Спочатку учасниками розподілу є держава і підприємство, внаслідок чого прибуток розподіляється на такі дві частини:

• Податок на прибуток;

• Чистий прибуток.

Податок на прибуток поступає в доходи державного бюджету. Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні підприємства і використовується на виплату дивідендів та розширення і оновлення виробництва.

Основні статті (напрямки) використання чистого прибутку такі:

• На виплату дивідендів;

• На поповнення статутного капіталу;

• На поповнення резервного капіталу;

• Інші напрямки використання;

• Нерозподілений прибуток.

Отже, важливим наслідком розподілу прибутку є збільшення власного капіталу підприємства.

Приймаючи рішення про використання прибутку власники (менеджери) повинні всебічно зважити напрямки першочергових вкладень фінансових ресурсів, виходячи з фінансового стану підприємства, його матеріально-технічної бази, можливостей іншого прибуткового вкладення коштів.

Особливо важлива наявність резервного капіталу та нерозподіленого прибутку, що веде до збільшення власного оборотного капіталу і є дуже важливим фактором фінансової стійкості підприємства. Резервний капітал оптимальних розмірів є запорукою міцної платоспроможності підприємства.

Для проведення аналізу використання прибутку на основі даних “Звіту про власний капітал” доцільно скласти таку аналітичну таблицю:

Таблиця 8.5.1.