Забезпеченість корів кормами

Фактичне поголів’я - 480 голів.

Вид кормів	Річна норма, ц	Планова потреба			Згодовано
		ц	к. од. ц	Струк-тура, %	ц	к. од. ц	Струк-тура, %	% до плану
Концентровані	13	6240	6864	43,4	7332	8065	47,1	117,5
Соковиті в т. ч.: коренеплоди силос жом	- 10 67 31	51840 4800 32160 14880	5899 576 3538 1785	37,3 3,6 22,4 11,3	67300 3433 45291 15008	7195 412 4982 1801	42,1 2,4 29,1 10,5	129,8 71,6 140,8 100,9
Грубі в т. ч.: сіно сінаж солома	- 1 8 15	11520 480 3840 7200	2969 216 1421 1332	18,8 1,4 9,0 8,4	6402 69 2854 3479	1748 31 1056 661	10,2 0,2 6,2 3,9	55,6 14,4 74,3 48,3
Зелені	80	384	75	0,5	485	97	0,6	126,3
Разом:			15807	100		17105	100	108,2

Аналіз забезпеченості кормами тваринництва в цілому доповнюють аналізом забезпеченості окремих груп тварин (табл. 5.2.7). Розрахунки свідчать про те, що понад план коровам було згодовано 1298 ц кормових одиниць. Якщо ж розглядати цей показник за групами кормів, то було згодовано менше від плану: грубих кормів – на 44,4 %, у тому числі сіна – на 85,6 % , соломи – на 51,7 % і сінажу – на 25,7 %. Із соковитих кормів згодовано менше від плану коренеплодів (на 28,4 %).

Нестачу згаданих кормів було компенсовано згодовуванням понад план: концентратів (на 17,5 %), силосу (на 40,8 %) і зелених кормів (на 26,3 %), що й забезпечило перевиконання плану продуктивності корів на 371 кг (на 11,4 %). У середньому на одну корову згодовано 35,6 ц кормових одиниць.

Перевитрата кормів тваринам вважається економічно виправданою тільки за умови відповідного перевиконання плану виробництва продукції. Фактична продуктивність корів вища за планову на 11,4 %, а кормів коровам згодовано понад план на 8,2 %.

Слід звернути увагу, що перевитрата кормів коровам призвела до зменшення їх кількості іншим видам і групам тварин. Наприклад, концентрованих кормів згодовано понад план усім тваринам на 11,5 %, а коровам – 17,5 %. Усім тваринам було згодовано кормів менше від плану на 109 ц кормових одиниць, а коровам згодовано понад план 1298 ц кормових одиниць. Як правило, перевитрату кормів можна виправдати тільки відповідним підвищенням продуктивності тварин і більшим виходом продукції в цілому або за окремими її видами. Коли такої відповідності немає, то найчастіше підвищується собівартість продукції.

На практиці буває так, що при нібито повній забезпеченості окремих груп тварин кормами в перерахунку на кормові одиниці тварини не забезпечені ними за періодами утримання. Причина цього – у порушенні норм годівлі і структури кормів за періодами утримання тварин.

У господарствах буває й так, що влітку, коли зелених кормів досить, використовують їх безконтрольно, не дотримуються норм годівлі. Зрозуміло, що більша кількість згодованих улітку зелених кормів порівняно з обґрунтованою потребою в них не може компенсувати дефіциту соковитих кормів та сіна взимку.

Часто до перевитрат кормів призводять псування їх і втрата поживності під час збирання, а також неточність обліку, особливо силосу та соломи, які списують на продуктивних тварин. На це також треба звертати увагу під час аналізу.