5.1. Концепція організації
інформаційно-пошукових систем
Вирішення великої кількості правових задач залежить від якості результатів інформаційного пошуку — вибору з усієї відомої сукупності документів, текстів, відомостей, фактів і даних тих елементів, які відповідають інформаційним потребам. За умов великих обсягів інформації, серед якої здійснюється пошук, стає доцільним і навіть необхідним використання інформаційно-пошукових систем.
Інформаційно-пошукова система (ІПС) — це сукупність методів і засобів, призначених для зберігання та пошуку документів, відомостей про них чи певних фактів.
За тематикою виділяють галузеві ІПС, полі- та вузькотематичні. Залежно від типу інформації, що зберігається, розрізняють документальні системи, в яких об’єктом зберігання і пошуку є документ, та фактографічні, в яких зберігаються і розшукуються окремі дані, що характеризують деякі факти — події, процеси, явища.
За режимом функціонування виокремлюють:
системи з вибірковим пошуком — ІПС, в яких пошук виконується за постійним набором запитів для певного контингенту користувачів у масиві поточних надходжень документів чи даних, які надходять через певні інтервали часу. При цьому змінюється вміст системи, а запити залишаються без змін;
системи з ретроспективним пошуком, які обслуговують разові запити, що змінюються залежно від інформаційних потреб користувачів, у нагромадженому інформаційному фонді зі значною хронологічною глибиною.
Найефективнішим способом пошуку інформації є перегляд кожного документа і визначення його відповідності інформаційному запиту — тексту певною мовою, що відбиває деяку інформаційну потребу. Проте такий пошук є дуже тривалим. Тому насправді пошук здійснюється не за текстами документів, а за їх стислими описами інформаційно-пошуковою мовою — пошуковими образами. Процедура визначення пошукового образу документа (ПОД) називається індексуванням. Найбільш популярною моделлю створення ПОД є векторна модель. За цією моделлю кожному документові приписується вектор розмірності, що дорівнює кількості термінів, якими можна скористатися при пошуку. Елементами вектора є деякі числа (ваги), які визначають адекватність даного терміна документа (у найпростішому випадку — 1, якщо термін присутній, 0 — якщо термін у документі не трапляється).
Взаємодія користувача з ІПС охоплює такі операції:
введення в систему пошукових образів документів і самих документів;
зберігання інформації в системі;
формування запитів, опис і введення у систему пошукових розпоряджень — інформаційних запитів, викладених інформаційно-пошуковою мовою і доповнених допоміжною інформацією;
пошук — порівняння пошукових образів документів з пошуковими розпорядженнями;
прийняття рішення про видачу знайденої інформації залежно від критерію пошуку, визначеного користувачем;
видача інформації, що відповідає інформаційному запиту.
Функціонування ІПС можна оцінити за кількома критеріями:
повнота — здатність відшукувати та видавати релевантні документи, тобто такі, що відповідають запитові користувача;
точність — здатність відсіювати та затримувати нерелевантні документи;
економічна ефективність — окупність витрат на функціонування системи вигодами від її використання, серед яких важливе значення мають підвищення оперативності та зменшення трудомісткості пошуку.
Якість роботи ІПС —
релевантність і партинентність
Релевантність — характеристика ступеня відповідності змісту документа, знайденого в результаті інформаційного пошуку, змісту інформаційного запиту. Очевидно, що релевантність відрізняється від пертинентності — характеристики ступеня відповідності змісту документа, знайденого в результаті інформаційного пошуку, інформаційній потребі, вираженій в інформаційному запиті.
ІПС може видати документ навіть якщо його ПОД не повністю відповідає пошуковому розпорядженню. У цьому разі результатом пошуку може бути не один якийсь документ, а їх множина, з якої користувач має вибрати ті, які відповідають його потребам найбільше. Це залежить від критерію пошуку, який може змінюватись за бажанням користувача. А загалом ефективність взаємодії користувача з ІПС та робота самої ІПС прямо залежить від якості інформаційно-пошукової мови (ІПМ) — спеціалізованої штучної мови, призначеної для опису центральних тем і формальних характеристик документів, а також опису інформаційних
запитів і наступного виконання пошуку. З цією метою не може бути використана жодна з природних мов через їх неструктурованість, велику кількість граматичних винятків, неоднозначність та надмірність.
Основні елементи ІПМ такі:
алфавіт — система графічних знаків, що використовуються для утворення слів і словосполучень;
лексика — сукупність слів, що використовуються в мові;
граматика — сукупність засобів та правил побудови висловлювань;
парадигматичні (базові, аналітичні) відношення — відношення, які не залежать від контексту використання і спричинені не мовними, а логічними зв’язками. Наприклад, поняття «магнітний диск», «магнітна стрічка», «лазерний диск», «паперовий документ» утворюють тематичну групу «носії інформації», усередині якої можна виділити лексико-семантичні парадигми «паперові носії інформації» та «машинні носії»;
правила побудови індексів та їх ідентифікації.
Розрізняють ІПМ таких видів:
передкоординатні (класифікаційного типу), в основу яких покладено систематичну класифікацію понять, що відбивають певні парадигматичні відношення. Класифікація може бути ієрархічною, фасетною, алфавітно-предметною;
посткоординатні, в основу яких покладено принцип координатного індексування — зміст документів і запитів вира-
жається набором ключових слів, вибраних з індексованого
тексту.
Ключові слова — це слова, найбільш характерні для даного тексту або тематики. Пошук і вибір ключових слів є окремою складною проблемою, яка вимагає творчого підходу. Для правової ІПС таку роботу може виконати тільки висококваліфікований юрист широкого профілю. Але навіть повне визначення ключових слів недостатньо для організації ефективного пошуку, оскільки:
ключові слова можуть мати різні варіанти написання та синоніми. Тоді документ, індексований за допомогою певного терміна, не буде виданий у відповідь на запит, складений з використанням терміна-синоніму;
ключове слово може мати різні значення (проблема омонімічності). Запит, в якому присутні омоніми, призведе до видачі документів, які не стосуються вибраної користувачем теми;
набір ключових слів не визначає родово-видові відношення між поняттями, а це звужує пошук.
З метою вирішення названих проблем для різноманітних тематик розробляються тезауруси — структуровані списки ключових слів, призначених для однозначного подання концептуального змісту документів і запитів. Тезаурус упорядковується так, щоб встановити прозорі еквівалентні, гомографічні, ієрархічні та асоціативні зв’язки між термінами.
Тезаурус містить:
дескриптори — слова та словосполучення, які однозначно позначають поняття з теми тезаурусу;
недескриптори — слова та словосполучення, які у природній мові позначають ті самі поняття, що і дескриптори, або еквівалентні поняття;
семантичні зв’язки (зв’язки на основі значень) між дескрипторами і не-дескрипторами, а також між самими дескрипторами.
Проблема омонімічності у тезаурусі вирішується тим, що кожне ключове слово ставиться у контекст, який робить це слово однозначним. Для вирішення проблеми синонімічності один із синонімів обирається, більш-менш довільно, як дескриптор, а синонімам надається статус не-дескрипторів. Тільки дескриптори можуть використовуватись при індексуванні та формулюванні запитів, при цьому не-дескритори допомагають користувачам вибрати дескриптор. Якщо встановлено відповідність між ідентичними поняттями в різних мовах, користувач багатомовного тезауруса може формулювати запити рідною мовою і шукати документи незалежно від мови, якою вони були індексовані.
Прикладом спеціалізованого тезауруса є багатомовний політематичний інформаційно-пошуковий тезаурус EUROVOC, визнаний як міжнародний термінологічний стандарт. Він реалізований відповідно до стандартів ISO 2788-1986 «Guidelines for the establishment and development of monolingual thesauri» («Керівництво з введення і розробки одномовних тезаурусів») та ISO 5964-1985 «Guidelines for the establishment and development of multilingual thesauri» («Керівництво з введення і розробки багатомовних тезаурусів»).
EUROVOC використовується для індексування та пошуку даних в ІПС офіційних документів органів, установ, інститутів і деяких держав — членів ЄС. Цей тезаурус охоплює всі теми, важливі для діяльності європейських інституцій: політика, міжнародні відносини, європейські співтовариства, законодавство, економіка, торгівля, фінанси, соціальні питання, освіта і комунікації, наука, бізнес і конкуренція, зайнятість та умови праці, транспорт, навколишнє середовище, сільське господарство, лісництво і рибна ловля, виробництво, технології та дослідження, енергія, промисловість, географія, міжнародні організації. Деякі теми у EUROVOC розроблені детальніше порівняно з іншими, оскільки вони важливіші для роботи ЄС. Наприклад, тезаурус містить назви областей кожної держави — члена ЄС, а назви регіонів інших країн відсутні.
Слід відзначити, що однією з характеристик політематичних тезаурусів взагалі і EUROVOC зокрема є досить довільне групування дескрипторів за темами. Фактично, деякі дескриптори можуть торкатися двох або більше тем, але для спрощення управління тезаурусом та обмеження його розміру прийнято уникати поліієрархії. Іншими словами, дескриптор включають не до всіх тем, до яких він може належати, а тільки до тієї теми, яка здається найбільш природною для користувачів.
EUROVOC реалізований офіційними мовами Європейського Союзу. Усі мови реалізації мають однаковий статус — кожен дескриптор в одній мові обов’язково має відповідний дескриптор в іншій мові. Однак, між не-дескрипторами у різних мовах не існує еквівалентності, оскільки багатство мов різниться для різних тем.
EUROVOC має дворівневу ієрархію. Верхній рівень складають теми, які мають двохсимвольні коди, наприклад, 12 — «LAW», «Право». Нижній рівень організовано як сукупність мікротезаурусів, позначених чотирма цифрами, перші дві з яких визначають тему, до якої належить цей мікротезаурус: 1216 — «сriminal law» («кримінальне право»). Нумерація тем і мікротезаурусів єдина для всіх мов.
На екрані EUROVOC
одночасно представлені дві панелі, які
ілюструють вибраний рівень ієрархії:
логотип EUROVOC і список тем і мікротезаурусів,
або список мікротезаурусів і зміст
вибраного мікротезауруса (рис. 5.1), або
мікротезаурус і його окремий дескрипто
р.
Рис. 5.1. Вікно тезауруса EUROVOC:
на лівій панелі — список мікротезаурусів за темами
«Європейські співтовариства», «Право», «Економікс»,
на правій — вміст мікротезауруса «Джерела та галузі права»
На рівні окремих дескрипторів і не-дескрипторів структура EUROVOC залежить від семантичних відношень, встановлених між ними. Передбачено такі їх типи:
«SN» (Scope Note, примітка щодо можливих значень) — визначення, що уточнює значення дескриптора, або вказівка, як використовувати дескриптор при індексуванні документа та формулюванні запитів;
«MT» (Microthesaurus, мікротезаурус) — посилання на мікротезаурус, до якого належить дескриптор (недескриптор);
«UF» (Used For, використаний для) та «USE» (використовує) — зв’язок еквівалентності між дескриптором і не-дескриптором (-ами), що він їх подає (UF), або між недескриптором і дескриптором, який замінює цей недескриптор (USE). Фактично зв’язок еквівалентності охоплює кілька типів зв’язків:
повної синонімічності або ідентичного значення;
близької синонімічності або схожого значення;
антонімії або протилежного значення;
включення, коли дескриптор охоплює одне або більше понять, яким надано статус недескрипторів, оскільки вони рідко використовуються;
ієрархічні зв’язки між дескрипторами:
«BT» (Broader Term, ширший термін) — між певним дескриптором і родовим (більш узагальненим) дескриптором — зазначається з числом, яке показує кількість кроків за ієрархією між ними. При цьому дескриптори, для яких не існує ширших термінів, називаються термінами верхнього рівня. Деякі дескриптори з тем 72 «Географія» та 76 «Міжнародні організації» є поліієрархічними, іншими словами, для них існує більше одного ширшого терміна на наступному вищому рівні;
«NT» (Narrower Term, більш вузький термін) — між родовим і видовим (більш вузьким) дескриптором — зазначається з числом, яке показує кількість кроків за ієрархією між ними;
«RT» (Related Term, взаємозв’язані терміни) — асоціативні зв’язки між дескрипторами. Асоціативний зв’язок показує особі, що проводить індексування, або користувачеві, що існує інший, настільки ж або навіть більш релевантний дескриптор. Передбачено асоціативні зв’язки таких типів: причини та наслідку; органу або інструменту; ієрархії (оскільки, як сказано вище, поліієрархія не припускається, втрачені ієрархічні зв’язки можна замінити асоціативними); супроводження; послідовності у часі або просторі; входження до складу; характерної риси; об’єкта дії або процесу; розташування; подібності (в разі, коли два майже синонімічні терміни включено як дескриптори); антонімії.
Асоціативні зв’язки мають такі істотні характеристики:
вони симетричні;
вони несумісні з ієрархічними зв’язками — якщо два дескриптори пов’язані ієрархією, між ними не можна встановити асоціативний зв’язок і навпаки;
між дескрипторами, які мають спільний термін верхнього рівня, не може бути встановлено асоціативні зв’язки.
Навігація за тезаурусом здійснюється за допомогою посилань. Дескриптор можна вибрати, набравши на клавіатурі першу літеру його назви дескриптора. Також реалізовані повнотекстовий пошук і пошук за ключовими словами. 5.2. Комп’ютерна правова система ЛІГА:ЗАКОН
Однією з найбільш популярних комп’ютерних правових систем в Україні є спеціалізована інформаційно-пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН» (розробка інформаційно-аналітичного центру «Ліга», http://www.liga.kiev.ua). Система складається з програмної оболонки, яка забезпечує пошук документів, та інформаційного ядра — текстових баз даних нормативних документів:
«Загальне законодавство» — документи, прийняті вищими органами влади України: Верховною Радою України з 1990 р., Кабінетом Міністрів України з 1991 р., Президентом України з 1991 р., а також документи міністерств і відомств, які зареєстровані Міністерством юстиції України з 1993 р.;
«Кодекси» — усі чинні кодекси України в контрольному стані;
«Податки в Україні» — роз’яснення, листи, накази та інструкції Державної податкової адміністрації; листи, телеграми та інші документи НБУ та Міністерства фінансів; документи фінансового права, прийняті вищими органами влади, міністерствами і відомствами;
«Міжнародні угоди» — міжнародні договори, угоди, кон-
венції;
«Митне право» — документи, що регламентують митне право, видані Державною митною службою, вищими органами влади, міністерствами і відомствами;
«Різне» — документи про кадрові перестановки;
«ЛІГА:Столиця» — довідкова база нормативних документів, що регламентують ділове життя м. Києва;
«Регіони» — документи, прийняті регіональними органами влади;
«Консультації» — актуальні матеріали у вигляді анотацій статей, коментарів, відповідей на запитання з більше ніж 30 економічних видань із проблем оподаткування, підприємництва, зовнішньоекономічної діяльності, валютного регулювання, починаючи з 1999 р.;
«Типові договори і форми» — систематизовані посилання на нормативні документи, якими затверджені різні типові статути, договори, форми тощо; зразки цивільно-правових договорів і процесуальних документів;
«Довідники» — довідково-аналітичні матеріали за різними напрямками (державні класифікатори, плани рахунків, ставки зборів, тарифи тощо), оформлені у вигляді систематизованих посилань на нормативні документи чи зведених таблиць; курси валют, індекси інфляції тощо з можливістю побудови динамічних графіків та їх масштабування;
«Термінологічний словник» — терміни і поняття, що вживаються у нормативно-правових актах;
«Моніторинг законодавства» — анотації фахівців ІАЦ «ЛІГА» до нових документів, що надходять у систему.
Система «ЛІГА:ЗАКОН» поставляється у версіях «Стандарт» і «Професіонал», які різняться за повнотою функцій та інформаційним наповненням.
На основі ІПС «ЛІГА:ЗАКОН» розроблено тематичні комп’ютерні довідники, які містять у собі стандартний програмний комплекс і спеціалізоване інформаційне ядро — нормативні документи, консультації фахівців, огляд преси та довідкову інформацію з певних питань:
«ЛІГА:Консультант БУХГАЛТЕРА» — бухгалтерський облік, оподатковування, деякі особливості підприємницької діяльності;
«ЛІГА:Консультант ЗЕД» — зовнішньоекономічна діяльність, валютне і митне регулювання, валютний контроль;
«ЛІГА:ПРАКТИК-керівник» — підприємництво, бухгалтерський облік, оподатковування, зовнішньоекономічна діяльність, валютне і митне регулювання, валютний контроль, антимонопольне законодавство, ліцензування, сертифікація, торгівля і побутове обслуговування.
Спільні особливості систем такі:
зберігання текстів документів у форматах, близьких до поліграфічних, з наявністю гіпертекстових посилань і графічно зображених зв’язків між документами;
розміщення всіх редакцій документів у хронологічній послідовності; контрольний стан документів, відстеження всіх змін і доповнень;
систематизація документів за 35 тематичними напрямками;
доступ до еталонних редакцій нормативних документів, що ідентичні внесеним до Єдиного державного реєстру нормативних актів;
двомовний (український/російський) інтерфейс і пошук, можливість автоматичного підрядкового перекладу;
можливості ведення власних добірок документів з їх інтеграцією у папки, створення 4 типів простих закладок (примітка, коментар, питання, увага), побудови власних зв’язків між документами (закладки-посилання); збирання, систематизації і пошуку власних документів користувача;
відкритий інтерфейс — спеціальні засоби, що дають можливість здійснювати виклик системи «ЛІГА:ЗАКОН» з інших до-
датків;
технологія «клієнт—сервер».
Системи оновлюються залежно від вибору абонента — щодня через Інтернет або за адресою ІАЦ «ЛІГА», або кур’єрською доставкою один раз на тиждень по м. Києву чи один раз на два тижні по Україні.
У системах реалізовано такі основні види пошуку нормативних документів:
1. Пошук за реквізитами. У системі ведуться такі реквізити документів: вид документа, видавець, слова з назви, дата прийняття документа, номер документа, статус документа («Чинний», «Втратив чинність», «Дію призупинено»), дата і номер реєстрації документа в Міністерстві юстиції, ключові слова, опублікування (неофіційні джерела). Цей вид пошуку слід використовувати тільки за умов, коли відомі точні значення реквізитів (одного або кількох). Пошук може відбуватись як у межах всієї бази (опція «Всі документи»), так і у вибраному діапазоні (опція «Нормативні», реквізит «Наявність у базах»).
Під час введення реквізитів «Вид документа», «Видавець», «Статус документа», «Ключові слова», «Опублікування» можна скористатись довідником значень. Довідник значень містить повний список тих значень пошукового реквізиту, які зустрічаються в інформаційних картках документів всієї бази системи. У відповідному діалоговому вікні присутні інструменти пошуку потрібного елемента (за першими літерами слова) і побудови пошукового виразу. За замовчуванням при виборі кількох значень з довідника між ними встановлюється логічне сполучення «АБО» («OR»). За допомогою спеціальних кнопок можна встановити сполучення типу «ТА» («AND»), «НІ» («NOT»), «ТОЧНО» («!»). На рис. 5.2. наведено вид екрана «Пошук за реквізитами» з відкритим діалоговим вікном роботи з довідником значень ключових слів.
Щодо реквізитів, для яких не існує довідника значень («Слова з назви», «Номер документа», «Номер реєстрації в Мін’юсті»), теж можна встановити складні умови пошуку — у контекстному меню для конкретного реквізиту послідовно вибрати пункт «Логічні операції» і сполучник.
Для введення реквізитів «Дата прийняття» і «Дата реєстрації в Мін’юсті», крім довідника значень, пропонуються календарі. Дати вводяться за шаблоном «рррр/мм/дд».
Слова, що вводяться з клавіатури, рекомендується вказувати без закінчення.
Після одержання відповіді на запит можна скористатися опцією «Пошук у межах пошукового списку».
Рис. 5.2. Вікно пошуку за реквізитами
системи
«ЛІГА:ЗАКОН». Якщо до бази надійшов
документ з новим ключовим словом, воно
відразу попадає у загальний список.
Правила роботи з довідником значень
ключових слів не відрізняються від
щойно наведених. Пошук за ключовими
словами можна комбінувати з пошуком за
іншими реквізитами.
3. Пошук за контекстом — пошук заданого набору слів безпосередньо у текстах документів. У цьому режимі можна задати пошук чотирьох різних словосполучень, кожне з яких може містити до чотирьох слів. Під час заповнення полів, розміщених по горизонталі, між відповідними словами встановлюється сполучник «ТА», під час введення слів у поля по вертикалі між ними встановлюється сполучник «АБО». У разі задання пошукових словоформ можна використовувати спеціальні символи, які можна додати до основи слова праворуч: * — будь-яке закінчення; ? — будь-яка буква; ! — точний пошук. Наприклад, задання у вигляді «подат» або «подат*» призведе до пошуку слів «податок», «податку», «податковий» та ін., а якщо запит буде сформульований як «податок!», то будуть знайдені тільки ті документи, в який трапляється слово «податок».
Можна варіювати близькість розміщення слів — опції «Слова в документах» і «Слова в абзацах». Останній вид пошуку досить тривалий, тому рекомендується обмежувати максимальну кількість документів, що їх слід знайти.
Діставши результати, можна скористатись кнопками «Наступний абзац з пошуковими словами» і «Попередній абзац з пошуковими словами».
4. Пошук за допомогою «Динамічного НАВІГАТОРА». Динамічний навігатор — дерево добірок документів, кожну вітку якого користувач може налаштовувати за видами документів, за видавцями, за датою прийняття або за тематичним напрямком. Якщо для вітки верхнього рівня існує чотири варіанти впорядкування, то для вітки наступного рівня — на один варіант менше, і т. д. 5.3. Правова інформаційно-пошукова система
«Нормативні акти України»
Особливістю ІПС «Нормативні акти України» (НАУ, http://www.nau.kiev.ua/) є реалізація трьома мовами — українською, російською, англійською.
База даних НАУ має такий склад:
повна нормативно-правова база (нормативні акти в актуальному стані, з урахуванням внесених змін та усі попередні редакції):
Конституція, кодекси, закони та постанови Верховної Ради України;
укази та розпорядження Президента України;
постанови, розпорядження і декрети Кабінету Міністрів України;
нормативні акти міністерств та відомств, зареєстровані в Міністерстві юстиції, а також вузьковідомчі документи: листи, роз’яснення, розпорядження;
міжнародні угоди — двосторонні угоди України, міжнародні конвенції;
чинні нормативні акти органів влади СРСР та УРСР;
нормативні акти місцевих органів влади;
перспективне законодавство — тексти прийнятих, але не підписаних законів, тексти резонансних законопроектів, оприлюднених для обговорення;
судова практика:
рішення, висновки, ухвали Конституційного Суду України;
постанови пленуму Верховного Суду України, ухвали судових колегій, роз’яснення, листи;
постанови, рішення, листи Вищого Господарського Суду України;
матеріали реальних справ у загальних судах України (трудові, житлові, сімейні, майнові, зобов’язальні, земельні, спадкові спори тощо);
матеріали реальних справ у господарських судах України (зобов’язальні, податкові, митні, майнові, корпоративні спори, визнання недійсним актів органів влади) та аналітичні коментарі до них;
консультації, роз’яснення, погляди:
дайджести опублікованих у пресі статей з поточних економічних питань;
офіційні повідомлення та роз’яснення органів державної влади;
ексклюзивні аналітичні статті правозастосувального характеру;
класифікатори, довідники, форми:
тематичний класифікатор законодавства: тематичні добірки нормативних актів у сферах підприємництва, податкового, митного законодавства, міжнародного права, зовнішньоекономічної діяльності, бухгалтерського обліку;
каталог публікацій нормативних актів в офіційних та відомчих виданнях;
словник термінів: визначення термінів із посиланнями на відповідні закони, підзаконні акти, судові рішення, міжнародні угоди;
бланки звітності у форматі текстового редактора Microsoft Word, готові до заповнення та друку;
довідник органів влади — структура, адреси, телефони, основоположні документи органів державної влади України;
каталог порушених справ про банкрутство підприємств, підготовлений за офіційними повідомленнями господарчих судів України;
зведені таблиці: щоденні курси валют НБУ, індекси інфляції, розміри облікової ставки, мінімальної зарплати, пенсії, податкового мінімуму, список офшорних зон і т. ін.;
нормативно затверджені типові документи: договори, форми, бланки, правила, положення і т. ін.;
моніторинг — щотижневий огляд нових нормативних актів.
Крім основної системи, пропонується компакт-диск «Митний бюлетень», який має такий вміст:
повна нормативно-правова база;
митне законодавство — аналіз за темами «Спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)», «Система тарифного (митно-тарифного) регулювання ЗЕД», «Система нетарифного регулювання ЗЕД», «Організація митної справи», «Митний та інші види контролю», «Митні режими», «Митне оформлення», «Митні платежі», «Порядок ввозу (вивозу, пересилання) товарів фізичними особами», «Порушення митних правил і контрабанда», «Спеціальна (вільна) економічна зона» та ін.;
міжнародне митне право — міжнародні конвенції та двосторонні угоди України про співробітництво в митній галузі;
аналіз судової практики — аналіз арбітражних справ з митної діяльності;
типові документи, форми, бланки, митні довідники — структура митних органів України, курси валют НБУ, індекси інфляції, Товарна номенклатура ЗЕД, перелік банків, яким надано ліцензії на здійснення валютних операцій, перелік префіксів шрихових кодів (товарна нумерація EAN), ІНКОТЕРМС, довідники країн, перелік офшорних зон, електронні адреси торговельно-економічних місій та ін.;
словник законодавчих термінів — нормативні означення термінів з посиланнями на відповідні документи;
оперативна інформація в Інтернет — огляди митного законодавства та митних правил деяких країн, сайти державних органів влади України.
До сім’ї систем НАУ входить також «Електронний інформаційний бюлетень», який є складовою ІС Верховної Ради України (див. розд. 6).
База даних системи НАУ має ієрархічну структуру — документи систематизовано за типами, тематикою, офіційними публікаціями, хронологією надходження. У будь-якому розділі бази працюють універсальні пошуки за словом чи контекстом у тексті, за контекстом у назві або за датою. Також користувачеві надається можливість задати складні комбінації контекстів із застосуванням логічних операцій ТА, ЧИ, НЕ, керувати порядком слів та їх входженням в один абзац, речення, словосполучення. Нормативні документи можна знайти і за їхніми реквізитами: видавцем, номером, датою, назвою, видом, статусом, відомостями про реєстрацію. Для реквізитів створено словники всіх можливих значень. Відразу після того, як користувач указав значення певного реквізиту, система підраховує кількість документів, які підпадають під запит, що допомагає звужувати поле пошуку.
Списки знайдених документів можна відсортувати за датою чи типом, провести серед них додатковий пошук, зберегти у власній базі. У власній базі даних (система дає змогу створити кілька баз із довільною структурою) користувач може розмістити та організувати за тематиками власні тексти і файли, посилання на документи основної бази, посилання на розділи та рубрики основної бази, закладки-коментарі до текстів, колекції пошукових запитів. На власні бази поширюється дія універсальних пошуків. Такими базами можна обмінюватися з іншими користувачами НАУ.
5.4. Організація пошуку
правової інформації в Інтернет
5.4.1. Стратегії пошуку інформації в Інтернет
Сьогодні Інтернет — це найбільший світовий інформаційний ресурс, що містить практично всю інформацію, якою може зацікавитись людина. Але популярне порівняння Мережі з величезною бібліотекою неправомірне через відсутність будь-якої систематизації її ресурсів і хаотичне стрімке збільшення кількості посилань. Тому «потенціал для вирішення задач» Інтернет (корисність інформації, одержаної за її допомогою) є досить низьким — користувач не може розраховувати на одержання інформації, яка буде водночас задовольняти три базові вимоги — своєчасність, достовірність, повнота. Отже, використання Інтернет з професійною метою становить проблему, яка постійно ускладнюється.
Бібліотеки — цифрові і звичайні
У дискусіях щодо цифрових бібліотек, доступних через локальні або глобальні мережі, часто приймаються припущення, які при ближчому розгляді можна визначити як хибні:
оцифровані матеріали з часом замінять інші форми подання інформації. Можна сказати, що нові технології створюють і заповнюють нові ніші, але це тільки невелика частка тих інформаційних ресурсів, які людство створило протягом своєї історії;
інформація в Інтернет є адекватною заміною послуг звичайних бібліотек. Насправді величезна кількість публікацій в Інтернет — це реклама і «самвидав», який не вимагає ухвали рецензента, редактора, видавця або бібліотекаря, і має досить ефемерний характер. Користувач Мережі має самостійно визначати достовірність і повноту одержаної інформації;
каталоги інформаційних ресурсів малоцінні, якщо останні не доступні в режимі on-line. Але першим кроком у процесі пошуку інформації є визначення її місцезнаходження, при цьому можуть бути корисні каталоги, індекси, анотації та інші описи як електронних, так і звичайних ресурсів.
Слід зазначити, що звичними вже стали проекти, які передбачають певне поєднання можливостей звичайних бібліотек та Інтернет. Наприклад, Національна бібліотека України ім. Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua/) пропонує скористатися електронним каталогом. Для кожного знайденого об’єкта (книги, дисертації та ін.) у списку, крім звичайних реквізитів, указуються індекс рубрикатора і шифр зберігання у бібліотеці, що полегшує подальшу роботу. Електронний каталог бібліотеки КНЕУ дає змогу здійснити пошук у базах даних BOOKS — «Книги бібліотеки», APEL — «Статті з періодичних видань бібліотеки», WORK — «Праці викладачів КНЕУ», AUNTD — «Законодавчі та нормативні документи». Існують і проекти переведення бібліотек у цифровий формат для надання можливості користувачам безкоштовно шукати інформацію і безкоштовно або за невелику платню користуватися нею. Найбільш масштабним українським проектом такого роду є створення Національної архівної інформаційної системи «Архівна та рукописна Україніка».
З іншого боку, електронні періодичні видання Мережі часто перетворюються на е-бібліотеки — стирається межа між списком розсилки з архівом, мережним журналом, тематичним Web-сайтом, літературним клубом і повномасштабною бібліотекою.
У цьому контексті вводиться поняття «медіа-компетентність», яке позначає систему навиків пошуку в середовищі Інтернет і застосування інформації з раціональним рівнем потенціалу вирішення задач. Web-серфінг — заняття захоплююче, але малопродуктивне. Тому для пошуку потрібної інформації користувач має звертатись до спеціальних сервісів.
Існують три базові стратегії, які можуть бути використані:
перегляд пошукових каталогів — найчастіше це неефективна стратегія, яка дає безсистемні результати. Пошук здійснюється кроками, через вибір загальної категорії, потім — підкатегорії і т. д. за існуючою ієрархією. Складність такого пошуку полягає в
тому, що користувач має визначити, до якої категорії належить його тема, а за відсутності стандартів кожен каталог має свою систематику і специфічне наповнення;
перехід за гіперпосиланнями від стартової сторінки. Ефективність цієї стратегії залежить від вибору початкового сайту або Web-сторінки. Більшість мегапорталів мають рейтинги сайтів, позначені як «Top» або «Cool». Такі рейтинги створюються за кількістю відвідувань їх користувачами. Але інформаційні потреби різних користувачів не збігаються, тому до таких рейтингів слід ставитись з обережністю. Водночас, як показує практика, більшість користувачів одного профілю мають однакові інформаційні потреби, а тому відвідують одні й ті самі тематичні сторінки, які можна розглядати як спеціалізований вхід до Інтернет. Тим, хто починає пошук правової інформації, можна, зокрема, рекомендувати сайт Верховної Ради України «Закони та підзаконні акти України в Інтернет» — http://www.rada.gov.ua/ (див. підрозд. 5.5); «Інформаційний бізнес-портал в Інтернет — LIGA ONLINE» —http://www.liga.kiev.ua; «Нормативні акти України — он-лайн» — http://www.nau.kiev.ua/;
пошук за допомогою пошукових систем. На відміну від каталогів, такий пошук не обмежується окремою категорією. Ця стратегія може бути використана і для пошуку першої сторінки.
Використовуючи пошукові системи Інтернет, потрібно враховувати такі фактори, що впливають на результативність пошуку:
кожна пошукова система Мережі має свою спеціалізацію;
пошук здійснюється не за повними текстами документів, а за їх пошуковими образами, при цьому кожна система має оригінальний механізм роботи з ключовими словами. Зокрема, якщо база даних системи невелика, то до неї записується більше термінів, в іншому разі пошуковий образ документа відбираються «найвагоміші» ключові слова;
База індексів пошукової системи —
поле конкурентної боротьби
Власники (автори) Web-серверів зацікавлені в тому, щоб їх URL-адреси були відомі пошуковим системам, оскільки це прямий шлях до кінцевих користувачів. Крім звичайних прийомів при цьому застосовуються і нетрадиційні. Так, служби Lycos та AltaVista повідомили про зафіксовані спроби реєстрації вузлів з неправильними адресами і спроби видалення адрес з бази індексів, можливо, з метою нанесення шкоди конкурентам. Деякі розробники намагаються ввести в оману роботів пошукових систем за допомогою «приманок» — до Web-сторінки включаються популярні ключові слова, набрані невидимим шрифтом (таким, що збігається за кольором із фоном). Це може призвести до неправильного оцінювання релевантності сторінки.
і запити, і їх інтерпретація реалізуються у пошукових системах по-різному. Більшість систем надають користувачеві можливість сформулювати простий запит у формі фрази природною мовою без загальних слів, союзів і прийменників або складний запит, який враховує специфіку пошукового апарата системи. Складний запит дає змогу варіювати різні параметри пошукового процесу.
Для того щоб підвищити ефективність пошуку, слід провести попередній аналіз теми інформаційного запиту і визначити:
унікальні слова, спеціальні терміни, назви, абревіатури або акроніми для даної теми. Пошук за такими словами найбільш ефективний. Для точного задання граматичної форми слова слід розрізняти великі і малі літери, у деяких системах з цією метою також використовується символ «!». Якщо розшукується назва, перед відповідним словом може вказуватись оператор «title:»;
спільноти, організації, установи або окремих осіб, сайти або Web-сторінки яких можуть містити потрібну інформацію або корисні посилання. Знайдені сторінки можуть стати стартовими для подальшого пошуку;
стійкі вирази (словосполучення, фрази), які стосуються даної теми, наприклад «правове регулювання» або «набуття чинності закону». Для такого пошуку слід використовувати лапки (дужки) або оператори відстані. Це уточнює запит і зменшує кількість документів, що видаються;
інші слова, які можуть траплятись у будь-якому документі з заданої теми. Як ключові слова найчастіше використовуються іменники, рідше — прийменники і зовсім рідко — дієслова, прислівники, прийменники, сполучники.
Пошук може здійснюватись як за окремим словом, так і за їх сукупністю — слова сполучаються за допомогою логічного оператора «AND» (від англ. «та») або символу «+». За статистикою, українські користувачі вводять у запиті в середньому 2,5 слова, а закордонні — 1,5 слова. На запит з одним словом система видасть більшу кількість посилань, але при збільшенні слів результати будуть точнішими.
Бажано визначити для кожного слова із запиту можливі синоніми, еквівалентні терміни, інші варіанти написання. Синоніми можна вказати у цьому ж запиті через оператор «OR» (від англ. «або») або використати в наступному запиті, якщо перший не приніс бажаних результатів. Деякі системи дають змогу вказати сукупність еквівалентних термінів за допомогою дужок, наприклад (french francaise). Слід також ураховувати існування різних словоформ (наприклад, різних закінчень), якщо така можливість надається системою. Наприклад, вираз правов* може охоплювати слова «правовий», «правове», «правова» та ін. Деякі системи роблять це автоматично.
Формулюючи запит, слід передбачати, які нерелевантні документи можуть бути видані у відповідь на запит з такими словами або фразами. Крім омонімії в одній мові, можуть траплятись слова-омоніми, що належать різним мовам. Наприклад, спільними для української та російської мов є слова «лист», «приклад», «стан» та ін. За можливістю слід вказувати мову документів, що розшукуються.
Варто також зважати, що деякі пошукові системи ігнорують так звані «стоп-слова» — прийменники, частки, сполучники і т. ін., а деякі їх враховують.
Виключити з пошукового запиту певні слова можна за допомогою оператора «NOT» (від англ. «не») або символу «-». Наприклад, запит малі підприємства -кооперативи означає, що зі списку знайдених ресурсів будуть виключені ті, в яких трапляється слово «кооперативи».
Після завершення обробки запиту система видає список посилань на Web-сторінки та інші елементи інформаційних ресурсів Інтернет. Деякі системи пропонують виконати повторний пошук «серед знайденого», що корисно в разі великої кількості виданих елементів. Перегляд та остаточне оцінювання знайдених результатів користувач має виконувати вручну.
Якщо система не знайшла документи, що відповідають указаному запиту, рекомендується вибрати ширший термін для пошуку. Наприклад, під час пошуку деякого закону США рекомендується спочатку знайти сервери з американським законодавством. Якщо пошук проводився за словосполученням, можна поослабити умови, виключивши із запиту одне або кілька слів.
Слід також пам’ятати, що в Інтернет існують ресурси, не охоплені пошуковими системами та пошуковими каталогами — так званий «невидимий Web». «Невидимий Web» можна розбити на дві частини:
вміст спеціалізованих баз даних, які не зберігаються у вигляді певних Web-сторінок, а динамічно формуються спеціально у відповідь на конкретний запит до цієї бази;
сторінки, які виключають з поля зору пошукової системи згідно з прийнятою політикою. За відсутності конкретних технологічних причин до бази даних пошукової системи можуть включатись тільки ті сторінки, що відповідають певному критерію. Особливо це актуально для пошукових систем з величезними обсягами індексів.
У будь-якому разі пошук інформації в Інтернет — це задача, яка вимагає творчого підходу, а стратегії пошуку повинні змінюватись залежно від результатів, що видаються у відповідь на запит. Опановувати їх доцільно ще й тому, що сфера використання інструментарію пошукових систем розширюється — створюються версії популярних систем для окремих вузлів Інтернет та корпоративних інтрамереж. 5.4.2. Пошукові агенти
За останні роки технології пошуку інформації в Інтернет змінились завдяки пошуковим агентам.
Агент — це програма, розміщена у певному середовищі і здатна до гнучкої автономної поведінки для досягнення визначеної мети. Агент не тільки сприймає імпульси від середовища, в якому він функціонує, а й може змінювати його. У користувача не має необхідності втручатись у роботу агента, контролювати його дії або внутрішній стан. Гнучкість агента виявляться у його проактивності, здатності до змін і взаємодії з користувачами та іншими агентами.
Термін «агент» використовується в обчислювальній техніці вже понад 10 років. Початковою функцією агентів був поточний контроль за діяльністю центрального процесора та периферійного обладнання. Сьогодні агенти розрізняються за функціями, що вони їх виконують, зокрема, виділяють класи мобільних та інтелектуальних («розумних») агентів.
Мобільні агенти — програми, що переміщуються по базах даних і знань (зокрема, по Web-вузлах) для пошуку інформації. Звичайний агент розміщується в інформаційній системі користувача, у той час, коли мобільний переміщується в ту систему, в якій є дані, що їх слід розшукати, і після закінчення пошуку в одній базі може перейти до іншої системи. Для прискорення процесу пошуку мобільний агент може створювати підагентів і розсилати їх для паралельної роботи. Результати пошуку передаються користувачеві через
мережу. Крім пошуку інформації мобільні агенти можуть виконувати ділові процедури, наприклад, агенти покупців і продавців, зустрічаючись в Інтернет, можуть укладати комерційні угоди.
Агенти, що їх позначають як інтелектуальні, крім названих вище функцій, можуть вести спостереження і здійснювати вимірювання, керувати комп’ютерними мережами, передавати повідомлення, сортувати електронну пошту. Програмні агенти змінюють людино-машинний інтерфейс — на їх основі розробляються інтерактивні персонажі, з якими можна спілкуватись і радитись.
Аналітики вважають, що застосування інтелектуальних мобільних агентів може призвести до порушення захисту інформації і зниження пропускної спроможності каналів передавання даних. Висловлюються попередження, що роботу агентів буде неможливо контролювати через їх поширення по мережах. Ці проблеми поки неактуальні, оскільки зрілі стандарти для підготовки і впровадження досконалих агентів відсутні.
Роботи з інтелектуальних агентів є відгалуженням досліджень зі штучного інтелекту. Для їх створення застосовується апарат нейронних мереж, нечіткої логіки, інтерпретації текстів природною мовою, колаборативної фільтрації (видачі рекомендацій індивідуальному користувачеві на основі відомостей про переваги певного співтовариства, до якого він належить). Незважаючи на великі можливості названих технологій, агенти поки не можуть стати дійсно розумними. До того ж для їх реалізації потрібні потужні суперкомп’ютери, розподілені сховища даних, ефективні низькорівневі технології пошуку та операційні системи, що підтримують виконання мобільного коду.
Але незалежно від їх втілення, програмні агенти мають одне спільне завдання — підвищення продуктивності та ефективності роботи користувачів. Для цього вони виконують таку кількість дій, яку людина не в змозі зробити самостійно через їх трудомісткість або складність.
З огляду на сказане найбільш актуальним напрямом використання програмних агентів є пошук і збирання інформації. Представниками класу програмних агентів є Web-роботи, які виконують індексування для пошукових систем. Робот — це програма, яка автоматично простежує гіпертекстові сторінки, вибираючи документ і рекурсивно переходячи на інші документи, що він на них посилається. Для визначення порядку переходу до наступної сторінки робот може застосовувати певні евристики. Вживання інших назв роботів — мандрівник, кроулер, павук — призводить до непорозумінь, оскільки справляє враження, що програма переміщується між сайтами як мережний комп’ютерний вірус («черв’як», див. підрозд. 3.3), тоді як робот тільки звертається до сайтів, запитуючи документи. Такі програми пропонуються і кінцевим користувачам. При цьому слід зазначити, що звичайний Web-броузер не є роботом, оскільки ним керує людина і він не видає автоматично документи за гіперпосиланнями, за виключенням рисунків.
Пошукові агенти мають такі переваги порівняно зі звичайним зверненням до пошукових систем:
пошуковий агент передає користувачеві не просто результати роботи пошукової машини (машин), а й попередньо переглядає документи і вибирає з-поміж них найбільш релевантні з його погляду;
агент може налаштовуватись на переваги користувача, враховувати обмеження на пошук;
деякі агенти можуть працювати в off-line режимі — користувач дає завдання агенту і відключається від Мережі, а агент виконує завдання на сервері і передає результати користувачеві, як тільки він знову підключиться. Агенти можуть бути настроєні на пошук за розкладом — шукати інформацію щогодини, щодня, щотижня, щомісяця і т. д. Ця можливість корисна, наприклад, при пошуку новин, інформації, яка постійно оновлюється або постійно потрібна в роботі;
агенти можуть навчатись — користувач оцінює роботу агента, а той може скоректувати свої критерії відбору інформації, враховуючи ці оцінки.
Таким чином, пошукові агенти можуть розглядатись як інтелектуальна надбудова над пошуковими машинами.