7.2.9. Державний реєстр

атестованих судових експертів державних

і підприємницьких структур та громадян

Державний реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян є офіційною автоматизованою системою обліку фахівців, яким органи дізнання, попереднього слідства і суди зобов’язані переважно доручати проведення судової експертизи.

Реєстр ведений у дію 4.02.2002 р. відповідно до статті 9 Закону України «Про судову експертизу».

Метою створення реєстру є здійснення обліку атестованих судових експертів та створення інформаційного фонду про осіб, які одержали в установленому порядку дозвіл на проведення конкретного виду судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю, а також забезпечення в установленому порядку органів дізнання, попереднього слідства й судів, інших зацікавлених юридичних та фізичних осіб необхідною інформацією з фонду реєстру.

Обов’язки з ведення реєстру, розроблення організаційних заходів та впровадження методологічних принципів, створення та підтримки у контрольному стані автоматизованої бази даних реєстру та надання інформації з використанням фонду реєстру покладено на управління інформаційного забезпечення Міністерства юстиції.

Фонд реєстру складається з державного фонду офіційних відомостей про фахівців, які одержали дозвіл на проведення судових експертиз, з державного страхового фонду і робочого фонду таких відомостей та з довідково-пошукового апарату.

До реєстру вносять такі реквізити: реєстраційний номер; прізвище, ім’я, по батькові судового експерта; дата включення до реєстру; вид експертизи, експертна спеціальність; адреса, телефон, факс судового експерта державної, підприємницької структури або судового експерта — громадянина; найменування експертно-кваліфікаційної комісії, дата і номер її рішення; номер і термін дії свідоцтва; кваліфікаційний клас судового експерта.

Підставою для включення до реєстру атестованих судових експертів державних структур та їх позаштатних співробітників є подання керівників цих структур, а для атестованих судових експертів підприємницьких структур і громадян, які проводять експертизи за разовими договорами, — їх особиста заява, що подається до Міністерства юстиції. До заяви або подання додаються копія виданого експертно-кваліфікаційною комісією державної структури свідоцтва про кваліфікацію судового експерта з дозволом на проведення конкретного виду судової експертизи за відповідною експертною спеціальністю; документ про присвоєння кваліфікаційного класу (для судових експертів державних структур); копія ліцензії на судово-експертну підприємницьку діяльність (для судових експертів підприємницьких структур). Документи, що надходять від установ і окремих експертів, становлять фонд реєстру.

Міністерство юстиції протягом десяти робочих днів з дня надходження перевіряє правильність оформлення поданих документів та приймає рішення щодо внесення даних до реєстру.

Кожному судовому експерту в реєстрі надається особистий реєстраційний номер, який складається з таких елементів:

літерне позначення: «Д» — для судових експертів державних структур, «П» — для судових експертів підприємницьких структур, «Г» — для судових експертів — громадян;

порядковий номер державної реєстрації;

рік реєстрації.

Зміни та доповнення до реєстру вносяться за поданням керівників державних структур або особистою заявою судових експертів підприємницьких структур і громадян, до яких додаються копії документів про надання права проведення іншого виду судової експертизи або з іншої експертної спеціальності; присвоєння чергового кваліфікаційного класу або його пониження; продовження терміну дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; звільнення з державної установи чи підприємницької структури, яка провадить судову експертизу; продовження терміну дії ліцензії, виданої підприємцеві.

Підставою для виключення з реєстру є рішення експертно-кваліфікаційної комісії державної структури про позбавлення кваліфікації судового експерта та кваліфікаційного класу; скасування свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта внаслідок визнання судового експерта недієздатним або його засудження. Підлягає також виключенню із реєстру судовий експерт у разі позбавлення підприємця ліцензії на судово-експертну діяльність, виїзду на постійне місце проживання за межі України, а також за власним бажанням.

Див. статтю 40 Закону України «Про нотаріат». 7.2.10. Реєстр прав власності на нерухоме майно

Реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.

Реєстр прав власності на нерухоме майно включає в себе реєстр заяв і запитів та реєстраційні справи, які не можуть бути вилучені.

Реєстр запроваджений з 1.10.2002 р. на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 18.02.1998 р. № 192 «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно» та від 16.05.2002 р. № 661 «Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно» до прийняття та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об’єкти нерухомого майна.

Мета створення реєстру — забезпечити визнання та захист прав власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб в Україні, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності.

Реєстрація прав власності на нерухоме майно — це внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ.

Обов’язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування. Реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію в установленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених відповідним БТІ. Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов’язані фундаментом із землею.

Технологічні та технічні засоби ведення реєстру забезпечують довічне зберігання та достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу та внесення недокументованих записів, можливість оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативного пошуку та документального відтворення процедури реєстрації, контроль реєстраційних записів і запитів до реєстру, оперативне надання витягів із реєстру.

Реєстр прав власності на нерухоме майно —

суперечності між електронними і паперовими носіями

У разі виявлення невідповідності запису реєстру на електронних носіях запису на паперових носіях пріоритет має запис на паперових носіях.

Реєстрація прав власності здійснюється в такому порядку:

приймання під розписку і перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно, реєстрація заяви в реєстрі заяв та запитів;

установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав;

прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав (не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня отримання заяви БТІ без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт);

внесення записів до реєстру;

виконання написів на правовстановлювальних документах;

видача витягів із реєстру про реєстрацію прав (з реєстрацією відповідних запитів у реєстрі заяв та запитів) і повернення правовстановлювальних документів (з позначкою у реєстрі заяв та запитів).

При реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна між юридичними особами, в разі, якщо такі договори не були нотаріально посвідчені, юридичні особи подають також довідку про відсутність або наявність арештів з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, яка видається на підставі відповідного запиту БТІ.

Під час подання заяви про реєстрацію прав власності фізична особа повинна пред’явити документ, що посвідчує її особу, а в разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи — документ, що підтверджує повноваження діяти від імені цих осіб.

Заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно може бути відкликана заявником (заявниками) у будь-який момент до прийняття реєстратором рішення щодо цієї заяви шляхом подання письмового клопотання встановленої форми, яке реєструється у реєстрі заяв та запитів.

При реєстрації заяв вказують: порядковий номер заяви; дату її надходження; порядковий номер нерухомого майна, якщо право власності на нього вже зареєстроване; відомості про заявника ; перелік документів, які додаються до заяви; запис про прийняте рішення, надання витягу (заноситься після прийняття рішення), дату його прийняття, прізвище реєстратора.

Рішення реєстратора про реєстрацію чи про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно має містити: дату й місце прийняття рішення; стислий опис майна, щодо якого приймається рішення; підстави винесення рішення, а в разі прийняття рішення про відмову — правове обґрунтування; порядковий номер об’єкта нерухомого майна.

У реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо:

заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації;

об’єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ;

із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником;

подані документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;

заявлене право вже зареєстровано;

не проведено інвентаризаційних робіт або якщо вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно;

у разі отримання інформації про накладення арешту на відчуження об’єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об’єкта.

У реєстрі прав на кожне нерухоме майно, право власності на яке заявлено вперше, за рішенням реєстратора про реєстрацію права власності відкриваються відповідні розділи. Кожен розділ має дві частини, які включають записи про нерухоме майно та про право власності на нього.

Записи про нерухоме майно містять: порядковий номер запису; порядковий номер об’єкта нерухомого майна та відомості про його місцезнаходження; призначення нерухомого майна; опис нерухомого майна, отриманий у порядку технічної інвентаризації; зміни в описі нерухомого майна (у разі добудови, знесення, нового будівництва тощо), отримані в порядку технічної інвентаризації; вартість нерухомого майна за станом на дату проведення інвентаризаційних робіт; дату внесення записів та дату внесення змін до записів; прізвище реєстратора та дату прийняття рішень.

Записи про право власності на нерухоме майно містять: порядковий номер запису; відомості про власників (співвласників) ; вид спільної власності та розмір часток, якщо майно належить на праві спільної часткової власності; підстави виникнення права власності; дату внесення записів та дату внесення змін до записів; прізвище реєстратора та дату прийняття рішень.

Реєстраційна справа відкривається на нерухоме майно, право власності на яке підлягає реєстрації, і містить такі документи: заяви про реєстрацію відповідних прав; копію розділу реєстру; рішення реєстратора; копії правовстановлювальних документів, що підтверджують права на нерухоме майно, завірені реєстратором; документи, що свідчать про внесення плати за реєстрацію; інформацію про видані витяги з реєстру; дані технічної інвентаризації; інші документи, що є підставою для прийняття рішення реєстратором.

Документи в реєстраційній справі розміщуються в порядку їх надходження, мають послідовну нумерацію і не можуть бути вилучені.

Розділ реєстру і реєстраційна справа закриваються на підставі рішення реєстратора в разі знищення, поділу або об’єднання нерухомого майна. Закриті реєстраційні справи зберігаються в архіві БТІ в установленому чинним законодавством України порядку.

Витяг з реєстру надається (або приймається рішення про відмову в наданні такого витягу) після отримання відповідної заяви встановленої форми чи офіційного запиту протягом десяти днів з дня реєстрації заяви (запиту).

Під час реєстрації запитів на надання витягів із реєстру фіксуються: порядковий номер запиту; дата надходження запиту; дані про особу, яка звернулася із запитом; дані про документи, які посвідчують особу; порядковий номер та адреса нерухомого майна, щодо якого здійснено запит; мета (інтерес), з якою здійснюється запит; запис про надання витягу або про відмову в наданні витягу (заноситься після прийняття рішення), дата його прийняття, прізвище реєстратора.

Право на отримання витягів із реєстру про зареєстровані права мають: власник (власники), його спадкоємці та правонаступники юридичних осіб, уповноважені ним особи; суд, органи внутрішніх справ, органи прокуратури, органи державної податкової служби, органи Служби безпеки України, державні виконавці, нотаріуси та інші органи державної влади (посадові особи), якщо запит зроблено у зв’язку зі здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством України.