- •1.1. Концепція інформатизації в Україні
- •1.2. Розвиток інформаційних технологій
- •1.3. Поняття та етапи
- •1.4. Структура інформаційних систем
- •1.6. Правова інформація
- •2.1. Основні поняття комп’ютерних мереж
- •2.2. Класифікація комп’ютерних мереж
- •2.3.1. Ретроспектива та концепція побудови
- •2.3.2. Адресація в Інтернет
- •2.3.3. Адміністрування доменних імен Інтернет
- •Icq (від англ. «I seek you» — «я шукаю тебе») — комунікаційна програма, головною функцією якої є «миттєве доставляння повідомлень» між користувачами, кожний з яких має свій унікальний номер.
- •2.6. Організація корпоративних
- •3.1. Проблеми захисту інформації в сучасних іс
- •3.2. Основні види комп’ютерних злочинів
- •3.3. Комп’ютерні віруси як загроза
- •3.4.1. Класифікація засобів захисту інформації
- •3.4.2. Захист від комп’ютерних вірусів
- •3.4.3. Методи криптографічного захисту
- •3.4.4. Біометричний захист інформації
- •4.1. Системи автоматизації
- •4.2. Системи автоматизації ділових процесів
- •4.3.2. Класифікація систем електронної комерції
- •4.3.3. Платежі через Інтернет
- •4.4. Держава як учасник електронної комерції
- •5.1. Концепція організації
- •5.5. Закони та підзаконні акти України в Інтернет
- •5.7. Пошук документації з Європейського
- •6.1. Основні напрями реалізації
- •6.2. Інформаційно-технічний комплекс «рада»
- •6.3. Іс «Законопроект»
- •6.4. Електронний інформаційний бюлетень
- •6.5. Бази даних правової інформації
- •6.6. Інформаційно-аналітична система «Вибори»
- •6.7. Проблеми і перспективи Інтернет-виборів
- •7.1. Концепція створення єдиної
- •7.2. Єдині та Державні реєстри
- •7.2.1. Єдиний державний реєстр
- •7.2.2. Єдиний реєстр заборон
- •7.2.3. Єдиний реєстр захисних знаків
- •7.2.4. Єдиний реєстр нотаріусів України
- •7.2.5. Єдиний реєстр доручень
- •7.2.6. Державний реєстр застав рухомого майна
- •7.2.7. Єдиний державний реєстр
- •7.2.8. Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ
- •7.2.9. Державний реєстр
- •7.3. Багаторівнева ієрархічна іс «рагс»
- •8.1.2. Інформаційні технології в діяльності
- •8.1.3. Типові автоматизовані
- •8.1.4. Автоматизація
- •8.1.5. Автоматизоване робоче місце
- •8.1.6. Функціональні підсистеми іс державної
- •8.2.2. Автоматизовані системи
- •8.3.2. Судові комп’ютерно-технічні експертизи
- •9.1. Проблеми і концепція
- •9.2. Рівні та склад інформаційних обліків
- •9.3.1. Іс «Інтегрований банк даних»
- •9.3.2. Іс «Розшук»
- •9.3.3. Іс «Пізнання»
- •9.3.4. Іс «Арсенал»
- •9.3.5. Іпс за прізвищами та дактилоскопічним
- •9.3.6. Іс «оазис»
- •9.4. Іс Державної автомобільної інспекції
- •9.5.1. Мета створення і структура єдапс
- •9.5.2. Інформаційне забезпечення єдапс
- •9.6. Географічні інформаційні
7.2.2. Єдиний реєстр заборон
відчуження об’єктів нерухомого майна
Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна — це комп’ютерна база даних, яка містить відомості про накладені заборони та арешти; зняття заборон та арештів; видані довідки про відсутність або наявність заборон та арештів.
Реєстр запроваджений у травні 1997 року.
Мета створення реєстру — захист майнових прав та інтересів громадян і організацій шляхом накопичення та використання даних про заборону відчуження й арешти нерухомого майна юридичних та фізичних осіб. Реєстром користуються нотаріуси України та правоохоронні органи. На цей час реєстр охоплює понад 80 обласних та великих промислових міст, де здійснюється до 70 % операцій з нерухомим майном.
Реєстратори — державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси — приймають повідомлення про накладені (зняті) заборони та арешти від інших установ та осіб, які мають право накладати (знімати) заборони або арешти, вносять відповідні записи до реєстру й отримують довідки про відсутність чи наявність заборони або арешту щодо вчинюваних ними нотаріальних дій, а також видають такі довідки за письмовим запитом. Реєстратори несуть у повному обсязі відповідальність за помилки, яких вони припустилися під час реєстрації накладення або зняття заборон та арештів, надання довідок, а також за неправомірну відмову у внесенні записів до реєстру та в наданні довідок.
Користувачі реєстру — державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси, які уклали відповідні угоди з адміністратором, мають доступ до реєстру через комп’ютерну мережу, отримують довідки про відсутність або наявність заборони та арештів у зв’язку із вчиненням ними нотаріальних дій. Користувачі несуть у повному обсязі відповідальність за помилки, допущені ними при виготовленні довідок.
Для роботи реєстраторові (користувачеві) надається ідентифікатор та пароль, при цьому визначаються виконавці, які будуть працювати з програмою (оператори). Факт встановлення програми та адреса розташування комп’ютерного робочого місця реєструються Держінформ’юстом.
Підстави для внесення у реєстр відомостей про накладені заборони відчуження та арешти об’єктів нерухомого майна такі:
накладення заборони відчуження на об’єкт нерухомого майна державним або приватним нотаріусом, які є реєстраторами;
повідомлення про накладення заборони відчуження на об’єкт нерухомого майна державною нотаріальною конторою або приватним нотаріусом, які не є реєстраторами;
повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради про накладення заборони відчуження на об’єкт нерухомого майна;
повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об’єкт нерухомого майна;
повідомлення органів державної виконавчої служби про накладення арешту на об’єкти нерухомого майна.
Заборону на відчуження об’єктів нерухомого майна знімають нотаріуси, які є реєстраторами. Підставами для цього можуть бути також відповідні повідомлення від державних нотаріальних контор або приватних нотаріусів, які не є реєстраторами; посадових осіб виконавчого комітету сільської, селищної або міської ради; судових і слідчих органів. Органи та особи, які надали інформацію про накладення (зняття) заборон або арештів, що вносяться до реєстру, несуть відповідальність за її вірогідність.
Повідомлення про накладення (зняття) заборони відчуження або арешту об’єктів нерухомого майна надсилаються реєстратору в день виконання відповідної дії. У ньому зазначаються такі дані: відомості про нотаріуса, орган або посадову особу, які виконали дію; дата та час виконання дії; відомості про документ, на підставі якого виконано дію (найменування, номер, дата, видавець); відомості про об’єкт, на який було накладено заборону відчуження або арешт (назва, адреса розташування, розмір частки, площа тощо); відомості про власника майна, щодо якого
накладено заборону відчуження або арешт (для фізичних осіб — прізвище, ім’я, по батькові; місце проживання; серія, номер та дата видачі паспорта; для юридичних осіб — найменування, юридична адреса).
Відомості про накладені заборони та арешти вносяться до реєстру в день їх надходження.
Довідки про відсутність або наявність заборони відчуження та арештів об’єктів нерухомого майна мають право одержувати:
державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси;
за письмовим запитом — суди, прокуратура, органи дізнання і слідства — у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що перебувають у їх провадженні, а також органи державної виконавчої служби — у зв’язку з відкриттям виконавчого провадження;
за письмовим запитом БТІ — у зв’язку зі здійсненням ними реєстрації прав власності на нерухоме майно — довідки про відсутність арештів об’єктів нерухомого майна.
