- •1.1. Концепція інформатизації в Україні
- •1.2. Розвиток інформаційних технологій
- •1.3. Поняття та етапи
- •1.4. Структура інформаційних систем
- •1.6. Правова інформація
- •2.1. Основні поняття комп’ютерних мереж
- •2.2. Класифікація комп’ютерних мереж
- •2.3.1. Ретроспектива та концепція побудови
- •2.3.2. Адресація в Інтернет
- •2.3.3. Адміністрування доменних імен Інтернет
- •Icq (від англ. «I seek you» — «я шукаю тебе») — комунікаційна програма, головною функцією якої є «миттєве доставляння повідомлень» між користувачами, кожний з яких має свій унікальний номер.
- •2.6. Організація корпоративних
- •3.1. Проблеми захисту інформації в сучасних іс
- •3.2. Основні види комп’ютерних злочинів
- •3.3. Комп’ютерні віруси як загроза
- •3.4.1. Класифікація засобів захисту інформації
- •3.4.2. Захист від комп’ютерних вірусів
- •3.4.3. Методи криптографічного захисту
- •3.4.4. Біометричний захист інформації
- •4.1. Системи автоматизації
- •4.2. Системи автоматизації ділових процесів
- •4.3.2. Класифікація систем електронної комерції
- •4.3.3. Платежі через Інтернет
- •4.4. Держава як учасник електронної комерції
- •5.1. Концепція організації
- •5.5. Закони та підзаконні акти України в Інтернет
- •5.7. Пошук документації з Європейського
- •6.1. Основні напрями реалізації
- •6.2. Інформаційно-технічний комплекс «рада»
- •6.3. Іс «Законопроект»
- •6.4. Електронний інформаційний бюлетень
- •6.5. Бази даних правової інформації
- •6.6. Інформаційно-аналітична система «Вибори»
- •6.7. Проблеми і перспективи Інтернет-виборів
- •7.1. Концепція створення єдиної
- •7.2. Єдині та Державні реєстри
- •7.2.1. Єдиний державний реєстр
- •7.2.2. Єдиний реєстр заборон
- •7.2.3. Єдиний реєстр захисних знаків
- •7.2.4. Єдиний реєстр нотаріусів України
- •7.2.5. Єдиний реєстр доручень
- •7.2.6. Державний реєстр застав рухомого майна
- •7.2.7. Єдиний державний реєстр
- •7.2.8. Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ
- •7.2.9. Державний реєстр
- •7.3. Багаторівнева ієрархічна іс «рагс»
- •8.1.2. Інформаційні технології в діяльності
- •8.1.3. Типові автоматизовані
- •8.1.4. Автоматизація
- •8.1.5. Автоматизоване робоче місце
- •8.1.6. Функціональні підсистеми іс державної
- •8.2.2. Автоматизовані системи
- •8.3.2. Судові комп’ютерно-технічні експертизи
- •9.1. Проблеми і концепція
- •9.2. Рівні та склад інформаційних обліків
- •9.3.1. Іс «Інтегрований банк даних»
- •9.3.2. Іс «Розшук»
- •9.3.3. Іс «Пізнання»
- •9.3.4. Іс «Арсенал»
- •9.3.5. Іпс за прізвищами та дактилоскопічним
- •9.3.6. Іс «оазис»
- •9.4. Іс Державної автомобільної інспекції
- •9.5.1. Мета створення і структура єдапс
- •9.5.2. Інформаційне забезпечення єдапс
- •9.6. Географічні інформаційні
2.1. Основні поняття комп’ютерних мереж
Однією з базових вимог сучасності є вчасне забезпечення особи, яка приймає рішення, актуальною інформацією. Не в останню чергу це стало можливим завдяки тому, що називають тепер «другою комп’ютерною революцією» — поєднанню обчислювальних і комунікаційних технологій у рамках глобальної мережі з неосяжним обсягом і необмеженим потенціалом. Сьогодні термін «телекомунікації» (від грец. «tele» — далеко та «communico» — спілкуюся) позначає здатність передавати текст, голос, зображення і навіть нематеріальні активи (грошові кошти) через мережі разом із функціональною інформацією, призначеною для управління комп’ютерними системами.
Комп’ютерні мережі є одним з основних видів телекомунікацій. Комп’ютерна мережа — це сукупність каналів передавання даних і/або засобів комунікації, які з’єднують окремі ЕОМ і дають змогу використовувати спільні програмні й технічні засоби для організації зв’язку.
Основним призначенням комп’ютерних мереж є обмін даними; розподіл ресурсів — спільне використання обчислювальних потужностей (ресурсів процесора), периферійних пристроїв (принтерів, графопобудовників) та ін.; розподіл даних і програмних засобів.
Комп’ютерні мережі та мережі зв’язку
Комп’ютерні мережі є одним із видів мереж зв’язку. Закон України «Про зв’язок» містить таке визначення: мережа зв’язку — сукупність засобів та споруд зв’язку, поєднаних в єдиному технологічному процесі для забезпечення інформаційного обміну. При цьому розрізняються електричний зв’язок і поштовий зв’язок. Електричний зв’язок — це передавання, випромінювання чи прийом знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах. Поштовий зв’язок — приймання, обробка, перевезення та доставляння письмових відправлень, матеріальних цінностей, виконання доручень фізичних та юридичних осіб щодо грошових переказів, банківських операцій.
Загалом мережні технології забезпечують скорочення витрат і підвищення продуктивності роботи, що є основним фактором їх поширення.
Існування та функціонування мереж визначається протоколами і стандартами. Протокол — це сукупність правил (визначень, домовленостей), які регламентують формат і процедури обміну інформацією між двома або більшою кількістю незалежних пристроїв чи процесів. Іншими словами, протокол — це опис того, як програми, комп’ютери або інші пристрої мають функціонувати у процесі взаємодії між собою — від порядку передавання бітів до формату повідомлень електронної пошти.
Створення протоколів диктується необхідністю організації повноцінної взаємодії технічних і програмних засобів різних вузлів мережі. З’єднати два комп’ютери кабелем — цього ще замало, аби забезпечити комунікації: кожен учасник зв’язку надсилатиме повідомлення, які не будуть зрозумілі одержувачам. Такий процес можна порівняти із засіданням, де немає головуючого і всі учасники говорять водночас, та до того ж різними мовами без перекладача. Із цього погляду, протокол, затверджений як стандарт, містить правила, дотримуватись яких неодмінно мають розробники мережного технічного та програмного забезпечення.
Роботи зі стандартизації провадять як національні, так і міжнародні організації. Серед найбільш впливових можна назвати такі: Міжнародна організація зі стандартизації (International Organization for Standardization, ISO), Міжнародний союз з телекомунікацій (International Telecommunication Union, ITU), Європейська асоціація виробників комп’ютерів (European Computer Manufactures Association, ECMA), Американський інститут національних стандартів (American National Standards Institute, ANSI), Інститут інженерів з електроніки і радіоелектроніки (Institute of Electronic and Electrical Engineers, IEEE).
З усвідомленням того, що передавання інформації між мережами різних країн матиме таке саме значення, як і з’єднання телефонних систем, Міжнародна організація зі стандартизації почала розробку еталонної моделі взаємодії відкритих систем (Open System Interconnection, OSI), яку сьогодні оформлено кількома стандартами. Модель OSI передбачає кілька рівнів, кожному з яких відводиться своя роль. Рівневе подання можна обґрунтувати за аналогією зі звичайним спілкуванням. Коли люди спілкуються, вони намагаються обмінятись ідеями. Якщо відправник А хоче передати повідомлення адресатові В, то він має перетворити ідею на слова, а згодом передати ці слова наявними засобами — поштою, за допомогою азбуки Морзе тощо. На цьому рівні ідея не істотна — важливо, які фізичні засоби можна застосувати для передавання символів. Отже, повідомлення проходить три рівні — когнітивний (рівень ідей), мовний (рівень слів) та фізичний. В адресата В проходження рівнів відбувається у зворотному порядку: він одержує лист, читає слова, а далі перетворює їх на ідею. Так само при передаванні даних через мережу повідомлення проходить сім рівнів: фізичний, канальний, мережний, транспортний, сеансовий, подання даних, прикладний. Рівні моделі OSI розроблено не повністю. Верхні три рівні реалізуються прикладними додатками й утворюють єдиний шар (його можна назвати логічним) над мережною інфраструктурою, яку утворюють нижні чотири рівні.
