9. Методи нарахування дивідендів.

Враховуючи фактори впливу на дивідендну політику і теоретичні концепції у цій галузі, в практиці використовуються такі основні методи нарахування та виплати дивідендів:

1. залишковий метод і стратегія припинення дивідендних виплат - на дивіденди повинна спрямовуватися частина чистого прибутку, що залишилася у підприємства після здійснення всіх необхідних реінвестицій. До переваг методу належать забезпечення високих темпів розвитку підприємства. Головним недоліком є нестабільність дивідендів та відтік у інвесторів, орієнтованих на споживання, зокрема дрібних інвесторів.;

2. метод стабільних дивідендів - ставка дивідендів та їх абсолютна сума на одну акцію тривалий час залишаються незмінними або коливаються в незначних, заздалегідь визначених межах. Перевагою методу є збільшення довіри до п-ва та стабілізація котировок акцій. недолік – слібкий звязок з фін результатами та обмеженість самофінансування;

3. метод гнучкої дивідендної політики - ґрунтується на принципі залежності розміру дивідендів від фінансових результатів у періоді, за який виплачуються дивіденди. Перевагою є звязок з фін результатами, недоліки: нестабільність розміру дивіденду;

4. метод стійкого приросту дивідендів - ґрунтується на моделі виплати дивідендів М. Гордона і передбачає стабільне їх зростання, як правило, в твердо встановленому проценті приросту до розміру дивідендів у попередні роки. До переваг методу можна віднести відносне зростання ринкової вартості корпоративних прав, а отже, сприятливі можливості залучення коштів при додатковій емісії. Недоліком такої політики є відсутність гнучкості.;

5. метод стабільної та бонусної частини - підприємство регулярно виплачує стабільні невисокі дивіденди плюс додаткові бонуси за наявності високих прибутків чи у разі святкування знаменних подій, ювілейних дат тощо. Перевагами цього методу є регулярність виплати постійної частини та залежність від фінансового результату. До недоліків належить нестабільність розміру дивіденду.

10. Залишковий метод.

Метод ґрунт-ся на теоретич. ви­сновках М. Міллера та Ф. Модільяні, згідно з яким за джерела фі­н-ня під-ва насамперед слід викорис-ти його приб-ок. На див-ди повинна спрям-ся частина чисто­го приб-ку, що залишилася у під-ва після здійснення всіх необхідних реінвестицій. Переваги: забез-ня високих темпів розвитку під-ва. Недолі­к: нестабіл-ть див-в та відтік у інв-рів, орієнтова­них на спожив-ня, зокрема дрібних інвесторів. У рамках цього методу використовують і так звану стратегію припинення диві­д. виплат. При цьому широко застос-ся негрош. форма виплати див-в.

11. Метод стабільних див-в.

Зміст методу зводиться до того, що ставка див-в та їх абсолютна сума на одну акцію тривалий час залиш. незмінними або коливаються в незначних, заздалегідь визнач-х межах. Сума див-в при цьому не прив'язується до фактичних фін-х рез-в за звіт. період. Доцільність такого підходу обґрунт-ся тим, що стабільні див-ди відповідають інтересам стратегічних інв-в, які вкладають кошти в корпоративні права під-ва на тривалий період, і навпаки, обмежують арбітражні можливості бір­жових спекулянтів, оскільки курс корпор-х прав за такої дивід-ї пол-ки матиме тенденцію до стабілізації або навіть поступового зростання. Для уникнення порушення фінансової рівноваги за вик-ня цього методу під-во повинне створювати резерв виплати див-в, який слід поповнювати у роки з високою прибутковістю і вик-ти, коли фін. рез-ти є недостатніми.

12. Метод гнучкої див. політики.

Цей метод ґрунтується на принципі залежності розміру див-в від фін. рез-в у періоді, за який виплач-ся див-ди. Метод побудований на тезі про те, що, на відміну від облігацій, корпорат. права є ризиковими вкладеннями і тому винагородою за ризик повинен бути відповідний дохід, який коливається залежно від рівня прибу­т-сті під-ва. Обсяг спла­чуваних див-в можна рег-ти також шляхом зміни співвідношення розпод-го та нероз-го приб-ку. В цілому метод є ефективним для під-в зі стабільними дох-ми.

13. Метод стійкого приросту див-в.

Метод ґрунтується на моделі виплати див-в М. Гордона і передбачає стабільне їх зростання, як правило, в твердо встанов-му проценті прирос­ту до розміру див-в у попередні роки. Аналогічно до методу стабільних див-в за цього методу обсяг див-в не зале­жить від приб-в під-ва у відповід-му періоді. Пе­реваги: зростання ринкової варто­сті корпор. прав, а отже, сприятливі можливості залуче­ння коштів при дод-й емісії. Недолік: відсутність гнучкості. Якщо викор-ня методу не підкріплене відповідними фін. рез-ми та достатніми резерва­ми, то це може призвести до порушення фін. рівноваги та втрати підприєм-м ліквідності.