9. Операції підприємств з векселями.

Всі операції з векселями можна поділити на дві групи:1. операції, пов'язані з видачею та погашенням векселей, тобто операції з власними векселями, точніши з векселями, по яким підприємство виступає або платником (векселедателем в простих та та трассатом-акцептантом в переказних векселях), або векселедателем-трассантом (в переказних векселях);

2. опреації, пов'язані з обігом векселей, тобто операції з чужими векселями, а точніши з векселями, в яких підприємство виступало надписником, яке не приймало участі в складанні векселя. Перша група: 1)видача простого векселя; 2)трассування: на іншого платника наказу третій особі;на іншого платника власному наказу;на самого себе; 3)доміціляція векселя;4) оплата векселя. Друга група:1) облікова операція (індосування);2) ломбардна операція (кредит під заставу векселя);3)комісіонна операція (інкасування векселів і супроводжуючих їх товарних документів);4) депозитна операція (зберігання та керування векселями);5)акцептна операція (акцептний кредит);6)гарантійна операція (поручительство по векселям).

3. Самофін-ня та його роль у формування фін ресурсів сг.

Основним внутрішнім джерелом фінансування є самофінансування, пов'язане з реінвестуванням прибутку у відкритій чи прихованій формі. Підкреслимо, що амортизаційні відрахування не належать до самофінансування (як це можна зустріти у вітчизняній ек. літ-рі). Ефект самофінансування проявляється з моменту одержання ЧП до моменту його визначення, розподілу та виплати дивідендів, оскільки отриманий протягом року прибуток вкладається в операційну та інвестиційну діяльність. Рішення власників п-ва про обсяги самофінансування є одночасно і рішенням про розмір дивідендів, які підлягають виплаті.

Залежно від способу відображення прибутку в звітності виокремлюють:

а) приховане самофінансування;

б) відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).

Формування прихованих резервів може здійснюватися в рамках реалізації певного типу дивідендної політики з метою відстрочення податкових платежів чи з інших фін.-політ. мотивів п-ва. Грамотно використовуючи облікову політику, за допомогою інструментарію прихованого самофінансування можна забезпечити стратегію стабільних дивідендів. Наявність у п-ва прихованих резервів з погляду кредиторів є позитивним чинником, зокрема в тих випадках, коли як кредитне забезпечення приймається майно, реальна вартість якого є вищою, ніж це відображено у звітності. До недоліків слід віднести порушення принципу достовірності при складанні звітності та підвищення рівня асиметрії в інформаційному забезпеченні її зовнішніх користувачів.

Фінансування п-ва за рахунок тезаврації прибутку має як переваги, так недоліки. До основних переваг самофінансування слід віднести такі:

1. залучені кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними;

2. відсутність затрат при мобілізації коштів;

3. не потрібно надавати кредитне забезпечення;

4. підвищується фін. незалежність та кредитоспроможність п-ва.

Недоліки самофінансування можна охарактеризувати так:

1. оскільки на реінвестування спрямовується ЧП, попередньо він підлягає оподаткуванню, в результаті чого вартість цього джерела збільшується;

2. обмежені можливості контролю за внутрішнім фінансуванням знижують вимоги до ефективного використання коштів;

3. помилковість інвестицій. Рішення на користь реінвестицій власниками прийматиметься в тому разі, якщо рентабельність вкладень в дане п-во буде вищою, ніж прибутковість можливих зовнішніх альтернатив.

Слід враховувати також вплив податкового фактору на розподіл і використання прибутку п-ва. Згідно з законодавством України суми ГК або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій в корпоративні права, не включаються до складу валового доходу.