- •В.С. Кубарєв, канд. Екон. Наук
- •Виконавче провадження в Україні
- •Тема 1. Виконавче провадження в україні
- •1.1. Поняття і значення інституту примусового виконання рішень
- •1.2. Поняття і правова основа виконавчого провадження
- •1.3. Правова основа діяльності державної виконавчої
- •1.4. Юрисдикція органів державної виконавчої служби
- •1.5. Органи державної виконавчої служби України: правовий статус, функції, повноваження
- •Література
- •Тема 2. Історія розвитку виконання судових рішень
- •2.1. Становлення системи примусового виконання рішень із часів Київської Русі
- •Контрольні питання
- •2.2. Примусове виконання рішень в Україні радянського періоду
- •2.3. Примусове виконання рішень у незалежній Україні як державна функція
- •Контрольні питання
- •Тема 3. Правовий статус ДержавниХ виконавЦів
- •3.1. Державний виконавець – основна фігура державної виконавчої служби
- •3.2. Повноваження, обов’язки, права державного виконавця
- •3.3. Соціальний захист державного виконавця
- •3.4. Деонтологічні аспекти виконавчого провадження
- •3.5. Відомчий контроль за діяльністю державних виконавців
- •3.6. Позавідомчий контроль діяльності державного виконавця
- •Контрольні питання
- •Тема 4. Учасники виконавчого провадження
- •4.1. Державний виконавець: правоздатність та дієздатність у виконавчому провадженні
- •4.2. Сторони виконавчого провадження
- •4.3. Інші учасники виконавчого провадження
- •Контрольні питання
- •Література
- •Тема 5. Відкриття виконавчого провадження
- •5.1. Підстави і порядок відкриття виконавчого провадження
- •5.2. Строки і умови здійснення виконавчого провадження
- •5.3. Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника, діяльність виконавчих груп
- •Контрольні питання
- •Тема 6. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження
- •6.1. Зупинення виконавчого провадження, відкладення
- •6.2. Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи
- •6.3. Розшук у виконавчому провадженні
- •6.4. Поняття і підстави завершення виконавчого провадження
- •6.5. Повернення виконавчого документа без виконання
- •6.6. Відновлення виконавчого провадження
- •Контрольні питання
- •Тема 7. Порядок звернення стягнення на майно боржника
- •7.1. Звернення стягнення на грошові кошти боржника
- •7.2. Звернення стягнення на інше майно боржника – юридичної особи
- •7.3. Порядок звернення стягнення на майно при реорганізації та ліквідації боржника – юридичної особи
- •7.4. Підготовка та проведення прилюдних торгів із реалізації нерухомого майна
- •7.5. Розподіл стягнутих із боржника грошових сум
- •Контрольні питання
- •Тема 8. Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника
- •8.1. Особливості звернення стягнення на заробітну плату боржника
- •8.2. Порядок стягнення аліментів із боржника
- •Контрольні питання
- •Тема 9. Виконання рішень у немайнових спорах
- •9.1. Особливості виконання рішень у немайнових спорах
- •9.2. Виконання рішення про поновлення на роботі
- •9.3. Виконання рішення про відібрання дитини
- •9.4. Виконання рішень по спорах, що виникають у житлових правовідносинах
- •9.5. Загальні умови виконання рішення про заборону діяльності об’єднання громадян
- •Контрольні питання
- •Тема 10. Провадження виконавчих дій щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб. Виконання рішень іноземних судів і арбітражів
- •Контрольні питання
- •Тема 11. Захист прав стягувача, боржника та інших осіб під час провадження виконавчих дій
- •11.1. Правова основа захисту прав стягувача, боржника та інших
- •11.2. Оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби
- •11.3. Процедура розгляду господарським судом скарги на дії державного виконавця
- •11.4. Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця
- •11.5. Проблеми виконання рішень судів про стягнення боргу
- •11.6. Шляхи удосконалення процедури примусового виконання рішень
- •Контрольні питання
- •Висновки
7.2. Звернення стягнення на інше майно боржника – юридичної особи
У разі відсутності у боржника – юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові – юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Перебування майна боржника у інших осіб, наприклад, за договорами оренди – не є перешкодою для звернення стягнення на таке майно.
На майнові об’єкти юридичної особи-боржника накладається арешт, і воно реалізується у такій черговості:
– у першу чергу – майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);
– у другу чергу – інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;
– у третю чергу – об’єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.
Отже, вищезгадана черговість звернення стягнення на майно, під час процедури виконавчого провадження спрямована на захист законних прав та інтересів боржників та орієнтована на такий спосіб задоволення вимог стягувачів, який би давав змогу якомога довше не руйнувати внутрішню виробничу інфраструктуру підприємства-боржника.
У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику – юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності (тобто у разі наявності в статутному фонді підприємства державної частки понад 25 %) Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника – юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.
На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансування державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника – юридичної особи, однак публікація такого повідомлення жодним чином не зупиняє процедуру реалізації описаного та арештованого майна.
У разі накладення арешту на майно підприємств-боржників, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (їх вичерпний перелік визначається Кабінетом Міністрів України), державний виконавець у 3-денний строк повідомляє Фонд державного майна України про накладення арешту на майно підприємств-боржників, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.
Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника – юридичної особи, державний виконавець звертається до суду із заявою про відстрочку виконання відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження». У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника – юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження.
Особливим видом майна боржника – юридичної (а також і фізичної) особи є її корпоративні права. Не секрет, що фізичні та юридичні особи, які мають право бути учасниками або засновниками господарських товариств та інших суб’єктів господарської діяльності, нерідко переховують від примусової реалізації власне майно, передаючи це майно у статутні фонди означених суб’єктів, після чого право власності засновника (учасника) на передане майно припиняється, в обмін на появу у засновника корпоративних прав. Юридичні особи та їх засновники (учасники) не відповідають згідно зобов’язань одне одного, тому подальше звернення державним виконавцем на майно боржника, передане до статутного фонду іншого підприємства – неможливе.
Наразі, державний виконавець вправі звернути стягнення на окремий вид особистих немайнових прав – корпоративні права боржника. Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, отримання інформації про діяльність господарської організації, право реалізації власної частки у статутному фонді, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Означені корпоративні права підлягають оцінці та реалізації у загальному порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», із урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стосовно оцінки корпоративних прав держави тощо).
