Контрольні питання

1. Які нормативні акти регулюють провадження виконавчих дій щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб?

2. Дайте оцінку законодавству, яке регулює провадження виконавчих дій щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб

3. У чому полягають законодавчі особливості виконання рішень іноземних судів та арбітражів?

4. У чому полягає важливість питання про регулювання відносин із іноземними особами без громадянства щодо виконавчого провадження?

Література

1. Лобанцев С. Виконання рішень – головний критерій дієвості влади / С. Лобанцев // Право України. – 2002. – № 12. – С. 90.

2. Фіолевський Д.П., Державна виконавча служба України: навч. посіб. / За заг. ред. Д.П. Фіолевського, С.Ю. Лобанцев, Є.І.Мєзєнцев. – К.: Алерта, 2004. – 564 с.

3. Фурса С.Я. Виконавче провадження в Україні / С.Я. Фурса, С.В. Щербак // Атіка. – К., 2002.

Тема 11. Захист прав стягувача, боржника та інших осіб під час провадження виконавчих дій

11.1. Правова основа захисту прав стягувача, боржника та інших

осіб під час провадження виконавчих дій

Державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права в точній відповідності до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Здійснення виконавчого провадження має ґрунтуватися на принципі безумовної обов’язковості рішення суду чи іншого компетентного органу, виконання якого слід здійснювати в повному обсязі, своєчасно та неупереджено.

Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, державним виконавцем повинні бути роз’яснені їх права відповідно до вимог Закону. Форма роз’яснення таких прав законом не передбачена, отже вона може бути як усною, так і письмовою. Позитивною є практика деяких державних виконавців, що використовують бланки постанов про відкриття виконавчого провадження, із зазначенням на зворотному боці цього документа переліку прав та обов’язків сторін та учасників виконавчого провадження.

Виконавче провадження провадиться гласно, сторони виконавчого провадження та їх представники мають право ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії тощо. Виконавче провадження та його результати можуть висвітлюватися в засобах масової інформації, однак гласність виконавчого провадження може бути обмежена, якщо розголошення відомостей суперечить охороні державної таємниці, із метою запобігання розголошенню відомостей про особисте життя сторін та в інших передбачених законом випадках.

Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання із вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому законом порядку.

11.2. Оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби

У виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби з виконання рішення або відмову у здійсненні передбачених Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.

Порядок судового розгляду скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців визначений ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України.

Підвідомчість судам скарг на дії (бездіяльність) державного виконавця є такою: усі скарги щодо невиконання (неналежного виконання) рішень господарських судів подаються до господарських судів.

Підсудність розгляду судовими органами скарг на дії (бездіяльність) державного виконавця розподілена наступним чином:

а) скарга у виконавчому провадженні стосовно виконання судових рішень щодо дії (бездіяльності) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ;

б) скарга стосовно виконання інших (несудових) рішень подається до суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої служби;

в) скарга на дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, які подаються до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу державної виконавчої служби.

Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та повинна обов’язково включати:

1) назву відділу державної виконавчої служби, до якого подається скарга;

2) точну назву стягувача та боржника, їх місцезнаходження, а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);

4) зміст оскаржуваних дій (бездіяльності) та норму Закону, яка порушена;

5) виклад обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис уповноваженої особи скаржника або його представника із зазначенням дати подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника відділу державної виконавчої служби, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник відділу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби в порядку ст. 8-83 Закону України «Про виконавче провадження» або до суду. Скарги, подані без додержання вимог, викладених у частині другій цієї статті, розглядаються начальником відділу державної виконавчої служби у встановленому порядку.

Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов’язана провадити стягнення коштів із боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню державою в порядку, передбаченому законом. Такий порядок відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем, введений із 28.08.2003 р., і саме у цьому порядку викладено нові гарантії дотримання законних інтересів сторін виконавчого провадження. Ці гарантії полягають у нижче викладеному.

Наприклад, відділ державної виконавчої служби, як самостійна юридична особа, державний виконавець якого провадить виконання рішення суду (в тому числі господарського), не має власних коштів або майна, яке зазвичай перебуває на балансі районних, міських (міст обласного значення), районних у містах та обласних управлінь юстиції. На депозитному рахунку відділу ДВС накопичуються та обліковуються кошти, які стягнуті з боржників та мають бути виплачені стягувачам. При прийнятті рішення суду про визнання дій державного виконавця неправомірними, суд нерідко вирішує стягнути з територіального відділу ДВС суму збитків, завданих позивачеві, і призначає порядок цього стягнення – із депозитного рахунку відділу ДВС. Тим самим вимоги позивача задовольняються не за рахунок власних коштів відповідача (відділу ДВС), а за рахунок інших сторін виконавчого провадження. На сьогодні ж подібні ситуації виключені.