3.4.4. Механізм регулювання платіжного балансу

Засобом впливу на валютні курси служать також складові механізму регулю­вання платіжного балансу країни: експортні субсидії, митні тарифи, податкові пільги, страхування від втрат, спричинених коливаннями валютних співвідношень, та ін.

3.4.5. Валютні обмеження

Розглянуті інструменти валютної полі­тики є засобом економічного впливу держави на динаміку курсового співвідношення власної валюти. Поряд з цим у практиці валютних відносин активно застосовуються методи прямого втручання в ме­ханізм формування обмінних курсів. Йдеться про валютні обмежен­ня, що становлять собою систему нормативних правил, які регламен­тують права громадян і юридичних осіб ринку відносно обміну валюти своєї країни на іноземну, а також здійснення інших валютних операцій,

Валютні обмеження можуть використовуватися при здійсненні контролю за рухом капіталу, блокуванні валютної виручки, регла­ментації вивозу валюти громадянами, які їдуть у туристичні подо­рожі, тощо.

3.4.6. Корекція облікових ставок Національного банку

Досить поширеним засобом впливу на курсові співвідношення є відповідна корекція облікових ставок Національного банку, підви­щення яких веде до зростання (завдяки підвищенню попиту) курсів валюти, а скорочення - до зниження цього курсу.

Механізм впливу облікової процентної ставки Національного банку на курс валюти здійснюється через операції Національного банку з комерційними банками та іншими кредитними інституціями з обліку короткострокових державних зобов'язань (насамперед каз­начейських векселів) і переобліку комерційних векселів. Оскільки показником доходності капіталу у різних країнах є облікові процент­ні ставки і ці країни мають різні темпи інфляції, то для коректного визначення доходності вираховуються реальні процентні ставки з врахуванням «ефекту Фішера».

«Ефект Фішера» пов'язує номінальні процентні ставки (і), реальні процентні ставки (i реал.) та інфляцію (п):

(1 + і) = (1 + і _реал.) (1 + П) (3.1)

Виходячи з цього реальна процентна ставка дорівнює:

і _{реал. =} (1 + і) / (1 + П) - 1

За умови твердої гарантії повернення капіталу та процента вільні капітали будуть вкладені у ту країну, де реальна процентна ставка вища і, отже, можна отримати вищий доход, а зна­чить привабливість і вартість цієї валюти підвищується.

Залежність валютного курсу від реальних процентних ставок пояснюється обсягами та ступенем свободи капіталів, а також на­дійністю нових активів порівняно зі старими і наявністю перспек­тив зміни процентних ставок за ними.

Ступінь свободи капіталів визначає час, потрібний для продажу наявних активів, наявність попиту на ці активи на ринку. Тому можна зробити висновок, що у короткостроковому періоді зміни у реальних процентних ставках (із врахуванням ризику) сприяють мобільності абсолютно вільних капіталів і лише при збереженні тенденцій на довгий період відбувається рух раніше «зв'язаних ка­піталів»

3.4.7. Конвертованість валют

У системі валютного регулювання особливе місце займає цілий комплекс заходів щодо забезпечення конвертованості валют.

Реалізація цього заходу, що здійснюється на основі нормативних актів кожної окремої країни, є однією з встановлених вимог МВФ. У статті VI його Статуту передбачається зняття валютних обмежень і впровадження валютної конвертованості. Країни-учасниці, що взяли на себе зобов'язання за цією статтею, повинні уникати, підкрес­люється в Статуті, впровадження обмежень відносно платежів і переказів із потокових міжнародних операцій, не впроваджувати системи множинності валютних курсів.

Статтею XIV Статуту дозволяється зберігати обмеження ва­лютної конвертованості тільки протягом перехідного періоду. Одно­часно у ній підкреслюється, що країни-учасниці повинні прагнути до їх відміни у міру того, як будуть створені можливості регулювання платіжних балансів без валютних обмежень.

Конвертованість характеризує здатність вільного обміну націо­нальної грошової одиниці на інші валюти. Вона передбачає можли­вість купівлі та продажу іноземної валюти за національну. Поняття конвертованості за своїм змістом виходить за межі власне валютних відносин. Це загальноекономічна категорія, яка охоплює коло проб­лем, що не зводяться тільки до операції обміну валют. Конвертова­ність - невід'ємний атрибут ринкової економіки. Без конвертова­ності неможлива свобода вибору, тобто те, поза чим ринкові відносини втрачають свою сутність.

Без конвертованості національної грошової одиниці товарови­робник не може бути включеним у різноманітні структури світового ринку, в міжнародний розподіл праці, а покупець позбавляється можливості відповідно задовольняти свій платоспроможний попит.

Тільки при такому підході стане зрозумілим, що Конвертованість передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталу та ін. У цьому разі збалансованість експорт­них та імпортних операцій досягається економічними методами, серед яких найважливішими інструментами є валютний курс і банківський процент. Отже, конвертованість всіма своїми коренями входить у системні зв'язки, які формуються у базисній структурі ринкової економіки.

Режим конвертованості кредитно-паперових одиниць визнача­ється інституційними нормами. Він є однією з важливих ланок валютної політики, яку здійснює кожна країна. Водночас існують і загальноприйняті МВФ вимоги щодо змісту режиму конвертованос­ті. Ці вимоги сформульовані у статті VIII Статуту Фонду.

Теорією і практикою розрізняються повна і часткова, зовнішня та внутрішня конвертованість.

При режимі повної конвертованості всі юридичні і фізичні вітчизняні та зарубіжні особи, котрі володіють певною сумою грошей даної країни, мають змогу вільно (без обмежень) використовувати ці гроші за будь-якою метою: вільно здійснювати як поточні, так і інвести­ційні валютні операції за всіма видами операцій платіжного балансу.

Нині існує обмежена кількість валют, що діють у режимі повної конвертованості. Таку свободу може собі дозволити лише конкурен­тоспроможна на світовому ринку економіка з потужною експортною базою, розвинутими внутрішніми грошовими та інвестиційними рин­ками.

При частковій конвертованості на операції купівлі та продажу застосовуються певні обмеження. Згідно з вимогами МВФ, вказані обмеження не повинні стосуватися платежів із поточних міжнарод­них операцій. До таких операцій належать платежі за результатами зовнішньої торгівлі, короткострокові банківські операції, платежі на погашення позик і процентів, переведення прибутків з інвестицій, грошові перекази некомерційного характеру. У зв'язку з тим, що здійснення названих операцій є характерною ознакою конвертова­ності, їх обмеження відповідно до вимог Статуту МВФ не допус­каються.

При зовнішній конвертованості повна свобода валютних опера­цій для здійснення розрахунків із закордоном надається тільки іноземним (фізичним та юридичним) особам, які можуть вільно обмінювати .зароблену у певній країні валюту на будь-яку іншу іноземну, здійснювати перекази цієї валюти за кордон.

При внутрішній конвертованості право обмінних операцій націо­нальних грошових одиниць на іноземну валюту мають тільки фізичні та юридичні особи цієї країни.

Досвід країн, які досягли конвертованості своїх грошових одиниць, свідчить, що нейтралізувати негативні наслідки й ефективно використати позитивний бік конвертованості можна тільки шляхом поетапного поступового впровадження її елементів у господарське життя. У процесі впровадження конвертованості найбільш складним і відповідальним є питання валютних курсів. Зокрема, існуюча прак­тика валютного регулювання доводить, що одноразове завищення валют­ного курсу обов'язково спричинить торговий і платіжний дефіцит, виснаження валютних резервів, підривання конвертованості, а також зниження ефективності державної грошово-кредитної та валютної політики.