- •Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
- •Передмова
- •1. Система державних органів управління зовнішньоекономічною діяльністю
- •1.1. Міністерство зовнішньої торгівлі, його функції та структурні
- •1.2. Державні інститути, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність
- •2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •2.1. Тарифне регулювання
- •2.2. Нетарифне регулювання
- •2.3. Митний контроль
- •3. Практика валютного регулювання
- •3.1. Валютний ринок
- •3.1.1. Характеристика валютних ринків
- •3.1.2. Учасники валютного ринку
- •3.1.3. Строковість операцій
- •3.1.4. Дата валютування й дата закінчення
- •3.2. Механізм валютного регулювання
- •3.2.1. Рівні валютного регулювання
- •3.2.2. Національний рівень валютного регулювання
- •3.2.3. Мвф та Світовий банк у валютному регулюванні.
- •3.3. Об'єкти валютного регулювання
- •3.3.1. Поняття валютного курсу
- •3.3.2. Види валютних курсів
- •3.3.3. Валютні блоки
- •3.3.4. Валютні зони
- •3.4.4. Механізм регулювання платіжного балансу
- •3.4.5. Валютні обмеження
- •3.4.6. Корекція облікових ставок Національного банку
- •3.4.7. Конвертованість валют
- •4. Організація експортно - імпортних операцій
- •4.1. Основні методи операції імпорту та експорту товарів
- •4.2. Органiзацiя експортних операцiй
- •4.3. Організація імпортних операцій
- •4.4. Поняття торгово-посередницьких операцій
- •4.5. Види торгово-посередницьких операцій
- •4.6. Організаційні форми торгово-посередницьких операцій
- •4.7. Економічні методи стимулювання експортного виробництва
- •5. Види міжнародних комерційних угод
- •5.1. Бартерні угоди
- •5.2. Зустрічні закупівлі
- •5.3. Компенсаційні угоди
- •5.5. Операції на давальницькій сировині
- •5.6. Викуп застарілої продукції
- •5.7. Поставки на комплектацію
- •6. Контракт у зовнішньоекономічній діяльності
- •6.1. Контракт та його умови
- •6.2. Умови контракту: кількість
- •6.3. Умови контракту: упаковка товару
- •6.4. Умови контракту: маркірування товару
- •6.5. Умови контракту: якість товару
- •6.6. Умови контракту: строки поставки
- •6.7. Умови контракту: дата поставки
- •6.8. Умови контракту: гарантії
- •6.9. Умови контракту: рекламації
- •6.10. Умови контракту: санкції
- •6.11. Умови контракту: арбітраж
- •6.12. Умови контракту: форс-мажор
- •7. Транспортне забезпечення зовнішньої торгівлі
- •7.1. Базисні умови поставки товару
- •7.2. Групи базисних умов поставки
- •7.3. Види транспортних документів
- •7.3.1. Коносамент
- •7.3.2. Види коносаменту
- •7.3.3. Морська й рейсова транспортні накладні
- •7.3.4. Авіаційна транспортна накладна
- •7.3.5. Дорожня накладна на вантаж (дорожня розписка)
- •7.4. Комерційні документи
- •7.5. Страхові документи
- •8. Цінова політика на зовнішньому ринку
- •8.1. Ціна зовнішньоторгового контракту
- •8.2. Поправки контрактної ціни
- •8.3. Встановлення й фіксація цін
- •9. Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях
- •9.1. Міжбанківські кореспондентські відносини як основа міжнародних розрахунків
- •9.2. Способи платежу
- •9.2.1. Платіж готівкою
- •9.2.2. Авансовий платіж.
- •9.2.3. Платіж у кредит.
- •9.3. Засоби платежу
- •9.3.2. Вексель
- •9.3.3. Платіжні доручення
- •9.4. Форми платежів.
- •9.4.1. Акредитив
- •9.4.2. Інкасо
- •9.4.3. Банківські гарантії
- •9.4.4. Відкритий рахунок
- •10. Проблеми та перспективи розвитку вільних економічних зон
- •10.1. Поняття вільних економічних зон
- •10.2. Вез на Україні
- •10.3. Сучасні типи економічних зон
- •10.4. Особливості роботи у вільних економічних зонах.
- •11. Страховий захист зовнішньоекономічних операцій
- •11.1. Види зовнішньоекономічного ризику
- •11.2. Страхування зовнішньоекономічного ризику
- •11.3. Захист від валютного та кредитного ризику під час здійснення зовнішньоекономічних контрактів.
- •12. Техніка залучення кредитних ресурсів для реалізації міжнародних підприємницьких проектів
- •12.1. Міжнародний кредит як економічна категорія
- •12.2. Форми міжнародного кредиту
- •12.3. Криза заборгованості
- •13.1. Платіжний баланс
- •13.2. Види балансів міжнародних розрахунків
- •13. Платіжний баланс
- •13.3. Структура платіжного балансу
- •13.4. Фактори, що впливають на платіжний баланс
- •Перелік використаної літератури
- •49027, М. Дніпропетровськ, просп. К. Маркса, 19.
9.3.2. Вексель
Вексель - це цінний папір, що оформлюється у строгій відповідності з вимогами закону та містить безумовне абстрактне грошове зобов'язання.
При розрахунках по зовнішньоторговим операціям використовуються простий і переказний вексель (тратта). Частіше застосовується переказний вексель, який являє собою безумовну пропозицію трансанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) в установлений термін вказану у векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором по відношенню до боржника (трасату), і боржником по відношенню до ремітента.
Проста форма грошового зобов'язання (прості векселі) при розрахунках на умовах комерційного кредиту використовується значно рідше. Простий вексель виставляється не кредитором, а боржником, який називається векселедавцем. Останній бере зобов'язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у визначений термін.
Вексель складається за строго встановленою формою. Його форма й вид визначаються національним законодавством. У країнах СНД форма і вид векселів, а також їх обіг регламентується «Положенням про переказний і простий вексель»
У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми і національного, і міжнародного права. Так, у 1930 р. у Женеві ряд країн прийняли «Однотипний вексельний закон» На його основі держави - учасниці угоди, уніфікували національне вексельне законодавство. Третю, самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не належить до двох інших систем. Тому у міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати у контрактах, який з діючих нормативних актів регулюватиме фінансові відносини за угодою.
Відповідно до «Однотипного вексельного закону», вексель складається у письмовому вигляді і містить визначений перелік обов'язкових реквізитів.
Реквізити простого векселя:
1. «Вексельна помітка».
2. Просте і нічим не обумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей.
3. Вказівка терміну платежу.
4. Місце платежу.
5. Найменування одержувача.
6. Вказівка дати та місця складання платежу.
7. Підпис векселедавця.
Без якогось із цих реквізитів документ не має сили простого векселя.
Згідно з «Однотипним вексельним законом», переказний вексель (тратта) повинен містити:
1. Найменування «вексель», включене у сам текст документа.
2. Просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей.
З Найменування трасата (боржника).
4. Вказівка терміну платежу.
5. Місце платежу.
6. Найменування особи (ремітента, одержувача), якому чи за чиїм наказом має бути здійснений платіж.
7 Вказівка дати та місця складання векселя.
8 Підпис особи (векселедавця, трасанта, кредитора), який видає вексель.
Документ без якогось із цих реквізитів не має сили переказного векселя.
Для зручності операцій з векселями, що використовуються у комерційному обігу, у багатьох країнах світу розроблені вексельні формуляри, які відповідають вимогам вексельного законодавства. Можна виставити і вексель, не оформлений на спеціальному бланку, але за умови, що він містить усі необхідні реквізити.
Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником дійсних грошей, у міжнародній практиці прийнято, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду провести платіж за векселем в означений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт здійснюється у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом.
Печатка під акцептом не ставиться. Акцепт тратти може бути загальним чи обмеженим. Обмежений (частковий) акцепт - це письмове погодження боржника сплатити тільки частину суми, вказаної у тратті.
Необхідність акцепту тратти зумовлена тим, що обов'язок трасата сплатити її виникає тільки після акцепту. Тому для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи у банк з інкасовим листом товаровідвантажу-вальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, повинні бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти
У тому разі, коли тратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає тратту імпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банкові з дорученням видати її експортеру тільки після отримання трасатом товаророзпорядчих документів, що засвідчують поставку товару.
Акцепт тратти може здійснювати і банк. Такий банківський акцепт використовується для дострокового обліку тратти. Облік (чи негоціація) тратти - це продаж векселя векселеутримувачем банкові до строку платежу за векселем. Але при цьому векселеутримувач отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яка залишилася після вирахування облікового процента та банківського збору. Після цього банк може у вказаний термін пред'явити трасату вексель до сплати.
Надійнішою гарантією, порівняно з акцептом за траттами та простими векселями, у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль виступає як вексельне поручительство, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою чи простим векселем (повністю чи частково) із боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем.
Аваль робиться на лицьовому боці векселя чи на додатковому аркуші. Вексельне поручительство виражається словами «як аваліст за...» чи іншим рівнозначним формулюванням та підписується авалістом, тобто особою, котра здійснила аваль. Підпис, поставлений на лицьовому боці векселя трасантом чи платником, згідно з Женевським законодавством, не вважається авалем. Аваль дається банком за будь-яку відповідальну за векселем особу, тому аваліст повинен вказати, за кого він дає поручительство. За аваль векселів банк стягує з покупців комісію, розмір якої залежить від суми векселя.
У міжнародному платіжному обороті вексель виступає як зворотний фінансовий документ. Це означає, що з передачею векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризик за цим документом. Передача векселя здійснюється шляхом простого вручення чи за допомогою передавального надпису (індосаменту). Такий надпис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом.
Індосамент можна здійснити у вигляді передавального надпису з умовою відмови від відповідальності, що випливає з тратти. Тоді робиться надпис «Без обороту на мене», а передавальний надпис називається без оборотним індосаментом.
Борг трансанта вважається погашеним при сплаті векселя готівкою, перерахуванні вказаної у ньому суми на банківський рахунок пред'явника чеком чи переказом. Після сплати пред'явник цього документа повинен повернути трасату вексель із поміткою про сплату, яка ставиться на зворотному боці векселя.
