10.2. Вез на Україні

Вільна економічна зона – це частина території країни, на якій встановлюється і діє спеціальний правовий режим економічної діяльності, порядок застосування і дія законодавства. На території вільної економічної зони впроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові й інші умови економічної діяльності національних і іноземних юридичних і фізичних осіб.

Підставою для створення спеціальних економічних зон (ВІЗ) в Україні є Закон України від 13.1092 р. № 2673-ХІІ «Про загальні принципи створення і функціонування вільних економічних зон». Законом визначено порядок створення, ліквідації і механізм функціонування ВЕЗ, загальні правові й економічні основи, а також загальні правила регулювання відносин суб'єктів цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади й інших органів. Термін функціонування ВЕЗ визначається законами про їх створення.

Відповідно до закону на території України передбачено створення вільних економічних зон: вільних митних зон і портів; експортних зон; митних складів; технологічних парків; технополісів; комплексних виробничих зон; туристично-рекреаційних; страхових; банківських і інших. Крім цього, ВЕЗ можуть поєднувати в собі функції, властиві різних типів спеціальних економічних зон. Пільговий режим оподатковування кожної зони встановлюється індивідуально, виходячи з умов, часу функціонування і мети створення.

На території України законодавчо визначене існування семи вільних економічних зон: «Сиваш», «Донецьк», «Азов», «Закарпаття», «Яворів», «Славутич», «Курортополіс Трускавець».

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України з ініціативи Президента України, Кабінету Міністрів України чи місцевих рад народних депутатів України і місцевої державної адміністрації.

У випадку створення спеціальної економічної зони з ініціативи Президента чи Кабінету Міністрів України рішення про створення ВЕЗ приймається після одержання письмової згоди місцевої ради народних депутатів України і місцевої державної адміністрації, на території якої передбачається розташувати вільну економічну зону.

Як правило, на територіях, що функціонують у режимі спеціальної економічної зони, керування здійснюють органи господарського розвитку і керування – адміністрації, що є юридичними особами і які створюються суб'єктами зони за узгодженням з місцевими радами, на території яких створена ВЕЗ. Орган господарського розвитку, керування і суб'єкти економічної діяльності вільної економічної зони є самостійними в здійсненні своєї діяльності.

Створення першої в Україні експериментальної спеціальної митної зони «Сиваш» викликано потребою вироблення нових підходів у здійсненні економічних реформ в Україні, впровадження нових форм підприємницької діяльності. Впровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області й у спеціальній зоні «Славутич» передбачає створення робочих місць і працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям нерентабельних шахт і Чорнобильської АЕС. Зона «Яворів» була створена з метою забезпечення працевлаштування працівників Яворівського державного гірничо-хімічного підприємства «Сірка», рішення екологічних проблем, використання потенційних можливостей економіки регіону завдяки вигідному прикордонному розміщенню.

Найбільш привабливе у вільних економічних зонах – наявність податкових пільг. Законодавством про ВЕЗ не визначено єдиного, однакового для усіх, шаблона щодо надання пільг в оподатковуванні.

Існує відмінність і в підходах у ліцензуванні видів діяльності і переміщенні окремих видів товарів, внесенні платежів у різні фонди, оподатковуванні доходів нерезидентів, стягуванні митних платежів і ПДВ при ввозі товарів для використання на території зон.

У випадку розгляду питання оподатковування у ВЕЗ, що мають статус вільної митної зони, варто звернути увагу на те, що є деякі загальні моменти при переміщенні товарів через їх границі. Характерною рисою вільних митних зон є визнання їх законодавством як таких, які не є складеною митною територією України, тому режим оподатковування при переміщенні товарів через кордон цих зон спільний для усіх, за винятком автопорта «Краковець»; до товарів остаточно переробленим чи зроблених на його території при ввозі на митну територію України не застосовується звільнення від митних оплат.