9.3.3. Платіжні доручення

Платіжне доручення являє собою наказ банку, укладений на підставі вказівок переказодавача-клієнта банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату визначеної суми грошей переказоотримувачу (бенефіціару). Українські підприємства, наприклад, що розплачуються з іноземними контрагентами за отримані товари шляхом банківського переказу, складають заяву на переказ, у якому містяться інструкції для банку щодо умов виплати грошей переказоотримувачу. У цьому документі переказодавач указує:

- повне найменування платника;

- найменування банку платника;

- номер банківського рахунку, що дебетується;

- код валюти й сума платежу;

- повне найменування бенефіціара, його адреса;

- найменування банку бенефіціара і номер його рахунка;

-найменування, номер і дата документа (контракту і т.п.), за яким здійснюється сплата;

-особа, що несе витрати за здійснення переказу (банківська комісія і поштові чи телеграфні витрати);

- мета і призначення переказу (найменування товару й послуг, за які здійснюється сплата).

- заява на переказ закріплюється підписами й печаткою підприємства-переказодавача.

Виконання платіжного доручення в міжнародному обороті здійснюється досить довго. Виставляючи платіжне доручення, банк повинний подбати про забезпечення грошовими засобами свого рахунка в банку-кореспонденті, у якому чи через який буде зроблена оплата по банківському переказу, чи одержати визначений ліміт кредитування на випадок відсутності засобів на рахунку. Для переказодавача не має особливого значення, як довго буде здійснюватися виконання платіжного доручення. У більшості випадків, якщо в договорі немає спеціальних застережень, вважається, що боржник вчасно здійснив платіж, якщо він вчасно виписав платіжне доручення. Це означає, що загальний термін виконання платіжного доручення йде за рахунок кредитора.

9.4. Форми платежів.

9.4.1. Акредитив

Акредитивна форма розрахунку вигідна експорте­ру. Ці вигоди полягають, по-перше, у гарантії сплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив, а при підтвердженому акредитиві — також банком, який його підтвердив; по-друге, в отриманні платежу відразу ж після поставки товару та надання банкові доку­ментів, що засвідчують цю поставку. Імпортер, у свою чергу, має гарантію, що платіж буде виконано на користь експортера тільки після надання тим товарних документів, що свідчать про відвантаження товару.

Відкриття та здійснення документарних акредитивів реалізуєть­ся «Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акре­дитивів» (Публікація Міжнародної торгової палати № 400, 1983 р )

Акредитив, який використовується під час розрахунків із зо­внішньоторгових угод, незалежно від того, як він названий і позначе­ний (документарний акредитив, акредитив, акредитивний лист і т.д.), являє собою одностороннє, умовне, грошове зобов'язання банку, видане ним за дорученням клієнта - наказодавця акредитиву (імпорте­ра) на користь його контрагента за контрактом - бенефіціара (екс­портера). Банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), повинен або акцептувати тратти бенефіціара й вчасно сплатити їх, або уповнова­жити інший банк провести такі платежі, акцепт чи негоціацію тратт бенефіціара за умови надання бенефіціаром документів, передбачених у акредитиві, і при виконанні інших умов акредитиву.

Інакше кажучи, імпортер доручає своєму банкові виплатити гроші за куплений товар тільки після надання експортером комплекту товаророзпорядчих документів, які підтверджують, що товар дійсно відвантажено відповідно до контракту.

Акредитив може бути призначений лише для розрахунків з одним постачальником. Термін дії та порядок розрахунків за акреди­тивом встановлюється у контракті між платником і постачальником, в якому слід указати:

• найменування банку-емітента;

• вид акредитиву та спосіб його здійснення;

• повний перелік і точну характеристику документів, поданих поста­чальником для отримання коштів за акредитивом;

• строки надання документів після відвантаження товарів, вимоги до їх оформлення;

• інші необхідні документи й умови.

Акредитиви можуть бути покритими (депоновані) та непокритими (гарантовані), відкличними та безвідкличними, діленими й не діленими.

Покриті (депоновані) - акредитиви, при відкритті яких банк-емітент переказує власні кошти платника чи поставлений йому кредит у розпорядження банка-постачальника на весь термін дії зобов'язань.

Під час встановлення між банками кореспондентських відносин непокритий (гарантований) акредитив може відкриватися у вико­нуючому банку шляхом надання йому права списувати всю суму акредитиву з відкритого у ньому рахунку банка-емітента.

Найпоширенішою формою є розрахунки покритими акредитива­ми.

Відкличний акредитив може бути змінений чи анульований бан­ком-емітентом без попереднього узгодження із постачальником (на­приклад, відмова банку-емітента гарантувати платежі по акредитиву) Усі розпорядження про зміну умов відкличного акредитива плат­ник може надавати постачальнику тільки через банк-емітент, який повідомляє банк постачальника (виконуючий банк), а той в свою чергу - постачальника. Але виконуючий банк повинен оплати­ти документи, що відповідають умовам акредитиву, виставлені поста­чальником і прийняті банком постачальника до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитиву.

Безвідкличний акредитив не може бути анульований чи зміне­ний без згоди постачальника, на користь якого він відкритий. Постачальник може достроково відмовитися від використання акредитиву, якщо це передбачено умовами акредитиву

Ділений акредитив передбачає виплату експортерові певних узгоджених у контракті сум після кожної часткової поставки.

Не ділений акредитив передбачає, що вся належна експортерові сума буде виплачена після завершення всіх поставок чи після остан­ньої часткової поставки. Такий акредитив захищає інтереси покуп­ця.

Для експортера найвигіднішим акредитивом є акредитив безвідкличний, підтверджений, ділений.

Відновний (револьверний) акредитив передбачає, що протягом терміну використання акредитиву його сума відновлюється, як тільки імпортер відшкодує банкові, який відкрив акредитив, здійснені за ним платежі експортеру. Такий акредитив використовується зви­чайно коли імпортер проводить регулярні закупівлі товарів у даного експортера чи коли реалізується періодична поставка певних партій товарів через узгоджені проміжки часу.

Акредитив за своєю природою є угодою, відокремленою від контракту купівлі-продажу, і банки не відповідають за порушення умов контракту якимось із контрагентів. Банк відкриває акредитив, тобто бере на себе певні зобов'язання, на основі інструкцій імпортера - наказодавця. Ці інструкції складаються згідно з умовами контракту купівлі-продажу. Тому у контракті повно та чітко повинні бути визначені всі умови майбутнього акредитиву, зокрема:

• коли імпортер має надати своєму банкові інструкції щодо відкриття акредитиву (за стільки то днів до початку відвантаження товару (звичайно 15-45 днів), через стільки-то днів з дати підписання контракту);

• коли експортер повинен повідомити імпортера про готовність това­ру до відвантаження;

• які банки виконуватимуть роль емітента, авізуючого, підтверджую­чого та виконуючого;

• які документи, що свідчать про здійснення відвантаження, мусить подати експортер у свій банк, щоб отримати гроші за товар;

• який термін дії акредитиву, тобто протягом якого часу експортер може отримувати гроші проти подання документів (звичайно від 30 до 150 днів, але не більше одного року);

• вид акредитиву;

• спосіб використання акредитиву (шляхом негайного платежу за наданням документів, платежу з розстрочкою у визначені строки, негоціації банком тратт, відновлених бенефіціаром, строком за подан­ням (чи в інший строк) на наказодавця акредитива, на банк-емітент чи інший банк, вказаний банком-емітентом; акцепту банком тратт, виставлених бенефіціаром на виконуючий банк, банк-емітент чи уповноважений ним банк або на наказодавця акредитиву (зі зобов'я­занням банку-емітента забезпечити акцепт і платіж у термін, вказа­ний у траттах));

• інші умови, залежно від виду акредитиву