1.8. Організація роботи племпідприємств, племоб'єднань і пунктів штучного осімніння сільськогосподарських тварин. План

1.Організаційна структура племпідприємств і пунктів штучного осіменіння в області, районі.

2.Штат племпідприємств і пунктів штучного осіменіння, обов’язки персоналу. Положення про племпідприємства та пункти штучного осіменіння.

3.Обладняння, оснащення, документація, інструменти та матеріали пунктів штучного осіменіння.

4.Ветеринарно – санітарні вимоги до племпідприємств і пунктів штучного осіменіння тварин.

 Література

1.І.І.Карташов, Г.С. Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с. 128 – 141.

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харута Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с. 180 – 187.

4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с.

! Основні терміни і поняття

Племпідприємства, пункт штучного осіменіння, манеж, лабораторія пункту, оператор штучного осіменіння, зоотехнік селекціонер, підприємство з племінної роботи і відтворення стада.

Теоретичні вказівки

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВ І ЛАБОРАТОРІЙ З ВІДТВОРЕННЯ СТАДА

Організація роботи племпідпрнсмств

Прообразом станцій штучного осіменіння сільськогос­подарських тварин були пункти при племрадгоспах- та державних племінних розплідниках і заводських стай­нях. Вперше станцію штучного осіменіння тварин було відкрито в 1937 р. в Пришекснінському держплемроз- пліднику ярославської худоби (Вологодська область).

Починаючи з 1955 р. спершу на Україні, а потім і по всьому Радянському Союзу було організовано державні станції з племінної роботи і штучного осіменіння тва­рин. Спочатку їх відкривали при дослідних господар­ствах науково-дослідних установ, навчальних господар­ствах, на базі держплемрозплідників і пунктів племін­них господарств, а потім вони стали самостійними одиницями (племпідпрпємствами).

Основними організаційними одиницями при широко­му застосуванні штучного осіменіння тварин є племпід- приємства та їхні периферійні лабораторії з селекційно- племінної роботи і відтворення стада, а також пункти штучного осіменіння тварин у господарствах.,1

Організаційні форми і функції племпідприємств по­стійно удосконалюються. Практика показала, що най­більш ефективними є підприємства з племінної ро­боти та штучного осіменіння сільськогосподарських тва­рин. Вони стали центрами якісного поліпшення тварин та організації всього комплексу робіт у тваринництві, особливо племінних господарств.

Тепер у країні налічується понад 620 великих плем­підприємств. Вони мають добре обладнані лабораторії з новими технологіями виробництва, їх укомплектовано цінними плідниками районованих порід, на них працю­ють висококваліфіковані спеціалісти.

Залежно від видів обслуговування маточного пого­лів'я типи і розміри племпідприємств можуть бути ком­плексними або спеціалізованими (забезпечення госпо­дарств спермою плідників тільки одного виду тварин).

За масштабами діяльності і покладеними на них завданнями з урахуванням місцевих умов є кілька типів племпідприємств:

Державні племпідприємства республіканського (центральні), крайового і обласного значення, які об­слуговують господарства зони їхньої діяльності і здій­снюють методичне керівництво роботою інших племпід­приємств. На Україні центром усієї селекційно-племінної роботи і штучного осіменіння сільськогосподарських тва­рин є Укрплемоб'єднання, а в кожній області — обл- племоб'єднання.

Міжрайонні державні племоб'єднання здійснюють роботи з селекції і відтворення стада в господарствах зони їхньої діяльності.

Районні державно-кооперативні племпідприєм­ства здійснюють роботу в господарствах одного району.

Племпідприємства будують за кількома типовими проектами на сухому і рівному місці недалеко від транс­портних вузлів. Враховують також можливість забез­печення якісною водою, електроенергією та дотримання ветеринарно-санітарних вимог.

За генеральним планом забудови територія його має бути поділена на три зони.

Зона А — суворо ізольована. В ній розміщуються при­міщення для утримання плідників з вигульними двора­ми, лабораторно-технологічний корпус і карантинне при­міщення для зберігання сперми протягом 28—ЗО днів. Цю зону огороджують високим парканом, і вхід до неї допускається тільки через зону Б і санпропускник. В'їзд та виїзд із зони дозволяється тільки через контрольно-дезинфекційні пункти. Тут розташовано ветери­нарний пункт."

Зона Б умовно ізольована. В ній розміщено вироб­ничі дільніїді з передачі сперми для транспортування в господарства, здійснення експедиційних перевезень, ізо­лятор з боксами, стаціонарне сховище замороженої сперми. Цю зону також огороджено.

Зона В — умовно відкрита. В ній розміщено примі­щення для адміністративного персоналу та спеціаліс­тів об'єднання, транспортний цех та інші приміщення.

На відстані 250—500 м від станції розміщується ка­рантинний двір, цех кормовиробництва, житлові та інші приміщення.

Всю територію станції і кожну зону огороджують. Допускати сторонніх осіб, транспортні засоби і тварин суворо забороняється. Санітарно-захисний розрив між племпіднриемством і населеним пунктом повинен ста­новити не менш як 300 м.

Положенії« про держплемоб'еднання і пункт

(лабораторно) штучного осімсніння тварин

Державні підприємства з племінної роботи і штучно­го осіменіннЯ сільськогосподарських тварин (племоб'єд- нання, племпідприємства) створюються за постановою Ради Міністрів республіки або виконавчого комітету крайової чи обласної Ради народних депутатів. Вони здійснюють контроль за виконанням наказів, директив та інструкцій з питань племінної справи і штучного осі- меніння сільськогосподарських тварин.

Держплемпідприємства є самостійними госпрозрахун­ковими підприємствами, користуються правами юридич­ної особи.

Племпідприємства організують і здійснюють роботу з масового поліпшення породних і підвищення продуктив­них якостей тварин шляхом раціонального використання висококласнії* племінних плідників, особливо плідників- поліпшувачів; широкого застосування штучного осіме- ніння сільськогосподарських тварин у всіх господарствах їхньої зони діяльності з використанням високоякісної сперми плідників; впровадження заходів для досягнення високої заплідненості тварин та профілактики їхньої неплідності; здійснення генотипічної селекції плідників шляхом оцінкії їх за якістю потомства і відбору поліп­шувачів; контролю за зоотехнічним облРкчж, реєстра­ цією новонародженого молодняка і його вирощуванням, комплектуванням стад тощо.

Держплемпідприємства координують свою роботу з науковими установами і племінними господарствами зо­ни їхньої діяльності та спеціалістами агропромислових комітетів і об'єднань.

Вони разом з керівниками та спеціалістами госпо­дарств розробляють перспективні та річні плани сел^к- ційно-племінної роботи і штучного осіменіння тварин. Відповідно до укладених договорів і погоджених графі­ків забезпечують господарства спермою плідників. Спе­ціалісти племпідприємств подають практичну допомогу господарствам в обладнанні лабораторій з відтворення стада чи пунктів штучного осіменіння, в проведенні штуч­ного осіменіння тварин, у налагодженні обліку і звітнос­ті, вивчають запліднювальну здатність сперми, причини неплідності тощо.

Важливим завданням є впровадження в практику роботи досягнень науки і передового досвіду, добір, під­готовка і перепідготовка техніків та зооветспеціалістів колгоспів і радгоспів.

Держплемпідприємства надають великого значеная питанням племінної справи, а тому до плану роботи включають племінну характеристику плідників з ураху­ванням породного районування, джерел комплектування підприємств плідниками, забезпечення повноцінної го­дівлі, утримання і ефективного використання їх.

Вони займаються питаннями індивідуального добору і лінійного розведення, суворого дотримання плану за­кріплення плідників за господарствами, своєчасного за­везення якісної сперми на пункти, перевірки й оцінки плідників за якістю потомства. До планів роботи спеціа­лісти включають питання методів племінного удоскона­лення маточного поголів'я, ЯКІСНОГО І ГЄНЄОЛОГІЧНоГО складу тварин, організації виставок племінних тварин тощо.

Пункти штучного осіменіння або лабораторії з від­творення стада в господарствах відкривають за рішен­ням відповідного агропромислового об'єднання на основі висновку спеціальної комісії, яка враховує ветеринарио- санітарний стан ферми чи комплексу, кваліфікацію Тех­ніка, придатність приміщення, наявність обладнання пункту, матеріалів, інструментів, договору з племцід- приємствами 'тощо. На відкриття пункту видають відпо

відний паспорт, і тільки тоді племпідприємство має пра­во завозити на нього сперму плідників.

Приміщення племпідпрнсмстн

та обладнання їх

На території племпідприемства розміщуються при­міщення і споруди згідно з проектом. Нерідко викорис­товують пристосовані будівлі, але так, щоб було забез­печено технологічний процес взяття, оцінки, обробки і використання сперми.

Основним приміщенням слід вважати лабораторно- технологічний корпус (рис. 29).

Площа манежу для взяття сперми у бугаїв і жереб­ців має бути не менш як 40—60 м2 (заввишки 3,5—4 м), у баранів і кнурів — не менш як 10—20 м2. Манеж має спільні стіни з мийною кімнатою, лабораторією і боксом, його підлогу роблять з асфальту нахилом до каналіза­ційного трапу, а стіни заввишки 1,5 м від підлоги обли­цьовують глазурованими керамічними плитками. Тут підтримують температуру на рівні 18—22 °С та забез­печують добре природне і електричне освітлення. Біля стіни роблять захищене місце для людей, монтують во­допровідний кран з шлангом для миття підлоги і стін.

Для санітарної обробки плідників необхідно мати передманежне приміщення, в якому розміщують душо­ву та сушильню. В манежі встановлюють станки і чу­чела спеціальних конструкцій для взяття сперми від плід­ників.

У суміжній з манежем кімнаті обладнують стериль­ний бокс для остаточної підготовки штучних вагін. Две­рі між боксом і манежем повинні бути завжди зачинені, а проріз у них завішують з обох боків поліетиленовими занавісками. Тут встановлюють бактерицидні лампи. Стерилізаційна кімната використовується для стерилі­зації всіх приладів і посуду, для взяття й обробки спер­ми. У стіні між боксом і стерилізаційною роблять проріз, куди ставлять шафу-термостат для штучних вагін та спермоприймачів. У цій кімнаті має бути автоклав.

Мийна кімната використовується для миття приладів та посуду. Підлогу і стіни заввишки 1,5 м вистилають плиткою. У цій кімнаті мають бути холодна та гаряча вода, каналізація, освітлення, ванна для миття штучних вагін, пральна машина, столи для посуду, шафи для збе­рігання інструментів, запасних циліндрів, камер, хала­тів, одягу та ін.

Лабораторію для дослідження і технологічної оброб­ки сперми обладнують лабораторними столами вздовж стін, термостатами, шафами, електрохолодильниками, мікроскопами та іншим обладнанням, яке необхідне для розбавлення та заморожування сперми. Тут обладнують окремі робочі місця для оцінки сперми під мікроскопом, визначення концентрації сперміїв, розведення та фасу- вання сперми.

У спеціальній лабораторії для заморожування сперми обладнують, як правило, три кімнати. В залі для гли­бокого заморожування сперми розміщують спеціальне обладнання та апаратуру. В окремій просторій кімнаті з доброго вентиляцією встановлюють сховища для замо­роженої сперми. В експедиційному приміщенні оформ­ляють документи і видають через вікно сперму з сховища для відправлення в господарства. Крім того, є примі­щення для санітарної обробки посудин Дьюара, термо­сів та ін. Розмір адміністративного приміщення зале­жить від кількості персоналу, і воно не потребує спеці­ального санітарного режиму.

Пункт (лабораторія) штучного осіменіння,

його обладнання і забезпечення

Успішна робота з відтворення тварин неможлива без відповідним чином обладнаного пункту з штучного осі­меніння маточного поголів'я.

Пункти штучного осіменіння тварин будують за ти­повими проектами. Приміщення пункту складається з лабораторії для оцінки і зберігання сперми, мийної кім­нати для миття і стерилізації інструментів, апаратури та посуду, манежу для осіменіння тварин, приміщення для тимчасового перебування корів і телиць після осі­меніння та підсобних приміщень. На пунктах штучного осіменіння овець обладнують два тамбури площею по 18 м2 для осіменених і неосіменених овець, а у разі по­треби і приміщення для баранів.

Площа манежу для осіменіння корів становить 16— 20 м2, а на комплексах — до 120 м2; вівцематок — 6—8; кобил — 50 м2. У манежі роблять підлогу з твердим по­криттям, щоб її легко було чистити і мити. Мають бути водопроводи з холодною і теплою водою, станки для осіменіння маток. У манежі забезпечують добре природ­не і електричне освітлення, температуру 18—25 °С і на­дійну вентиляцію. Стіни манежу фарбують білою олій­ною фарбою або облицьовують світлою плиткою.

Лабораторію пункту розміщують у найтеплішій і най­світлішій кімнаті площею 6—12 м2. Тут зберігають спер­му, контролюють її якість і готують до використання, є також необхідні реактиви, інструменти та апаратура. У лабораторії ставлять столи, холодильник, термостат, посудину Дьюара, шафи, стільці тощо. Підлогу засти­лають лінолеумом або метлаською плиткою.

Мийну кімнату площею 6—10 м2 розміщують поряд з лабораторією з виходом у манеж. У ній знаходиться обладнання для нагрівання води, миття та стерилізації приладів, інструментів, посуду, прання халатів, рушни­ків тощо.

Пункти обладнують електричним освітленням, цент­ральним опаленням, водопроводом, вентиляцією, дезба- р'єрами та огороджують. Біля пунктів для осіменіння корів і кобил рекомендують мати конов'язі, а для осіме­ніння вівцематок — по 2—3 загони на 70—80 голів ко­жен.

У теплу пору року для осіменіння корів і телиць на пасовищах або в літніх таборах використовуються пе­ресувні будиночки-пуикти, встановлені на полоззя з га­ками. Можуть бути пункти з лабораторією, мийною кім­натою і манежем загальною площею 20 м2. Приміщення другого варіанта дерев'яного пункту площею 7 м2 має лабораторію і мийну кімнату. До нього прибудовують

манеж з розбірних щитів. Такі пересувні пункти можна використовувати, організовуючи осіменіння овець. Пунк­ти забезпечують усім необхідним через держпідприємст- ва, ветеринарні аптеки тощо.

У багатьох господарствах Української PCP органі­зовано лабораторії з селекційно-племінної роботи і від­творення стада

Права і обов’язки оператора штучного осіменіння тварин

Операторами штучного осіменіння тварин можуть працювати зооветспеціалісти, а також особи, що мають освіту не менш як за 8 класів і досвід роботи в тварин­ництві, за умови, що вони пройшли підготовку на спеці­альних курсах і мають відповідне посвідчення. У своїй роботі вони керуються діючими рекомендаціями та ін­струкціями з штучного осіменіння тварин. Оператор пра­цює під безпосереднім керівництвом зооветспеціалістів господарства. Представники держплемпідприємства та ветеринарних установ систематично перевіряють його роботу, одночасно подаючи необхідну допомогу. При­значення оператора на роботу і звільнення

з роботи ви­рішує керівник господарства, погоджуючи це питання з держплемпідприємством.

Оператор штучного осіменіння зобов'язаний: дотримувати в чистоті приміщення пункту, його об­ладнання і не менш як три рази на місяць проводити дезинфекцію

особисто приймати привезену сперму, забезпечити її належне зберігання і використання протягом встанов­леного строку, контролювати рівень азоту в посудині Дьюара;

перевіряти під мікроскопом активність сперміїв при одержанні сперми від племпідприємства і перед кожним осіменінням корів чи телиць;

обов'язково записувати в ордерах результати перевір­ки якості сперми і терміново повідомляти племпідпри- ємство про одержання неякісної сперми тощо;

особисто проводити всі операції з підготовки інстру­ментів до роботи;

організовувати і брати особисту участь у виявленні охоти у корів і телиць, а також своєчасно повідомляти ве­теринарного спеціаліста господарства про безрезультат­ні осіменіння або виявлені захворювання тварин;

своєчасно осіменяти тварин, брати участь у роботі, пов'язаній із стимуляцією відтворювальної здатності корів і діагностикою вагітності;

робити записи в журналі або в спеціальній карточці про осіменіння самок, результати досліджень на вагіт­ність і роди за встановленими формами, а також вести календар техніка чи стенд ефективності штучного осіме­ніння корів;

подавати заявки на придбання необхідного облад­нання, інструментів та реактивів;

щомісяця звітувати перед племпідприємством і керів­ництвом господарства про роботу за встановленими фор­мами;

постійно працювати над підвищенням своєї квалі­фікації.

Оператор штучного осіменіння тварин має право да­вати обов'язкові для виконання вказівки працівникам ферм щодо заходів, спрямованих на успішну роботу з відтворення стада.

Штат племпідприємств і пунктів (лабораторій)

Чисельність працівників держплемиідприємств зале­жить від масштабів і завдань їхньої роботи. Підприєм­ство очолює директор (начальник), який є організатором усієї роботи і відповідає за виконання планів селекцій­но-племінної роботи і штучного осіменіння тварин, фінан­сову діяльність, організацію контролю за дотриманням техніки безпеки і взаємовідносини племпідприємства з іншими організаціями.

До штату племпідприємства входять: головний (про­відний) зоотехнік або ветлікар, старший ветеринарний лікар або зоотехнік — завідуючий лабораторією, старші зоотехніки-селекціонери, головний технолог або старший інженер з кріогенної техніки, старший лаборант, лабо­ранти, техніки, скотарі, водії-експедитори, робітники та ін. У штаті передбачаються посади бухгалтера, ра­хівників та інших адміністративно-технічних працівни­ків.

Директора, головних (провідних) зоотехніків і вете­ринарних лікарів, завідуючого лабораторією та старшо­го бухгалтера призначає і звільняє комітет агропромис­лових формувань, а решту працівників — директор плем­підприємства.

Головний зоотехнік організовує і спрямовує роботу спеціалістів підприємства, здійснює контроль за дотри­манням технологічних процесів, використанням плідни­ків, виконанням планів селекційно-племінної. роботи і штучного осіменіння в господарствах зони діяльності племпідприємства, займається комплектуванням плід­ників тощо.

Провідні зоотехніки-селекціонери (інспектори) орга нізують і контролюють племінну роботу і штучне осіме­ніння тварин у закріплених за ними зонах.

Головний (провідний) ветлікар здійснює контроль за станом здоров'я плідників, проводить профілактично-лі- кувальну роботу, контролює дотримання згідно з інструк­ціями ветсринарно-санітарних правил на племпідпри- ємстві, разом з спеціалістами господарств організовує заходи боротьби з неплідністю тварин.

Завідуючий лабораторією організовує роботу лабо­рантів і техніків по взяттю, оцінці, розбавленню, замо­рожуванню і відправці сперми в господарства і т. д.

ГІраця керівників і спеціалістів племпідприємств оп­лачується диференційовано залежно від річного плану штучного осіменіння тварин і кінцевих результатів ро­боти. ,, В Українській PCP племоб'єднання поділено залеж­но від річного обсягу реалізації продукції: облплемоб'- єднання — на три групи, а міжрайплемоб'єднання — на п'ять груп. Працівники племпідприємств одержують пре­мії за збільшення приплоду молодняка в господарствах, за перевиконання виробничих планів та ін.

Штат пункту штучного осіменіння тварин залежить від кількості маток, величини ферми чи комплексу, умов роботи тощо. За планом оператор повинен штучно осі- менити 500—600 корів і телиць або 200 свиноматок чи 6 000 вівцематок і ярок.

Оплата праці оператора розрахована на кінцевий ре­зультат. У кожній області видаються рішення облвикон­кому, що стосуються оплати праці техніків, спеціалістів і працівників ферм з метою заохочення їх в одержанні більшої кількості приплоду і його збереженні.

Планування і розпорядок дня

Виконання завдань щодо удосконалення породних і продуктивних якостей тварин, поліпшення відтворення потребують чіткого планування роботи племпідприємств. У планах йдеться про таке:

закріплення плідників за господарствами з ураху­ванням породного районування і продуктивності тварин;

комплектування підприємств висококласними здоро­вими плідниками з благополучних щодо заразних хвороб господарств;

методи племінного удосконалення маточного поголі­в'я господарств з глибоким аналізом стану справ;

організація і проведення штучного осіменіння тварин якісною спермою;

організація перевірки і методи оцінки плідників за відтворювальною здатністю і якістю потомства;

впровадження досягнень науки і передового досвіду з питань селекційно-племінної роботи і відтворення стада;

підготовка і перепідготовка зооветспеціалістів і тех­ніків, підвищення їхньої кваліфікації.

Розпорядок робочого дня складають на літній і зи­мовий періоди залежно від місцевих умов. На більшості племпідприємств робота з підготовки плідників до взят­тя сперми і розріджувачів починається о 7 год ранку. Враховують усі технологічні процеси — взяття сперми під плідників, оцінка і технологічна обробка сперми, її заморожування і зберігання, розвезення сперми в гос­подарства, ведення необхідної документації тощо.

Велику увагу приділяють організації транспортуван­ня сперми плідників, погоджуючи графік з керівниками господарств.

Племпідприємство укладає договір з колгоспом чи радгоспом на проведення штучного осіменіння за вста­новленою формою.

Облік і звітність на пупктах

При добре поставленому обліку на пункті штучного осіменіння тварин забезпечується постійний контроль за фізіологічним станом маточного поголів'я, запліднюваль­ною здатністю сперми окремих плідників, виявленням тварин в охоті, з ознаками захворювання тощо.

Оператор штучного осіменіння веде журнал штучно­го осіменіння, запуску й отелів корів і осіменіння телиць (ф. № 3-ио); облікову картку корови, де записує дати отелень, осіменінь, дані про приплід, результати ректа­льного дослідження і т. ін.; він заповнює зворотний бік ордера на сперму, де відмічає дату останнього отелу і вказує, від якого плідника одержали приплід, дату осі­меніння, активність сперміїв, кількість витраченої спер­ми; ордер повертають на племпідприємство і одночасно роблять заявку на сперму; журнал контролю якості за­везеної сперми повинен складати акти ректального до­слідження корів і телиць на тільність; календарний план осіменіння тварин, графік завезення азоту; вести облік використання сперми, наявності інструментів, приладів, реактивів тощо.

Оператор щомісяця звітує перед племпідприємством і господарством про кількість осіменених тварин, їх­ню заплідненість від першого осіменіння, кількість одер­жаного приплоду і т. д. Для своєчасного виявлення КО- рів в охоті й аналізу їхнього фізіологічного стану він веде календар і стенд ефективності штучного осіменіння.

Основні форми документів подаються в інструкціях чи рекомендаціях, що є на кожному племпідприємстві і в господарстві.

/{ержавно-кооперативні підприємства

з племінної роботи і відтворення стада

На прискорення науково-технічного прогресу в тва­ринництві позитивно впливають нові форми організації племінної роботи і відтворення стада. Добре себе заре­комендували створені на добровільних засадах міжгос­подарські об'єднання (кооперативи) з маршрутно-кіль­цевою системою організації осіменіння сільськогосподар­ських тварин.

Тепер створюються державно-кооперативні підприєм­ства з племінної роботи і відтворення стада. їх створю­ють, як правило, в межах одного адміністративного ра­йону. Зону обслуговування господарств поділено на маршрути, за якими закріплено біотехнологів-операто- рів осіменіння тварин. У господарствах (кооперативах, орендних колективах) одного маршруту є 2,5—3 тис. корів і телиць. Послідовність роботи спеціалістів визна­чається графіком. Корів і телиць осіменяють ректоцер- вікальним способом одноразово в одну охоту, що вдвоє зменшує витрати сперми при високій заплідненості тва­рин (57—78 %) від першого осіменіння.

У штаті такого підприємства основними є спеціаліс­ти з осіменіння тварин, водії-санітари, ветлікарі-гінеко- логи (організовують лікувально-профілактичні заходи щодо боротьби з неплідністю тварин, впроваджують до­сягнення науки, що стосуються інтенсифікації відтво­рення стада), зоотехніки-селекціонери облплемоб'єднань, закріплені за господарствами району, завідуючий техно­логічною лабораторією та ін.

Оплата праці працівників підприємств залежить від обсягу і якості роботи. Вона визначається штатним роз­писом і Положенням. Середньомісячний заробіток біо- технологів становить 320—400 крб.

Собівартість осіменіння однієї тварини становить 8— 10 крб., що на 4—8 крб. нижче, ніж при стаціонарній формі організації осіменіння.

Нову форму роботи запроваджено в Бородянському, Ставищанському і Білоцерківському районах Київської області, Прилуцькому районі Чернігівської області, Канівському районі Черкаської області та ще в багатьох районах Української PCP на поголів'ї понад 500 тис. тварин за рік.

Нова

5.2. Організація штучного осіменіння

Штучне осіменіння сільськогосподарських тварин проводиться нині як важливий народногосподарський захід, скерований на інтенсивне використання цінних пле­мінних плідників з метою забезпечення відтворення поголів'я та поліпшення його породних та продуктивних якостей. Проте невміле застосування цього методу може завдати значних збитків господарству через неплідність, а також передачу нащадкам спадкових вад, народження виродків та інших негативних наслідків.

Головними організаційними формами штучного осіменіння нині є племінні під­приємства (об'єднання) та пункти штучного осіменіння, які можуть спеціалізуватися на осіменінні тварин одного виду або ж бути комбінованими.

Завданнями племпідприємств є забезпечення господарств зони обслуговування, відповідно до укладених угод, високоякісною спермою підібраних для цього племін­них плідників певної породи та класу; організація штучного осіменіння тварин у цих господарствах; запровадження заходів з підвищення заплідненості самок; генотипіч- на селекція плідників шляхом оцінки їх за якістю нащадків та відбору поліпшува­чів. Племінні підприємства надають допомогу господарствам в організації пунктів штучного осіменіння, підборі та підготовці кадрів для них, складанні ними планів штучного осіменіння, втіленні досягнень науки у практику відтворення поголів'я, профілактику неплідності тварин.

При виборі місця для будівництва племпідприємства враховують рельєф місце­вості, залягання ґрунтових вод, напрямок панівних вітрів, можливості транспортного сполучення. Розміщують племпідприємства на віддалі не менше 3-3,5 км від населе­них пунктів та тваринницьких приміщень та 300-500 м від проїжджих доріг.

Приміщення та споруди на території племоб'єднання розміщують так, щоб за­безпечити раціональний технологічний їх взаємозв'язок при дотриманні необхідних ветеринарно-санітариних вимог.

Територія племпідприємства повинна бути обгородженою, проїзд та прохід через

неї стороннього транспорту та осіб забороняється.

При складанні генерального плану забудови територію племпідприємства розді­ляють на 3 зони: А - суворо ізольована, тут розміщують приміщення для племінних плідників (з вигульними майданчиками), лабораторно-тсхнологічий корпус, кормоцех, ветеринарний пункт; зона Б - умовно ізольована, тут розміщують виробничі об'єкти, що з'єднують зону А з зоною Б (передача сперми для транспортування на пункти); зона В - умовно відкрита, тут розміщують адміністративно-господарські об'єкти.

За огорожею підприємства на віддалі не менше 250 м розміщують карантинний двір, цех кормовиробництва, житлові будівлі.

У лабораторно-технологічному корпусі повинні бути приміщення для обробки плідників, манеж для взяття сперми, стерилізаційна, стерильний бокс, лабораторія та сховище сперми.

Будують об'єкти підприємства за типовими проектами, виходячи із їх завдань, об'єму роботи, технологічних вимог, особливостей утримання плідників того чи ін­шого виду.

Для виконання цих завдань укомплектовують племпідприємство плідниками пла­нових та поліпшуючих порід або ж закуповують необхідну кількість сперми з інших

племоб'єднань, в тому числі з-за кордону.

Потребу у плідниках визначають, виходячи з прийнятих навантажень маточного поголів'я на одного плідника (на бугая 2 500, а при глибокому заморожуванні спер­ми - 5-10 тис., барана - 200, кнура та жеребця - по 250 маток на рік).

Утримують плідників у відповідності з чинними зоогігієнічними вимогами і ви­користовують їх чітко за графіком.

Бугаїв-плідників утримують на прив'язі у стійлах або без прив'язі в індивідуальних денниках, з щоденним активним моціоном; кнурів - у індивідуальних або групових

станках з моціоном на вигульних майданчиках; баранів - у групових клітках по 20 го­лів, а в парувальний період по 4-6 голів з моціоном на вигульно-кормових дворах; же­ребців - у індивідуальних денниках з моціоном у індивідуальних вигульних дворах.

Осіменіння тварин у господарствах проводять шляхом організації стаціонарних, маршрутно-кільцевих міжгосподарських і внутрішньогосподарських форм обслуго­вування. Стаціонарну форму застосовують у господарствах з високою концентрацією поголів'я, маршрутно-кільцеву форму організовують для осіменіння тварин декількох господарств з невеликою кількістю поголів'я, а внутрішньогосподарську маршрутно- кільцеву - у господарствах з декількома фермами осіменіння тварин як за стаціонар­ною, так і маршрутно-кільцевою формою проводять у місцях утримання тварин.

Стаціонарний пункт по штучному осіменінню сільськогосподарських тварин може бути: комплексним або спеціалізованим, по осіменінню тварин одного виду; основним (з утриманням плідників та одержанням від них сперми) і підсобним, що працює на привізній спермі.

Пункти штучного осіменіння будують за типовими проектами і по можливості розташовують ближче до корівників, вівчарень, свинарників або у блоці з ними, що полегшує доставку тварин на осіменіння.

На великих тваринницьких комплексах з безприв'язно-боксовим утриманням та доїнням на доїльному майданчику пункти розташовують біля доїльних майданчиків по ходу тварин у доїльний зал, або біля скотопрогінних доріжок по шляху руху тварин з вигульно-кормових майданчиків для доїння у корівники. На окремих комплексах пункти з манежами для осіменіння зблоковують з родильними відділеннями (після­родовою секцією), де корови утримуються до осіменіння.

У типовому стаціонарному пункті повинен бути манеж для осіменіння тварин, лабораторія для роботи зі спермою, кімната для миття та знезаражування інструмен­тів і посуду, приміщення для зберігання інвентаря, вхідні тамбури, приміщення для утримання тварин після осіменіння, побутові кімнати. На пунктах штучного осіме­ніння овець обладнують два тамбури (для відібраних для осіменіння тварин та для осіменених тварин), а на основних пунктах також приміщення для баранів.

При будівництві пункту штучного осіменіння свиноматок враховують, на якій спер­мі він працюватиме - привізній чи отримуваній від своїх кнурів і який в господарстві спосіб утримування поросних свиноматок - у індивідуальних чи групових клітках.

Такі пункти розміщують у середині приміщення, для холостих та першого періоду поросності свиноматок, або прибудовують з боку цього приміщення.

У числі приміщень пункту штучного осіменіння свиней, розрахованого на одер­жання сперми від своїх кнурів та групове утримання свиноматок, повинен бути ма­неж для отримання сперми з кількома кабінами, з чучелом у кожній з них та манеж для осіменіння свиноматок. Якщо холості та першої половини поросності свиномат­ки утримуються у індивідуальних клітках, то їх тут і осіменяють.

При літньо-табірному утриманні корів та телиць їх осіменяють у спеціальних пе­ресувних будиночках-пунктах.

У м'ясному скотарстві осіменіння корів та телиць у більшості господарств про­водять сезонно, головним чином влітку. Проте, ферми та гурти розміщують тут, зви­чайно, на великих віддалях, тому важко буває забезпечити чітку організацію осіме­ніння. З цієї точки зору бажано якомога більше тварин осіменити зимою. Для цього на кожній фермі обладнують пункт, у якому крім манежу, лабораторії та мийної кімнати, обладнують розкіл, станок з механічним фіксатором шиї корови чи телиці, 10-15 ін­дивідуальних станків-боксів у манежі для тимчасового витримування тварин після осіменіння.

У літній період на підвищеній ділянці пасовища розміщують пересувний пункт з розрахунку один на 2-3-и гурти худоби.

Науково-дослідний інститут тваринництва Лісостепу і Полісся України пропонує створювати у великих господарствах на базі пунктів штучного осіменіння лабораторії з відтворення та поліпшення тварин, які займаються плануванням та організацією заходів з розвитку тваринництва, відтворення та поліпшення тварин, штучного осіме­ніння, профілактики та ліквідації гінекологічних захворювань.

Там, де осіменіння тварин організоване за маршрутно-кільцевою системою, осі­меніння тварин проводять ветлікарі-гінекологи, за якими закріплюють автотранспорт та необхідне обладнання. Отримавши завдання на осіменіння, спеціалісти об'їжджа­ють ферми і проводять штучне осіменіння. На кожній фермі є графік приїзду ветліка- ря-гінеколога із зазначенням часу прибуття його на ферму і тривалості перебування, визначена організація виявлення тварин у охоті, доставления їх до місця осіменіння та його технологія. При цьому осіменіння тварин на окремих фермах проводять на­віть безпосередньо в стійлах, спеціально обладнаних боксах чи просто на прив'язі. Головне тут - забезпечити надійну фіксацію та асептику.

Робота з штучного осіменіння вимагає чіткого її обліку та відповідної звітності. Тому на станціях штучного осіменіння ведуть облік використання плідників, якості їх сперми, виробничої діяльності установи (договори з господарствами, інвентаризація обладнання, відомості затрат кормів, дані їх аналізів і т. п.). На пунктах штучного осі­меніння ведуть облік осіменінь та отелень маточного поголів'я. Наслідки осіменінь самок встановлюють попередньо по відсутності повторної охоти протягом 18-28 днів після осіменіння і остаточно за наслідками дослідження тварин на вагітність.

Для своєчасного виявлення корів у охоті на багатьох пунктах ведуть спеціальний настінний календар техніка у вигляді планшета з 32-ма кишеньками. Виходячи з того, що при нормальній годівлі та утриманні корів через 18-21 день після отелення у них з'являється охота, технік, отримавши у кінці дня картки отелених корів, поміщає їх у кишеньку календаря, що відповідає даті очікуваного настання у них охоти (через 18 днів). Прийшовши у цей день на роботу, він в першу чергу оглядає цих корів і попе­реджує доярок про можливість появи у цих корів охоги. Якщо корова не приходить в охоту протягом 10-ти днів, її піддають ветеринарному огляду.

Можна користуватися більш досконалими календарями - з пересувними шухляд­ками, картотекою у вигляді циклограми маточного поголів'я чи стендом фізіологічно­го стану корів і телиць.

Про хід штучного осіменіння тварин та його ефективність пункти та племпідпри- ємства періодично звітують перед відповідними органами.

5.3. Ветеринарний контроль при штучному осіменінні

Для охорони здоров'я плідників, попередження занесення на племоб'єднання та розповсюдження через штучне осіменіння заразних захворювань і забезпечення нор­мального відтворення тварин потрібно суворо дотримуватися наявних ветеринарно- санітарних правил при комплектуванні племпідприємств плідниками, їх утриманні та використанні, одержанні від них сперми, технологічній її обробці та осіменінні тварин. У комплексі виробничих приміщень племпідприємства повинен бути ветери­нарний пункт, карантин та ізолятор.

Племпідприємство є установою закритого типу. Доступ на його територію сторон­ніх осіб та транспорту забороняється. Для проходу на племпідприємство обслуговую­чого персоналу влаштовують санпропускник, а для в'їзду транспорту - дезбар'єр.

Комплектують племпідприємства здоровими тваринами з безпечних щодо заразних захворювань господарств. Перед вивезенням плідників з господарства кожного з них піддають клінічному дослідженню, що включає загальний огляд, дослідження статевих органів, рефлексологічну пробу на самку (статево дозрілих самців) та оцінку сперми.

При дослідженні статевих органів звертають увагу на розвиток сім'яників, їх симе­трію. Під час пробного статевого акту звертають увагу на прояви статевих рефлексів.

Завезених тварин карантинують протягом ЗО днів (завезених з-за кордону - 60 днів), досліджуючи їх ще раз на небезпечні хвороби.

Протягом карантинування тварин утримають у спеціальних (карантинних) при­міщеннях, закріплюють за ними окремий обслуговуючий персонал, а також забезпе­чують відповідний санітарний режим у приміщенні.

Після проведення діагностичних досліджень, при їх негативних наслідках, плід­ників вакцинують у відповідності з планом протиепізоотичних заходів.

Щоб своєчасно помічати всі випадки захворювань плідників, перед кожним ви­користанням потрібно піддавати їх ветеринарному огляду.

Всі приміщення, манеж, предмети догляду та інвентар періодично обробляють та дезінфікують, плідників щоденно чистять, а в літню пору купають під душем. Корми для плідників заготовляють у місцевості, безпечній із заразних захворювань тварин.

Перед початком роботи приміщення, у яких отримують, розріджують та розфасо­вують сперму, знезаражують бактерицидними лампами.

Перед взяттям сперми плідників та підставних тварин чистять за допомогою щіт­ки чи пилососу, особливо миють черевну стінку; калитку та прспуцій обмивають те­плим содовим розчином (1,5-2 %) і витирають насухо стерильною індивідуальною серветкою чи туалетним папером.

При чищенні плідників особливу увагу звертають на нижню черевну стінку. Окре­мі спеціалісти радять промивати порожнину препуція антимікробними розчинами, проте при частому застосуванні цього прийому знижуються бактерицидні властивос­ті слизової оболонки препуція. Тому промивання порожнини препуція 3 %-им роз­чином перекису водню, розчином фуразолідону 1 : 10000 чи фурациліну 1 : 5000 про­водять один раз у декаду в спеціально відведеному місці з добрим стоком рідини.

Після одержання сперми при необхідності видаляють з поверхні препуція вазелін З %-им розчином соди і витирають стерильною серветкою. Це важливо тому, що до залишків вазеліну на препуції прилипають різні механічні домішки (особливо, коли для підстилки використовують опилки), що можуть викликати баланопостит.

За кожним плідником закріплюють по дві штучні вагіни і кожен еякулят беруть на окремо підготовану вагіну. Не дозволяється застосовувати одну і ту ж вагіну для одержання декількох еякулятів, оскільки при цьому сперма сильно забруднюється.

Перед використанням штучні вагіни стерилізують у автоклаві, кип'ятять в дисти­льованій воді або, як виняток, знезаражують 96 %-им спиртом-ректифікатом. Перед стерилізацією кип'ятінням чи автоклавуванням на обидва кінці складеної вимитої вагі­ни одягають полотняні ковпаки або закривають обидва отвори приладу пергаментним папером, зафіксованим гумовими кільцями. Якщо після знезаражування внутрішня поверхня вагіни залишається вологою, її витирають насухо стерильною серветкою.

Бугаям і баранам підвішують за передніми кінцівками перед прспуцієм свіжови- митий, висушений і прогладжений фартух для попередження попадання пилу та мі­кроорганізмів з шерсті підставної тварини у сперму. Під час стрибка плідника фартух застилає круп підставної тварини і перешкоджає забрудненню статевого члена.

Особливу увагу приділяють чистоті і стерильності спермоприймача. Одноразові поліетиленові спермоприймачі разом зі штучними вагінами стерилізують автоклаву­ванням при 105 °С протягом 30 хвилин. У Чехії для цього користуються спеціальним стерилізатором з ультрафіолетовим випромінювачем, розміщеним усередині трубчас­того тримача, на який фіксують вагіну.

Один раз у квартал проводять ветеринарно-санітарну оцінку сперми і змивів з прс- пуція шляхом дослідження їх на наявність мікробних тіл і колі-титр. До використання допускається сперма, що містить не більше 5 тисяч мікробних тіл в 1 мл при колі-ти- трі не більше 0,3 для сперми бугая, та 0,1 для сперми барана, кнура та жеребця.

До і після кожного отримання сперми від кнура чучело миють теплою водою з милом і витирають насухо чистим рушником. Задню частину чучела протирають там­поном, змоченим у розчині фурациліну (1 : 5000).

Штучне осіменіння тварин в Україні, як і у інших країнах, проводять як спермою, отриманою від власних плідників, так і спермою, завезеною з-за кордону. Згідно на­казів № 39 від 20.10.99 та № 52 від 27.09.02 Головного Державного інспектора вете­ринарної медицини України дозволяється імпорт сперми бугаїв лише з підприємств, вільних від губкоподібної енцефалопатії великої рогатої худоби і скрепі овець, бруце­льозу, лейкозу, туберкульозу, паратуберкульозу - протягом останніх 3-х років, інфек­ційного ринотрахеїту, вірусної діареї, трихомонозу, кампілобактеріозу, лептоспірозу, бесноітіозу, інфекційного кератокон'юнктивіту - протягом останніх 12-ти місяців.

За 30 днів перед отриманням сперми бугаїв досліджують на туберкульоз, пара- туберкульозний ентерит, бруцельоз, лептоспіроз, лейкоз, блутанг, інфекційний ріно- трахеїт, вірусну діарею, трихомоноз, кампілобактеріоз, хламідіоз та інші інфекційні хвороби (залежно від епізоотичної ситуації).

Не допускається наявності у спермі патогенних і токсикогенних мікроорганізмів та клітин крові. Бугаї-плідники, від яких одержують сперму для постачання на екс­порт, повинні бути не вакциновані проти бруцельозу.

Сперма баранів-плідників повинна бути отриманою на підприємстві та адміністра­тивній території, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, у тому числі: губкопо дібної енцефалопатїї великої рогатої худоби і скрепі овець, меді-віспи, аденоматозу, блутангу, артриту-енцефаліту кіз - протягом останніх 3-х років, ку-лихоманки, афри­канської чуми свиней, ящуру, чуми дрібних жуйних, кампілобактеріозу, лістеріозу, ін­фекційної агалактії, інфекційного маститу - протягом 12 місяців на території країни. Барани-плідники не повинні бути вакциновані проти бруцельозу і епідидиміту.

Сперма кнурів повинна надходити з підприємства і адміністративної території, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, у тому числі: африканської чуми сви­ней - протягом останніх 3 років, ящуру, везикулярної хвороби свиней - протягом останніх 12 місяців; туберкульозу, бруцельозу, трихінельозу, репродуктивно-респі­раторного синдрому свиней - протягом 3 років у господарстві. Кнури-плідники, від яких одержують сперму, не повинні бути вакциновані проти класичної чуми свиней.

Сперма жеребців має надходити з підприємств та адміністративних територій, офіційно вільних від заразних хвороб тварин, у тому числі: інфекційних енцефало- міелітів коней усіх типів, вірусного артеріїту, африканської чуми коней - протягом останніх 3 років на території країни, ящуру, африканської чуми свиней, везикулярно­го стоматиту, грипу коней - протягом останніх 12 місяців на території країни; пару­вальної хвороби (трипаносома Авансі), піроплазмозу (бабезія Кабані) і таліозу (бабе- зія Екві) - протягом останніх 12 місяців на адміністративній території; інфекційного метриту коней - протягом останніх 12 місяців на території господарства; ринопнев- монії, інфекційної анемії і віспи коней - протягом останніх 3 місяців на території гос­подарства. Жеребці-плідники, від яких беруть сперму, не повинні бути вакциновані проти ринопневмонії.

Два рази на рік на племпідприємстві проводять диспансерне обстеження плідників у відповідності з планом протиепізоотичних заходів, проводять ветеринарно-санітар­ні заходи. При виникненні у плідників заразної хвороби, що може передаватися через осіменіння, запаси чи залишки отриманої від них сперми підлягають знищенню.

Поводження з плідниками має бути спокійним, лагідним, але наполегливим, упевненим.

Середовища, що застосовуються для розрідження сперми, повинні бути стериль­ними. Курячі яйця, жовтки яких використовуються для приготування середовищ, за­готовляють у господарствах, безпечних по заразних хворобах.

Розріджують і розфасовують сперму у стерильних умовах. Для попередження роз­витку мікроорганізмів до середовищ додають сануючі препарати.

Один раз на місяць на станції проводять ветеринарно-санітарний день. У цей день проводять клінічний огляд плідників, розчистку та обрізання у них копит, взяття проб сперми, слизу та змивів з препуція для перевірки їх мікробного забруднення та колі- титру, проводять дезінфекцію приміщень, інвентаря та предметів догляду.

До роботи з штучного осіменіння тварин допускаються лише особи, що мають ветеринарну чи зоотехнічну освіту і пройшли відповідну підготовку.

На пунктах штучного осіменіння необхідно суворо дотримуватися ветеринарно- санітарних правил. Всі приміщення пункту, обладнання та навколишню територію слід утримувати в чистоті та порядку, регулярно їх дезінфікувати непахучими дезза- собами.

При вході у манеж має бути дезкилимок, який щоденно зволожують 20 %-им роз­чином їдкого натрію.

Посуд, прилади та інструменти, що використовуються при осіменінні, мають бути чистими та стерильними. Оператор повинен працювати у чистому білому халаті, ков­паку чи косинці, після осіменіння кожної тварини повинен мити руки з милом і про­тирати їх тампоном, зволоженим 70°-им спиртом.

Щоденно після закінчення роботи необхідно очистити і помити гарячим 2-3 %-им розчином соди станок, прибрати усі приміщення пункту і помити підлогу манежу.

При приведенні на пункт хворої тварини чи виявленні її під час осіменіння необ­хідно припинити осіменіння, помити та продезінфікувати станок, та приміщення ма­нежу і повідомити про це ветеринарну лікарню.

Для осіменіння тварин у карантинованих та оголошених небезпечними господар­ствах користуються лише привізною спермою, яку доставляють у разових термосах, що не підлягають поверненню.