Обробка дійки дезрозчином.

Розлади кровообігу у вим'ї

Серозний набряк вим'я (оесіета иЬєт зегоза) застійний (симптоматичний) набряк внаслідок скупчення великої кількості транссудату в підшкірній клітковині вим'я із застоєм тут венозної крові, що супроводжується сильним збільшенням об'є­му вим'я.

Етіологія та патогенез. Хвороба виникає на ґрунті підвищеної проникності кро­воносних судин та сповільнення відтоку лімфи у тканинах вим'я, що спостерігається перед родами і в перші дні післяродового періоду. Сприяє розвитку набряку багата го­дівля соковитими кормами, мінеральне голодування, відсутність моціону, токсикоз ва­гітних, а також хвороби серця та нирок. Частіше буває у нетелей та корів-первісток.

В основі патогенезу набряку вим'я лежать зміни нейрогуморальної регуляції вагітності та перебудова кровообігу у молочній залозі, що супроводжується різким зменшенням концентрації білків у сироватці крові внаслідок переходу р- тау-глобулі-нів у молочну залозу І зниження осмотичного тиску крові, що обумовлює вихід рідкої частини плазми крові у периваскулярні простори.

Симптоми. Вим'я сильно збільпіене й іноді його набряк у вигляді своєрідних брусків поширюється вперед по черевній стінці і вгору аж до підгрудка. У окремих корів почергово наступає набряк то правої, то лівої половини. Шкіра вим'я при цьому буває холодна, ціанотична, напружена, не болюча, тістуватої консистенції, при надав­люванні на неї пальцем утворюється ямка, що повільно вирівнюється. Дійки дуже напружені, випинаються на боки і легко травмуються. Загальний стан тварини та тем­пература тіла не змінюються. Молоко також не змінюється або стає водянистим, удій може зменшуватися.

Звичайно післяродовий набряк розсмоктується через 7-10 днів, а персдродо-вий через 5-8 днів після родів, а набряки, що виникли задовго до отелення, можуть ускладнюватися маститом, гіпогалактією, чи індурацією вим'я.

Лікування: обмежують водопій, даванку соковитих та кислих кормів, солей, орга­нізовують моціон. Необхідно уникати травм набряклих тканин.

Застосовують часті здоювання, масаж вим'я знизу вгору, теплі припарки, посла­блюючі, втирання мазей з метиловим саліцилатом, задавання послаблюючих солей у середніх дозах, відволікаючі втирання. При обширних набряках застосовують по­вільні крапельні введення 6 %-го розчину декстрину у дозі 1 л або ЗО %-го розчину сироваткового альбуміну у дозі 1,5 л, внутрішньовенні ін'єкції кальцію хлориду чи кальцію глюконату, коротку новокаїнову блокаду за Д. Д. Логвиновим. Після отелення можна застосувати сечогінні, поєднання ін'єкцій сечогінних препаратів з кортикоїдами.

Криваве молоко (гіперемія вим'я)- це проникнення крові у просвіт альвеол і молочних проток.

Етіологія. Сильна гіперемія вим'я та підвищена проникність судин у високомо-лочних корів у перші дні після отелення, а також при випасанні тварин у лісовій місцевості, згодовуванні трав молочаю, хвоща, жовтецю, осоки, кормові отруєння, за­хворювання гемосіюридіозами.

Клінічні ознаки. Молоко з усіх часток вим'я стає червонуватим чи червоним, соло­нуватим, іноді із згустками крові. Таке молоко при кип'ятінні часто зсідається, а при відстоюванні в ньому з'являється пухкий червоний осад.

Загальний стан тварини нормальний, ознак запалення немає.

Прогноз - сприятливий, через 3-10 днів ознаки хвороби зникають.

Лікування: тварині забезпечують спокій, не випускають на пасовище, обмежують водопій. Здоюють обережно руками. Прикладають холодні компреси; масаж та часте здоювання заборонені. Можна застосувати вікасол, внутрішньовенні ін'єкції кальцію хлориду чи 1 %-го розчину іхтіолу (3 мл на 1 кг маси тіла),/?ег о$ ~ сульфат натрію в середніх дозах.

Травматичні пошкодження вим'я

Травми вим'я виникають при випасанні тварин у лісистій місцевості, утриман­ні їх у загонах з колючого дроту, вони можуть також наноситися рогами інших тварин. До цієї категорії захворювань відносять рани та забиття кінцівками вим'я, забиття, нориці молочної залози.

Рани бувають поверхневими і глибокими; рваними, колотими, різаними, за­битими. Часто рани ускладнюються проникненням мікробів у глибокі тканини і розвитком гнійного маститу, флегмони і т. п. Особливо повільно загоюються про­никаючі рани тому, що просочування молока між їх краями гальмує грануляцію і сприяє виникненню нориць.

Лікування: при великих та глибоких ранах в їх нижній кут вставляють марлевий дренаж і тоді накладають шви. При проникаючих ранах дійок роблять пластичні опе­рації. Фірма "Альфа Лаваль Агрі" пропонує для закриття та кращого загоювання ран дійок пов'язку "бандаж" з м'якого природного латексу, яка розм'якшується від тепла пальців, легко закриває дефект і легко фіксується. На весь період загоєння рани встав­ляють у дійковий канал молочний катетер і фіксують його шовковою ниткою. Підготу­вавши операційне поле і провівши знеболення вим'я (блокада зовнішнього сім'яного нерва за Б. Башкировим і при потребі - блокада промежинного нерва за І. Магдою), вирізають нерівні краї рани, ліквідують затоки та кишені, видаляють змертвілі ткани­ни, зрошують рану розчином фурациліну чи пеніциліну і накладають вузлуваті шви, залишивши внизу місце для стікання ексудату.

Забиття вим'я (сопітіо иЬеш). Причини їх виникнення ті ж, що і ран. Переваж­но це травми тупими предметами.

Патогенез - в основі хвороби лежить порушення цілісності кровоносних судин з крововиливами у підшкірну клітковину. Якщо це легка травма з невеликими синцями. то виникає асептичне запалення, що швидко розсмоктується. Великі ж гематоми роз­смоктуються лише частково, а то інкапсулюються, виступаючи над поверхнею вим'я чи промацуючись у вигляді щільних жовен. Можливий і перехід процесу на інтер-стиціальну тканину з індурацією залози. Нарешті, при проникненні мікрофлори, осо­бливо після некрозу травмованих тканин, можливий розвиток абсцесу, флегмони чи некроз всієї частки вим'я.

Симптоми. Уражена частка набрякла, почервоніла, гаряча, болюча.

В молоці з'являються домішки крові.

Лікування. Необхідно забезпечити тварині спокій. В перші дні застосовують холо­дові компреси - накладають торбинки з снігом чи льодом; роблять обмазування шкіри вим'я рідкою, холодною (краще з домішками снігу чи льоду) глиною. Можна втирати в ділянки забиття гепаринову, гепатотромбінову та інші мазі. Якщо запальний про­цес не згасає, то з 3-4-го дня застосовують теплові процедури. На 5—6-й день великі гематоми розрізають і видаляють згустки крові. В порожнину гематоми вносять суль­фаніламідні препарати. Можна застосувати внутрішньовенні ін'єкції 10 %-го кальцію хлориду чи кальцію глюконату

Нориця молочної залози (иіст/ізіиіозит гесеріасиїі) - виникає на ґрунті прони­каючих ран, абсцесів, некротичних фокусів у стінці цистерни.

Клініка- на поверхні ураженої частки (дійки) з'являються отвори величиною з макове зернятко, крізь які виділяється молоко. Навколо отвору (нориці) розростається рубцева тканина.

Лікування. У лактуючих корів роблять пластичну операцію - резекцію нориці з навколишньою рубцевою тканиною (після знеболєния вим'я), накладанням на слизо­ву оболонку 2-3 кетгутних швів, видовженням країв рани, відпрепаруванням шматка шкіри, натягуванням його на поверхню рани так, щоб він закрив собою шов і накла­данням швів. Зверху рану накривають колодійною пов'язкою. У сухостійних корів попередньо (після знеболення) освіжають краї рани.

Після операції необхідно забезпечити постійний відтік молока з цистерни, для чого вводять у дійковий канал на весь період загоєння вкорочений молочний катетер і закріплюють його 2-3 нитками або ж вставляють поліхлорвінілову трубку.

Захворювання шкіри вим'я

Специфіка шкіри вим'я полягає в тому, що вона має ніжну будову, мало волосся, не пігментована, що сприяє виникненню захворювань.

Дерматит молочної залози. До дерматитів молочної залози схильні всі види тварин. Цьому сприяє переохолодження, обвітрювання вологого вим'я, втирання го­стрих мазей, антисанітарні умови утримання тварин, кормові інтоксикації, ураження інфекцією. Найчастіше шкіра молочної залози уражається опіками, обморожування­ми, екземою, кропивницею, кормовими екзантемами, фурункульозом. Сприяють ви­никненню дерматитів постійне забруднення шкіри, проникнення інфекції, опіки, об­мороження, укуси змій. Окремі інфекційні захворювання (ящур, віспа, ринотрахеїт, злоякісна катаральна лихоманка та ін.) можуть також супроводжуватися ураженнями шкіри вим'я.

Сонячні опіки шкіри вим'я- запалення шкіри вим'я, до якого схильні високо-молочні корови та кози. Найчастіше сонячні опіки витікають у літню спеку Шкіра вим'я при цьому буває почервонілою, гарячою, болючою, іноді набряклою, напруже­ною, блискучою. Найчастіше вражається один бік вим'я.

Лікування. Перш за все, необхідно усунути причину забезпечити спокій тварині; уражені ділянки вим'я змазують борним вазеліном, вазеліновою олією, сметаною, на­фталановою та іншими мазями.

Обморожування вим'я буває наслідком тривалого перебування тварин на морозі. при перевезеннях та перегоні тварин в морозну з вітром погоду, рухові по глибокому снігу, транспортуванні у відкритій машині. У корів воно спостерігається в лактацій­ний період, а у кобил - при тривалому перебуванні на морозі. Обморожене вим'я спо­чатку буває болюче, його шкіра почервоніла, її епідерміс починає відшаровуватися, через 1-2 дні він нагадує пергамент чи блискучу напівпрозору плівку, що щільно стя­гує дійки. На 5—6-й день плівка епідермісу починає лопати, а шкіра кровоточити. На межі із здоровими тканинами виникає яскраво-чсрвона лінія. На уражених ділянках з'являються місця, вкриті грануляційною тканиною з вогнищами епітелізації.

При глибоких обмороженнях розвивається некроз уражених ділянок шкіри з утво­ренням кровоточивих тріщин і виразок; виникає гангрена дійки чи повне заростання дійкового каналу

Лікування, Уражені ділянки шкіри протирають 30°-им спиртом, тоді змазують ва­зеліном, стрептоміциновою чи іхтіоловою маззю, рідкою емульсією Вишнсвського. При наявності сильного болю застосовують анальгін та димедрол.

Тріщини шкіри дійок (га^сісіех раріїїатт иЬегіх) є пошкодженням їх шкіри ^гз руйнуванням епідермісу та оголенням глибоких шарів. Тріщини бувають поздовжні та поперечні, з пошкодженням епідермісу та без пошкоджень.

Етіологія. Причинами тріщин буває втрата еластичності верхніми шарами шкіри внаслідок систематичного забруднення, обвітрювання вологої шкіри при доїнні над­ворі, без витирання обмитого вим'я, пошкодження при ссанні.

Клінічні ознаки. Шкіра уражених дійок суха, на ній є невеличкі поздовжні чи по­перечні тріщини, окремі з них вкриті кірочками з червоним запальним обідком. При порушенні цілості кірочок відкриваються кровоточиві тріщини. При доїнні таких ко­рів вони непокояться від болю, б'ють кінцівками, Ідо перешкоджає повному видо­юванню і сприяє виникненню маститів.

Лікування. Обмивання вим'я розчинами соди, калію марганцевокислого, 1-2 %-го стрептоциду; змазування шкіри вище згаданими мазями, борним вазеліном. Перед доїнням можна втирати новокаїнову мазь. Необхідно очистити уражені дійки від за­бруднення шляхом протирання їх тампонами, просоченими антисептиком, витерти їх марлевими серветками насухо і змастити антимікробними лініментами - синтомі­цину стрептоциду пеніциліну рідкою маззю Вишневського чи будь-яким з крсмів-емульсій (ДЕ, ДК, ДЕК, "Доктор" та ін.), маззю прополісу ромашки та ін.

Профілактика -утримання вим'я в чистоті, змазування шкіри вим'я та дійок піс-: лоїння протизапальними кремами.

Кормові висипи (кормові екзантеми) є дерматитом, що виникає у корів як алер-чна реакція після згодовування картоплі, бурякової гички, зеленої маси люцерни, ечки, капусти, ріпаку, конюшини. Сприяє виникненню висипу інтенсивна інсоляція •;-І поїданні вказаних кормів.

Клінічні ознаки варіюють від більш-менш вираженого почервоніння, болючих гипухань, висипів на непігментованих ділянках аж до глибоких гнійних уражень :-::ри. При цьому між правою і лівою половинами вим'я з'являються згрубіння шкі-•:. тріщини, з яких виділяється гнійний ексудат, що засихає в кірочки чи брудну смср--:-чу масу, яка склеює волоски. Доїння стає болючим, хоча якість молока може не • ;:нюватися. Іноді підвищується температура тіла, тварина б'є кінцівками по череву е.'гім"ї, виникають розлади травлення.

Прогноз сприятливий.

Лікування: усунути причини - змінити раціон, забезпечити тварині спокій, поміс-:ти в затемнене приміщення.

Здоювати слід обережно - обмивають старанно уражену частку водою з милом чи . іічипом соди, вистригають злиплі волоски. Змазують висушену шкіру в'яжучими -/^тральними чи слабкими антисептичними мазями чи аерозолями - борний вазелін, .т: олова мазь, іхтіол-гліцсрин, цинкова мазь, саліцилова мазь і мокнучі місця при-::-:лоть ксероформом, таніном, тальком, ляпісом. Внутрішньовенне можна ввести

200 мл 1 %-го розчину кальцію хлориду.

Фурункульоз (/ііптсиїозіх иЬеш) - гнійне запалення сальних залоз та волосяних

мнечків шкіри у корів з волосатим вим'ям, що утримуються в стійлах без підстилки.

При односторонній неповноцінній годівлі тварин, відсутності моціону та антисанітарних умовах утримання фурункульоз може набрати масового характеру на ґрунті зниження імунологічної реактивності тварин.

Найчастіше збудниками фурункульозу бувають білі і жовті стафілококи та стрептококи.

Симптоми: на шкірі вим'я, переважно у міжвим'яній борозні, виникають запальні гнійнички з волоском у центрі, розміром від макового зерна до горошини. З часом гнійнички збільшуються в об'ємі (до грецького горіха), їх шкіра тоншає, стає червоною чи жовтуватою, болючою. Нарешті міхурці прориваються, виділяючи смердючий вершкоподібний ексудат, що склеює волоски та інфікує суміжні ділянки. Так з'явля­ться нові фурункули.

На місці фурункулів, що прорвалися, утворюються виразки, які внаслідок розростання грануляційної тканини утворюють рубці, або ж вони інкапсулюються. Секреція молока зменшується, воно містить багато лейкоцитів. Пиферєнційний діагноз. Необхідно віддифсренціювати хворобу від віспи, яка уражує дйійки.

Лікування: старанне обмивання шкіри теплою водою з милом чи розчинами анти­септиків. Вистригають волоски, видаляють кірки ексудату, змазують шкіру 0,1—0,2 %-им розчином йоду. Голівки фурункулів змазують чистим іхтіолом, іхтіол-глщерином, пс-ніциліновою маззю; дозрілі — розтинають і змазують антимікробним лініментом Ви-шневського, емульсією стрептоциду, маззю "Септодин-К", кремом ДЕ, кремом "Док­тор". Можна застосувати синю чи кварцову лампу, сухе тепло, ультразвук.

Необхідно поліпшити утримання та годівлю тварин. Добрі наслідки дає згодову­вання кормових дріжджів, аутогемотсрапія, лактотерапія, внутрішньовенні вливання кальцію хлориду, внутрішньом'язові введення антибіотиків.

Віспа вим'я - це симптом контагіозної інфекційної хвороби, що викликається ві­русом з групи Рох \пгт §гоир. Уражаються практично всі сільськогосподарські твари­ни та людина, але найчастіше — молоді корови та вівці.

Симптоми. На шкірі вим'я, переважно на дійках, з'являється висип, розміром ч просяне зерно з яскраво-червоним обідком. Дійки напухають, червоніють, стають гарячими і болючими. З часом на місці цих цяток виникають вузлики, що поступо­во перетворюються на заповнені блідо-жовтою серозною рідиною пухирці, із загли­бленням в центрі. Через декілька днів вмістимо міхурця перетворюється на гній і він вже стає пустулою, яка проривається, залишаючи після себе виразку, що вкривається струпом.

Звичайно хвороба затягується до 2-3 тижнів, а то й 2-3 місяців, коли струп від­падає, залишаючи після себе рубець. Віспа може ускладнюватися маститом.

Лікування. Хворих корів ізолюють і поступають з ними у відповідності з інструк­цією. Уражені ділянки вим'я змазують 10 %-им спиртово-іхтіоловим розчином. Ви­разки обробляють 1-2 %-им розчином піоктаніну, 5-6 %-им розчином калію перман­ганату чи присипають сумішкою стрептоциду та борної кислоти, згодом застосовують стрептоцидову, борну, цинкову, ксероформну емульсію. Вим'я повинно бути сухим І чистим. У випадку сильної болючості вим'я можна зробити коротку новокаїнову бло­каду за Д. Д. Логвиновим.

Папіломи (бородавки) дійок (раріНотаІога сиііх раріїїае иЬегіх) -доброякісні фі-броепітеліальні новоутворення.

Причини виникнення бородавок остаточно не з'ясовані. Є думки, що вони вірус­ної етіології або ж є результатом порушень обміну речовин. Виникненню їх сприя­ють антисанітарні умови утримання тварин та тривале подразнення шкіри дійок по­шкодженнями долівки, несправними доїльними апаратами і т. п. Звичайно бородавки виявляються у молодих корів і можуть бути поодинокими та множинними. Остапи: перешкоджають доїнню корів - вони тріскаються, кровоточать, болять, викликають запальну реакцію.

Клінічні ознаки. На шкірі дійок з'являються бородавчасті утворення у вигляді ши­пів або у формі цвітної капусти.

Прогноз сумнівний. Іноді лікування виявляється безрезультатним.

Лікування: якщо бородавки не перешкоджають доїнню, то їх не чіпають. Сильно розрослі папіломи, що еидять на ніжці, можна перев'язати, відкрутити, а ніжку при­текти ляпісом, рідким азотом, карболовою чи оцтовою кислотою і змазувати щоденно, до повного зникнення бородавок, саліциловим колодієм. Довгі бородавки перетягу­ють тонкою лігатурою біля основи, а периферію відрізають. Бородавки з широкою основою після ін'єкції під основу папіломи 4-5 мл 1 %-го розчину новокаїну вилущу­ють скальпелем та ножицями, зупиняють кров і накладають 1-2 шви або ж піддають утворену рану електрокоагуляції. Можна застосовувати внутрішньовенні введення

0,5 %-го розчину новокаїну 3-5 разів з інтервалом 72 години або підшкірні 4-6-разові ін`єкції з інтервалом 7 днів, тканинних та вітамінних препаратів.

Заслуговує на увагу застосування тканинного препарату з папілом (вирізані папі­ломи подрібнюють, висушують при 40 °С впродовж 3-5 діб, розтирають у ступці в "орошок, розводять фізрозчином у співвідношенні 1 : 20, фільтрують через шар марлі і стерилізують на водяній бані протягом 10 хв.). Вводять препарат підшкірно у дозі ^;-5 мл.

Є повідомлення, про позитивні наслідки 5-6-разового обмивання дійок теплим відваром меду ниці або змазування папілом маззю коломак.

Вади розвитку дійкового каналу

Звуження дійкового каналу (важке видоювання).

Етіологія. Звуження дійкового каналу виникають внаслідок уродженої чи набутої гіпертрофії сфінктера дійкового каналу, переродження його м'язів внаслідок запаль­них процесів, рубцевих стягувань після поранень. Сприяє цьому доїння "щипком". Часто звуження дійкового каналу буває наслідком нашарування зроговілих клітин (гі-терксратоз) на складки розетки дійкового каналу (А. А. Осетров).

Клінічні ознаки. При доїнні виділяється тонка цівка молока. Машинне доїння та-•:;гх корів неможливе, а при ручному доводиться затрачати багато зусиль та часу. При дьому часто травмується слизова оболонка цистерни з подальшим розвитком запаль­ного процесу чи розростанням гранулом на місці надривів. У ділянці сфінктера дійки вдається промацати потовщення чи рубець. Таких корів часто повністю не видоюють, д;о сприяє розвитку маститу.

Лікування: необхідно розслабити тонус сфінктера дійки чи розтягнути рубець. До-'р: наслідки тут дає насильне розширення дійкового каналу бужами А. А. Осетрова, г:зного діаметру, коли в дійковий канал вводять змазані вазеліном металеві, скляні чи пластмасові бужі, починаючи з найменшого - на 2-3 хв., тоді більший, ще більший і т д.. усі 8 номерів. Останній буж залишають у каналі на 20-30 хв., після чого його ви­ймають і доять корову. Залишати буж на довше не рекомендується, оскільки це може ъ нкликати параліч сфінктера чи некроз слизової оболонки дійки. При потребі бужі '••їожна застосовувати повторно через 4-5 днів.

Якщо звуження дійкового каналу викликане рубцевими стягуваннями, то іноді -даються до кривавого його розширення за способом Рощенка (обмивають дійку, обсушують її верхівку і фіксують пальцями лівої руки; правою рукою вводять у дійко-вий канал на 1-1,5 см тупоголовий двосічний ланцет, виймають його і вводять вдруге під кутом 90° до попереднього розрізу). Після операції у дійку вставляють постійний катетер, виготовлений власноруч, із поліетиленової трубочки, рясно змащений син­томіциновою емульсією, який виймають після повного загоєння дійкового каналу або після релаксації тварини і знеболення молочної залози. Корову доять через кожних 2-3 години впродовж З-х-7-ми днів, а тоді переходять на звичайний режим доїння. Роблять і теплі (40-^5 °С) содові ванночки, 7-8 днів поспіль.

Зарощення дійкового каналу виникає як наслідок розростання стінок сфінктера дійки після запальних та посттравматичних рубців, появи новоутворень на верхівці дійки. Воно супроводжується збільшенням дійки, розростанням сполучної тканини чи новоутворень.

Клінічні ознаки. Дійка збільшується, на місці дійкового каналу іноді виявляють тоненьку норицю, крізь яку з трудом виділяється молоко. Частка вим'я із зарощсним дійковим каналом поступово запустіває і атрофується.

Лікування: відновити дійковий канал за допомогою бужів, в крайньому випад­ку- кривавим способом. Іноді вдаються до ампутації верхівки дійки з подальшим перетисканням цистерни на час між доїннями за допомогою гумових кілець.

У тих випадках, коли дійковий канал заріс повністю, його можна створити штучно шляхом проколювання дійки в центрі верхівки аж до з'єднання з дійковою цистерною, з подальшим розширенням створеного каналу за допомогою молочного катетера, роз­ширювача дійки чи ковпачкового ножа. Щоб уникнути зарощування каналу, в його отвір вводять на 48-60 годин шовкову турунду, просочену рідкою маззю Вишнсвсько-го з додаванням натрію цитрату. Замість турунди можна вставляти в утворений канал

хлорвінілову чи поліетиленову трубку.

Звуження порожнини молоч­ної цистерни. Причини - ті ж, а також новоутворення у молочній цистерні, що зменшує її порожни­ну. При загальному звуженні ви­являють ущільнення по всій до­вжині дійки; дійка стає твердою, ввести в неї катетер важко, молоко легко видоюється з цистерни, але наповнюється молоком вона дуже повільно. При місцевому звужен­ні дійкової цистерни, що буває- найчастіше біля основи дійки, виявляють обмежені потовщення на рівні циркулярної складки сли-

Рис. 148. Схема вирізання ковпачковим ножем сполучнотканинного розростання у цистерні дійки:

1 - ніж у закритому стані; 2 - ніж, введений у дійку.

зової оболонки. Якщо запальний процес у цистерні виникає в сухостійний період, то після отелення може виявитися заросла цистерна,

Лікування при загальному звуженні цистерни, як правило, неефективне, тому краще запустити цю частку вим'я.

П ри обмеженому звуженні молочної цистерни можна застосувати хірургічне видалення розрослої сполучної тканини з використанням ковпачкового ножа. При цьому дійкову цистерну нижче місця зву­ження промивають декілька разів розчина­ми антисептиків, роблять місцеву інфіль­траційну анестезію навколо основи дійки, вводять у дійковий канал закритий ко ві тач­ковий ніж, просувають його вище місця зрощення, розкривають, опускають рухо­му частину нижче місця зрощення і, дещо стискаючи дійку пальцями, підводять рі­жучу його частину до трубки. Повертаючи ніж декілька разів вправо і вліво, вирізають розрослу тканину і відновлюють просвіт лійкового каналу

Функціональні розлади вим'я

Лакторея (іпсопііпепиа Іасііх) - мимовільне витікання молока є ознакою атрофії, слабкості чи паралічу сфінктера дійки на ґрунті травм, запалень, рубцевих переро­джень чи новоутворень у лійковому каналі. У окремих корів лакторея буває зв'язаною із статевим циклом чи певним сезоном року.

Симптоми. Мимовільне виділення молока (краплями чи цівками) при наближенні часу доїння, при поверненні з пасовища. Іноді молоко починає витікати при підго­товці вим'я до доїння. При доїнні таких корів молоко мимовільно витікає з цистерни широким струмком.

Прогноз - при зниженні тонусу сфінктера - сприятливий, при паралічах, рубцях та новоутвореннях - сумнівний.

Лікування: консервативне - масаж верхівки дійки пучками пальців по 10-15 хв. щодня після доїння; змазування сфінктера дійки 1-2 %-ю йодною маззю; формування на верхівці дійки колоїдного ковпачка (витерту насухо після доїння верхівку дійки вмакають на 1 сек. в еластичний колодій), що перешкоджає виділенню молока і тоні­зує сфінктер. Можна одягати на кінчик дійки гумове кільце (рис. 149).

Рис. 149. Прийоми усунення лактореї:

А- масаж сфінктера дійки; Б- накладання кисетного шва; В- гумове кільце; Г - гумове кільце одіте на дійку.

Оперативне ліку­вання - застосування так званої заволо­ки - проведення під шкірою дійки навко­ло дійкового каналу зволоженої 5 %~им розчином йоду ліга­тури, вставивши пе­ред затягуванням ки­сетного вузла в дійко-вий канал молочний катетер. Через 9-10 діб лігатури зніма­ють. Можна вводити

у кількох точках навколо дійкового каналу по 0,1 мл дондрену (суміш гранугенону із розчиненими в олії ароматичними сполуками). Це сприяє виникненню асептичного запалення і утворенню рубця.

Дрібним тваринам вводять ефедрин всередину два — три рази на добу. При наявності новоутворень - їх видаляють.

Молочні камені. Іноді, внаслідок розладів загального обміну речовин, недодо-ювання корів, катару молочних ходів, відкладання солей фосфору чи обвапніння пластівців казеїну в них утворюються молочні камені, які або випадають у цистерну і виділяються з молоком у вигляді піску, або ж збільшуються до розміру горошини.

Клінічні ознаки. В перших порціях молока виявляють "молочний пісок", у дійці про­мацуються рухливі щільні утворення, які періодично обумовлюють важке видоювання. Лікування: дрібні камені можна видавити через дійковий канал. Пухкі камені-роздробити катетером або вливанням у цистерну теплого 1 %-го розчину поташу з наступним введенням у дійку олії чи вазелінового масла. Великі камені - видалити через розріз цистерни з подальшим накладанням на рану швів і укріпленням у каналі молочного катетера.

Затримання молока. Спостерігається у деяких корів і кіз на грунті гальмування рефлексу молоковіддачі (виділення гіпофізом окситоцину) і, навпаки, виділення над-нирниками адреналіну, що звужує судини й альвеоли і молоко не скидається з альве­ол. Подібне трапляється при відлученні телят, зміні доярки, невмілому доїнні, грубій поведінці з твариною. Іноді воно реєструється при запаленнях геніталій, охоті.

Клінічні ознаки - немає молока в молочній цистерні, різке зниження надою при відсутності ураження залози.

Дифереиційний діагноз — виключити агалактію, гіпогалактію. Лікування: необхідно усунути причину, що обумовила затримання молока; до­тримуватися правил підготовки доїльної апаратури до доїння та технології доїння з обов'язковим підготовчим та додатковим масажем; обходження з тваринами під час лоїння повинно бути спокійним, лагідним. Для стимулювання молоковіддачі можна звести тварині окситоцин. Окремі автори радять застосовувати заспокійливі препара­ти та нагнітання повітря у піхву. Обов'язковим елементом профілактики є санітарно-просвітня робота.

Самовидоювання — ця вада полягає у висмоктуванні молока з свого вим'я чи вим'я інших корів. Відучити корову від цієї вади неможливо, тому її коротко прив'я­зують у стійлі, при випасанні одягають намордник з колючками. Таких корів звичай­но вибраковують.