Післяродові ендометрити і метрити

Такий поділ умовний, оскіль­ки при запаленні уражується не тільки слизова оболон­ка, а й прилеглі до неї тканини. Запалення матки та її оболонок трапляється частіше, ніж інші післяродові ускладнення.

Післяродові ендометрити розвиваються за типом ка­тарального, катарально-гнійного, фібринозного, некторичного та гангренозного запалень, за перебігом — гост­рого, хронічного та прихованого.

Гострі післяродові ендометрити. Найчастіше розви­ваються у корів (10—35 %) на 3—5-ту добу після оте­лення.

Причини. Інфікування матки під час родопомочі , при важких родах або затриманні посліду, вивороті або випаданні матки. Дуже часто інфекція, патогенні гриби заносяться не досить підготовленими руками, погано знезараженими інструментами при поданні родопомочіG або штучному осіменінні тварин. Нерідко специфічна інфекція (бруцельоз, туберкульоз та ін.) є причиною за­палення матки або її оболонок.

Хвороба може виникнути внаслідок травмування мат­ки при затриманні посліду, неякісному відокремленні плідних оболонок, недостатньому скороченні м'язів мат­ки у післяродовий період, ускладненого впливом мікро­бів, абортів, внаслідок інфекції, мацерованого або ем­фізематозного плода у матці. Запалення з піхви або шийки матки може поширитися на слизову оболонку матки.

Розвиткові хвороби сприяють також неправильна го­дівля тварин (надмір концентратів, нестача вітамінів), погані умови утримання (відсутність моціону), погіршення загального стану (слабкість або перевтома).

Гострий катаральний і катарально-гнійний ендомет­рит. Спочатку розвиток ендометриту встановити немож­ливо, оскільки після отелення виділяється значна кількість лохій. Потім із зовнішніх статевих органів витікає слизовий (катаральний) або слизово-гнійний (катарально-гнїйний) більш рідкий ексудат. Багато ексудату з неприємним запахом виділяється, коли тварина лежить.

Спочатку загальний стан тварини не змінюється. З розвитком хвороби тварина стогне. Корова часто на­буває пози для сечовиділення, потім тривалий час сто­їть з піднятим хвостом. Загальний стан її погіршується, вона погано приймає корми. Знижується молочна про­дуктивність. Підвищується температура тіла. На вульві і внутрішній поверхні кореня хвоста утворюються засох­лі кірочки. Виділення лохій затримується, що дає під­ставу підозрювати катаральний ендометрит. Однак такий стан до кінця другого тижня після родів може поліпши­тися.

Вагінальним дослідженим, встановлюють, що канал шийки матки трохи відкритий із нього виділяється ек­судат. Разом з тим шийка матки, піхви і її переддвер'я ніяких ушкоджень не мають.

При ректальному дослідженні знаходять збільшений у розмірах один або два роги матки, які при промацу­ванні слабо скорочуються. Нагромадження в розі матки ексудату супроводжується флуктуацією та опусканням її у черевну порожнину.

У кобил ендометрит спостерігається у гострій формі і протягом перших 4 днів закінчується сепсисом і заги­беллю тварин.

Гострий фібринозний ендометрит. Загальний стан тварини, температура, пульс та дихання —у межах нор­ми. Запалення поверхневого шару слизової оболонки матки супроводжується випотіванням фібрину. З матки виділяється назовні жовто-бурий ексудат з домішками пластівців або шматочків фібрину.

Ректальним дослідженням виявляють збільшення матки внаслідок збільшення її рогів. Вони стають бо­лючими, асиметричними і під час промацування не ско­рочуються. Отже, матка набуває атонічного стану. Іноді в одному з її рогів відчувається крепітація. У більшості випадків (90—95 %) внаслідок своєчасної діагностики та лікування тварина видужує, її здатність відтворює­ться протягом 3 місяців.

Некротичний метрит. Характеризується некрозом майже всіх шарів матки. Розвивається внаслідок впли­ву вірулентної мікрофлори на травмовані тканини мат­ки. Перебіг хвороби за типом сепсису. Стан тварини важкий, температура тіла підвищена, пульс частий, спо­стерігається атонія шлунка, запалення молочної залози. Задні кінцівки перебувають у стані параплегії.

У матці нагромаджується ексудат, і вона збільшує­ться. Внутрішнім дослідженням встановлюють атонію м'язів матки і неоднакову щільність її тканин. Із зов­нішніх статевих органів виділяється незначна кількість червонуватого або брудно-сірого ексудату. Він має до­мішки або пластівці фібрину та змертвілих тканин. Іно­ді в ексудаті виявляють відшаровані карункули. Слизо­ва оболонка переддвер'я і піхви гаряча й суха.

Якщо некротичний процес охоплює тільки одні карун­кули і ендометрій мало змінюється, то хвороба закін­чується видужанням. В окремих тварин спостерігається відновлення статевих циклів. Взагалі при Цьому захворюванні тварини втрачають відтворювальну здатність. Запалення поширюється на прилеглі тканини, через що розвивається перитоніт (запалення очеревини), перимет­рит (запалення серозної оболонки матки) або парамет­рит (запалення сполучної тканини навколо матки). За­хворювання закінчується сепсисом та загибеллю тва­рини.

Гангренозний септичний метрит. Одне з найважчих післяродових захворювань, як ускладнення можливий сепсис. Тканини матки зазнають гнильного розкладу в цілому або некротизуються окремі її ділянки. Хвороба спостерігається в перші дні після родів внаслідок усклад­нення травм матки анаеробною інфекцією.

Під час хвороби тварина перебуває в стані крайньої депресії; температура тіла коливається в межах 41— 42 °С, апетит поганий, пульс і дихання прискорені. Тва­рина більше лежить. У неї спостерігається смердючий пронос, гіпотонія передшлунків та кишок. Секреторна діяльність молочної залози знижується або припиняєть­ся. Тяжка інтоксикація призводить до розвитку сепсису.

Із зовнішніх статевих шляхів виділяється буро-червоного або коричневого кольору ексудат з домішками некротизованих тканин. Він має дуже неприємний гниль­ний запах. Поряд з ураженням матки спостерігається некротичне запалення її шийки, піхви та статевих губ. Вульва є набряклою і болючою.

Ректальним дослідженням встановлюють, що матка не скорочується, її стінки потовщені і болючі. Іноді тка­нини матки мають тістоподібну консистенцію, відчуває­ться крепітація. Це свідчить про нагромадження пухир­ців газу в стінці матки. Перебіг хвороби швидкий, і тва­рина гине на другу добу.

Лікування. При ендометритах та метритах по­трібна невідкладна лікувальна допомога. Вона полягає в загальній та місцевій терапії з урахуванням стану хво­рої тварини, характеру патологічного процесу та інших факторів.

Слід приділити увагу загальнозміцнюючій терапії (вводити до раціону тварини різноманітні легкоперетравні і високопоживні корми). Тварині надають моціон, поліпшують умови утримання.

М'язовий тонус при гнійно-катаральному ендометри­ті активізують масажем матки рукою через пряму киш­ку. Його виконують від верхівки рога до шийки матки.

Тривалість сеансу 5—10 хв. Курс лікування становить 4—10 сеансів з інтервалом 1—2 дні. Не слід робити ма­саж матки при некротичному і гангренозному септично­му метриті, хворобливому стані тварин і закритій шийці матки.

Виділений з матки ексудат при лежанні тварини своєчасно прибирають, а місце дезинфікують. Зовнішні статеві органи обробляють дезинфікуючими розчинами.

Нагромаджений ексудат видаляють з матки, а потім деякі автори рекомендують 1—2 рази промити матку че­рез 1—3 дні 3—5 %-м розчином натрію хлориду (при температурі 38—40 °С) або 2—4 %-м розчином іхтіолу, або 1—2 %-м розчином перекису водню. Через кілька хвилин розчин обов'язково відсмоктують з матки. Для цього використовують прилади для промивання матки або гінекологічні вакуум-апарати. Однак слід застерегти від зайвого промивання матки лікарськими розчинами (нітрофурани, антисептичні і в'яжучі), тому що руйнуються муцини і послаблюється захисна функція ендометрія.

При ендометриті в канал шийки матки вводять 1—2 таблетки екзутеру. Лікування екзутером повторюють 3—5 разів. Так само застосовують препарати метромакс, клосаметрин. Останнім часом для лікування ендометри­ту рекомендують гінекологічні свічки з фуразолідоном, фурагіном, хінозолом (3—5 шт.), трициліном (2—3 шт.), які вводять в матку щодня до видужання.

У матку вводять мазі, лініменти, суспензії, емульсії, гінекологічні свічки, палички, таблетки і капсули. Вони містять антибіотики (пеніцилін, біоміцин, стрептоміцин, неоміцин, міцерин) і сульфаніламідні препарати (стреп­тоцид, норсульфазол, сульфадимезин) або їхні суміші (трицилін, пеніцилін з стрептоміцином). Застосування антимікробних препаратів разом з протеолітичними фер­ментами (трицилін 10,0, альбуцид і трипсин 0,3 %-й роз­чин 250 мл) дає добрі результати.

Підвищення скорочувальної здатності матки досягає­ться підшкірними ін'єкціями пітуїтрину, мамофізину, окситоцину, гіфотоцину у дозах 30—60 ОД, повторюють ін'єкції через 2—3 дні. Напередодні корові підшкірно ін'єкують 3—4 мл 1 %-го розчину синестролу або масля­ного розчину фолікуліну (естрону).

Доцільно використовувати новокаїнову терапію з па­тогенетичною метою. О. К. Кузнецов рекомендує внутрішньовенне введення свіжовиготовленого 0,25 %-го розчину новокаїну на ізотонічному розчині натрію хло­риду. Доза розчину новокаїну— 1 мл на 1 кг маси тва­рини. Суміш розчину новокаїну з тераміцином застосо­вують для лікування післяродового катарально-гнійного ендометриту.

Надійними методами патогенетичної терапії ендомет­ритів у корів є внутрішньоаортальна ін'єкція новокаїну за Д. Д. Логвіновим і Н. Д. Вольвач і надплевральна блокада черевних нервів і пограничного стовбура симпа­тичного нерва за В. В. Мосіним.

Для лікування ендометриту використовують кисле молоко. Спочатку готують первинну закваску. Свіжі мо­лочні відвійки (2—3 л) пастеризують (80—85 °С) про­тягом 10—15 хв і після охолодження до 35—40 °С дода­ють одну столову ложку сметани. Далі на 2 л пастеризо­ваних і охолоджених відвійок додають одну столову ложку виготовленої закваски. Протягом доби заквашені відвійки зберігають у теплому місці до утворення кис­лого молока. Одно-дворазове внутрішньоматкове введен­ня теплого кислого молока (1,5—2 л) змінює маткове середовище і сприяє видужанню на 14—20 добу.

Іхтіолотерапія дає позитивні результати при гострих, післяродових ендометритах. Для цього готують на фізіо­логічному розчині натрію хлориду 7—10 %-й розчин іх­тіолу. Виготовлений розчин ін'єкують 3—6 разів підшкір­но в ділянці шиї або внутрішньом'язово (крижі) в дозі 20—40 мл. Інтервал між ін'єкціями становить 48 год.

Коровам, хворим на ендометрит, внутрішньовенно вводять трипафлавін з розрахунку 2—3 мг/кг живої ма­си у вигляді 1 %-го розчину в поєднанні з ампіциліном в дозі 10 мг/кг живої маси. Розчин повторно ін'єкують через 2—3 дні.

При фібринозному ендометриті намагаються відно­вити скорочення м'язів матки підшкірною ін'єкцією окситоцину, мамофізину, пітуїтрину. Вводять антимікроб­ні речовини. Провадять курс антибіотикотерапії.

Лікування некротичного і гангренозного метритів по­чинають ретельною обробкою зовнішніх статевих орга­нів дезинфікуючими засобами з дотриманням особистої гігієни. Далі здійснюють інтенсивне комплексне лікуван­ня. В матку інстилюють антимікробні речовини (трицилін, стрептоцид, йодоформ, 10 %-й розчин іхтіолу або 10 %-у іхтіолову мазь, яку виготовляють на вазеліново му маслі). Інтоксикації організму запобігають внутріш­ньовенною ін'єкцією 0,9 %-го ізотонічного розчину на­трію хлориду, 5 %-го розчину глюкози, 40 %-го розчину гексаметилентетраміну. При важкому перебігу хвороби щодня застосовують гемотерапію (1 л) до поліпшення загального стану. Кров (800 мл) консервують 10%-м розчином натрію саліциліту (200 мл). Внутрішньом'язово ін'єкують антибіотики пролонгованої дії (біцилін). Роботу серця підтримують ін'єкцією кофеїну. Для поси­лення скорочувальної діяльності матки застосовують маткові засоби (ерготин, окситоцин, пітуїтрин, сине­строл).

Критерієм видужання хворої корови є припинення ви­ділення ексудату з матки і скорочення її до нормальних розмірів. Бактеріологічне дослідження мазків не повин­но мати мікробів. Контролюють стан ендометрія матки шляхом гістохімічного дослідження. Шматочки слизової оболонки для дослідження беруть «Утеротомом».

Профілактика. Родопоміч подають після під­готовки зовнішніх статевих органів тварини. Звертають увагу на добру обробку рук та інструментів, запобігають травмуванню родових шляхів.

Статеві органи кожної корови після родів на 4—5-у добу досліджують за ректальним і вагінальним метода­ми. Самок з виділеннями із статевих шляхів ізолюють і лікують в ізоляторі.

Своєчасно виявляють і лікують мастити, оскільки во­ни можуть бути причиною ендометритів. Тварин з оз­наками аборту розміщують окремо до з'ясування етіо­логії.

ЗАГАЛЬНА ПІСЛЯРОДОВА ІНФЕКЦІЯ

Збудниками післяродової інфекції є стрептококи, ста­філококи, синьогнійна паличка, палички некрозу, кишко­ва, паратифозна та ін. Вони потрапляють до організму екзогенним та ендогенним шляхами.

При екзогенному зараженні мікроби у більшості ви-цадків проникають крізь рани і садини статевих органів. Інфекція заноситься погано знезараженими руками аку­шера і його помічників, мотузками, інструментами, а та­кож брудною підстилкою, каловими масами. Ймовірність занесення інфекції стає тим більшою, чим тривалішими «були роди, чим більшою була акушерська допомога

Ендогенне зараження виявляється у тому, що мікроби, достатня кількість яких є у статевому апараті або інших внутрішніх органах самки, до настання певних умов не проявляють своєї дії. Це так звана «спляча інфекція».

Під час родів і в післяродовий період у статевих органах утворюється сприятливе середовище (макро- і мік­ротравми слизової оболонки, удари, лохії) для розвитку мікробів. На родову діяльність тварина витрачає багато сил і енергії, через що дуже втомлюється, і це негативи '' впливає на її загальний стан та нервову систему. Значно знижується роль захисних біологічних факторів. Прояву активності і патогенної дії мікробів в ослабленому ор­ганізмі породіллі сприяють гіповітамінози та авітамінози, мінеральне голодування, порушення обміну речовин. та ін. З вогнища інфекції мікроби та їхні токсини всмоктуються в кров і спричинюють небезпечну для життя самки загальну післяродову інфекцію — сепсис.

Мікроби та їхні токсини поширюються в організмі, затримуються в лімфатичних вузлах, селезінці, печінці та інших;; внутрішніх органах, де частково або повністю знезара­жуються. Часом в таких умовах загальне захворювання не розвивається, іноді виникають тільки окремі гнійні запалення. Сепсис розвивається двома шляхами:, npи першому — мікроби і токсини потрапляють у кров і спри­чинюють важку інтоксикацію всього організму, при дру­гому— мікроби заносяться із септичного вогнища у віддалені тканини і органи, утворюючи метастази у вигляді, гнійних запалень.

Сепсис поділяють на післяродову септицемію, після­родову піємію і післяродову септикопіємію. Для септич­ного захворювання характерним є загальне зараження організму.

Післяродова септицемія — це загальне інфекційне захворювання, що виникає як ускладнення місцевого за­пального процесу і характеризується нагромадженням у крові мікробів та їхніх токсинів Інакше захворюван­ня називають сепсисом без метастазів.

Причини. Збудником хвороби є гемолізуючий стрептокок і .рідше стафілокок, кишкова паличка та ін.

Симптоми. Післяродова септицемія розвивається у корів і кобил після аборту або після родової травми. Захворювання виявляється у загальному пригніченні тварин та появі слабкості. Температура тіла на початку захворювання близько 40—41 °С і потім не знижується, тільки перед видужанням або смертю вона стає нор­мальною або пониженою.

Якщо тварина стоїть, вона покачується з боку на бік, з труднощами лягає і встає. При лежанні корова наби­рає пози, яка до деякої міри нагадує позу при родиль­ному парезі. Розлад у кишках виявляється проносами або запорами. Тварина не приймає корму. Секреція мо­лока різко знижується або зовсім припиняється.

Під час огляду статевого апарату самки спостерігають гнійно-гнилісний процес. У ряді випадків ніяких пошкоджень не виявляють, що свідчить про слабкі за­хисні сили організму.

Наявність у матці корови або вівці емфізематозного плода призводить тварину до смерті на 2—4-у добу, хоч хвороба може затягуватися до восьми і більше діб. У ко­бил перебіг септицемії гострий і на другу-третю добу закінчується загибеллю. Кози через розвинутий некроз матки швидко гинуть. У свиней, собак і кішок захворю­вання (особливо якщо є емфізематозні плоди у матці) триває від 5 до 7 год, рідше до 3 діб. Хвороба здебіль­шого закінчується смертю.

Післяродова піємія — загальне інфекційне захворю­вання, яке є ускладненням місцевого запалення і вияв­ляється утворенням нових гнійних вогнищ.

Причини. Хвороба розвивається після потраплян­ня в травмовані тканини статевого апарату стафілококів. Збудниками захворювання є стрептококи, кишкова па­личка, пневмококи. Віддалений від статевих органів осе­редок гнійного запалення іноді може бути причиною піємії. В деяких випадках локалізацію гнійного запа­лення взагалі не вдається виявити.

Симптоми. У статевих органах хворої тварини при вагінальному дослідженні виявляють гнійне запа­лення. Ознаки хвороби розвиваються швидко і дуже різ­номанітні, за характером прояву. Температура тіла хво­рої тварини 40—41 °С. У процесі хвороби вона може періодично коливатися. Надалі температура тіла посту­пово знижується. В окремих хворих тварин коливань тем­ператури не буває. Озноби проявляються щодня, кілька разів за день або через деякі проміжки часу.

Загальний стан пригнічений. Тварина не приймає кор­му, багато п'є води. Секреція і виділення молока припи­няється. Гнійні запалення (метастази) з'являються у внутрішніх органах (легенях, печінці, нирках, селезінці) і в суглобах кінцівок. Гнійні артрити виникають у склад­них суглобах, тазостегновому і колінному. Часто ура­жується скакальний суглоб. При захворюванні суглобів тварина втрачає здатність рухатись і змушена довго лежати. При вимушеному і тривалому лежанні порушу­ється крово- і лімфообіг у м'яких тканинах, особливо там, де є кісткові виступи, що призводять до утворення пролежнів (декубітальних виразок). ,

Хвороба може тривати до 15 днів. Закінчується Хво­роба яо-різному. Видужання настає при своєчасному лі­куванні і достатніх захисних силах організму, у решті випадків — смерть.

Післяродова септикопіємія — змішана форма сепси­су. Хворрба виникає внаслідок ускладнення місцевого запального процесу і характеризується клінічними озна­ками, які властиві септицемії або піємії.

Причини. Септикопіемію спричинюють стрептоко­ки і стафілококи та інші мікроорганізми.

Симптоми. Захворювання починається однією з форм сепсису (септицемією або піємією), яка може переходити в іншу форму. Перебіг септикопіємії затягує­ться до кількох тижнів і навіть місяців. Тварина швидко худне, що призводить її до загибелі. У корів втрачаю­ться молочна продуктивність і здатність до розмноження.

Коливання температури — середнє між температурою при септикоміємії і піємії. Зниження температури тіла до нормальних меж ще не означає, що тварина видужа­ла. Деякий час за твариною спостерігають і регулярно контролюють температуру тіла.

Лікування післяродової інфекції

Лікування спрямовують на активізацію життєвого тонусу та захисних сил організму. Тварину ізолюють, надають спокій у теплому, світлому, добре провентильо­ваному приміщенні без протягів. Щоб запобігти розвит­кові пролежнів, станок добре вистелюють сухою, чистою і м'якою підстилкою.

Раціон хворої тварини має бути високопоживним, а корми — легкоперетравними, щоб підтримувати обмін речовин організму на належному рівні. До раціону вво­дять якісне сіно, пророщений овес, бовтанку з висівок або жмиху. У бовтанку двічі на день додають великим тваринам по 30—40 г натрію гідрокарбонату (питної соди). Необхідно згодовувати моркву, буряки, турнепс, брукву і ріпу, поєднуючи згодовування коренеплодів з мінеральною підгодівлею. Хворим тваринам не можна згодовувати силос. Напувають їх теплою водою без об­межень.

Здійснюють гінекологічне обстеження статевого апа­рату самки. У разі виявлення сепсисного вогнища не­відкладно роблять хірургічну обробку, його. З матки видаляють вміст (лохії), лікуючи цим самим одне з сприятливих середовищ для розмноження мікроорганізмів.

З ран статевих органів видаляють некротизовані тка­нини разом із здоровими, спочатку з одного краю, а потім з другого. Після обробки рани сульфаніламідними препаратами або антибіотиками її з’єднують швами.

Утворені абсцеси розрізають. Порожнину абсцесу промивають дезинфікуючим розчином з наступною об­робкою стрептоцидом або емульсією стрептоциду, син­томіцину.

Життєвий тонус організму стимулюють переливанням крові, ін'єкцією кровозамінних розчинів (протягом 5—7 днів підряд у яремну вену вводять 40 %-й розчин глю­кози—200—250 мл на один прийом і як патогенетичний засіб—0,25 % :й розчин новокаїну з розрахунку 1 мл на 1 кг живої маси тварини). Добрим протизапальним засобом є 10 % -й розчин кальцію хлориду. Його застосо­вують внутрішньовенно. Серцеву діяльність підтримують препаратами наперстянки, кофеїну, камфори, діланізиду, лантозиду, гіталену. Використовують також різні антибіотики. Перш ніж застосувати антибіотики, пере­віряють чутливість мікробів до них. Антибіотики ін'єкують у чистому вигляді або в поєднанні (пеніцилін з стрептоміцином, еритроміцин з тетрацикліном, олеандо­міцин з тетрацикліном тощо). Корисними при лікуванні є новокаїнові блокади.

Після ліквідації септичного вогнища у молочній за­лози корови можна виконати коротку новокаїнову блокаду за Д. Д. Логвіновим або анестезію зовнішнього сім'яного нерва за Б. А. Башкіровим. При гнійних артритах роблять пункції порожнин суг­лобів з використанням розчинів антибіотиків або дезин­фікуючих засобів.

Профілактика. У боротьбі з післяродовою ін­фекцією велике значення має профілактика кровотечі, ударів і розривів тканин статевих органів під час родо­помочі.

Слід додержувати правил асептики й антисептики при родопомочі. Особливу увагу приділяють підготовці зовнішніх статевих органів самки, рук акушера, інстру­ментів. Повторну обробку рук та інструментів прово­дять за потребою. Загиблі плоди (особливо емфізема­тозні) видаляють з матки якомога швидше. Потрібен догляд за самкою та її статевими органами у післяро­довий період.