Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
соціологія змк.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
598 Кб
Скачать
☆
  1. Типологічні особливості змк.

Засоби масової комунікації вже давно перетворилися на найважливішу складову частину нашого громадського життя. Це явище в різних аспектах намагаються осмислити політологи, соціологи, філософи, культурологи, психологи. Сьогодні ЗМК розглядається як інструмент формування суспільних поглядів та настроїв. Основною особливістю і знаряддям ЗМК є мова.Масову комунікацію від усіх інших видів спілкування відрізняють три суттєві особливості: 1) це канал, технічний засіб, за допомогою якого передається інформація, 2) процес спілкування охоплює не окремих людей, а цілі соціальні групи та спільноти, перетворюючи тим самим людське спілкування в масове, 3) масовокомунікаційне спілкування має організований характер.

Особливістю ЗМК також є те, що вони включають у себе таку сферу духовного виробництва, як літературно-творчу діяльність журналістів та інших учасників публічного або публіцистичного дискурсу. Журналістика як тип творчості створює власний інформаційний продукт – цілісну картину поточної дійсності. І інших конкурентів у цьому аспекті в неї немає. За допомогою ЗМК створюється динамічна картина світу. 

Крім того, ще однією особливістю ЗМК є інтерактивність, так як основним ЗМК останнім часом являється Інтернет. Как принципиально новое средство массовой коммуникации, он обладает такими характеристиками, как интерактивность, открытость, отсутствие временных и пространственных ограничений, виртуальность.С технологической точки зрения интерактивность представляет собой двухстороннее, диалоговое взаимодействие в режиме реального времени. С позиций теории коммуникации интерактивность выделяется как один из трех (коммуникация, интеракция, перцепция) взаимосвязанных аспектов общения

  1. Особливості окремих каналів комунікації

Дослідження західними вченими різних видів комунікації дозволяють зробити висновок, щоуспіх чи невдача комунікації зал. в тому числі й від засобів та способів передачі інф-ї..Канал – це засіб, за доп. якого повідомлення передається від джерела до адресата. В теорії МК прийнято виділяти в якості каналів комунікації ЗМК (преса, радіо, телеб, інтернет) таміжособ. канали (верб, неверб та пара вербальні засоби передачі інформації). 

Координація і взаємодія різних мас-медіа (преси, радіо, телебачення, Інтернет-медіа) успішно здійснюється тоді, коли у діяльності кожного з них у повній мірі розкриваються специфічні (типологічні) особливості та переваги. Однак їх максимальне використання неможливе без глибокого розуміння журналістами особливостей засобу комунікації, який знаходиться у їх розпорядженні, без творчого пошуку найбільш адекватних форм подачі матеріалів, які відповідають його природі. Власне типологічні особливості різних каналів комунікації залежать від особливості сприйняття людиною інформації та технічних характеристик і технології підготовки матеріалів у різних медіа.  Телебачення. Синтезуючи звук та зображення, телебачення забезпечує більш широкі комунікаційні можливості. Для глядача, який спостерігає пряму трансляцію з місця події, ТБ здатне створити «ефект присутності» - більший, ніж радіо чи газета. «Ефект особистісного спілкування» зближує телевізійну комунікацію з формами міжособистісного спілкування..  Радіо. Унікальність радіо – в його повсюдності та доступності. Люди слухають радіо, займаючись ін справами. Вони корист. радіо, аби дізнатись новини, послухати музику, відволіктись від справ та відчути себе причетним до життя оточ світу. Тривалість життя радіоповідомлення – так само, як і телеінформації – не перевищує тривалості його передачі.  Преса. Це масові періодичні друковані видання – газети та журнали. Газети розрізняються: 1) за періодичністю; 2) за масштабом; 3) за профілем. У кожної газети – своя аудиторія певного розміру (в залежності від тиражу), професійного та соціально-демографічного профілю. Провідні газети світу мають свої бюро в низці зарубіжних країн. Через газету людина ототожнює себе із суспільством, вона допомагає йому відчувати себе громадянином, членом професійної чи іншої соціальної групи.