53. Опитування та його види: анкетування та інтерв’ювання у дослідженні змк.

Опитування - це найбільш поширений і незамінний спосіб отримання інформації про життєвий світ людини, її наміри, мотиви, думки, події, результати людської діяльності тощо.

Цей метод є широковживаним не тільки серед соціологів, а й серед журналістів, юристів, лікарів, педагогів, тобто тих, хто працює з людьми. Специфіка соціологічного опитування полягає в тому, що, опитавши певну кількість індивідів і зі­бравши їхні суб'єктивні думки, дослідник за допомогою спеціальної дослідницької техніки та процедур отримує інформацію про соціально типову думку, виводить осереднену картину дійсності. Застосовуючи метод опитування, соціолог здобуває достовірне, об'єктивне й унікальне знання про певні суспільні процеси.

Перші згадування про проведення опитувань належать до часів Стародавнього світу. Зазвичай, вони пов'язувалися зі встановленням кількості населення, здатного носити зброю та сплачувати податки. Становлення опитування як наукового методу здобуття інформації припадає на кінець XIX ст. Саме в цей період відбуваються масові переписи населення, ведеться облік урожаїв, худоби, землі, засобів виробництва, збирається інформація з моральної статистики тощо.

Існує два основних типи опитувальних методів: анкетне опитування (анкетування) та інтерв'ю.

Виділяють такі різновиди анкетного опитування:

• анкетування індивідуальне - вид анкетування, що не перед­бачає спільності місця та часу при заповненні анкети для всієї сукупності респондентів;

• анкетування групове — вид анкетування, котрий перед­бачає одночасне заповнення анкети групою людей, зібраною в одному приміщенні;

•  поштове анкетування — вид анкетування, який перед­бачає розповсюдження анкети поштою та очікування її по­вернення після заповнення респондентом;

• пресове анкетування (в ЗМІ) - вид анкетування, що ад­ресується специфічному контингенту: читачам газети, слуха­чам радіо, телеглядачам;

• експертне анкетування - вид анкетування спеціалістів-фахівців з проблеми, що є предметом вивчення.

Процесу складання анкети має передувати етап ґрунтовного вивчення наукової літератури з досліджуваної проблеми. Існують також окремі правила, методичні вимоги щодо послідов­ності питань в анкеті (про це детально див. нижче), а також організаційно-технічні процедури проведення анкетування.

Інтерв'ю - це метод здобуття соціологічної інформації, що полягає в безпосеред­ньому спілкуванні дослідника та респондента.

Виділяють такі різновиди інтерв'ю:

•  фіксоване (стандартизоване) - різновид інтерв'ю, що суворо регламентований питальником;

• фокусоване - різновид інтерв'ю, при якому респондента заздалегідь знайомлять із проблематикою бесіди;

•  вільне (нестандартизоване, неформалізоване) - різно­вид інтерв'ю, у якому тему визначено заздалегідь, а інтерв'юер має певну свободу при веденні бесіди.

•  квазі-інтерв'ю у фокус-групах - ретельно спланована дискусія, націлена на збір думок респондентів за неформаль­них обставин.

Поряд із двома основними типами опитування - анкету­ванням та інтерв'ю - існує й такий специфічний його різно­вид, як соціометричне опитування.

Соціометрія - це різновид опитування, спрямований на вимір соціальних дистанцій між членами певної групи. Уперше в соціології описав цей метод і використав його практично Я. Морено - американський психіатр та соціаль­ний психолог, представник Колумбійської школи в соціології. Здійснюючи кількісний і якісний аналіз емоційних взаємин у колективі, він сформулював тенденції групової міжособистісної взаємодії. Основним документом у соціометрії є соціометричний тест, мета якого - виміряти ступінь згуртованості-роз'єднаності групи, виміряти соціальні відстані між людьми в ко­лективі, що зумовлені відносинами симпатії-антипатії, притягання-відштовхування тощо.

У результаті такого опитування виявляються неформальні лідери в колективі - "зірки", "бажані члени колективу" та "від­чужені члени колективу". Ця методика дає можливість до­слідити стан соціально-психологічного клімату в колективі й виробити практичні рекомендації щодо його поліпшення, її широко застосовують у соціальній психології при вивченні міжособистісних стосунків у групах, при виявленні особли­вих підсистем - групових утворень всередині більш широ­ких груп, при дослідженні неформального лідерства.