57. Соціологічне дослідження ланок комунікаційного процесу.

58. Соціологічне дослідження каналів масової комунікації

Нічого конкретного нема.але на мою думку, тут варто описати що саме досліджують при аналізі різних змі

Типу на тб, радіо рейтинг передач.

Кароче сама не знаю шо)))

59.Особливості окремих каналів комунікації

Дослідження західними вченими різних видів комунікації дозволяють зробити висновок, що успіх чи невдача комунікації зал. в тому числі й від засобів та способів передачі інф-ї.. Канал – це засіб, за доп. якого повідомлення передається від джерела до адресата. В теорії МК прийнято виділяти в якості каналів комунікації ЗМК (преса, радіо, телеб, інтернет) та міжособ. канали(верб, неверб та пара вербальні засоби передачі інф-ї).  Координація і взаємодія різних мас-медіа (преси, радіо, телебачення, Інтернет-медіа) успішно здійснюється тоді, коли у діяльності кожного з них у повній мірі розкриваються специфічні (типологічні) особливості та переваги. Однак їх максимальне використання неможливе без глибокого розуміння журналістами особливостей засобу комунікації, який знаходиться у їх розпорядженні, без творчого пошуку найбільш адекватних форм подачі матеріалів, які відповідають його природі. Власне типологічні особливості різних каналів комунікації залежать від особливості сприйняття людиною інформації та технічних характеристик і технології підготовки матеріалів у різних медіа.  Телебачення. Синтезуючи звук та зображення, телебачення забезпечує більш широкі комунікаційні можливості. Для глядача, який спостерігає пряму трансляцію з місця події, ТБ здатне створити «ефект присутності» - більший, ніж радіо чи газета. «Ефект особистісного спілкування» зближує телевізійну комунікацію з формами міжособистісного спілкування..  Радіо. Унікальність радіо – в його повсюдності та доступності. Люди слухають радіо, займаючись ін справами. Вони корист. радіо, аби дізнатись новини, послухати музику, відволіктись від справ та відчути себе причетним до життя оточ світу. Тривалість життя радіоповідомлення – так само, як і телеінформації – не перевищує тривалості його передачі.  Преса. Це масові періодичні друковані видання – газети та журнали. Газети розрізняються: 1) за періодичністю; 2) за масштабом; 3) за профілем. У кожної газети – своя аудиторія певного розміру (в залежності від тиражу), професійного та соціально-демографічного профілю. Провідні газети світу мають свої бюро в низці зарубіжних країн. Через газету людина ототожнює себе із суспільством, вона допомагає йому відчувати себе громадянином, членом професійної чи іншої соціальної групи. 

Рома

57. Статистичний опис преси

Статистичний опис преси – кількісний метод дослідження. Одним із засновників і популяризаторів цього методу вважають французького журналіста, політичного діяча та вченого Жака Кейзера. Свої погляди Ж. Кейзер узагальнив у книзі "Французька щоденна преса", яка вийшла у рік його смерті. Об'єктом його дослідження були всі 12 щоденних паризьких газет і 88 провінційних. Одиницею спостереження автор обрав газету, а головним принципом — об'єктивність. Ж.Кейзер досліджував взаємозв'язок зростання тиражів газет і загальної кількості населення Франції, але головне все ж таки не це. Ж.Кейзер запропонував увести систему статистичної обробки французької преси. На кожну газету було заведено картку, в якій дослідник зазначив:

1) а) Назву газети; б) Написи, які слідують за назвою;

2) а) Місце розташування адміністрації; б) і редакції, якщо воно інше;

3) Періодичність;

4) Час виходу: ранок, вечір;

5) Дату виходу першого номеру;

6) Основний ареал розповсюдження;

7) Тираж (вказати джерело відомостей);

8) Ціну;

9) Формат;

10) а) Звичайна кількість шпальт; б) Кількість колонок на шпальті;

11) Назва й адреса друкарні;

12) а) кількість видань; б) ареал розповсюдження кожного видання;

13) Специфічні особливості газети;

14) Місце зберігання комплектів газети;

15) Редакційні каталоги та картотеки.

Тобто за подібною схемою можна проводити статистичний опис преси. Така універсальна модель здатна забезпечити аналіз за факторами та компонентами, що цікавлять дослідника.