41. Спостереження як метод вивчення аудитори змк.

Спостереження – це метод збору первинної соціологічної інформації шляхом прямої та безпосередньої реєстрації дослідником подій та умов, у яких вони мають місце. Спостереження спрямоване і, як правило, структуроване жорсткою програмою (формалізоване спостереження) чи планом (неформалізоване спостереження).

Головна перевага спостереження — безпосередність уявлень дослідника, активне продиціювання гіпотез у ході спостереження. Недоліки його полягають у неможливості гарантувати репрезентативність даних через труднощі практичного охоплення великої кількості явищ і у високій вірогідності помилок в інтерпретації подій з точки зору мотивів і спонукань діючих осіб.

Особливості спостереження в соціології:

• зв'язок спостерігача з об'єктом спостереження;

• спостерігач не може бути позбавлений чисто людської риси — емоційності сприйняття;

• складність повторного обстеження.

Труднощі спостереження поділяються на:

• суб'єктивні (пов'язані з особистістю спостерігача – можливість розуміння і тлумачення дослідником поведінки і дій інших людей через призму власного "я", через власну систему ціннісних орієнтацій, а емоційність людського сприйняття і неминучість впливу на результати спостереження досвіду, який вже є у спостерігача);

• об'єктивні (ті, що не залежать від спостерігача – обмеженість часу спостереження часом здійснення події).

Виділяються такі етапи проведення спостереження.

1. Встановлення об'єкта і предмету спостереження, визначення мети, постановка завдань.

2. Забезпечення доступу до середовища, встановлення контактів з людьми.

3. Вибір способу (виду) спостереження і розробка процедури на основі заздалегідь зібраних матеріалів.

4. Підготовка технічних документів і обладнання (тиражування карток, протоколів, інструкцій тощо).

5. Проведення спостереження, збір даних, накопичення інформації.

6. Запис результатів спостереження, який виконується у вигляді:

а) короткий запис "по гарячому сліду",

б) картки для реєстрації інформації,

в) протокол спостереження,

г) щоденник спостереження,

д) фото-, кіно і звукозапис.

7. Контроль спостереження, який можна здійснювати різними способами:

а) проведення розмов з учасниками подій,

б) звернення до документів,

в) верифікація результатів власного спостереження спостереженням, яке зробив інший спостерігач.

8. Звіт про спостереження, який має містити:

а) ретельну документацію про час, місце і обставини спостереження,

б) інформацію про спосіб спостереження,

в) характеристику осіб, що підлягають спостереженню,

г) детальний опис фактів, що спостерігалися,

д) власні замітки та інтерпретації спостерігача.

Види спостереження.

Спостереження буває структуроване:

• жорсткою програмою (формалізоване спостереження) чи планом (неформалізоване спостереження);

• включене (передбачає інтеграцію дослідника у події та процеси, що спостерігаються) і невключене (здійснюється при невтручанні дослідника у події, проводиться приховано чи при такій наявності спостерігача, коли цілі дослідження замасковані);

• польові (у природних умовах) і лабораторні (використовують найчастіше у психологічних і соціально-психологічних дослідженнях);

• систематичні (за заздалегідь розробленим планом вивчення об'єкта протягом визначеного часу) і несистематичні (короткочасні. Провадяться на стадії розвідки для формулювання гіпотез соціологічного дослідження чи для контролю і поповнення даних).

Найбільш достовірну інформацію можна отримати за допомогою організації "включеного" спостереження. У даному випадку соціолог може бути учасником соціальної дії чи процесу, коли він може спостерігати без "впливу" на процес, стаючи при цьому рівноправним учасником групи, в якій проводиться вивчення проблеми.

При "невключеному" спостереженні соціолог перебуває дещо збоку від групи, отримує в основному інформацію поверхову, без урахування мотивації, орієнтацій респондентів.

Відкрите спостереження проводиться за умови згоди групи чи колективу, закрите, навпаки, проводиться часто "інкогніто", члени групи не завжди мають уявлення, що за ними спостерігають.

При організації не стандартизованого спостереження в соціолога немає чіткого уявлення та плану дій, воно проводиться спонтанно, без погодження та чіткого плану. Стандартизоване — навпаки, усі дії жорстко регламентовані, у наявності план дій щодо фіксації елементів дії чи процесу, а також є чітка інструкція проведення аналізу. Для отримання надійної інформації потрібно спочатку створити індикатори, які повинні охоплювати весь спектр дій у колективі, де проводиться спостереження. Індикаторами можуть бути — кількість осіб, їх характеристики за віком, освітою, статтю та соціальним статусом, ставленням до певних процесів — репліки, вигуки, аплодування, шум в аудиторії, кількість запитань, їх зміст, напрям тощо.

Важливою умовою достовірності інформації, яка була отримана в процесі спостереження, є її надійність. Спостереження вважається надійним у тому випадку, коли при повторному проведенні спостереження (у тих же умовах на попередньому об'єкті та незалежно від того, ким воно повторювалось) отримуємо результати, які незначно відрізняються від попередньої інформації.

Спостереження використовується як на початку соціологічного дослідження, так і протягом усього пошуку надійної та достовірної інформації.

Результати спостереження фіксуються в протоколі, де нотуються час та місце проведення, основні характеристики процесу, дії, події.

Щоб отримати необхідну для цілей дослідження інформацію, тобто отримати відомості про важливі характеристики об'єкта, що вивчається, не упустити якихось важливих фактів, пов'язаних з його діяльністю, чи значимих відомостей про нього, слід заздалегідь ретельно розробити план і програму спостереження. При плануванні необхідно чітко встановити термін проведення спостереження і визначити засоби збору інформації. Крім того, досліднику важливо розв'язати питання про обмеженість сфери діяльності внаслідок можливостей, які він має (час, фінанси, кількість помічників та їх кваліфікація), а також врахувати можливі перешкоди (адміністративні чи психологічні труднощі тощо).

Сашко-продовження