20. Характерні особливості сприйняття інформації читачами друкованих та електронних змк, радіослухачами та телеглядачами.

Друковані видання (газети, тижневики, журнали, альманахи, книги) зайняли особливе місце в системі засобів масової інформації (ЗМІ). Продукція, що вийшла з-під друкарського верстата, несе інформацію у вигляді надрукованого буквеного тексту, фотографій, малюнків, плакатів, схем, графіків та інших образно-графічних форм, які сприймаються читачем-глядачем без допомоги яких-небудь додаткових засобів. Ця обставина сприяє прояву ряду важливих властивостей взаємин преси й аудиторії.По-перше, є можливість швидкого, оглядового ознайомлення зі всім "репертуаром" повідомлень, включених в номер або книгу. Завдяки цьому можна скласти загальне враження про зміст випуску і далі, вибравши матеріал, що цікавить, визначити характер "витягування" (перегляд, вибіркове ознайомлення, докладне читання, збереження номера або вирізки з нього для зберігання і повторного ознайомлення). Крім того, у людини є можливість аналізувати інформацію самостійно.

По-друге, можна використовувати спосіб "відкладеного читання": після первинного ознайомлення залишити матеріал для уважного і докладного прочитання в слушний час і у відповідному місці (наприклад, перенести знайомство з номером на вечір, перервати читання книги, щоб повернутися до неї пізніше).

Все це можливо тому, що друкарські видання легко носити "при собі" і звертатися до "витягування" інформації в слушний час, не заважаючи оточуючим, і в обставинах, що перешкоджають або не дозволяють слухати радіо чи дивитися телепередачі (у поїзді, метро, автобусі, літаку тощо). При цьому читання тексту і сприйняття образного матеріалу проходить відповідно до бажання, вибірково, в тому порядку, темпі і ритмі, які встановлює сам читач. Він може звертатися до одного і того ж твору кілька разів, зберігати потрібне, підкреслювати, робити позначки на полях. Все це визначає безліч позитивних сторін при контакті з друкованими виданнями, що робить їх на теперішній момент незамінними і важливими носіями масової інформації.

Негативною стороною преси є те, що не всі друковані видання спрямовані на об'єктивне інформування чи надання істинних знань читачу. Оскільки автор який вміло володіє словом може завести людину в потрібному йому напрямі, і відповідно, переконати індивіда в потрібних фактах. Для цього в друкованій літературі можуть використовувати інформаційні фантоми.

Інформаційний фантом - це сукупність достовірних, недостовірних і наперед неповної інформації, яка використовується як інструмент формування різноманітних необхідних установак.

Такі специфічні інформаційні "капсули" здатні впливати на індивідів не менш ефективніше ніж правдива інформація, а інколи навіть більше. З поширенням інформаційної глобалізації, перед кожним окремим суспільством, постає питання психологічного захисту від маніпулятивних впливів саме таких інформаційних фантомів. Чудовим прикладом використання такого методу впливу було висвітлено у романі Джорджа Оруелла "1984", де застосовувалось ціла серія технологій маніпуляції поняттями та смислами слів введенням новоязу.

Таким чином, друковані ЗМІ з одного боку мають відносну перевагу над аудіовізувальними, а саме швидкістю сприйняття та можливістю критично оцінювати інформацію, з іншого вони поступаються кількістю аудиторії і методами впливу на людину.

 Поведінка читача мережевих ЗМІ істотно відрізняється від споживачів традиційної преси. Причиною цього є, по-перше, гіпертекстовий характер середовища і величезні масиви інформації, з яких необхідно вибрати тільки те, що дійсно потрібно користувачу. Після того як користувач проводить деякий час в інтернеті, у нього виробляється певний стиль навігації по мережі, характерний саме тим, що спочатку він пробіжно переглядає великі обсяги інформації і гіперпосилань, а потім починає більш детально вивчати те, що його зацікавило. По-друге, проблеми візуального сприйняття інформації в Інтернет-повідомленні.

  Відомо, що читання тексту з екрана монітора відбувається приблизно на 25% повільніше, ніж читання тексту в друкованих ЗМІ. Тому люди уникають читання великого обсягу тексту з екрану монітора. Як правило, користувачі обмежуються швидким переглядом матеріалу, зупиняючи увагу лише на словах, фразах, абзацах, які є для них цікавими.

РАДІО

Переваги сприймання інформації слухачем:

• Радіо може високоякісно впливати на слухача, якщо використовувати всі її можливості створення «театру уяви» - слова, тембр, тональність, логічні і емоційні наголоси, паузи, посилення і зниження сили звучання, темп, ритм, інтонацію, звукові ефекти, музику. За допомогою радіо можна створити настрій, образ, яких неможливо домогтися візуальними ефектами. Окремі слова і фрази можуть запам'ятати краще, ніж прочитання.

• « Дослідження , проведені в Північно -Західному університеті , показують , що людей легше переконати в достоїнствах нового товару , якщо робити це словами. Він їм подобається більше , і вони готові більше купувати його, ніж у випадках , коли словесні звертання супроводжуються картинками. Схоже , що нічим іншим не підкріплене словесне повідомлення здатне створювати в людей набагато більш сильне позитивне почуття до товару.

Цей ефект обумовлений фізіологічними особливостями сприйняття. Вухо реагує швидше , ніж око . Неодноразові перевірки показують , що мозок здатний сприйняти вимовлене слово за 140 мілісекунд , а на розуміння друкованого слова потрібно 180 мілісекунд. Психологи вважають , що різниця в 40 мілісекунд витрачається мозком на те , щоб перевести зорове зображення в слухове , яке мозок може сприйняти

• Радіоролик можна досить швидко, легко змінити, оперативно випустити в ефір.

Нелоліки:

• На відміну від телебачення , за допомогою радіо неможливо охопити одночасно велику кількість людей на великій території.

•  Радіоохват слухачів носить обмежений часовий характер. Істотна аудиторія у радіо буває тільки в ранкові та вечірні години. При цьому слухачі « розподіляються » між десятками станцій

• З кожним роком число радіостанцій зростає , а аудиторія кожної з них падає.

• Слухачі часто змінюють станції , в пошуках цікавого для себе

• Радіо не є « докладним » ЗМІ. Людина погано сприймає на слух цифри , ціни , телефони та адреси. У зв'язку з цим , почувши рекламу по радіо вперше , практично неможливо зрозуміти її повністю або хоча б зорієнтуватися у змісті . А послухати ще раз зацікавило оголошення тут же (як і у випадку з телебаченням) неможливо. Рекламодавцям доводиться повторювати рекламу знову і знову , що , звичайно ж , збільшує бюджет.

• У радіо , в порівнянні з телебаченням , менша ступінь пригадування інформації.

ТБ

Переваги:

• Масова аудиторія звертається до телебачення переважно у вільний час , найчастіше ввечері після робочого дня або в дні відпочинку , що вимагає від журналістів вміння поєднувати інформаційну насиченість з високим рівнем захопливості , зі здатністю «вписати » передачі в години відпочинку та підготовки до наступного робочого дня .

• екранність забезпечує безпосередньо-чуттєве сприйняття телевізійних образів, а значить і їх доступність для найширшої аудиторії. На відміну, наприклад, від радіо, телевізійна інформація доноситься до глядача в двох площинах: вербальної (словесної) і невербальної, зорової. Звукоглядацький характер телевізійної комунікації посилюється персоніфікацією інформації, телебачення у великому числі випадків має на увазі особистісні контакти автора або ведучого та учасників передачі з аудиторією.

• Симультантность присутня в телевізійних передачах не завжди , проте , має велике значення для психології глядацького сприйняття , як би нагадуючи про достовірність дії, що відбувається на екрані. Симультантность , що створює ефект присутності глядача на місці подій , надає , як вже зазначалося вище , телевізійного повідомленням особливу достовірність , документальність , реалістичність , що забезпечує винятковість у вирішенні інформаційних задач телебаченням як одного з різновидів ЗМІ. Саме від цих специфічних властивостей телебачення залежать , у свою чергу , багато функціональні , структурні , виразні , естетичні особливості та можливості телебачення , що зайняв у міру розвитку і вдосконалення своєї технічної бази особливе місце в системі засобів масової комунікації. Наявність можливостей визначає і ті функції , які виконує телебачення в сучасному світі.

Недоліки:

• Така ж (як і у радіо ) « примусовість » телепрограм , тобто неможливість для глядача змінити час перегляду передач , їх порядок , структуру і темпоритм , вимагає особливо ретельного підходу до складання програм .