Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Термінологічна дискусія про найменування науки....docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
5 Мб
Скачать
☆

48. Структура права сша. Найбільш значимі конституційні прецеденти. Систематизація федерального законодавства. Уніфікація законодавства штатів.

Право США за своєю структурою належить до своєї сім'ї загального права. Категорії «загальне право» , «право справедливості», «довірча власність» зрозумілі і природні як англійських, так американських юристів. Для американського юриста, як й у англійського, право - це тільки право судової практики; норми, вироблені законодавцем, хіба що численні не були, кілька бентежать юристів, які вважають їхню нормальним типом норм права; ці норми по-справжньому входять до системи американського права лише по тому, як вони неодноразово застосовані і витлумачені судами, коли можна буде потрапити посилатися не так на самі норми, але в судові рішення, їх применившие.

Право США, отже, загалом має структуру, аналогічну структурі англійського права. Але варто розпочати розгляд тієї чи тієї іншої проблеми, як виявляються різні структурні відмінності між цими системами права.

Окремо слід вивчити одне велика різниця, бо вона є основним, - різницю між федеральним правому й правом окремих штатів. США на відміну Англії є федеральним державою, у якому неминуче виникає запитання про співвідношенні компетенцій федеральної влади і влади штатов.

Десята поправка до Конституції США, затверджена 1791 року, дозволила це запитання: «Повноваження, не надані справжньої Конституцією Сполученим Штатам і користування якими не заборонено окремим штатом, залишаються за штатами чи народом». Це принцип діяв завжди: законодавство належить до компетенції штатів; компетенція федеральних влади - виняток, яке має містити певній статті Конституції. Також важливим фактом і те, що й за тими питанням, якими законодательствует конгрес, штатам також надано частина компетенції. Це правда звана залишкова компетенція. Штатам дозволяється законодавствувати з цих питань, але забороняється приймати становища, що йдуть урозріз із нормами федерального права.

Конгрес США досить утримувався від видання законів з багатьох питань, які входять у сферу її відання. Хоча міг регламентувати зовнішню торгівлю чи торгівлю між штатами, такого федерального закону немає. По цим питанням видаються закони в штатах, цим поповнюючи прогалину в законодательстве.

Принцип залишкової компетенції штатів має певні кордону. Навіть за відсутності федеральних законів штати що неспроможні законодавствувати урозріз із духом Конституції та перешкоджати торгівлі між іншими штатами.Право США в цілому має структуру, аналогічну структурі загального права, але є й істотні відмінності. Одна з таких відмінностей, що має принципове значення, пов'язана з федеральною структурою США.

Регулювання цивільно-правових відносин, в основному, входить до компетенції окремих штатів, а федеральне право лише частково торкається цивільно-правових відносин у загальному контексті зростаючого федерального регулювання економіки.

У сфері цивільного права в більшості американських штатів діють не кодекси, а закони, що регулюють окремі правові інститути, або норми загального права. Виняток становить штат Луїзіана, де діє Цивільний кодекс 1870 p., що продовжує традиції французького права, і штати Джорджія, Каліфорнія, Монтана, Північна і Південна Дакота, де є цивільні кодекси, які регулюють лише вузьке коло проблем цивільного і сімейного права.

У США цивільне право складається з окремих важливих правових інститутів — права корпорацій, договірного права, права власності та ін.

Найбільш істотні економічні і соціальні наслідки були пов'язані з розвитком правового статусу юридичної особи. У США, як і в Англії, немає особливої загальнотеоретичної конструкції «юридична особа», і такою виступає корпорація. Підприємницькі корпорації в США по суті є аналогом акціонерного товариства. Сама юридична техніка конструювання корпорації з деякими модифікаціями запозичена правовою системою США з англійського загального права.

Згідно з Конституцією США кримінальне право, за винятком тих його норм, які мають загальнофедеральне значення, віднесене до ведення штатів. У початковий період формування правової системи США кримінальне право розвивалося значною мірою під впливом англійського загального права. Починаючи з 40-х pp. XIX ст. розробляються кримінальні кодекси, які були, як правило, розділами зводу законів штатів, що стосуються кримінального права. Вони багато в чому були побудовані на традиційних доктринах і конструкціях загального права.

У 70-ті pp. XIX ст. було зроблено спробу кодифікації кримінального законодавства федерації. Вона знайшла своє вираження в складанні спеціального розділу про федеральні злочини у зводі законів США. Проте в повнішому вигляді систематизацію федерального законодавства було здійснено в Кримінальному кодексі 1909 р. Останній в 1948 р. у вигляді кодифікованого акта, був включений у розділ 18 Зводу законів США.

Саме на рівні штатів злочинність набула особливо великих розмірів, а численні кримінальні акти і кодекси штатів, прийняті у 50 штатах, виявилися недостатніми. Суперечності, а також прогалини в кримінальному законодавстві окремих штатів вели до збільшення злочинності. Тому в середині XX ст., паралельно з рухом за модернізацію федерального Кримінального кодексу, почалася масштабна робота з уніфікації кримінального законодавства на рівні штатів, унаслідок чого Інститутом американського права в 1962 р. було розроблено Зразковий кримінальний кодекс. Хоча цей кодекс має неофіційний характер і служить лише зразком раціонального і досконалішого в техніко-юридичному відношенні документа, він дуже вплинув на кримінальні кодекси окремих штатів, сприяв їх зближенню. Підсумком стало ухвалення нових кримінальних кодексів більш ніж у 40 штатах.