- •Термінологічна дискусія про найменування науки: порівняльне право, порівняльне правознавство тощо.
- •Дискусія про природу порівняльного правознавства: самостійна наука, метод пізнання права, допоміжна наукова дисципліна в рамках загальної теорії права.
- •3.Комплексний та міжнаціональний характер порівняльного правознавства.
- •4. Предмет порівняльного правознавства.
- •5. Принципи порівняльного правознавства.
- •6. Аксіоми порівняльного правознавства
- •Функції (значення) порівняльного правознавства
- •Місце порівняльного правознавства у системі юридичних наук
- •Порівняльний метод як основний метод порівняльного правознавства
- •Проблема вибору об’єктів для порівняльного дослідження у сфері права
- •Стадії порівняльно-правового дослідження
- •Правова система: поняття, ознаки, структура
- •Множинність правових систем
- •Необхідність класифікації правових систем
- •Правова сім’я
- •17. Проблема критеріїв класифікації правових систем
- •18. Класифікація правових систем Рене Давіда
- •19. Класифікація правових систем к. Цвайгерта і х. Кьотца. Класифікація правових систем к. Осакве
- •20. Поняття “західне право” у класифікаціях р. Давіда, к. Цвайгерта, х. Кьотца
- •21. Поняття романо-германської правової сім’ї. Романська та германська підгрупа правової сім’ї
- •22.Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї.
- •23. Історичні передумови формування романо-германської правової сім’ї.
- •24. Рецепція римського права
- •25 Структура права романо-германської правової сім’ї
- •26. Джерела права в романогерманській правовій сім’ї
- •Кодифікація галузей права як ознака романо-германської правової сім’ї. Юридична освіта та юридичні професії у Франції і Німеччині.
- •Історичні передумови формування англо-американської правової сім’ї.
- •Структура права англо-американської правової сім’ї.
- •Джерела(форми) права англо-американської правової сім’ї.
- •Судовий прецедент як ознака англо-американської правової сім’ї.
- •Юридична освіта та юридичні професії в Англії та сша.
- •Структура судового прецеденту. Поняття і структура прецедентної норми права.
- •Судовий прецедент як джерело (форма) права.
- •Співвідношення судового прецеденту і нормативно-правового акту у системі джерел права у державах англо-американської правової сім’ї.
- •38. Поняття і основні характеристики прецедентного права.
- •Запобігання зловживання суддями своїми повноваженнями у сфері правотворчості.
- •Еволюція застосування принципу stare decisis.
- •Теоретико-правові особливості застосування норми прецедентного права.
- •Винятки з доктрини обов’язковості прецеденту.
- •44. Формування правової системи сша
- •45. Специфічні риси правової системи сша
- •46. Вплив федеративності на правову систему сша.
- •48. Структура права сша. Найбільш значимі конституційні прецеденти. Систематизація федерального законодавства. Уніфікація законодавства штатів.
- •49. Поняття релігійної правової сім'ї.
- •.Іудейське право. Особливості іудейського права.
- •.Принципи іудейського права. Джерела (форми) іудейського права.
- •.Мусульманське право. Особливості мусульманського права.
- •.Принципи мусульманського права. Джерела (форми) мусульманського права.
- •.Тлумачення Корану. (не знаю точно, о чем тут говорить)
- •55. Сучасні релігійно-правові школи.
- •Коротко хараткеристика основних поглядів, які панують у цих школах:
- •56. Сучасна структура мусульманського права.
- •57. Правова ідеологія мусульманського права.
- •58. Поняття соціалістичної правової системи.
- •59. Виникнення соціалістичного права та природа соціалістичного права.
- •60. Характерні риси соціалістичного пр. Ідеологічна складова соціалістичного права. Джерела (форми) соц-го пр риси
- •Хоча термінологія і подібна до романо - германської системи, але зміст термінів дуже сильно відрізняється.
- •Ідейна основа
- •Джерела
- •61. Правова система срср
- •62. Правова система Китаю
- •63. Поняття традиційної (африканської) правової сім’ї
- •64. Етапи формування африканської правової сім’ї. Загальна характеристика звичаєвого африканського права
- •65. Джерела (форми) звичаєвого права Африки
- •66. Колонізація як зовнішній вплив на звичаєве право Африки. Тенденції розвитку правових систем держав Африки після здобуття ними незалежності
- •Способи вирішення конфліктів у звичаєвому праві Африки.
- •Поняття “змішаних” правових систем.
- •70. Джерела (форми) скандинавського права.
- •Далекосхідна правова сім’я. Морально-релігійні витоки далекосхідної правової сім’ї. Вплив конфуціанства та доктрини легізму на далекосхідну правову сім’ю.
- •72. Формування японського права. Реставрація Мейдзі. Вплив європейського та американського права у Японії до і після Другої світової війни.
- •73. Основні етапи розвитку правової системи України.
- •. Особливості розвитку правової системи України у період 1917-1991р.Р.
- •. Риси сучасної правової системи України.
- •. Правова система України та романо-германська правова сім’я.
- •. Природа та види міждержавних об’єднань. Характерні риси правової системи в рамках Європейського Союзу.
- •78. Європейське право. Джерела (форми) європейського права.
- •Характерні риси правової системи в рамках Європейського Союзу:
- •80. Передумови зближення національних правових систем.
- •81. Уніфікація та гармонізація правових систем як різні рівні їх зближення: розмежування понять.
- •82. Способи зближення національних правових систем. Модельні законодавчі акти.
.Мусульманське право. Особливості мусульманського права.
Будучи складовою частиною ісламу, мусульманське право сприймалося і як система норм, і як досконала політико-право-ва доктрина. Мусульманське право можна розглядати як специфічну правову систему, що існує в рамках ісламської релігії, має державний характер і більш, ніж усі інші світові релігії, пов’язана з правом.
Мусульманське право — це сукупність підтримуваних державою релігійних, моральних і правових норм, що склалися на основі ісламу в тлумаченні вченими-богословами і правознавцями.
Мусульманське право віднесене до релігійно-общинної групи релігійно-традиційного типу правової системи з таких причин.
1. Як своєрідний юридичний феномен воно має відверто релігійний зміст. Мусульманське право виникло в єдності із шаріатом, який становить найважливіший компонент ісламської релігії. Його можна вважати окремою складовою частиною релігії ісламу.
2. Мусульманське право має релігійно-общинний принцип застосування. Воно діє насамперед у взаємостосунках мусульман, призначається для мусульманської общини, спрямоване на її консолідацію і розширення. Наприклад, шлюбно-сімейні норми мусульманського права поширюються виключно на мусульман і не використовуються іншими релігійними конфесіями. Відповідальність за недодержання посту під час рамадану стосується лише мусульман. Правда, наявність наведених фактів не виключає прагнення поширити норми мусульманського права і на немусульман (підкорення нормам мусульманського права немусульманки, яка вийшла заміж за мусульманина, та ін.)
Сутність права водиться до поєднання основних вчень ісламу і існуючих в цій державі нормативно-правових актів. Особливим її корінням є Коран- збірка релігійних висловів Мухамеда, Сунна – втілення богодуховної практики, Іджма – думка ісламської общини і юристів, Кияс – принцип судження за аналогією.
.Принципи мусульманського права. Джерела (форми) мусульманського права.
У сучасному законодавстві мусульманських країн, як правило, відсилання до принципів права здійснюється в тих випадках, коли мовчить закон. Наприклад, у цивільних кодексах Єгипту, Лівії, Алжиру, сімейному законодавстві Іраку, Йемену (НДРЙ), Бахрейну, які закріпили низку мусульманських правових норм, рекомендується у разі їх тлумачення звертатися до праць авторитетних мусульманських юристів, у яких містяться загальні принципи, і застосовувати їх. В Ірані конституцією затверджене положення про обов’язкову відповідність шаріату всіх прийнятих законів. Щоб виконати це положення, видана низка законів, які орієнтують на використання як загальних принципів, так і конкретних норм джафаритської школи, у Саудівській Аравії — ханбалитської.
Найчастіше посилаються на такі принципи: «можливість зміни норм зі зміною часу, місця, умов»; «норма у своєму існуванні зникненні наслідує долю свого встановлення»; «все, що дозволено, може бути обмежено законодавцем»; «необхідність не знає заборон» та ін. Вся правотворча діяльність держави оцінюється з позиції цих принципів. З огляду на них обґрунтовуються необхідність обмеження націоналізації природних багатств, обмеження власності, наділення законодавця правом свободи у встановленні міри покарання за будь-який злочин (крім деяких видів правопорушень, щодо яких діють положення Корана).
У складі мусульманського права виділяють дві групи взаємозалежних норм:
1) юридичні розпорядження Корану і суни — збірник юридично значущих переказів про вчинки, висловлення і мовчанку пророка Магомета;
2) норми, сформульовані мусульмансько-правовою доктриною на основі «раціональних» джерел — одностайної думки найавторитетніших правознавців («іджма»), умовиводи за аналогією («кмяс»). Основними нормами вважаються норми першої групи, особливо ті, що записані в Корані.
1. Коран (араб. — «читання») — священна книга мусульман і перше за значенням джерело^мусульманського права, як й усієї мусульманської цивілізації. Його не можна вважати систематизованим юридичним документом. Лише незначна частина Корану стосується питань правових взаємовідносин мусульман, а також інших віруючих. Більшість положень присвячено питанням релігії та ісламської моральності. Серед норм, що регулюють взаємостосунки людей, Коран містить загальні положення, які мають форму абстрагованих релігійно-моральних орієнтирів, що надають простору для тлумачення. Невелика кількість конкретних правил поведінки виникла здебільшого при розв’язанні пророком конкретних конфліктів, оцінці ним конкретних фактів або при відповіді на поставлені йому запитання.
2. Суна — свого роду тлумачення Корану в перші десятиріччя після смерті пророка Магомета. Суна укладалася протягом кількох століть (із VII по IX) і мала на меті викласти приклади з життя Магомета для керівництва віруючими своїх дій. Як і Коран, суна містить мало норм юридичного характеру, в ній домінують морально-релігійні положення. Так само, як і Коран, переважна частина нормативних розпоряджень суни не містить широких принципів-узагальнень, а складається із конкретних казусів-випадків із життя Магомета.
3. Іджма — третє джерело мусульманського права, за допомогою якого шукалися відповіді на питання, не вирішені Кораном і суною. Іджма являє собою узгоджений висновок стародавніх правників (муджтахідів) як знавців ісламу про обов’язки правовірного, наданий на підставі тлумачення Корану та суни. Лише будучи записаними в іджму, норми права, незалежно від їх походження, підлягали застосуванню.
4. Кияс — рішення за аналогією. Правила застосування до нових схожих випадків розпоряджень, установлених Кораном, суною або іджмою, причому іджма має більше значення, ніж інші джерела. Судження’за аналогією — це засіб тлумачення випадків із життя пророка, його висловлень або мовчанки, які можна застосувати до вирішення знову виникаючих конкретних ситуацій. За допомогою судження за аналогією, виходячи із нормативних розпоряджень Корану і суни, пропонувалося рішення для даного конкретного випадку, тобто тлумачення і застосування права. Отже, мусульманське право засноване на принципі авторитету.
Кияс сприяв як заповненню прогалин у нормативних розпорядженнях Корану і суни, так і усуненню наявних у них значних суперечностей.
Іджма і кияс стали результатом діяльності сунітських і шиїтських правових шкіл, які справили значний вплив на еволюцію мусульманського права.
