7. Порівняльний метод як основний метод порівняльного правознавства

Порівняльно-правовий метод є одним з важливих засобів вивчення правових явищ. Завдяки його застосуванню можна виявити загальне, особливе і одиничне в правових системах сучасності. Характер і особливості порівняльно-правового методу розкриваються при висвітленні, по-перше, його співвідношення з загальнонауковими методами, по-друге, його місця і значення в системі приватних методів юридичної науки. Порівняльно-правовий метод виступає як один з конкретних способів застосування загальнонаукових методів у дослідженні правових явищ. Подібним чином порівняльно-правовий метод найчастіше й інтерпретується в юридичній науці. У вивченні правових явищ порівняльно-правовий метод може реалізувати всі свої можливості лише в тому випадку, якщо саме застосування його буде суворо системним, цілеспрямованим. при всьому різноманітті можливих приватних методик дослідний метод повинен виступати як внутрішньо послідовний і погоджений у всіх своїх ланках, являти собою струнку ієрархію різних рівнів правового дослідження. Ті, хто в порівняльному правознавстві бачить простий метод пізнання і вивчення іноземного права, запозичення його в праві іншої країни, вважають, що витоки порівняльного правознавства знаходяться в глибокій старовині. Ті ж, хто визнає порівняльне правознавство самостійною наукою або науково розробленим і систематично застосовуваним методом, мають рацію в тому, що таке порівняльне правознавство склалося значно пізніше, тобто у другій половині XIX ст., із затвердженням національних правових систем, що увібрали в себе історичні особливості розвитку кожної із західних країн.³

Методологія порівняльного правознавства, згідно з поглядами вітчизняних вчених, є багаторівневою, так як порівняльне правознавство використовує практично весь методологічний арсенал сучасної юридичної науки (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію і тд., а не обмежена лише використанням порівняльно-правового методу. У той же час, метод порівняння є провідним, домінуючим методом у всій компаративістиці. Тому, можна говорити, що порівняльне правознавство засновано на свідомому, теоретично і методично зваженому застосуванні порівняльного методу як основного наукового прийому. Порівняння як метод є тим способом, за допомогою якого встановлюється відповідність або відміна у досліджуваних об'єктів. Даний результат досягається шляхом зіставлення досліджуваних об'єктів за певними ознаками або властивостями. У зв'язку з чим, порівняння має силу лише тоді коли порівнювані об'єкти мають якусь певну саме якісну схожість. Але не можна порівняти якісно різнорідні об'єкти (явища величини). Тому порівняння, виходячи з самої його сутності, широкий застосовується і в правознавстві при виявленні загальних і специфічних явищ, як норми права, джерела права, правопорушення і т.д. Стадія порівняння передує стадії формування правових понять категорій, законів. Для порівняльного правознавства є характерним активне використання всіх загальнофілософських методів, принципів законів і категорій діалектики, системного підходу і т.д. Крім того, при проведенні порівняльних досліджень використовуються також і інші наукові методи (формально-юридичний, історичний, соціологічний методи, метод правового моделювання, всілякі математичні і навіть кібернетичні методи). Порівняльний метод дозволяє констатувати спільність правових систем, окремих правових інститутів, норм права і в той же час виявити те, чим же вони саме різняться. Разом з тим причини повторюваності, сталості цієї спільності в процесі порівняльного дослідження найчастіше залишаються нерозкритими.