- •Термінологічна дискусія про найменування науки: порівняльне право, порівняльне правознавство тощо.
- •Дискусія про природу порівняльного правознавства: самостійна наука, метод пізнання права, допоміжна наукова дисципліна в рамках загальної теорії права.
- •3.Комплексний та міжнаціональний характер порівняльного правознавства.
- •4. Предмет порівняльного правознавства.
- •5. Принципи порівняльного правознавства.
- •6. Аксіоми порівняльного правознавства
- •Функції (значення) порівняльного правознавства
- •Місце порівняльного правознавства у системі юридичних наук
- •Порівняльний метод як основний метод порівняльного правознавства
- •Проблема вибору об’єктів для порівняльного дослідження у сфері права
- •Стадії порівняльно-правового дослідження
- •Правова система: поняття, ознаки, структура
- •Множинність правових систем
- •Необхідність класифікації правових систем
- •Правова сім’я
- •17. Проблема критеріїв класифікації правових систем
- •18. Класифікація правових систем Рене Давіда
- •19. Класифікація правових систем к. Цвайгерта і х. Кьотца. Класифікація правових систем к. Осакве
- •20. Поняття “західне право” у класифікаціях р. Давіда, к. Цвайгерта, х. Кьотца
- •21. Поняття романо-германської правової сім’ї. Романська та германська підгрупа правової сім’ї
- •22.Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї.
- •23. Історичні передумови формування романо-германської правової сім’ї.
- •24. Рецепція римського права
- •25 Структура права романо-германської правової сім’ї
- •26. Джерела права в романогерманській правовій сім’ї
- •Кодифікація галузей права як ознака романо-германської правової сім’ї. Юридична освіта та юридичні професії у Франції і Німеччині.
- •Історичні передумови формування англо-американської правової сім’ї.
- •Структура права англо-американської правової сім’ї.
- •Джерела(форми) права англо-американської правової сім’ї.
- •Судовий прецедент як ознака англо-американської правової сім’ї.
- •Юридична освіта та юридичні професії в Англії та сша.
- •Структура судового прецеденту. Поняття і структура прецедентної норми права.
- •Судовий прецедент як джерело (форма) права.
- •Співвідношення судового прецеденту і нормативно-правового акту у системі джерел права у державах англо-американської правової сім’ї.
- •38. Поняття і основні характеристики прецедентного права.
- •Запобігання зловживання суддями своїми повноваженнями у сфері правотворчості.
- •Еволюція застосування принципу stare decisis.
- •Теоретико-правові особливості застосування норми прецедентного права.
- •Винятки з доктрини обов’язковості прецеденту.
- •44. Формування правової системи сша
- •45. Специфічні риси правової системи сша
- •46. Вплив федеративності на правову систему сша.
- •48. Структура права сша. Найбільш значимі конституційні прецеденти. Систематизація федерального законодавства. Уніфікація законодавства штатів.
- •49. Поняття релігійної правової сім'ї.
- •.Іудейське право. Особливості іудейського права.
- •.Принципи іудейського права. Джерела (форми) іудейського права.
- •.Мусульманське право. Особливості мусульманського права.
- •.Принципи мусульманського права. Джерела (форми) мусульманського права.
- •.Тлумачення Корану. (не знаю точно, о чем тут говорить)
- •55. Сучасні релігійно-правові школи.
- •Коротко хараткеристика основних поглядів, які панують у цих школах:
- •56. Сучасна структура мусульманського права.
- •57. Правова ідеологія мусульманського права.
- •58. Поняття соціалістичної правової системи.
- •59. Виникнення соціалістичного права та природа соціалістичного права.
- •60. Характерні риси соціалістичного пр. Ідеологічна складова соціалістичного права. Джерела (форми) соц-го пр риси
- •Хоча термінологія і подібна до романо - германської системи, але зміст термінів дуже сильно відрізняється.
- •Ідейна основа
- •Джерела
- •61. Правова система срср
- •62. Правова система Китаю
- •63. Поняття традиційної (африканської) правової сім’ї
- •64. Етапи формування африканської правової сім’ї. Загальна характеристика звичаєвого африканського права
- •65. Джерела (форми) звичаєвого права Африки
- •66. Колонізація як зовнішній вплив на звичаєве право Африки. Тенденції розвитку правових систем держав Африки після здобуття ними незалежності
- •Способи вирішення конфліктів у звичаєвому праві Африки.
- •Поняття “змішаних” правових систем.
- •70. Джерела (форми) скандинавського права.
- •Далекосхідна правова сім’я. Морально-релігійні витоки далекосхідної правової сім’ї. Вплив конфуціанства та доктрини легізму на далекосхідну правову сім’ю.
- •72. Формування японського права. Реставрація Мейдзі. Вплив європейського та американського права у Японії до і після Другої світової війни.
- •73. Основні етапи розвитку правової системи України.
- •. Особливості розвитку правової системи України у період 1917-1991р.Р.
- •. Риси сучасної правової системи України.
- •. Правова система України та романо-германська правова сім’я.
- •. Природа та види міждержавних об’єднань. Характерні риси правової системи в рамках Європейського Союзу.
- •78. Європейське право. Джерела (форми) європейського права.
- •Характерні риси правової системи в рамках Європейського Союзу:
- •80. Передумови зближення національних правових систем.
- •81. Уніфікація та гармонізація правових систем як різні рівні їх зближення: розмежування понять.
- •82. Способи зближення національних правових систем. Модельні законодавчі акти.
Поняття “змішаних” правових систем.
Змішані правові системи зустрічаються не лише у федеральних, але і в унітарних державах. Причини юридичного плюралізму змішаних правових систем можуть бути різні. Це може бути як наслідком подій політичної історії (анексія, колонізація, поступка території), так і умисним зближенням з іншими правовими системами (законодавче запозичення, рецепція права).
Існують правові системи, які грунтуються на юридичних традиціях різних правових сімей. Їх особливість полягає в тому, що складовою частиною в змішаних правових системах, виступає, на думку И.Ю. Богдановской, саме прецедентне
право, яке співіснує в альянсі з романо-германським (французьким або романо-голландским) або з мусульманським або індуським правом. Таке положення є результатом особливостей історичного розвитку правових систем цих держав.
Отже, особливість змішаних правових систем полягає в тому, що в них поєднуються елементи романо-германської правової сім'ї з елементами правової сім'ї загального права, а також з елементами традиційних і релігійних правових систем. Змішаними є правові системи багатьох країн.
Правові системи канадської провінції Квебек і американського штату Луїзіана
В праві Квебека і Луїзіани прецедентне право співіснує з французьким правом. Таке сусідство є результатом того, що ці території поперемінно підпадали під вплив Англії і Франції у боротьбі цих країн за заморські володіння.
Квебек, хоча він і сприйняв такі специфічні англійські інститути, як, наприклад, інститут довірчої власності, в цілому зберіг романську систему частки права. Така ситуація створилася в Канаді після того, як Франція в 1763 р. поступилася нею на підставі Паризького договору Англії. При цьому залишалося в силі раніше діюче французьке приватне право. Публічне право, процесуальне право і кримінальне право перебудовувалися по англійській моделі.
Складність співіснування загального і французького права у рамках однієї правової системи полягає в необхідності виробити єдність по ряду юридичних конструкцій, усунути протиріччя між матеріальними нормами прецедентного права і французького права. Таке "згладжування протиріч" найчастіше забезпечується саме судовою практикою.
Правова система Ізраїлю
Правова система Ізраїлю є справжньою лабораторією порівняльного права. Відносно її приналежності до тієї або іншої правової сім'ї серед компаративістів немає єдиної думки. Так, одні учені-юристи, називаючи Ізраїль <х>сударством теократичним, вважають його право релігійним. Інші автори вважають, що переважаючим є вплив права імперії Османа. Нарешті, треті компаративісти відносять правову систему Ізраїлю до сім'ї загального права.
На наш погляд, правова система Ізраїлю є типовою змішаною правовою системою. У ній знаходять своє втілення елементи різних юридичних традицій і правових впливів, бо на нинішній території Ізраїлю впродовж багатьох віків змінювалися різні правові системи, залишаючи при цьому значний слід в розвитку ізраїльського права.
Судова практика є джерелом ізраїльського права разом з актами, що кодифікують. В той же час при тлумаченні законів використовуються способи і методи, характерні для романо-германського права.
Судова практика зберегла риси англійського загального права. Відсутній дуалізм судової системи.
Правова система ЮАР
Південно-африканська Республіка має типову змішану правову систему. У ЮАР співіснують поруч африканське звичайне право і норми романо-голландского і англійського загального права.
безперечною є та думка, згідно з якою південноафриканське право є змішаною правовою системою, де елементи римсько-голландського і англійського загального права тісно переплетені. Втім, сприйняття частини римсько-голландського права нині зближує південноафриканську правову систему з правом Шотландії, де також діє романо-голландское право, трансформоване англійським загальним правом.
Інші змішані правові системи
Розглянемо ще декілька змішаних правових систем. Так, в Малайзії діють загальне право і право справедливості Англії, а також статути загального застосування. Проте разом з цим використовуються і інші правові системи при регулюванні особистого статусу окремих груп населення - малайців, китайців, хінді.
В африканських країнах (Зимбабве, Лесото, Ботсвана, Свазиленд) англійське право діє разом з романо-голландским. У Танзанії разом з нормами загального права, права справедливості і статутів загального застосування використовується звичайне право, мусульманське право (особливо в питаннях спадкоємства). Основу правової системи гамбії складають загальне право і право справедливості Англії, а також статути загального застосування, що діяли на 1 січня 1888 р. Приблизно 90% населення гамбії складають мусульмани. Там застосовується ісламське право, а також звичайне право. У Кенії основу правової системи утворюють загальне право і доктрини права справедливості. При цьому в
При цьому в країні широко застосовується африканське звичайне право, а також мусульманське право (особливо в питаннях спадкоємства, браку і розлучення).
69. Правові системи Скандинавських держав (Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція). Спільні історичні передумови формування правових систем Скандинавських держав. Погляди на класифікацію правових систем Скандинавських держав.
Більшість вчених-юристів вважають скандинавське право різновидом (причому особою) романо-германської правової сім'ї або окремою сферою континентальної системи права. Річ у тому, що право країн Північної Європи широко використовує юридичні конструкції і поняття романо-германської правової сім'ї.
Скандинавське право дотримується принципу верховенства закону. Норма права в скандинавських країнах має абстрактніший характер, ніж норма англо-американського права.
Самобутнім шляхом, значною мірою незалежно від чинників, що діяли в континентальній Європі, відбувалося формування права в Скандинавських країнах. Для історичного розвитку північних країн були характерні: відносна нерозвиненість управлінської ієрархії; наявність вільних селян; демократичні форми обліку інтересів різних верств населення у рамках церковного приходу, що вело до компромісних засобів рішення виникаючих соціальних конфліктів; постійне пристосування економічного розвитку до умов патріархального суспільства. Отже, в Скандинавських країнах рано виникає централізована держава і унифици-рованное в масштабах країни право.
Починаючи з XIII ст. в Швеції здійснюється консолідація законодавства. В середині XIV ст. видаються два закони, один з яких регулював стосунки в сільській місцевості, а інший - в містах. Ці акти діяли в Швеції упродовж 400 років. За цей час вони неодноразово змінювалися і доповнювалися. Важливу роль в процесі пристосування названих законів до нових умов громадського життя грали суди.
У XVII столітті шведська судова практика сприйняла багато конструкцій і принципи римського права, реципированного в європейських країнах, внаслідок чого ці римські елементи стали невід'ємною частиною шведського права, шведської юридичної культури.
Тісні взаємозв'язки північних правових систем пояснюються тим, що між Скандинавськими країнами завжди історично існували міцні політичні, економічні і культурні зв'язки. Правда, повне об'єднання трьох королівств - Данії, Норвегії і Швеції - носило лише тимчасовий характер. Воно було оформлене як Кальмарская унія і проіснувало з 1397 по 1523 р. Але зв'язки між Швецією і Фінляндією і між Данією, Норвегією і Ісландією виявилися набагато міцнішими і зберігалися віками.
У ХН-ХШ вв. Фінляндія була завойована Швецією і входила до складу Шведської імперії до 1809 р., коли Швеція в результаті невдалої війни з Росією була вимушена поступитися Фінляндією Росії. Російська держава надала Фінляндії значну автономію як самостійному Великому князівству, і царська адміністрація майже не втручалася в її правову систему. Таким чином, коли Фінляндія відокремилася від Росії після Жовтневої революції 1917 р. і проголосила свою незалежність в 1918 р., її правова єдність зі Швецією не була істотно послаблена.
Загальною історичною основою скандинавського права служило старогерманське право. Але в кожній північній країні розвивалися, зрозуміло, свої місцеві особливості. Починаючи з XII ст. норми старогерманского права вносяться в численні земельні, а пізніше і міські закони. Вже з перших актів центральної влади здійснювався процес об'єднання і уніфікації права. У Швеції в XIV ст. вдалося об'єднати право окремих місцевостей в єдине земельне право, а право народів - в єдине міське право.
Впродовж XVII - XVIII вв. початковим пунктом формування правових систем Скандинавських країн стали два законодавчі акти, два зведення : перший - Кодекс короля Хрістіана V ("Danske Lov"), прийнятий в Данію в 1683 р. (у 1687 р. його дія була поширена на Норвегію під назвою "Норвезьке право" - "Norske Lov"), і другий - Зведення законів Шведської держави 1734 р. ("Sveriges rikes lag").
Два ці зведення і склали основу подальшого розвитку обох гілок скандинавського права - данською і шведською. Розвиток цей відбувався, зрозуміло, не в ізоляції від континентальної Європи. Проте спроби провести реформи законодавства, які структурно зачіпали б систему права, що склалася, робилися на певних етапах (у першій половині XIX ст. обговорювалися проекти ухвалення загального закону, аналогічного Французькому цивільному кодексу), але не увінчалися успіхом.
Багатовікову дію Шведського кодексу 1734 р. і Дансько-норвезького кодексу 1683-1687 рр. наочно показує, що з роками закон застосовується все рідше і поступово взагалі перестає функціонувати під тяжкістю прецедентної практики, що розвивається на його основі. Ця закономірність правового розвитку відноситься також до Цивільного кодексу Франції 1804 р. і Германського цивільному уложенню.
Правові системи в Скандинавських країнах прийнято ділити на цве групи. Перша включає Данію, Норвегію і Ісландію, право яких історично розвивалося на основі майже ідентичних по i воему змісту компіляцій данського і норвезького права, здійснених в другій половині XVII ст. До другої групи входять Швеція і Фінляндія, де в 1734 р. був введений закон шведської держави. Незважаючи на те що відповідно до Фридрихсгамским мирним договором 1809 р., що завершив російсько-шведську війну 1808-1809 рр., Швеція втратила Фінляндію, вплив шведського права в цій країні залишається значним і до теперішнього часу.
Взаємопроникнення правових систем обох цих груп очевидне. Це пояснюється наступними причинами:
1) тривалі взаємні історичні зв'язки і етнічна бли- юсть цих держав;
2) майже повна відсутність в усіх цих країнах рецепції рим ского права, що зробило істотний вплив на розвиток правових систем країн континентальної Європи;
3) відсутність кодексів що систематизують окремі галузі права так, як це було зроблено в романо-германській правовій сім'ї;
4) що проходить вже більше 100 років процес уніфікації права країн Скандинавії.
Аналіз сучасних правових систем Скандинавських країн показує деяку спільність скандинавського і романо-германського права. Передусім вона проявляється в схожості джерел правового регулювання. У скандинавських країнах закон є основним джерелом права, а суди формально не можуть, вирішуючи конкретну суперечку, створювати правові норми. У цьому питанні виявляється найбільш суттєва відмінність між системами скандинавського і загального права.
В той же час слід визнати, що роль суду в Скандинавських країнах традиційно дуже значна. Ніколи функції судді не зводилися тут виключно до застосування норм законодавства. Суддя в Скандинавських країнах має велику свободу в тлумаченні положень, що містяться в законах і договорах.
Скандинавське право використовує загальні юридичні концепції романо-германського права. Система підготовки юридичних кадрів схожа з системою вищої юридичної освіти, прийнятою в континентальній Європі. Усе це результат впливу римського, а потім французького і германського права.
