- •Онтологічні та світоглядні передумови виникнення філософії.
- •Предмет, структура та функції філософії.
- •Світогляд як спосіб духовно практичного буття людини.
- •Сутність, структура та історичні типи світогляду.
- •Основне питання філософії та дві його сторони.
- •Філософія і наука. Сцієнтизм та антисцієнтизм.
- •Космоценризм античної філософії, основні проблеми, характерні риси.
- •Натурфілософія давньогрецьких досократиків(Мілетскьа школа, Елейська школа).
- •Від космосу до людини: етичний раціоналізм Сократа.
- •Давньогрецька атомістика: Демокрит, Епікур.
- •Об’єктивний ідеалізм Платона.
- •Теорія держави Платона.
- •Аристотель: вчення про причини та початки буття та пізнання.
- •Етика Аристотеля.
- •Проблема людини у філософії епохи еллінізму(скептицизм, стоїнізм, епікуреїзм, неоплатонізм).
- •Теоценризм філософії середньовіччя.
- •Гріх, спокута і спасіння людини як предмет філософських роздумів і вірувань.
- •Патристика Августина: сумнів і віра, істина і знання, світ і людина.
- •Схоластика, як обгрунтування, захист і систематизація теології.
- •Реалізм, номіналізм та концептуалізм у філософії Середньовіччя.
- •Головні риси філософії доби Відродження, основні етапи ії розвитку.
- •Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
- •Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
- •Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
- •Матеріалістична сутність монізму та пантеїзму б.Спінози, його вчення про єдину субстанцію, її атрибути та модуси.
- •Теорії суспільного договору (т. Гоббе, Дж. Локк, ж.Ж. Руссо).
- •Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва
- •Характерні риси, основні проблеми та принципи класичної німецької філософії.
- •Теорія пізнання і.Канта. Трансцедентальний суб’єкт.
- •Етика Канта: свобода волі та категоричний імператив.
- •Система об’єктивного ідеалізму г.В.Ф.Гегеля.
- •Діалектика г.В.Ф.Гегеля.
- •Антропологічний матеріалізм л.Феєрбаха.
- •Маркс про відчуження та шляхи його подолання.
- •Проблема свободи та цілісного розвитку людини у філософії к.Маркса.
- •Сутність матеріалістичного розуміння історії у філософії Маркса.
- •Розробка Леніним проблем гносеології на основі узагальнення соціальної практики та нових досягнень природознавства.
- •Основні напрямки розвитку філософії у хх сторіччі.
- •Філософія ф.Ніцше як метафізика волі. Переоцінка цінностей.
- •Психологічна антропологія. З.Фрейд. Проблеми несвідомого.
- •Екзестенціальна філософія, її основні напрямки. Проблеми буття людини
- •Позитивізм і його історичні форми.
- •Філософська думка доби Київської Русі.
- •Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки в Україні.
- •Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди.
- •Філософські мотиви у творчості т.Г.Шевченка.
- •Ідеї суспільного прогресу у творчості і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова.
- •Філософські аспекти історичної концепції м.Грушевського.
- •Націоналізм д.Донцова і в.Липинського.
- •Проблеми буття у філософії. Основні форми буття.
- •Історичне формування науково-філософського поняття матерії. Матерія і рух. Методологічний сенс класифікації основних форм руху матерії.
- •Простір і час як іманентні форми саморуху об’єктивної реальності, людської практики, свідомості.
- •Відображення як властивість матерії. Еволюція форм відображення.
- •Проблема свідомості у філософії та науці.
- •Свідомість як діалектична єдність знаня і пізнання.
- •Соціальна сутність свідомості та самосвідомості.
- •Сутність і структура суспільної свідомості. Форми суспільної свідомості.
- •Предмет теорії пізнання.
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •Істина у філософії. Багатомірність характеристик істини. Критерії істини.
- •Наукове пізнання: основні принципи і форми наукового пізнання
- •Логіка і методологія наукового пізнання. Основні методи наукового пізнання.
- •Понятя закону. Закони діалектики.(Загальна характеристика).
- •Поняття закону. Закони діалектики
- •Закон взаємопроникнення протилежностей
- •Закон взаємного переходу якісних і кількісних змін
- •Закон заперечення заперечення
- •Лінійні та циклічні моделі історії
- •Матеріально-економічна сфера життєдіяльності суспільства. Спосіб матеріального виробництва його структура і сутність
- •Політико-правова сфера життєдіяльності суспільства. Ціннісні засади лібералізму і демократизму
- •Духовна сфера життєдіяльності суспільства
- •Соціальна сфера життєдіяльності суспільства
- •Природа та суспільство. Поняття природи, географічного середовища. Вчення Вернадського про біосферу та ноосферу
- •Цінності і норми як соціально значущі орієнтири індивідуального і суспільного буття
- •Проблеми соціального та духовного розвитку у сучасній Україні
Простір і час як іманентні форми саморуху об’єктивної реальності, людської практики, свідомості.
Простір - зазвичай протяжність, час - тривалість. П і в володіють своїми властивостями. П володіє тривимірністю, воно симетрично, т е немає не оборотних процесів, простір однорідний (кожна точка простору м б узята за початок координат), простір изотропно, т е немає привілейованих напрямків (у верх, в низ, в ліво, в право). Час - тривалість, воно асиметрично, т е не оборотно. Час може розумітися по різному: циклічний час (календарі); час може тлумачитися як деяка симетрія, т до ряд процесів не є не оборотними (з'єднання Н і О2дает Н2О і назад, можливо розпадання); час може розумітися як стріла, т е час не оборотно, не можна повернутися в минуле. Час відрізняється від вічності, вічність не змінюється і не має часу, вічність це завжди справжнє. Простір і час довго в історії розглядалися роздільно. Демокрит вважав що є порожнеча - час і вмістилище - простір. Ці погляди підтримував Ньютон. Лейбніц по др підійшов до розуміння часу і простору, як до властивостей руху.
Є дві теорії відносності:
Спеціальна. У ній були об'єднані поняття рух, простір і час. Вони як властивості матеріальних об'єктів змінюються від швидкості їх руху, як і маса, яка виникає зі швидкістю руху. З'являються поняття маса спокою і маса руху. П і в змінюються в завис-і від швидкості руху; ритм часу сокращаетя і лінійні розміри тіла скорочуються. Отже не існує єдиної системи координат і було введено поняття - просторово-часовий інтервал - це величина яка не змінюється при переході від однієї системи відліку до іншої. Цей інтервал дозволяє змінюватися простору і часу у різних напрвлениях, що дозволяє йому залишатися постійним.
Загальна теорія відносності зв'язала в єдине поняття тяжіє маси, простору і часу. Ритм часу сповільнюється. Простір викривляється під дією поля тяжіння. Спостереження під час сонячних затемнень показали що простір викривляється. З цього були зроблені слідства на основі геометрії Лобачевського (негативна кривизна) і Рімана (позитивна кривизна), що при позитивному викривленні простору всесвіт замкнута, а при негативному всесвіт нескінченний.
Вирішуючи рівняння Енштейна, Фрідман зробив висновок, що наш всесвіт м б стаціонарної, вона чи звужується чи розширюється. При спектральному аналізі світла було встановлено, що смуги світла зміщуються в бік червоного - значить об'єкти видаляються, якщо ж до фіолетовому, то об'єкти наближаються. Наша ж всесвіт розширюється. Т о 15-20 млрд років тому наш всесвіт була сконцентрована в замкнутій формі простору. У всесвіту є горизонт, і за межі якоїсь сфери у людини немає можливості вийти. Відкрив розширюється систему Хаббл. Становлення всесвіту пов'язують з чорними дірами надщільного стану, які відрізняються тим що в поле їх тяжіння все зникає, навіть промінь світла. Чорні діри це елементарні частинки стислі простором і часом. В результаті вибуху з чорної діри виділяються елементарні частинки, що призводить до становленню хімічних сполук і становленню всесвіту.
