5. Основне питання філософії та дві його сторони.

1 варіант

Якщо бути точним, то прийнято говорити, що "основне питання філософії" - це питання про відношення свідомості і буття. Але якщо бути розсудливим, то зрозуміти причому тут свідомість і буття, хто це такі, а, тим більше, як вони між собою повинні ставитися - важко і малорезультативними. Тому, простіше його назвати питанням про первозначимості матеріального і духовного. І так, філософів, згідно пропонованого ними рішення цього питання, можна розділити на матеріалістів і ідеалістів. Тобто на тих, хто вважав, що в світі першою була «матерія» (будівельний матеріал), а потім з'явилася «ідея» - тобто образ, думка, як з цього матеріалу щось отримати. Інші ж вважали, що спочатку повинно було бути щось визначальне хід і суть або, хоча б, мета «побудови» з матерії того, що з неї врешті-решт і вийшло, сама ж матерія виглядає як підручний засіб для втілення ідеї. Були, звичайно, і ті філософи, хто вирішив не мудруючи лукаво, сказати, що було відразу обидва два начала. Так тих філософів і називають: дуалісти Чому це питання потрібно вважати основним, одному Енгельсу відомо. Повернув до свого заходу 19 століття, в цю епоху питання про походження природи і суспільства, про перших і останніх кроках еволюції вирішувалося дуже бурхливо, і, мабуть, дійсно здавався важливим. Саме тоді містер Дарвін подарував людям кудлатого і хвостатого родича, а покійний друг Енгельса пообіцяв їм комунізм. І, зважаючи на це, не важко зрозуміти, чому з навчань всіх філософів знадобилося виколупувати те, що вони вважали (або, на худий кінець, могли б вважати) першим. Можна помітити, що по суті це питання дуже нагадує "питання про курку і яйце": неможливо сказати, що було колись, хоча зрозуміло, що щось повинно таким бить. Сторонників матеріалізму за історію людства знайшлося не дуже-то багато. Великому німецькому мислителю довелося взяти себе в компанію, по суті, тільки "стихійних матеріалістів" з напів-первісної Стародавній Греції - тих хто вважав за першооснову світу воду, повітря і т.д., та Демокріта (з його міфологічним соратником Левкіппа), по думку яких, атоми літали як порошинки в комірці, з'єднуючись і розпадаючись. Всі інші філософи були більш-менш нормальні люди і вважали, що у всьому має бути початковий сенс. У тому сенсі, що сенс повинен бути спочатку. Тобто, або разом з матерією, або навіть раніше неї, має бути щось, що цю матерію буде впорядковувати. (Світ з пилинок - це, звичайно, добре, але безглуздо) Для зрозумілості сучасній людині можна сказати, що це "щось упорядковуюче" називається "Закони Всесвіту", "Бог", і т.п., по ходу історії це позначалося і називалося по-різному.

Тут Енгельс у своєму вченні, що дістався йому по дружбі, опинявся в дуже скрутному становищі: говорячи про "закони розвитку природи", він змушений був би визнати, що не закони з'явилися з природи, а природа з'явилася за ним. В іншому випадку (в дуже противному для Енгельса випадку), виходило б, що природа почала розвиватися як попало. Тоді не зрозуміло що, власне, вони з другом - великі теоретики матеріалізму - вивчали і описували. Зрештою, довелося відмазатися, що, мовляв, ОВФ, це не стільки питання про першість матеріального або духовного, скільки про те, що саме вважати матеріальним, а що духовним. Це зробило ОВФ ще більш туманним, і ще більш "основним".

2 варіант

О.в.фс. є питання про відношення мислення і буття, духу і природи, об'єктивного і суб'єктивного, психічного і фізичного, матеріального і ідеального, матерії і свідомості і т.д.

О.в.фс. має дві сторони: що первинне, що вторинне пізнаваний світ (або як ставляться думки про навколишній нас світ до самого цього світу або в стані чи мислення людини пізнати світ таким, яким він відбивається в його свідомості)

При вирішенні першого боку виділилося 2 основних напрямки: матеріалізм та ідеалізм

М. вважає, що матерія первинна (основа свідомості), свідомість вдруге (похідним від матерії)

Ідеалісти вважають навпаки.

Різновиди ідеалізму:

об'єктивний ідеалізм вважає, що свідомість, дух існували до, поза, незалежно від людини: Платон, Гегель

суб'єктивний ідеалізм - напрям у філософ. яке за основу бере індивідуальна свідомість людини: Берклі, Мах, Авінаріус

Спільне між об'єкт. і суб'єкт. ідеалізмом у вирішенні першого боку О.в.фс. полягає в тому, що вони за основу беруть ідею.

До вирішення другої сторони філософи ставилися по різному.

суб'єктив. ідеалізм виходив з основного положення: світ пізнати не повністю, відчуття - єдине джерело пізнання

Гегель вважав, що пізнаванності думка, Перемишль. чел-ка, абсолютна ідея і дух.

Фейєрбах - процес пізнання починається за допомогою відчуттів, але відчуття дають не повне уявлення про навколишню дійсність і подальший процес пізнання відбувається за допомогою сприйнять (матеріаліст)

Франц. матеріалісти 18 ст.: Толон, Гельвецій, Гольбах - процес пізнання відбувається за допомогою органів почуттів, а розум людини не в змозі пізнати те, що перебуває за межею органів чуття (позиція суб. ідіалізма)

Кант - агностик.

Агностицизм - напрямок, що сумнівається в можливості пізнання світу

Кант вважав, що світ пізнати як явище, але не як сутність.

Явище - пізнання предмета з зовнішнього боку, тобто Кант стояв на позиції суб'єкт. ідеалізму.