- •Онтологічні та світоглядні передумови виникнення філософії.
- •Предмет, структура та функції філософії.
- •Світогляд як спосіб духовно практичного буття людини.
- •Сутність, структура та історичні типи світогляду.
- •Основне питання філософії та дві його сторони.
- •Філософія і наука. Сцієнтизм та антисцієнтизм.
- •Космоценризм античної філософії, основні проблеми, характерні риси.
- •Натурфілософія давньогрецьких досократиків(Мілетскьа школа, Елейська школа).
- •Від космосу до людини: етичний раціоналізм Сократа.
- •Давньогрецька атомістика: Демокрит, Епікур.
- •Об’єктивний ідеалізм Платона.
- •Теорія держави Платона.
- •Аристотель: вчення про причини та початки буття та пізнання.
- •Етика Аристотеля.
- •Проблема людини у філософії епохи еллінізму(скептицизм, стоїнізм, епікуреїзм, неоплатонізм).
- •Теоценризм філософії середньовіччя.
- •Гріх, спокута і спасіння людини як предмет філософських роздумів і вірувань.
- •Патристика Августина: сумнів і віра, істина і знання, світ і людина.
- •Схоластика, як обгрунтування, захист і систематизація теології.
- •Реалізм, номіналізм та концептуалізм у філософії Середньовіччя.
- •Головні риси філософії доби Відродження, основні етапи ії розвитку.
- •Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
- •Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
- •Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
- •Матеріалістична сутність монізму та пантеїзму б.Спінози, його вчення про єдину субстанцію, її атрибути та модуси.
- •Теорії суспільного договору (т. Гоббе, Дж. Локк, ж.Ж. Руссо).
- •Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва
- •Характерні риси, основні проблеми та принципи класичної німецької філософії.
- •Теорія пізнання і.Канта. Трансцедентальний суб’єкт.
- •Етика Канта: свобода волі та категоричний імператив.
- •Система об’єктивного ідеалізму г.В.Ф.Гегеля.
- •Діалектика г.В.Ф.Гегеля.
- •Антропологічний матеріалізм л.Феєрбаха.
- •Маркс про відчуження та шляхи його подолання.
- •Проблема свободи та цілісного розвитку людини у філософії к.Маркса.
- •Сутність матеріалістичного розуміння історії у філософії Маркса.
- •Розробка Леніним проблем гносеології на основі узагальнення соціальної практики та нових досягнень природознавства.
- •Основні напрямки розвитку філософії у хх сторіччі.
- •Філософія ф.Ніцше як метафізика волі. Переоцінка цінностей.
- •Психологічна антропологія. З.Фрейд. Проблеми несвідомого.
- •Екзестенціальна філософія, її основні напрямки. Проблеми буття людини
- •Позитивізм і його історичні форми.
- •Філософська думка доби Київської Русі.
- •Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки в Україні.
- •Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди.
- •Філософські мотиви у творчості т.Г.Шевченка.
- •Ідеї суспільного прогресу у творчості і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова.
- •Філософські аспекти історичної концепції м.Грушевського.
- •Націоналізм д.Донцова і в.Липинського.
- •Проблеми буття у філософії. Основні форми буття.
- •Історичне формування науково-філософського поняття матерії. Матерія і рух. Методологічний сенс класифікації основних форм руху матерії.
- •Простір і час як іманентні форми саморуху об’єктивної реальності, людської практики, свідомості.
- •Відображення як властивість матерії. Еволюція форм відображення.
- •Проблема свідомості у філософії та науці.
- •Свідомість як діалектична єдність знаня і пізнання.
- •Соціальна сутність свідомості та самосвідомості.
- •Сутність і структура суспільної свідомості. Форми суспільної свідомості.
- •Предмет теорії пізнання.
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •Істина у філософії. Багатомірність характеристик істини. Критерії істини.
- •Наукове пізнання: основні принципи і форми наукового пізнання
- •Логіка і методологія наукового пізнання. Основні методи наукового пізнання.
- •Понятя закону. Закони діалектики.(Загальна характеристика).
- •Поняття закону. Закони діалектики
- •Закон взаємопроникнення протилежностей
- •Закон взаємного переходу якісних і кількісних змін
- •Закон заперечення заперечення
- •Лінійні та циклічні моделі історії
- •Матеріально-економічна сфера життєдіяльності суспільства. Спосіб матеріального виробництва його структура і сутність
- •Політико-правова сфера життєдіяльності суспільства. Ціннісні засади лібералізму і демократизму
- •Духовна сфера життєдіяльності суспільства
- •Соціальна сфера життєдіяльності суспільства
- •Природа та суспільство. Поняття природи, географічного середовища. Вчення Вернадського про біосферу та ноосферу
- •Цінності і норми як соціально значущі орієнтири індивідуального і суспільного буття
- •Проблеми соціального та духовного розвитку у сучасній Україні
Космоценризм античної філософії, основні проблеми, характерні риси.
Протягом VI-IV ст. до н.е. в Греції відбувався бурхливий розквіт культури і Ф. За цей період було створено нове неміф. світогляд, нова картина світу, центральним елементом якої стало вчення про космос. Космос охоплює Землю, людину, небесні світила і сам небосхил. Він замкнутий, має сферичну форму і в ньому відбувається постійний кругообіг - все виникає, тече і змінюється. З чого виникає, до чого повертається ніхто не знає. Одні грецькі ф-и (натуралісти) вважають, що основою речей є чуттєво сприймаються елементи кисень, вогонь, вода, земля і певну речовину - апейрон; інші (піфагорійці) бачили її в математичних атомах; треті (елеати) вбачали основу світу в єдиному, незримому бутті; четверті вважали такою основою (Демокрит) неподільні атоми; п'ятий (школа Платона) - земна куля лише тінь, результат втілення царства чистої думки. Зрозуміло всі ці Ф. напрямку були в багатьох відносинах наївними і суперечливими один одному. Не порвав ще до кінця з міфологією, вони відводили богам, надприродними силам другорядне, а то й третьорядне місце, намагалися пізнати світ з нього самого. На перших порах давньогрецькі ф-и не усвідомлювали, що основне питання Ф. може мати різне значення, але вже в V в. до н.е. (Esp.Платон, Демокрит) чітко визначилися дві протиборчі лінії, боротьба між к-римі проходить через всю подальшу історію Ф.
Натурфілософія давньогрецьких досократиків(Мілетскьа школа, Елейська школа).
1 варіант
Філософія почалася з Фалеса, який сказав, що все відбулося з води. Фалес - уродженець Мілета в Малій Азії. Греки підтримували зв'язки з Єгиптом. Припускають, що Фалес їздив до Єгипту і привіз звідти відомості з геометрії.
Фалес був одним з семи грец. мудреців. "Вода є найкраще". Він думав, що вода - є первинна субстанція, а все навколо відбувається з неї, що Земля спочиває на воді.
Анаксимандр - набагато цікавіший, ніж Фалес (приблизно 6 століття до н.е.). Стверджував, що всі речі походять з єдиної субстанції, але не з води. Першосубстанціями нескінченна, вічна, є тимчасовою і обіймає всі світи, тому Анаксимандр вважав наш світ одним з багатьох. Першосубстанціями перетворюється на різні субстанції, а ті переходять один в одного. Він вважав, що першосубстанціями не може бути певним елементом, інакше він би поглинув усі інші. Живі істоти виникли з вологого елемента, коли він піддався випарювання Сонцем. Людина, як і інші тварини, стався від риб.
Передбачається, що він першим зробив карту Землі (у формі циліндра). Сонце більше Землі в 27-28 разів.
Анаксимен - близько 5 століття до н.е. Головною субстанцією є повітря. Душа складається з повітря. Вогонь - розріджене повітря. Згущаючи, повітря стає спершу водою, потім землею і, нарешті, каменем. Земля за формою подібна круглому столу, а навколо повітря.
Висновок: Мілетська школа важлива не своїми досягненнями, а шуканнями. Філософські побудови Ф. А. А, слід розглядати, як наукові гіпотези
Від космосу до людини: етичний раціоналізм Сократа.
Філософський рух епохи рабів. демократій. (5 - 6 в дне)
С. явл. теза про відносність усіх людських понять, етичних норм і оцінок. Протагор: "Людина є міра всіх речей, існуючих чому вони існ., І не існ., Що вони не існ."
Софістика воювала проти всього того, що жило у свідомості людей без посвідчення його законності.
В теорії пізнання софісти орієнтуються на окремого індивіда, оголошуючи його - з усіма його особливостями - суб'єктом пізнання. Все, що ми знаємо про предмети, міркують вони, ми отримуємо через органи чуття; все ж чуттєві сприйняття суб'єктивні. Значить всяке людське знання відносне. Об'єктивне, інстинктивне пізнання, з точки зору софістів, недосяжно. Cуб'ектівний ідеалізм. СОКРАТ. Афінянин (469-399дне). Для С. характерна логічність мови, іронія, майстерне розчленовування питання, складає предмет обговорення. Виступав проти Софістів.
Філ. по С. - навчання про тім як варто жити. С. виступає проти в натурфіл., Емпіричного вивчення природи, невисоко оцінює пізнавши знач. органів чуття. Головна задача пізнання - позн. самого себе (самопізнання)
Сократ - більшу частину свого життя проводив на майданах він вступав розмову з кожним, хто бажав вести бесіду з ним Сократу належить вислів Я знаю лише те що нічого не знаю Політичні погляди Сократа грунтувались на впевненості, що влада повинна належати кращим, тобто справедливим і мудрим, які зжатні оволодівати мистецтвом управління державою Сократ вчив, що той хто знає, що таке добро обовязково чинить добро, а той хто чинить зло або не знає, що таке добро або творить зло з метою кінцевої перемоги добра над злом.