- •Онтологічні та світоглядні передумови виникнення філософії.
- •Предмет, структура та функції філософії.
- •Світогляд як спосіб духовно практичного буття людини.
- •Сутність, структура та історичні типи світогляду.
- •Основне питання філософії та дві його сторони.
- •Філософія і наука. Сцієнтизм та антисцієнтизм.
- •Космоценризм античної філософії, основні проблеми, характерні риси.
- •Натурфілософія давньогрецьких досократиків(Мілетскьа школа, Елейська школа).
- •Від космосу до людини: етичний раціоналізм Сократа.
- •Давньогрецька атомістика: Демокрит, Епікур.
- •Об’єктивний ідеалізм Платона.
- •Теорія держави Платона.
- •Аристотель: вчення про причини та початки буття та пізнання.
- •Етика Аристотеля.
- •Проблема людини у філософії епохи еллінізму(скептицизм, стоїнізм, епікуреїзм, неоплатонізм).
- •Теоценризм філософії середньовіччя.
- •Гріх, спокута і спасіння людини як предмет філософських роздумів і вірувань.
- •Патристика Августина: сумнів і віра, істина і знання, світ і людина.
- •Схоластика, як обгрунтування, захист і систематизація теології.
- •Реалізм, номіналізм та концептуалізм у філософії Середньовіччя.
- •Головні риси філософії доби Відродження, основні етапи ії розвитку.
- •Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
- •Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
- •Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
- •Матеріалістична сутність монізму та пантеїзму б.Спінози, його вчення про єдину субстанцію, її атрибути та модуси.
- •Теорії суспільного договору (т. Гоббе, Дж. Локк, ж.Ж. Руссо).
- •Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва
- •Характерні риси, основні проблеми та принципи класичної німецької філософії.
- •Теорія пізнання і.Канта. Трансцедентальний суб’єкт.
- •Етика Канта: свобода волі та категоричний імператив.
- •Система об’єктивного ідеалізму г.В.Ф.Гегеля.
- •Діалектика г.В.Ф.Гегеля.
- •Антропологічний матеріалізм л.Феєрбаха.
- •Маркс про відчуження та шляхи його подолання.
- •Проблема свободи та цілісного розвитку людини у філософії к.Маркса.
- •Сутність матеріалістичного розуміння історії у філософії Маркса.
- •Розробка Леніним проблем гносеології на основі узагальнення соціальної практики та нових досягнень природознавства.
- •Основні напрямки розвитку філософії у хх сторіччі.
- •Філософія ф.Ніцше як метафізика волі. Переоцінка цінностей.
- •Психологічна антропологія. З.Фрейд. Проблеми несвідомого.
- •Екзестенціальна філософія, її основні напрямки. Проблеми буття людини
- •Позитивізм і його історичні форми.
- •Філософська думка доби Київської Русі.
- •Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки в Україні.
- •Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди.
- •Філософські мотиви у творчості т.Г.Шевченка.
- •Ідеї суспільного прогресу у творчості і.Франка, л.Українки, м.Драгоманова.
- •Філософські аспекти історичної концепції м.Грушевського.
- •Націоналізм д.Донцова і в.Липинського.
- •Проблеми буття у філософії. Основні форми буття.
- •Історичне формування науково-філософського поняття матерії. Матерія і рух. Методологічний сенс класифікації основних форм руху матерії.
- •Простір і час як іманентні форми саморуху об’єктивної реальності, людської практики, свідомості.
- •Відображення як властивість матерії. Еволюція форм відображення.
- •Проблема свідомості у філософії та науці.
- •Свідомість як діалектична єдність знаня і пізнання.
- •Соціальна сутність свідомості та самосвідомості.
- •Сутність і структура суспільної свідомості. Форми суспільної свідомості.
- •Предмет теорії пізнання.
- •Чуттєве та раціональне в пізнанні.
- •Істина у філософії. Багатомірність характеристик істини. Критерії істини.
- •Наукове пізнання: основні принципи і форми наукового пізнання
- •Логіка і методологія наукового пізнання. Основні методи наукового пізнання.
- •Понятя закону. Закони діалектики.(Загальна характеристика).
- •Поняття закону. Закони діалектики
- •Закон взаємопроникнення протилежностей
- •Закон взаємного переходу якісних і кількісних змін
- •Закон заперечення заперечення
- •Лінійні та циклічні моделі історії
- •Матеріально-економічна сфера життєдіяльності суспільства. Спосіб матеріального виробництва його структура і сутність
- •Політико-правова сфера життєдіяльності суспільства. Ціннісні засади лібералізму і демократизму
- •Духовна сфера життєдіяльності суспільства
- •Соціальна сфера життєдіяльності суспільства
- •Природа та суспільство. Поняття природи, географічного середовища. Вчення Вернадського про біосферу та ноосферу
- •Цінності і норми як соціально значущі орієнтири індивідуального і суспільного буття
- •Проблеми соціального та духовного розвитку у сучасній Україні
Логіка і методологія наукового пізнання. Основні методи наукового пізнання.
Поняття діалектики в історії філософії використовувалось у різних значеннях. Сократ розглядав діалектику як мистецтво виявлення істини шляхом зіткнення протилежних думок, спосіб ведення бесіди (звідси і назва – від грец. діалего – веду бесіду, полеміку). За Гегелем, діалектика – це своєрідний і єдино правильний метод пізнання. Виникла діалектика в Давньогрецькій культурі і з самого початку набула високого інтелекту-ального статусу, бо мистецтво полеміки, доказу, переконання вимагає від співрозмовників великої майстерності, підготовки. Античні діалектики (Зенон, Геракліт) вважали, що світ безперервно рухається, змінюється, але вони не розуміли розвиток як виникнення нового.У філософів різних часів і епох – від античних до класиків німецької філософії – було дуже багато тлумачень діалектики. Але діалектика в її концептуальній формі виникла в культурі пізніше. У вигляді стрункої теоретичної системи вона вперше була представлена у вченні Гегеля, хоча і в об'єктивно-ідеалістичній формі.Саме як система діалектика являє собою єдність принципів, законів і категорій. Крім цього, слід розрізняти два види діалектики – об'єктивну, яка існує і діє в самих речах, і суб'єктивну, яка існує в людському мисленні, як відображення об'єктивної діалектики. Тому діалектика як теорія виконує дві основні функції – світоглядну та методологічну, тобто вчить, як ми повинні підходити до пізнання світу: розглядати все з погляду руху, зміни, стрибків – на відміну від метафізики, яка розглядає все сталим, незмінним.Принципи діалектики – вихідні, об'єктивні за змістом ідеї, які відображають найзагальніші закономірності предмета теорії і водночас виконують методологічну функцію в її побудові.До основних принципів діалектики належать:
принцип розвитку,
принцип об'єктивності;
принцип детермінації;
принцип тотожності об'єктивної і суб'єктивної діалектики;
принцип взаємозв'язку.
Или см. 61
Принципи, закони та категорії матеріалістичної діалектики. Загальна характеристика
Поняття діалектики в історії філософії використовувалось у різних значеннях. Сократ розглядав діалектику як мистецтво виявлення істини шляхом зіткнення протилежних думок, спосіб ведення бесіди (звідси і назва – від грец. діалего – веду бесіду, полеміку). За Гегелем, діалектика – це своєрідний і єдино правильний метод пізнання. Виникла діалектика в Давньогрецькій культурі і з самого початку набула високого інтелекту-ального статусу, бо мистецтво полеміки, доказу, переконання вимагає від співрозмовників великої майстерності, підготовки. Античні діалектики (Зенон, Геракліт) вважали, що світ безперервно рухається, змінюється, але вони не розуміли розвиток як виникнення нового.У філософів різних часів і епох – від античних до класиків німецької філософії – було дуже багато тлумачень діалектики. Але діалектика в її концептуальній формі виникла в культурі пізніше. У вигляді стрункої теоретичної системи вона вперше була представлена у вченні Гегеля, хоча і в об'єктивно-ідеалістичній формі.Саме як система діалектика являє собою єдність принципів, законів і категорій. Крім цього, слід розрізняти два види діалектики – об'єктивну, яка існує і діє в самих речах, і суб'єктивну, яка існує в людському мисленні, як відображення об'єктивної діалектики. Тому діалектика як теорія виконує дві основні функції – світоглядну та методологічну, тобто вчить, як ми повинні підходити до пізнання світу: розглядати все з погляду руху, зміни, стрибків – на відміну від метафізики, яка розглядає все сталим, незмінним.Принципи діалектики – вихідні, об'єктивні за змістом ідеї, які відображають найзагальніші закономірності предмета теорії і водночас виконують методологічну функцію в її побудові. ^ До основних принципів діалектики належать:
—принципрозвитку, — принцип об'єктивності;
— принцип детермінації;
— принцип тотожності об'єктивної і суб'єктивної діалектики;
— принцип взаємозв'язку.
