6. Філософія і наука. Сцієнтизм та антисцієнтизм.

1 варіант

Та частина філософії, Яка займається пізнанням, називається гносеологією

Філософія впродовж всього свого розвитку була пов'язана з наукою, хоча сам характер цього зв'язку, а точніше, співвідношення філософії і науки з плином часу змінювалося. На початковому етапі філософія була єдиною наукою і включала в себе всю сукупність знань. Так було в філософії стародавнього світу та в період середньовіччя. Надалі розгортається процес спеціалізації та диференціації наукових знань і їх відмежування від філософії. Цей процес інтенсивно йде, починаючи з XV-XVI ст. і досягає верхньої межі в ХVII-ХVIII ст. На цьому другому етапі конкретно-наукове знання носило переваг громадської емпіричний, досвідчений характер, а теоретичні узагальнення робила філософія, притому чисто умоглядним шляхом. При цьому досягалися нерідко і позитивні результати, але було нагорожено і чимало дурниць. Нарешті, в третій період, початок якого відноситься до Х1Х в., Наука частково переймає у філософії та теоретичне узагальнення своїх результатів. Універсальну, філософську картину світу філософія може тепер будувати лише разом з наукою, на основі узагальнення конкретно-наукових знань. Необхідно ще раз підкреслити, що типи світогляду, в тому числі і філософського, різноманітні. Останнє може бути і науковим, і ненауковим. Наукове філософський світогляд в більшій мірі формує і представляє вчення філософського матеріалізму, починаючи з наївного матеріалізму стародавніх через матеріалістичні вчення ХVII-ХVIII ст. до діалектичного матеріалізму. Істотним придбанням матеріалізму на цьому етапі його розвитку з'явилася діалектика, яка, на відміну від метафізики, розглядає світ і відображає його Перемишлня у взаємодії і розвитку. Діалектика вже тому збагатила матеріалізм, що матеріалізм бере світ таким, який він є, а світ розвивається, тон діалектичний і в силу цього без діалектики не може бути зрозумілий. Філософія і наука тісно взаємопов'язані. З розвитком науки, як правило, відбувається прогрес філософії: з кожним роблять епоху відкриттям у природознавстві, як зазначав ще Ф.Енгельс, матеріалізм повинен міняти свою форму. Але не можна бачити і зворотних струмів від філософ до науки. Досить вказати на ідеї атомізму демократа, що залишили незгладимий слід у розвитку науки. Філософія і наука народжуються в рамках конкретних типів культури, взаємно впливають один на одного, вирішуючи при цьому кожна свої задачи і взаємодіючи в ході їх вирішення. Філософія намічає шляхи вирішення протиріч на стиках наук. Вона також покликана вирішувати і таке завдання, як з'ясування найзагальніших підстав культури взагалі і науки, зокрема. Філософія виступає як розумовий інструмент, вона виробляє принципи, категорії, методи пізнання, які активно застосовуються в конкретних науках. У філософії, таким чином, відпрацьовуються общеміровоззрен-етичні та теоретико-пізнавальні основи науки, обгрунтовуються її ціннісні аспекти. Корисна чи шкідлива наука? Відповідь на це питання і подібні йому допомагає в наші дні знайти саме філософія. Завершуючи, зупинимося ще на одному питанні: філософія і про-суспільством. Філософія - продукт свого часу, вона пов'язана з його проблемами і потребами. Інакше кажучи, коріння філософії будь-якої епохи слід бачити не тільки в поглядах філософських попередника, але і в соціальному кліматі епохи, в її зв'язку з інтересами певних класів. Соціальні інтереси безумовно впливають на від-бор матеріалу з теоретичного спадщини, на філософську орієнтацію, пов'язану з соціальними ситуаціями. Але все це не слід перебільшувати, а тим більше абсолютизувати, як це робилося в недавньому минулому. Більше того, було б неприпустимим спрощенням оцінювати філософські позиції як істинні або хибні в якості дзеркального відображення класового розмежування. І, звичайно ж, нічого, крім шкоди, не принесла нам і нашій філософії установка: хто не з нами, той проти нас, хто не з нами, той не володіє істиною. По-добнимі підхід до партійності, класовості філософії, таке її вульчадна тлумачення призвели до самоізоляції нашої філософії. А між тим зарубіжна філософська думка йшла вперед і багато її "наработки" могли б і збагатити нас. Сьогодні необхідний вільний обмін думками, думками як умова нормального розвитку філософської думки. Наукова філософія обя-зана стояти на точці зору неупередженого дослідження, а філософ повинен бути не тільки ідеологом, але й людиною науки. Філософія наукова остільки, оскільки вона зв'язується з дійсністю через конкретно-наукові знання. Філософія наукова не в тому сенсі, що вона за вчених вирішує їх завдання, а в тому, що вона виступає як теоретичне узагальнення людської історії, як наукове обгрунту-вання сучасної і майбутньої діяльності людей. Це вірно для всіх сфер життя - для аналізу пізнавальних проблем, де оригінал - вивчення історії пізнання, історії науки; для аналізу техніки і технічної діяльності - узагальнення історії розвитку техніки. Аналогічний підхід характерний для філософії і в сфері політики, моралі, релігії і т.д. Філософський аналіз, таким чином, будується на базі строго наукового дослідження реальних історичних зв'язків. Сьогодні особливого значення набувають дослідження всесвітньо-історичних протиріч - людина і природа, природа і суспільство, суспільство і особистість, рішення власне людських, гуманітарних проблем в ув'язці з проблемами доль цивілізації, з роздільною здатністю цілого комплексу глобальних проблем. Все це вимагає від кожного ів-Ладен філософією, філософською компетентності, світоглядної зрілості і культури.

2 варіант

Протягом усієї історії філософії навколо питання про пізнаваність світу точилася боротьба між матеріалізмом та ідеалізмом Більшість філософів позитивно відповідають на питання про пізнаваність світу Однак агностицизм вважає за неможливе пізнати матеріальний світ Матеріалізм відстоює принцип пізнаваності і розглядає пізнання як відображення світу в свідомості людини Свої твердження матеріалізм виводить з даних науки і суспільно-історичної практики Матеріалісти-метафізики відривали теорію від практики, пізнання розглядалось ними як пасивне, дзеркальне відображення світу в голові людини Практику не розглядали як критерій істиності людських знань Теорія пізнання матеріалістів метафізиків мала споглядальний характер Одні вважали головними у процесі пізнання відчуттів, інші - роль розуму Субєктивний ідеалізм обєктом пізнання визнає відчуття або людське мислення Він заперечує можливітсь пізнання того, що перебуває поза людською свідомістю теоретичне обгрунтування агностицизму було розроблене англійським філософом Юмом у 18 ст Згідно з цими поглядами, наш досвід знайомить нас лише з відчуттями які впорядковує і систематизує наука Представником агностицизму був І Кант Він визнавав існування поза нашою свідомістю так званих «речей у собі», але таких які не можуть стати «речами для нас» Людина на думку І Канта може пізнати тільки явища, а внутрішня сутність речей нею не може бути осягнута