23. Опишіть науковість методів

Критерії науковості полягає в тому, щоб ці методи повинні бути результатом наукової розробки. Неприпустимо застосовувати методи, які не мають наукової основи. Науковість методів повинна бути експериментально перевірена і підтверджена практикою.

Науково-технічне забезпечення господарської діяльності має на увазі комплекс науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських робіт та робіт, пов'язаних з освоєнням виробництва, випробуванням та пропагандою нових технічних засобів.

Під науково-дослідницькими роботами мається на увазі отримання нових наукових знань та визначення шляхів їх практичного застосування.

Метод включає в себе способи дослідження феноменів, систематизацію, коригування нових і отриманих раніше знань. Висновки робляться за допомогою правил і принципів міркування на основі емпіричних (спостережуваних і вимірюваних) даних про об'єкт^[1]. Базою для отримання даних є спостереження та експерименти. Для пояснення спостережуваних фактів висуваються гіпотези і будуються теорії, на підставі яких формулюються висновки та припущення. Отримані прогнози перевіряються експериментом або збором нових фактів.

24. Вчення про теорію організації

Теорія організації як самостійна дисципліна відокремилася із соціології (вчення про суспільство; наука, вивчаюча суспільні структури, їхні елементи, соціальні процеси), що як самостійна наука зложилася в XIX ст. і виділилася з філософії (наука про найбільш загальні закономірності розвитку природи й суспільства, орієнтована на вироблення поглядів на відносини людини з навколишнім її світом).

Межі теорії організації визначаються комбінацією установлених ознак, що пояснюється двома протилежними підходами до описування розвитку організації:

«закрита – відкрита система» – характеризує організацію як систему й відображає розвиток управлінської думки від механістичного подання про організацію (закрите) до цілісного (відкрите).

«раціональне – соціальне мислення» характеризує природу організації в напряму від раціонального до соціального. «Раціональне мислення» означає, що існує зрозуміла перспектива організації, а її цілі чітко й однозначно визначені.

«Соціальне мислення» означає неоднозначність у визначенні цілей і прийнятті конкретних рішень по підвищенню ефективності виробництва.

Основоположне завдання теорії організації — вивчення впливу, який здійснюють індивідууми та групи людей на функціонування організації, на зміни, що відбуваються в ній, на забезпечення ефективної цілеспрямованої діяльності й отримання необхідних результатів. 

25. Визначення терміну „Організація”

Організа́ція (від грец. ὄργανον — інструмент) — цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.Частіше всього термін вживається для означення соціальної групи, яка розподіляє виконання завдань між учасниками для досягнення певної колективної мети.Організації, створені людиною (людьми), характеризуються наявністю людини як активного ресурсу. Для організацій, створених людиною, характерна наявність функцій управління іпланування. Необхідно відзначити, що організація, що входить у більш велику організацію, є для останньої ресурсом. Підприємство — організація для підприємницької діяльності.

Вітчизняні економісти терміном «організація» найчастіше позначають складне виробниче утворення, сформоване із виробничо самостійних, але об'єднаних спільним керівництвом підприємств.

У зарубіжній літературі це поняття розглядають набагато ширше. Наприклад, в американському менеджменті організація визначається як «група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей». Таке трактування дає змогу розглядати проблематику організацій комплексно — від дослідження причин виникнення і організаційного оформлення до побудови ефективних організацій (вибору оптимальних організаційних форм і структур, проведення організаційних змін тощо).

Зважаючи на принцип внутрішнього життя, сукупність організацій як соціальних утворень можна класифікувати на формальні і неформальні.

Формальну організацію характеризує певний порядок, зафіксований у статуті, правилах, планах, нормах поведінки, що дає змогу свідомо координувати соціальні взаємодії для досягнення конкретної загальної мети.

Неформальна організація ґрунтується на товариських взаєминах, особистому виборі зв'язків, вона відображає реальний стан справ, який може не відповідати формальній організації і виявляється в наявності «малих» груп (до 10 осіб). Соціальні взаємодії у неформальній організації не мають загальної або свідомо координованої спільної мети.