43. Децентралізація в організації

На невеликих підприємствах всі рішення можуть прийматись її керівником. При збільшенні розмірів підприємства, масштабів і складності робіт створюється ситуація коли керівник буде перевантажений прийняттям рішень. Ця проблема може бути вирішена за допомогою централізації і децентралізації.

Децентралізація - передача або делегування відповідальності за ключові рішення, а відповідно і передача прав на нижні рівні управління підприємства.

Децентралізована організація передбачає передачу або делегування відповідальності за ряд ключових рішень на нижчі рівні управління. Вищий ступінь децентралізації в організації означає, що: 1 більша кількість рішень приймається на нижчих рівнях управл ієрархії;2 рішення, що прийм. на нижчих рівнях, є досить важливими для організації; 3 зменш централ. контроль за рішеннями, прийнятими управл. персоналом.

Збільшення автономності у децентралізованих організаціях підвищує відповідальність підрозділів за їх прибутковість чи збитковість, сама організація стає гнучкішою і динамічнішою.

Перехід до децентралізованих організаційних структур певною мірою пов'язаний зі збільшенням складності і мінливості зовнішнього середовища, підвищенням ролі стратегічних і маркетингових функцій в умовах гострої конкурентної боротьби, а також значним поширенням інформаційних технологій в управлінні. Внаслідок цього в організаціях відбувається розподіл функцій: менеджери вищого рівня зосереджуються на стратегічних задачах, а менеджерам середнього і нижчого рівня доводиться приймати все більше поточних рішень.

44. Лінійна структура організації

Лінійна організаційна структура організовує принципи одноосібності і централізму, передбачає виконання одним керівником усіх функцій управління, підпорядкування йому на правах одноосібності всіх нижчестоящих підрозділів.

Лінійна структура управління формується в результаті побудови апарату управління на основі лінійних зв'язків у вигляді ієрархічних щаблів. Лінійна структура передбачає поділ організації на взаємопов'язані відділи за чисельністю, часом, територією, природним фактором тощо. У такій структурі кожен працівник підпорядковується тільки одному керівнику і пов'язаний з вищим рівнем керівництва тільки через безпосереднього керівника. Підґрунтям для цього є принцип єдності розподілу доручень. Такий тип структури ще називають однолінійним.

Основні переваги: проста будова; однозначний розподіл завдань, компетенції, відповідальності; реалізація принципу єдиноначальності і персональної відповідальності за результати роботи; один канал комунікації; чіткість, точність і оперативність управлінських рішень.

Основні недоліки: брак гнучкості; складне пристосування до нових цілей і завдань; високі вимоги до керівника; неефективність при управлінні складним виробництвом; ускладненість зв'язків між інстанціями; концентрація влади на вищому рівні управління; перевантаження середніх рівнів управління; відсутність ланок з планування і підготовки рішень; перевантаження персоналу інформацією.

Лінійна структура управління переважно характерна для малих туристичних організацій за відсутності широких коопераційних зв'язків між ними.